Рішення

від 17.12.2024 по справі 160/19933/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 рокуСправа №160/19933/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Маковська О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, Державної судової адміністрації України та Сватівського районного суду Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, Державної судової адміністрації України та Сватівського районного суду Луганської області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 16.06.2023 по 22.05.2024;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 заробітної плати за період з 16.06.2023 по 22.05.2024, із відрахуванням податків та обов`язкових платежів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач в період з листопада 2015 року по 23.05.2024 перебувала у трудових відносинах з Сватівським районним судом Луганської області, а саме: перебувала на посаді секретаря судового засідання. Позивач зауважує, що Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області з другої половини червня 2023 року по 23.05.2024 року (по дату звільнення) позивачу не виплачувалась заробітна плата, що підтверджується довідкою-розрахунком нарахованої та виплаченої заробітної плати за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 та довідкою-розрахунком нарахованої та виплаченої заробітної плати за період з 01.01.2024 по 22.05.2024. Позивач наголошує, що фактично у зв`язку з припиненням трудового договору із заступником керівника апарату Сватівського районного суду Луганської області, позивачу з 16.06.2023 по 23.05.2024 не нараховувалась та не виплачувалась заробітна плата. В свою чергу, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 у справі №580/6045/23 визнано протиправним та скасовано наказ про призупинення трудового договору із заступником керівника апарату Сватівського районного суду Луганської області. Проте, після означених обставини Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області протиправно не нарахувало та не виплатило позивачу заробітну плату за спірний період. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки облік робочого часу всіх працівників суду здійснюється шляхом ведення єдиного табелю обліку робочого часу. Табель обліку робочого часу складається щомісячно, підписується відповідальною особою, керівником або заступником керівника апарату суду. На його підставі Територіальне управління здійснює нарахування заробітної плати. Відповідач-1 наголошує, що у зв`язку з тим, що оформлені належним чином табелі обліку використання робочого часу працівників Сватівського районного суду Луганської області за період з 16.06.2023 по 22.05.2024 до Територіального управління не надавалися, нарахування та виплата заробітної плати позивачу за вказаний період не здійснювалася через відсутність правових підстав.

Від Державної судової адміністрації України та Сватівського районного суду Луганської області до суду відзиви на позовну заяву не надходили.

Відповідно до ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд виходить з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , в період з листопада 2015 року по 23.05.2024 року перебувала у трудових відносинах з Сватівським районним судом Луганської області, а саме: перебувала на посаді секретаря судового засідання.

24.02.2022 наказом в.о. голови Сватівського районного суду Луганської області №6-В (зі змінами, внесеними наказом від 25.04.2022 №08-В) тимчасово на невизначений термін призупинено роботу суду з 24.02.2022 та оголошено простій Сватівського районного суду для всіх суддів та працівників апарату суду, а також вирішено питання щодо виплати суддівської винагороди суддям та заробітної плати працівника апарату суду.

08.06.2023 наказом начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області №12/к призупинено дію трудового договору із заступником керівника апарату суду ОСОБА_2 (в.о. керівника апарату суду у зв`язку з вакантною посадою керівника апарату суду).

В листі Державної судової адміністрації України №Ф1665-23-1874/23 від 28.08.2023 зазначено, що наказ начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області №12/к від 08.06.2023 видано з урахуванням довготривалої неможливості виконання трудових обов`язків щодо забезпечення здійснення правосуддя суддями Сватівського районного суду Луганської області, а також з метою раціонального використання кошторисних призначень на оплату праці та забезпечення можливості перерозподілу в подальшому економії фонду оплати праці на користь працівників апаратів судів, які продовжують здійснювати правосуддя в умовах воєнного стану, зокрема з ризиком для життя та здоров`я у місцях ведення активних бойових дій.

Крім цього, Державна судова адміністрація України у вказаному листі зазначила, що у зв`язку з відсутністю табелів обліку використання робочого часу заробітна плата працівника апарату Сватівського районного суду Луганської області, в тому числі ОСОБА_1 , за другу половину червня 2023 року та за липень 2023 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області не нараховувалась та не виплачувалась, в свою чергу нарахування та виплата заробітної плати за зазначені та подальші періоди можуть бути здійснені після надходження до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області належним чином оформлених табелів обліку використання робочого часу, а також відповідних кадрових наказів та інших первинних документів.

З довідок-розрахунків нарахованої та виплаченої заробітної плати за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 та за період з 01.01.2024 по 23.05.2024 вбачається, що ОСОБА_1 в період з 16.06.2023 по 22.05.2024 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області не здійснювалось нарахування та виплата заробітної плати.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 у справі №580/6045/23 адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано наказ Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 08.06.2023 №12/к про призупинення дії трудового договору із ОСОБА_2 - заступником керівника апарату Сватівського районного суду Луганської області.

Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області здійснити нарахування та виплату заробітної плати в розмірі середньомісячної заробітної плати ОСОБА_2 - заступнику керівника апарату Сватівського районного суду Луганської області з моменту призупинення дії трудового договору, тобто з 13.06.2023 до часу набрання рішенням суду законної сили.

22.05.2024 постановою Шостого апеляційного адміністративного суд у справі №580/6045/23 апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 залишено без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 залишено без змін.

Вважаючи бездіяльність щодо ненарахування та невиплати заробітної плати протиправною, позивач звернулась за захистом порушеного права до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1, 4 ст.150 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» призначення на посади державних службовців, працівників, які виконують функції з обслуговування, оплата праці та соціальні гарантії працівників апаратів місцевих, апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів, апарату Верховного Суду, секретаріатів Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації України, Служби судової охорони регулюються нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Особливості призначення на посади державних службовців та працівників, які виконують функції з обслуговування, в секретаріат Вищої ради правосуддя встановлюються також Законом України "Про Вищу раду правосуддя".

Розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до найнижчої за умовами оплати праці посади державної служби, установлюється в розмірі, встановленому законодавством про державну службу.

Розмір посадових окладів інших працівників апарату суду збільшується на відповідний коефіцієнт пропорційно посадовим окладам працівників, посади яких віднесені до попередньої за умовами оплати праці посади державної служби в такому суді з урахуванням юрисдикцій державних органів.

Згідно з ч.8 ст.50 Закону України «Про державну службу» особливості оплати праці державних службовців в апаратах (секретаріатах) судів та інших органах системи правосуддя визначаються Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.1 ст.113 Кодексу законів про працю України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Як встановлено судом, єдиною підставою для відмови позивачу у нарахуванні та виплаті заробітної плати за спірний період слугувала та обставина, що до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області не надходили від Сватівського районного суду Луганської області належним чином оформлені табелі обліку використання робочого часу.

В свою чергу, суд звертає увагу, що 24.02.2022 наказом в.о. голови Сватівського районного суду Луганської області №6-В (зі змінами, внесеними наказом від 25.04.2022 №08-В) тимчасово на невизначений термін призупинено роботу суду з 24.02.2022 та оголошено простій Сватівського районного суду для всіх суддів та працівників апарату суду, а також вирішено питання щодо виплати суддівської винагороди суддям та заробітної плати працівника апарату суду.

Отже, фактично робота Сватівського районного суду тимчасово на невизначений термін призупинена з 24.02.2022, а також оголошено простій Сватівського районного суду для всіх суддів та працівників апарату суду.

Суд також враховує, що незважаючи на простій Сватівського районного суду, який оголошено з 24.02.2022, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області здійснювалось нарахування та виплата позивачу заробітної плати починаючи з 24.02.2022 по 15.06.2023.

Однак підставою для ненарахування та виплати заробітної плати починаючи з 16.06.2023 слугувало відсутність поданих до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області належним чином оформлених табелів від Сватівського районного суду Луганської області, робота якого фактично з 24.02.2022 призупинена та оголошено простій працівників.

Отже, фактично відповідач відсутністю табелів використання робочого часу працівників Сватівського районного суду Луганської області обумовлює звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, зокрема, щодо виплати заробітної плати позивачу.

В свою чергу інших підстав для невиплати позивачу заробітної плати судом не встановлено.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частиною Кодексу законів про працю України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною 3 статті 15 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Зазначені норми трудового законодавства свідчать про пріоритет виплати заробітної плати перед іншими виплатами та про підвищену захищеність таких виплат. Одночасно звертає на себе увагу той факт, що заробітна плата виплачується лише за виконану працівником роботу, а якщо працівник такої роботи не виконував, то заробітна плата йому не виплачується, за винятком виплат, передбачених законодавством (зокрема, у випадку простою). Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.10.2019 у справі №243/2071/18.

Відповідно до ч.1 ст.113 Кодексу законів про працю України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Як встановлено судом, в даному випадку час простою в спірний період відбувся не з вини позивача, а отже позивачу підлягала виплата заробітної плати з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу), в тому числі за спірний період.

Згідно із частиною 1 статті 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, установлена статтею 117 Кодексу законів про працю України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (наведена позиція викладена в пунктах 67, 69, 70, 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц).

Конституційний Суд України в Рішенні від 29.01.2008 №2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене (абзац другий підпункту 6.1.1 підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини).

Згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» №95, ратифікованої Україною 30.06.1961, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення, Конституційний Суд України виходить з того, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

Регулювання оплати праці працівників незалежно від форм власності підприємства, організації, установи здійснюється шляхом установлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій. Відповідно до частини 3 статті 94 КЗпП України питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини 1 Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03.05.1996, ратифікованої Законом України від 14.09.2006 №137, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.10.2022 у справі №905/857/19 зауважила, що нормами трудового законодавства не передбачено підстав для звільнення роботодавця від виплати працівникові заробітної плати у випадку наявності обставин непереборної сили.

Згідно із частиною 1 статті 9 Цивільного кодексу України, положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин (пункт 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц).

Відповідно до ч.1 ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Виплата заробітної плати працівнику - це обов`язок роботодавця. Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано. Обов`язок роботодавця виплатити працівнику заробітну плату не є відповідальністю у розумінні статті 617 ЦК України, від якої може бути звільнений роботодавець унаслідок випадку або непереборної сили.

Суд зауважує, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області як особа, яка нараховує та виплачує позивачу заробітну плату, не може посилатися на відсутність належним чином оформлених документів, на підставі яких здійснюється нарахування та виплата заробітної плати, обов`язок оформлення яких покладається не на працівника, тобто позивача в даному випадку.

Таким чином, позивач, як працівник, який є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах, з огляду на бездіяльність Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, як особи на яку покладену обов`язок нарахування та виплати заробітної плати, позбавлена заробітної плати, право на отримання якої закріплено статтею 43 Конституції України.

При цьому відповідач-1 обумовлює звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, зокрема, щодо виплати заробітної плати позивачу, відсутністю табелів використання робочого часу працівників Сватівського районного суду Луганської області.

Проте з огляду на вищевикладене, суд зауважує про відсутність підстав для звільнення відповідача-1 від відповідальності щодо виплати позивачу заробітної плати з посиланням на відсутність відповідних табелів, які, в розумінні відповідача-1 відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України, є випадком або непереборною силою.

Означеної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.10.2022 у справі №905/857/19.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність визнання протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 16.06.2023 по 22.05.2024.

В свою чергу з метою захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 заробітної плати за період з 16.06.2023 по 22.05.2024, із відрахуванням податків та обов`язкових платежів.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.72-77, 90, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, Державної судової адміністрації України та Сватівського районного суду Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 16.06.2023 по 22.05.2024.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 заробітної плати за період з 16.06.2023 по 22.05.2024, із відрахуванням податків та обов`язкових платежів.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська