Рішення

від 16.12.2024 по справі 160/26844/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 рокуСправа №160/26844/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІКСІД" до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію ДПС України від 20.09.2024 р. № 4536/ІПК/99-00-04-03-03ІПК.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 20.08.2024 року ТОВ «ТІКСІД» через електронний кабінет платника податку звернулося з запитом на отримання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства до ДПС України щодо надання податкової консультації. Листом від 27.08.2024 року відповідач повідомив позивача про продовження строку розгляду вищевказаного запиту (звернення) на 15 календарних днів. 28.09.2024 року на адресу позивача надійшла відповідь відповідача від 20.09.024 року, до якої було надано індивідуальну податкову консультацію, в якій фіскальний орган вказав про те, що як зазначено у запиті на отримання індивідуальної податкової консультації позивач є платником єдиного податку 3-ї групи за ставкою 5% та не є платником ПДВ. Позивач не погоджується із роз`ясненнями, викладеними в оспорюваній індивідуальній консультації та вважає ІПК від 20.09.2024 року №4536/ІПК/99-00-04-03-03ІПК протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Так, в оспорюваній індивідуальній податковій консультації відповідачем викладені хибні висновки, що суперечать нормам ПК України, не у повному обсязі надані відповіді на всі поставлені запитання, не надано належного обґрунтування. Відповідач надав позивачу ІПК з питань, зазначених у запиті (зверненні) без урахування положень абзацу сьомого підпункту 57.11.2 пункту 57.11 статті 57 ПК України та підпункту 10 п.292.11 ст.292 ПК України та усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

18.07.2024 року від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в якому зазначено, що при наданні оскаржуваної податкової консультації ДПС України враховано загальні принципи податкового законодавства, спірна ІПК містить чітке обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин згідно із запитом на отримання ІПК, а висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства не суперечить нормам Кодексу. При цьому, інше (суб`єктивне) розуміння платником змісту тієї чи іншої норми, невиправданість висновків ІПК № 4536 не свідчить про неправильність висновків контролюючого органу і не є підставою для визнання такої податкової консультації протиправною. У зв`язку з чим, незгода позивача зі змістом наданої консультацією не є підставою для її скасування.

Щодо перелічених у позові індивідуальних консультацій, ДПС України звертає увагу, що відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. Зазначене виключає у ДПС України підстави для надання позивачу індивідуальної податкової консультації такого ж змісту, що і консультація, надана іншому платнику податку, оскільки індивідуальна податкова консультація надається виходячи із конкретних обставин здійснення господарської діяльності конкретним платником податку запитувачем. Крім того, чинне законодавство не місить положень щодо виключного застосування платником податку індивідуальної податкової консультації при нарахуванні та сплати податкових зобов`язань, тоді як відповідно до п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Кодексу на платника податку покладено обов`язок сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. За наведених обставин спірна ІПК ніяким чином не порушує права ТОВ «ТІКСІД» у належному виконанні ним обов`язку з нарахування та сплати податкових зобов`язань відповідно до вимог Кодексу, чим виключає підстави для задоволення позову повністю.

До суду 21.11.2024 року від позивача на адресу суду надійшли додаткові пояснення у справі, в якій зазначено, що відповідно до порядку оподаткування дивідендів, визначеного статтею 57 ПК України, а саме абз.7 підпункту 57.11.2. пункту 57.11 статті 57 ПК України, на який і посилається відповідач в своїх поясненнях стосується сплати авансового внеску з податку на прибуток, в якому конкретно вказано, що обов`язок з нарахування та сплати авансового внеску з податку за визначеною статтею 136 цього Кодексу базовою (основною) ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав (крім платників єдиного податку), що є резидентом, незалежно від того, чи користується такий емітент пільгами із сплати податку, передбаченими цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена статтею 136 цього Кодексу базова (основна) ставка. Таким чином, з урахуванням положень абзацу сьомого підпункту 57.11.2. пункту 57.11 статті 57 ПК України та підпункту 10 п.292.11 ст.292 ПК України сума дивідендів, отримана юридичною особою платником єдиного податку третьої групи від юридичної особи платника єдиного податку, не включається до складу доходу отримувача. Згідно із пунктом 53.3 статті 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду надану йому індивідуальну податкову консультацію, як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду. За таких обставин, позивач просив суд позов задовольнити з підстав викладених у ньому.

Ухвалою суду від 19.11.2024 року заяву відповідача про розгляд цієї справи в порядку загального позовного провадження залишено без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію сторін у справі, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставин справи.

Судом встановлено, що ТОВ «ТІКСІД» (код ЄДРПОУ 43637806) є платником єдиного податку третьої групи та не є платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності є надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна за кодом згідно КВЕД 68.20. Товариство є учасником декількох підприємств, які також зареєстровані платниками єдиного податку 3 групи за ставкою 5 відсотків та працюють прибутково.

Підприємство прийняло рішення про розподіл чистого прибутку та виплату дивідендів своєму учаснику ТОВ «ТІКСІД». Товариство планує отримати дивіденди від підприємства платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків.

20.08.2024 року ТОВ «ТІКСІД» через електронний кабінет платника податку звернулося з запитом на отримання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства до ДПС України щодо надання податкової консультації. Опис питань зазначених позивачем у зверненні:

1. Чи включається до складу доходу отримувача сума дивідендів, отримана юридичною особою платником єдиного податку третьої групи від іншої юридичної особи платника єдиного податку третьої групи ?

2. Чи підлягає оподаткуванню єдиним податком сума дивідендів, отримана юридичною особою платником єдиного податку третьої групи від іншої юридичної особи платника єдиного податку третьої групи ?

ДПС України на звернення ТОВ «ТІКСІД» було надано оспорювану індивідуальну податкову консультацію від 20.09.2024 р. № 4536/ІПК/99-00-04-03-03ІПК (далі ІПК №4536).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, має вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Індивідуальна податкова консультація в розумінні підпункту 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України це роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Відповідно до пункту 52.1 статті 52 ПК України за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

В силу підпункту 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 ПК України дивіденди платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Згідно із п.297.4 ст.297 ПК України дивіденди, що виплачуються платниками єдиного податку третьої групи (юридичними особами) та четвертої групи (юридичними особами) власникам корпоративних прав (засновникам таких платників єдиного податку), оподатковуються за правилами, встановленими розділами II і IV цього Кодексу.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу ХІV Кодексу, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно із підпунктом 2 пункту 292.1 статті 292 ПК України доходом юридичної особи платника єдиного податку третьої групи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 Кодексу.

Вичерпний перелік надходжень, які з метою оподаткування не включаються до складу доходу, встановлено пунктом 292.11 статті 292 Кодексу.

Підпунктом 10 пункту 292.11 статті 292 ПК України встановлено, що до складу доходу, визначеного статтею 292 Кодексу, не включаються дивіденди, отримані платником єдиного податку юридичною особою від інших платників податків, оподатковані в порядку, визначеному Кодексом.

Тобто, відповідно до п.п.10 пункту 292.11 статті 292 ПК України до складу доходу платника єдиного податку не включаються саме дивіденди, які оподатковані в порядку визначеному Кодексом.

Порядок оподаткування дивідендів визначається статтею 57 ПК України.

Підпунктом 57.1-1.2 пункту 57.1-1 статті 57 Кодексу встановлено, що крім випадків, передбачених підпунктом 57.1-1.3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

З урахуванням внесених Законом України від 07 грудня 2017 року № 2245-VIІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» змін, які набули чинності з 01.01.2018, обов`язок з нарахування та сплати авансового внеску з податку за визначеною п.136.1 ст.136 Кодексу ставкою не покладається на платників єдиного податку.

Отже, починаючи з 01.01.2018 року платниками єдиного податку не здійснюється нарахування та сплата авансованого внеску під час виплати дивідендів.

Слід зазначити, що конкретний випадок має розглядатися з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів, на що була звернута увага в ІПК.

Втім, а ні у запиті на отримання ІПК, а ні у позові позивачем не зазначено та не підтверджено періоду виплати дивідендів емітентом платником єдиного податку на користь ТОВ «ТЕКСІД» щодо оподаткування яких в останнього виник запит на отримання ІПК.

У зв`язку з цим, в контексті системного застосування положень ПК України щодо викладених у заяві обставин, в ІПК № 4536 ТОВ «ТІКСІД» було надано наступні роз`яснення практичного застосування положень п.п.10 пункту 292.11 статті 292 Кодексу:

- якщо сума дивідендів, отримана юридичною особою платником єдиного податку третьої групи від іншої особи, в т.ч. від юридичної особи платника єдиного податку третьої групи, яка оподаткована в порядку визначеному Кодексом не включається до складу доходу отримувача;

- у разі якщо дивіденди неоподатковані у порядку, визначеному Кодексом, отримувач - юридична особа платник єдиного податку 3 групи включає всю суму отриманих дивідендів до складу доходу з дотриманням вимог підпункту 2 пункту 292.1 статті 292 Кодексу.

Таким чином, суд вважає, що при наданні оскаржуваної податкової консультації ДПС України враховано загальні принципи податкового законодавства, спірна ІПК містить чітке обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин згідно із запитом на отримання ІПК, а висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства не суперечить нормам Кодексу.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю з викладених вище підстав.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІКСІД" (вул.Марії Кюрі, буд.5, оф.1206/2, м.Дніпро, 49010, код ЄДРПОУ 43637806) до Державної податкової служби України (Львівська площа, буд.8, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації.

Судовий збір не стягується.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма