Рішення

від 16.12.2024 по справі 160/28267/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 рокуСправа №160/28267/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю « 40Т» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

23.10.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю « 40Т» (далі-позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (далі-відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №041947 від 28 серпня 2024 року, складену Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю « 40Т».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана постанова є протиправною, під час перевірки на місці а/д М-30, Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине, 916 км + 897 м, перевіряючій особі було надано тахокарти у повному обсязі, однак, як вбачається з постанови, не було виявлено бланку діяльності водія за період, в який відсутні були в останнього тахокарти. Пунктами 6.1.-6.3. Положення №340 визначено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. У відповідності до п. 6.4. Положення про робочий час, у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності. Таким чином, прямої вказівки на заповнення бланку підтвердження діяльності водія у період його непрацездатності не є обов`язком, а є правом перевізника. Таким чином, чинне в Україні нормативно-правове регулювання обліку робочого часу і часу відпочинку водіїв передбачає факультативність (необов`язковість) заповнення перевізником бланку підтвердження діяльності, що унеможливлює покарання перевізника за його відсутність. За наведеного, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/27812/24, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи у письмовому провадженні, а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів, протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

14.11.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю « 40Т» про забезпечення позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено частково. Зупинено стягнення на підставі постанови Державної служби з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №041947 від 28 серпня 2024 року у межах виконавчого провадження №76537351 відкритого на підставі Постанови Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 12.11.2024 року до набрання законної сили рішенням суду у справі №160/28267/24. У задоволені іншої частини заяви відмовлено.

14.11.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне. Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм між народних договорів про між народне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на між обласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують між народні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентам и платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2022 № 727). Статтею 48 Закону № 2344-ПІ обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Таким чином, положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів. Відтак, під час перевірки було виявлено порушення вимог абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 28.08.2024 №041947. Крім того, з 20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів підписаної в Женеві 01.07.1970 в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом. Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців. Факт нездійснення водієм перевезень може бути підтверджений лише бланком підтвердження діяльності. З огляду на викладене, проссить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст. 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

На підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 08.07.2024 року №001511, з 22.07.2024 до 28.07.2024 посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті 23.07.2024 проведено перевірку на дорозі а/д М-30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине, під час якої було зупинено автомобіль- вантажний тягач DAF, державний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом REISCH, державний номер НОМЕР_2 , що належить ТОВ « 40Т» під управлінням водія ОСОБА_1 .

Результати перевірки оформлені актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 062010 від 23.07.2024, в якому зазначено, що під час перевірки виявлено порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт»: перевізник не забезпечив виконання вимог цього Закону та інших законодавчих актів України у сфері перевезення вантажів, а саме: відсутні бланки підтвердження діяльності, чим порушено вимоги п. 3.3 Наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010 р. та наказу МТЗУ № 340 від 07.06.2010.

У тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена вимогами ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», абз. 3 ч. 1 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відсутній бланк підтвердження діяльності водія за період, що передбачено ЄУТР.

Водій підписав акт перевірки і отримав її копію.

Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті було направлено позивачу повідомлення №70810/25/24-24 від 15.08.2024 про призначення розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 28.08.2024.

Під час перевірки інспектори просили надати тахокарту, яку згідно висновків акту, водій надав. Інспектор перевірив документи водія та тахокарту. З`ясувавши, що всі документи, надані водієм відповідають вимогам законодавства, були запрошені додатково бланки підтвердження діяльності водія.

Крім того, відповідачем не уточнено, за які саме дати було витребувано бланки підтвердження діяльності водія.

28.08.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, враховуючи допущене ТОВ « 40Т» порушення ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацем 3 частини 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що підтверджується актом № 062010 від 23.07.2024, прийнято постанову про застосування адміністративного-господарського штрафу №041947.

Стягнуто з ТОВ « 40Т» адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою, вважаючи її безпідставною, незаконною і такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходить з наступного.

Предметом спірних правовідносин є правомірність застосування до позивача санкцій за порушення положень чинного законодавства, зокрема у вигляді адміністративного господарського штрафу.

Згідно ч 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року №2344-III(Закон №2344-III).

Постановою Кабінету України №103 від 11.02.2015, затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті ( з подальшими змінами_, відповідно до п. 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до п. 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 8 Положення №103).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1579-р від 02.09.2021 «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті», Державна служба з безпеки на транспорті оптимізувала шляхом реорганізації міжрегіональні територіальні органи в територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби. Таким чином, Придніпровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки реорганізувалося у Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області та Відділ державного нагляду (контролю) у Запорізькій області.

З огляду на викладене, Укртрансбезпека та її територіальні органи під час здійснення своїх повноважень діють як суб`єкти владних повноважень, яким надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт з правом прийняття відповідних рішень, обов`язкових до виконання.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (Закон № 2344-III).

За ч. 12 ст.6 Закону № 2344-IIIдержавномуконтролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частиною 17 ст. 6 Закону №2344-ІІІвстановлено, що рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

За визначенням у ст. 1 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до пунктів 1, 2 цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

За п. 14 Порядку рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)(далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Тобто, вказаний перелік не є вичерпним, і при необхідності під час перевірки можуть бути витребувані інші документи, передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону №2344-ІІІ, водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010, затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (Інструкція № 385), якою встановлено порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів .

За визначенням у п. 1.4 Інструкції №385контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно пунктів 3.3, 3.6Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зокрема: своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа)або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами, а також, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа. Відповідно п.6.3 Положення №340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Аналіз наведених норм вказує на те, що перевізник, який здійснює перевезення вантажним автомобілем з повною масою понад 3,5 тонн, повинен обладнати автомобіль діючим та повіреним тахографом, у разі використання аналогового тахографа, водій транспортного засобу використовує тахокарти, своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; має при собі: заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР.

20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР), підписаної в Женеві 01.07.1970, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів,а в разі відсутності тахокарт надання бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Відповідно до п.6.4 Положення №340 у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

Із наведених вище положень слідує, що водії зобов`язані надавати інспекторам для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахокарт. При цьому, факт нездійснення водієм перевезень може бути підтверджений лише бланком підтвердження діяльності.

Разом з тим, згідно з актом, під час перевірки у водія були наявні необхідні тахокарти, що не заперечується відповідачем, але відсутній бланк підтвердження діяльності водія.

Суд встановив, що позивач не заперечує відсутність вказаних документів у водія на момент перевірки.

При цьому, відповідно до п.1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

В той же час, позивач зазначає, що на час проведення перевірки не надавав послуги з перевезення пасажирів або вантажу, та перевозив вантаж виключно для власних потреб, на нього не поширюється Інструкція №385, тому й не зобов`язаний був мати при собі тахокарти і бланк підтвердження діяльності.

Як було встановлено судом, у справі, що розглядається, позивач є власником транспортного засобу.

Спірним у цій справі є питання правомірності стягнення з позивача як власника транспортного засобу адміністративно-господарських санкцій та визначення такого власника транспортного засобу - позивача в якості перевізника.

Як вже було зазначено вище, виходячи з положень ст. 1, абзацу 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III, автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - це перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Відповідно дост.34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Отже, відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладається виключно на автомобільних перевізників.

Суд зазначає, що товарно-транспортна накладна є документом, який складається з метою оформлення перевезень вантажів відповідно до укладеного договору і використовується для проведення остаточних розрахунків за надані послуги з перевезення вантажів. Автомобільний перевізник не може визначатися лише тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, які зазначені в акті. Автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті33,50 Закону № 2344-ІІІ), а не власник/користувач транспортного засобу.

Відповідний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20.

До основного виду діяльності позивача віднесено 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Відповідач підтверджує, що під час здійснення рейдової перевірки водієм була надана ТТН №3844 від 23.07.2024.

У вказаній ТТН автомобільним перевізником, замовником, вантажовідправником і вантажоодержувачем вантажу вказано ТОВ «Енергетик Дніпро», що свідчить лише про перевезення вантажу між виробничими підрозділами.

Крім того, будь-які договірні документи між позивачем ТОВ « 40Т» та фактичним перевізником ТОВ «Енергетик Дніпро» відсутні.

Тобто, перевезення було здійснено ТОВ «Енергетик Дніпро», а не ТОВ « 40Т».

Контролюючий орган не надав належних, достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження того, що під час проведення рейдової перевірки 23.07.2024 позивач на зазначеному транспортному засобі надавав послуги з перевезення вантажу на договірних умовах із замовником послуги за плату, а відтак був автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-ІІІ.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що постанова Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про застосування адміністративно-господарського штрафу є безпідставною і такою, що підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду із даним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн та за подання заяви про забезпечення позову судовий збір у розмірі 908,40 грн.

Враховуючи задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, сплаченого за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову судового збору, на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю « 40Т» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови-задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області №041947 від 28 серпня 2024 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю « 40Т» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (вул. Воскресенська, 24, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « 40Т» (вул. Старочумацька, буд. 9, оф. 39, м. Дніпро, 49074, код ЄДРПОУ 44679725) судові витрати з оплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3028,00 грн

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (вул. Воскресенська, 24, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « 40Т» (вул. Старочумацька, буд. 9, оф. 39, м. Дніпро, 49074, код ЄДРПОУ 44679725) судові витрати з оплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у сумі 908,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна