Рішення

від 19.11.2024 по справі 761/23545/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/23545/20

Провадження № 2/761/295/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Габунії Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , який діє в своїх інтересах та інтересах своєї малолітньої дитини ОСОБА_4 , Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у здійсненні права користування житловим приміщенням та стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

03.08.2020 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , який діє в своїх інтересах та інтересах своєї малолітньої дитини ОСОБА_4 , про усунення перешкод у здійсненні права користування житловим приміщенням та стягнення збитків, у якому просить зобов`язати відповідача не чинити їй перешкоди у здійсненні права користування спадковим майном, а саме квартирою АДРЕСА_1 , а також стягнути з відповідача на її користь збитки у розмірі 25 % від орендної плати за незаконне користування вказаним спадковим майном за період з 05.08.2017 р. по 05.08.2020 р.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона є спадкоємицею після своєї доньки ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Серед спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_5 є квартира АДРЕСА_1 . Позивачка зазначає, що вона прийняла спадщину за законом після своєї доньки ОСОБА_5 , а тому їй належить частка у кожному об`єкті нерухомого майна, яке належало на праві власності її доньці, складає 25%. На підставі договору найму (оренди) від 20.12.2011р. вказана квартира була передана донькою позивачки в оренду відповідачці. В подальшому до зазначеного договору найму (оренди) його сторонами укладалася щорічна додаткова угода про продовження його дії. Позивачка з метою користування належним їй майном неодноразово намагалася потрапити до квартири, але відповідачка кожного разу чинила її для цього перешкоди. Позивачка зауважує, що укладений договір найму (оренди) квартири та угоди до нього є недійсними після загибелі її доньки, при цьому відповідачка відмовляється сплачувати їй орендну плату. Посилаючись на те, що вона стала співвласником частини квартири, яка спадковим майном, однак позбавлена можливості вільно нею користуватися внаслідок створених відповідачкою перешкод, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою від 25.09.2020 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 08.06.2021 р. відмовлено позивачу в задоволенні клопотань про виклик свідка та задоволено частково клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою від 08.06.2021 р. відмовлено позивачу в задоволенні клопотань про визнання обов`язковою явку відповідача в судове засідання та задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою від 16.09.2021 р. задоволено заяву позивача про уточнення суб`єктного складу, залучено до участі у справі Службу у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, встановлено строк для подання пояснення щодо позову і відзиву, а також остаточно визначено відповідачем ОСОБА_2 в якості фізичної особи, а не фізичної особи-підприємця.

Ухвалою від 31.01.2022 р. задоволено клопотання позивача, прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог, а також встановлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив та пояснення щодо позову і відзиву.

Ухвалою від 17.02.2022 р. задоволено клопотання позивача та призначено посмертну судово-почеркознавчу експертизу, на час проведення якої провадження у справі зупинено.

Ухвалою від 16.01.2023 р. поновлено провадження у справі.

Ухвалою від 02.03.2023 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав викладених в позові та інших поданих нею заявах по суті справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив суд відмовити у їх задоволенні з підстав викладених в поданих ним заявах по суті справи.

Представники третьої особи ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили та підтримали позицію відповідача.

Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явився, однак на адресу суду надійшло письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 20.12.2011 р. між ОСОБА_5 (наймодавець) та ОСОБА_2 (наймач) було укладено договір оренди квартири АДРЕСА_1 . За життя наймодавця ОСОБА_5 , між нею та ОСОБА_2 укладалися договори про внесення змін до вказаного договору оренди, якими продовжувався строк оренди на один рік, зокрема договір про внесення змін від 19.12.2016 р., яким термін дії договору оренди встановлено до 20.12.2017 р.

Відповідно до п.4.1 договору, розмір орендної плати за договором становить 2000 грн., загальна сума договору складає 24000 грн. на рік.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 загинула. На випадок смерті нею було оформлено заповіт. Після смерті ОСОБА_5 заведено спадкову справу. На час розгляду справи, свідоцтва про право на спадщину не видавались, право власності на спірну квартиру за спадкоємцями не реєструвалось.

При цьому, після смерті наймодавця ОСОБА_5 відповідачка продовжує користуватися спірною квартирою, виконує умови договору оренди, вносить орендну плату за користування квартирою на депозитний рахунок нотаріуса, а також експлуатаційні витрати та комунальні платежі.

Відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

У статті 763 ЦК України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ч.1 ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів заперечень у встановлений законом місячний строк щодо користування відповідачем спірною квартирою, а натомість підтверджують, що відповідачка продовжує володіти та користуватися майном після закінчення строку договору найму.

У разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця (ч.1 ст. 770 ЦК України).

На підставі статті 781 ЦК України, договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.

Тобто, чинним законодавством України не передбачається автоматичне припинення договору найму у випадку смерті фізичної особи - наймодавця.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

За правилами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Обов`язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно встановлено у статті 1297 ЦК України.

Правових наслідків невиконання такого обов`язку, зокрема у вигляді втрати права на спадщину, положеннями цивільного законодавства не передбачено. Водночас, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якого є нерухоме майно, але не отримав свідоцтва про право на спадщину, не має можливості розпоряджатися таким майном, оскільки у нього немає правовстановлюючого документа на спадкування нерухомого майна.

Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права власності на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.

Судом встановлено, що свідоцтв про право на спадщину ні позивачка, ні інші спадкоємці не отримували.

Заявляючи вимогу про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, позивачка посилається на положення статті 391 ЦК України (негаторний позов).

Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод (висновки викладені, зокрема, у пункті 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 р. у справі № 488/2807/17).

Саме власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). За змістом цієї статті негаторний позов застосовується для захисту від порушень, які не пов`язані із позбавленням володіння (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 р. у справі № 359/3373/16-ц).

Так, матеріали справи не містять доказів щодо переходу права власності на спірну квартиру до будь-кого з її спадкоємців.

Тобто, на час розгляду справи позивачка не є власником спірної квартири, а тому не уповноважена на звернення з негаторним позовом, оскільки таке право згідно з вимогами закону належить виключно власнику.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У підпунктах 11.82-11.85 постанови від 09.02.2022 р. у справі № 910/6939/20 та підпунктах 8.43-8.46 постанови від 16.11.2022 р. у справі № 911/3135/20 Велика Палата Верховного Суду вказала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, по захист якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 р. у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 р. у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 р. у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 р. у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23) та від 16.11.2022 р. у справі № 911/3135/20 (підпункт 8.47)).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 р. у справі № 143/591/20 (підпункт 8.46), від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19 (підпункт 6.21), від 02.02.2021 р. у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 р. у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 р. у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155).

Враховуючи, що негаторний позов може бути подано виключно власником майна, однак позивачка, яка подала такий позов, статусу власника спірної квартири не набула, суд приходить до висновку, що останньою обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, а тому позов у даній частині вимог задоволенню не підлягає.

Крім того, відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

З матеріалів справи вбачається, що позивачкою не доведено наявність збитків, протиправність поведінки відповідача як заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Водночас судом встановлено, що відповідачка є добросовісним користувачем спірної квартири та виконує зобов`язання, взяті за договором оренди, у повному обсязі та передбаченому законом порядку, зокрема вносить орендну плату за користування квартирою на депозитний рахунок нотаріуса та сплачує за комунальні послуги.

Оскільки лише власник речі має право передавати майно в найм, а також не погоджуватись на продовження найму, то у відповідача є всі підстави для продовження користування спірною квартирою на умовах, визначених договором оренди, до переходу права власності на квартиру до нового власника, спадкоємця ОСОБА_5 .

При цьому, вимога про відшкодування збитків є похідною від первісної вимоги про усунення перешкод у здійсненні права користування житловим приміщенням.

Оскільки відсутні правові підстави для задоволення первісної вимоги про усунення перешкод у здійсненні права користування житловим приміщенням, суд вважає, що такі правові підстави відсутні й для задоволення похідної позовної вимоги про стягнення збитків.

За змістом ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та враховуючи, що позивачка, яка не є власником спірної квартири, позбавлена права на подання негаторного позову, що стосується усунення перешкод у здійсненні права користування цією квартирою, а отже відсутні підстави вважати про наявність заподіяних позивачці збитків, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , який діє в своїх інтересах та інтересах своєї малолітньої дитини ОСОБА_4 , Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у здійсненні права користування житловим приміщенням та стягнення збитків.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: