Постанова

від 10.12.2024 по справі 501/690/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4701/24

Справа № 501/690/24

Головуючий у першій інстанції Пушкарський Д.В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Вадовської Л.М.,

Комлевої О.С.,

за участю:

секретаря Чеботар А.Г,

представника ОСОБА_1 адвоката Антонової Л.Г.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу представника ОСОБА_2 адвоката Антонової Людмили Григорівни на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 27 лютого 2024 року про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Пушкарського Д.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Укржилстрой Плюс», третя особа: Державний реєстратор Буран Наталія Мирославівна, Дачненська сільська рада Одеського району Одеської області, про визнання недійсним додаткової угоди до договору про інвестування будівництва, скасування реєстрації права власності, визнання права власності на 1/2 частину квартири,

встановив:

22.02.2024 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ТОВ «Укржилстрой Плюс», третя особа: Державний реєстратор Буран Н.М., Дачненська сільська рада Одеського району Одеської області, про визнання недійсним додаткової угоди до договору про інвестування будівництва, скасування реєстрації права власності, визнання права власності на 1/2 частину кв. АДРЕСА_1 .

Крім того, 22.02.2024 року ОСОБА_3 звернувся із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту кв. АДРЕСА_1 , загальною площею квартири 90,2 кв.м, житловою площею 42,60 кв.м.

Заява була обґрунтована тим, що відчуження відповідачем ОСОБА_4 зазначеної квартири може унеможливити виконання рішення суду у даній цивільній справі у разі задоволення позовних вимог. Метою забезпечення позову є вжиття судомзаходів щодо охорониматеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судовогорішення, якщо воно буде прийняте на користьпозивача, в томучислі задля попередження потенційних труднощіву подальшому виконанні такого рішення.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 27.02.2024 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову було задоволено.

Накладено арешт на кв. АДРЕСА_1 , загальною площею квартири 90,2 кв.м, житловою площею 42,60 кв.м. (а.с.32-33).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Антонова Л.Г. ставить питання про скасування ухвали Іллічівського міського суду Одеської області від 27.02.2024 року про забезпечення позову, ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.84-88).

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги (а.с.108-110).

Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, за участю представника ОСОБА_1 адвоката Антонової Л.Г. та у відсутність інших учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання (а.с.157-160,170-171).

У зв`язку з цим, колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що всвоїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу за участю з`явившихся учасників справи та на підставі наявних у справі доказів.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову та накладаючи арешт на спірне нерухоме майно, суд першої інстанції виходив із того, що вказане нерухоме майно є предметом спору і невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у випадку його ухвалення на користь позивача (а.с.32-33).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися.

Відповідно п. 1 ч.1 ст.150 ЦПК України що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Як вбачається із позовних матеріалів, предметом позову у зазначеній справі є позовні вимоги:

- визнання недійсною угоду б/н від 22.04.2021 року до інвестиційного договору № 237 від 25.01.2011 року, укладену між ТОВ «Укржилстрой Плюс», ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на майнові права на кв. АДРЕСА_2 . У буд. АДРЕСА_3 ;

- скасування реєстрації права власності за ОСОБА_4 на кв. АДРЕСА_2 . У буд. АДРЕСА_3 ;

- визнання права власності на 1/2 частину на кв. АДРЕСА_2 . У буд. АДРЕСА_3 (а.с.2-7).

Таким чином, встановивши, що між сторонами виник спір щодо визнання недійсним правочинів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб, з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, які заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно.

Крім того, враховуючи, що такий вид забезпечення, як накладення арешту на предмет спору, є співмірним із заявленими позовними вимогами, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо неспівмірності такого виду забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Також колегія суддів також наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Всі інші доводи апеляційної скарги зводяться до розгляду даної справи по суті заявлених позовних вимог, що в даному випадку є неприпустимим.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надала суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали суду та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» Конвенція зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, доводи апеляційної скарги її не спростовують, оскільки ухвала прийнята у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч. 1 ст. 374. ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Антонової Людмили Григорівни залишити без задоволення.

Ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 27 лютого 2024 року про забезпечення позову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне судове рішення складено 17.12.2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Л.М. Вадовська

О.С. Комлева