Рішення

від 17.12.2024 по справі 160/3212/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 рокуСправа №160/3212/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Савченка А.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СІС» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

установив:

Позивач 05 лютого 2024 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати постанову від 24 січня 2024 року №006950 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІС" адміністративно-господарського штрафу.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що оскаржувана постанова винесена без наявності в діях позивача фактів правопорушень та з порушенням передбаченої продцедури розгляду справи про автомобільний транспорт. Так, підставною для складання акту за №АР022962 від 12.12.2023 стало те, що в ході перевірки транспортного засобу, що належить ОСОБА_1 , а перевізником є ТОВ «СІС» на момент перевірки були відсутні документи, передбачені ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме, схема маршруту, розклад руху, затверджений організатором пасажирських перевезень та реєстраційний талон на ТОВ «СІС». Водночас, водій транспортного засобу з актом не був ознайомлений, оскільки відсутній його підпис, а також останній не уповноважений здійснювати представництво інтересів ТОВ «СІС». Крім того, позивачем зауважується, що на орган державного контролю покладено обов`язок розглянути справу про порушення суб`єкта господарювання не пізніше одного місяця з дня його виявлення та за наявності підстав винести постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, проте 12.12.2023 було складено акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а спірна постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24.01.2024 №006950 прийнята в термін понад 30 діб з дня виявлення порушення, а тому відповідачем були порушені строки, визначені п. 25 Порядку №1567. Таким чином, на переконання позивача, при прийнятті оспорюваної постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу, відповідач діяв не у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, необгрунтовано та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв`язку з чим звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СІС» до Державної служби з безпеки на транспорті про визнання дій протиправними та скасування постанови залишено без руху та встановлено позивачу строк десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме: надати належним чином завірені копії позовної заяви, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.

На виконання вимог ухвали суду від 14.02.2024 р., позивачем 23.02.2024 р. усунуто означені недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву ТОВ «СІС» та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/3212/24, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Крім того, вищевказаною ухвалою суду було зобов`язано начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті надати до суду всі матеріали, які були підставою для винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24 січня 2024 року №006950.

23.04.2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Державної служби України з безпеки на транспорті на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СІС», в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що 12.12.2023 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області була проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 . Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) була проведена у строк, визначений щотижневим графіком проведення рейдових перевірок Відділом державного нагляду (контролю) у Сумській області у період з 11.12.2023 по 15.12.2023 року та відповідно до направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №015980 від 11.12.2023 року. Під час перевірки водієм були надані посвідчення водія, тимчасовий реєстраційний талон, виданий ТОВ «СІС» та дійсний до 21.10.2026 року, копію витягу з дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршруті загального користування від 25.11.2020 року, ксерокопію розкладу руху. Ознайомившись з наданими водієм документами старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області було виявлено, що у водія відсутній витяг з дозволу в оригіналі, як того вимагає законодавство, а також належним чином оформлені таблиця вартості проїзду та схема руху. Надати зазначені документи водій не зміг. У зв`язку з чим, виконуючи функції покладені на них державою, державними інспекторами було складено Акт додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.12.2023 року №АР022962, який відповідно до пункту 21 Порядку 1567, складається в одному примірнику. Зі складеним актом водій ознайомлений, від підпису та пояснень водій відмовився. Правомірність складання акту перевірки засвідчується підписом державного інспектора як посадової особи Укртрансбезпеки. У даному випадку, на місці події (зупинки) за наданими водіями ТЗ матеріалами та відомостями складено акт, який є носієм доказової інформації (доказової бази), та встановлено, що перевізником у даному випадку є Позивач. Так відеозаписи проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) від 12.12.2023 року підтверджують факт відсутності на момент проведення перевірки необхідних документів для здійснення перевезення пасажирів в рамках правового поля. Одночасно, зазаначається, що дії посадової особи щодо проведення рейдової перевірки та складення акту на підставі виявлених порушень, позивачем не оскаржувалися. Пунктом 25 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 до Положення 1567. 03.01.2024 року позивачу було направлено повідомлення про розгляд справи про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт із зазначенням часу 24.01.2024 року з 10 год. 00 хв. до 11 год. 00 хв. і місця розгляду справи. Повідомлення про розгляд справи було направлено рекомендованим листом, а також на електрону пошту Позивача. Додатком до повідомлення була копія акту від 12.12.2023 року № АР 022962. Повідомлення про розгляд справи Позивачем отримане 03.04.2023 року, про що свідчить зворотнє повідомлення, тобто завчасно до початку розгляду справи. 24.01.2024 року до приміщення територіального органу Укртрансбезпеки представник Позивача не з`явився, будь-яких письмових пояснень, заперечень до початку розгляду справи не надав. На підставі зазначених в Акті додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.12.2023 року №АР022962 порушень була винесена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №006950 від 24.01.2023 року відносно Позивача на суму 17000 грн. Отже твердження Позивача про порушення строку розгляду акту не відповідає дійсності. При винесенні постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу відносно позивача були чітко дотримані вимоги чинного законодавства. Копію постанови Позивачу було направлено із супровідним листом. Враховуюче вищевикладене, відповідач вважає, що доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржуваний акт індивідуальної дії є таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СІС» (код ЄДРПОУ: 32694258) зареєстровано 02.10.2003 року, про що внесено запис 31.01.2006 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 1 224 120 0000 023295. Основний вид економічної діяльності: 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення.

Відповідно до Ліцензії Міністрерства транспорту та зв`язку України серії АГ №593941 дата видачі 09.02.2012 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «СІС» має право надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом, а саме внутрішні перевезення пасажирів автобусами і міжнародні перевезення пасажирів автобусами, строк дії ліцензії: 10.02.2012 - необмежений.

Згідно із направленням на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 11.12.2023 №015980 головним спеціалістом Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Петриченко О.М. було проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом м. Ромни, АС Ромни, Дніпро-Ромни, під час проведення якої 12.12.2023 о 13 год. 50 хв. був перевірений транспортний засіб Mersedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 .

За результатами перевірки було складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.12.2023 року №АР022962, у якому зафіксовано, що під час перевірки виявлено порушення при перевезенні пасажирів по регулярному міжміському міжобласному маршруту Дніпро-Ромни на момент проведення перевірки відсутні: Витяг з дозволу на перевезення пасажирів, передбачений п. 30 ПКМУ №176 від 18.02.97р., схема маршруту таблиці вартості проїзду, чим порушено ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», у тому числі відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац третій частина 1- перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 цього Закону.

Пояснення водія про причини порушень: водій з порушенням ознайомленний, від підпису та надання пояснень відмовився

Позивачу 09.01.2024 о 12:24 засобами електронного зв`язку направлено на електронну адресу підприємства (sis2007@ukr.net) повідомлення від 03.01.2024 №668/23/24-24 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 24.01.2024 з 10:00 по 15:00 в приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області.

У повідомленні від 03.01.2024 №668/23/24-24 ТОВ «СІС» запропоновано прибути на розгляд справи, маючи при собі документ, який підтверджує повноваження, додатково проінформовано, що останній, як учасник справи має права та обов`язки, визначені ст. 28 ЗУ «Про адміністративну процедуру» та Порядком, зокрема, знайомитись з матеріалами справи, надавати пояснення, представляти докази, заявляти клопотання, користуватись юридичною допомогою адвоката, виступати рідною мовою (користуватись послугами перекладача), оскаржити рішення по справі. Крім того зазначено, що у разі неявки ТОВ «СІС», справа буде розглянута без його участі відповідно до пункту 27 Порядку.

24.01.2024 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт ТОВ «СІС» (код ЄДРПОУ 32694258) складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №006950, згідно з якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн. за порушення статті 39Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Копію вказаної постанови направлено позивачу листом №7953/23/24-24 від 30.01.2024 року.

Не погодившись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №006950 від 24.01.2024, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовано Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ у редакції на час спірних відносин).

Відповідно до статті 5 Закону №2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

За змістом частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

В силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з частинами сімнадцятої - двадцять першої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі - Порядок №1567 у редакції на час спірних відносин), відповідно до пункту 1 якого цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно з пунктом 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Агентства відновлення, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).

За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Отже, під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, а також додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

За змістом частини першої статті 39 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;

для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.

Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у статті 39 Закону №2344-ІІІ визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи, необхідні для проведення нерегулярних пасажирських перевезень.

Статтею 2 Закону №2344-ІІІ передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «;Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до статті 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

- організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

- здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

- здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Керуючись частиною 1 статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 року №176 затверджено Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту (далі- Правила №176).

Другий розділ зазначених Правил №176 містить вимоги щодо перевезення пасажирів автобусами.

Відповідно до пункту 13 розділу II перевезення пасажирів автобусами залежно від режиму їх організації можуть бути: регулярними, регулярними спеціальними та нерегулярними. Умови регулярних та регулярних спеціальних перевезень зазначаються у паспорті маршруту.

Регулярні перевезення організовують відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування (організатори регулярних перевезень) згідно з програмами розвитку автомобільного транспорту на відповідній території з метою задоволення потреби населення у перевезеннях з урахуванням пропозицій громадян, підприємств, установ, організацій і автомобільних перевізників.

Договір про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (або дозвіл на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування), строк дії якого закінчується у період дії воєнного стану в Україні, вважається таким, дію якого продовжено на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування.

Продовження строку дії договору про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області, можливе за згодою сторін та за умови підтвердження автомобільним перевізником спроможності виконувати зобов`язання відповідно до укладеного з ним договору.

Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.05.2010 №278 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.06.2010 за №408/17703 (надалі - Порядок №278), встановлює вимоги до паспортів автобусних маршрутів регулярних та регулярних спеціальних перевезень, процедуру розроблення, погодження та затвердження таких паспортів.

Відповідно до пункту 1.2 Порядку №278, схема автобусного маршруту - нанесена на карту автомобільних доріг відповідної місцевості або на її фрагмент чи на план міста або на його фрагмент лінія шляху проходження маршруту.

Згідно з пунктом 1.3 Порядку №278, автомобільний перевізник повинен забезпечити водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, - таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку №278, паспорт маршруту, окрім іншого, включає: схему маршруту; графік режиму праці та відпочинку водіїв; таблицю вартості проїзду, затверджену перевізником (для регулярних перевезень) та копію затвердженого організатором розкладу руху автобусів.

Схема маршруту та розклад руху регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред`являються водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів та перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Державної служби України з безпеки на транспорті під час здійснення ними державного контролю та працівникам уповноважених підрозділів Національної поліції України (пункт 1.4 Порядку №278).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 7 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ забезпечення організації пасажирських перевезень покладається: на міських, приміських і міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території однієї територіальної громади, - на виконавчий орган ради, що представляє інтереси відповідної територіальної громади; на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що проходять територією двох або більше територіальних громад та не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області, - на Раду міністрів Автономної Республіки Крим або обласні державні адміністрації.

Крім того, органи виконавчої влади та місцевого самоврядування зобов`язані, зокрема, проводити конкурс на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування та забезпечувати укладення договору на автобусних маршрутах загального користування з автомобільним перевізником - переможцем конкурсу, а також забезпечувати контроль за виконанням ним умов договору (статті 43 Закону №2344-ІІІ).

Згідно п. 35 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176, перевізник самостійно забезпечує у повному обсязі перевезення пасажирів відповідно до умов договору про організацію перевезень або дозволу, в тому числі резервними автобусами, на випадок виходу автобуса з ладу чи збільшення пасажиропотоку, відповідно перевізник, з яким укладений організатором перевезень договір на перевезення пасажирів не може передавати виконання перевезень по автобусним маршрутам загального користування іншим особам.

Частина 11 статті 44 Закону №2344-ІІІ встановлює, що автомобільний перевізник - переможець конкурсу повинен самостійно забезпечувати перевезення.

Отже, використовувати маршрут може лише той перевізник, який виграв конкурс та уклав договір з органом виконавчої влади або місцевого самоврядування. Надалі саме він своїми силами повинен забезпечувати перевезення.

Порядок видачі та анулювання дозволу на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 травня 2010 року № 279 «Про затвердження форми дозволу на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування, порядку його видачі та анулювання» (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 14.09.2016 року №316) (далі - Порядок № 279).

Пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку № 279 передбачено порядок та підстави видання автомобільному перевізнику дозволу на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування.

Відповідно до п.2.3 Порядку № 279 дозвіл на перевезення видається, зокрема, на п`ять років - у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2.1 цього Порядку, у разі відповідності рухомого складу, запропонованого автомобільним перевізником, якого визнано переможцем, умовам конкурсу та у випадку, передбаченому підпунктом «б» пункту 2.1 цього Порядку, у разі відповідності умов обслуговування, запропонованих автомобільним перевізником, який посів друге місце, умовам конкурсу.

У відповідності до п. 3.3 Порядку № 279 до кожного дозволу на перевезення оформлюються витяги з нього у кількості, необхідній для виконання перевезень, обумовлених об`єктом конкурсу.

Відповідно до п.3.6 Порядку № 279 до витягу з дозволу на перевезення вносяться: найменування, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) або код згідно з ЄДРПОУ та місцезнаходження (місце проживання) перевізника; назва маршруту; номери рейсів; режим руху (приміські маршрути) або порядок здійснення перевезень (міжміські маршрути); термін дії дозволу на перевезення; дата видачі дозволу на перевезення; дата видачі витягу з дозволу на перевезення; розклад руху автобусів на маршруті (міжміські маршрути або приміські маршрути з кількістю оборотних рейсів до 40 включно протягом доби) або інтервали руху протягом доби (приміські маршрути з кількістю відправлень більше 40 протягом доби); інформація про транспортні засоби (рік виготовлення автобусів та параметри їх комфортності залежно від протяжності автобусного маршруту та видів сполучень), що використовуватимуться для перевезення пасажирів.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 30 Правил №176 перевезення пасажирів за приміськими та міжміськими маршрутами, які виходять за межі території областей (міжобласні маршрути), здійснюється на підставі дозволу, який видається в установленому законодавством порядку. Витяг з дозволу повинен перебувати в автобусі.

З аналізу вище наведеної норми права вбачається, що у водія повинен бути саме оригінал витягу з дозволу, форма бланку якого встановлена Порядком №279, а не його копія.

Отже, з системного аналізу діючого законодавства слідує, що дозвіл на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування повинен перебувати у перевізника, тоді як витяг з дозволу повинен перебувати в автобусі, в оригіналі, а не у вигляді копії, оскільки до кожного дозволу на перевезення оформлюються витяги з нього у кількості, необхідній для виконання перевезень, обумовлених об`єктом конкурсу (пункт 3.3 розділу III Порядку № 279).

Таким чином, витяг з дозволу є «іншим документом, передбаченим законодавством», оскільки його наявність в автобусі передбачена нормативно - правовим актом - постановою Кабінету Міністрів України №176 та саме у оригіналі, а не у вигляді копії, як це було зроблено позивачем.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що під час здійснення перевезення водій повинен мати при собі витяг з дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршрутів загального користування затвердженого зразка, тобто, оригінал документу, виконаний на фірмовому бланку.

З матеріалів справи вбачається, що при здійснені перевірки транспортного засобу Mersedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 водієм ОСОБА_2 були надані посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 транспортного засобу, тимчасовий реєстраційний талон, виданий ТОВ «СІС» та дійсний до 21.10.2026 року, копію витягу з дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршруті загального користування від 25.11.2020 року, ксерокопію розкладу руху.

При цьому ТОВ «СІС» не заперечується надання до перевірки саме копії витягу з дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршруті загального користування від 25.11.2020 року.

Так судом наголошується, що законодавець чітко встановив обов`язок водія мати і надавати під час проведення перевірки працівникам Укртрансбезпеки обов`язкові документи визначені статтею 39 Закону №2344-ІІІ при здійсненні ним регулярних пасажирських перевезень, в тому числі і передбаченого п.30 постанови Кабінету Міністрів України №176 - витягу з дозволу (саме його оригінал), а автомобільного перевізника забезпечити його наявність у такого водія.

Тобто, на момент здійснення перевірки, водієм повинен надаватися витяг з дозволу в оригіналі і тільки на той рейс, який виконує водій на момент перевірки.

При цьому, суд вказує, що надання копії такого витягу не свідчить про належне виконання норм законодавства, оскільки видача кількості таких витягів є необмежена, що передбачено пунктом 3.3 розділу III Порядку № 279.

Суд зазначає, що інші замінники та форми відтворення змісту цього документу (копії витягу з дозволу) не замінюють обов`язку водія надавати витяг з дозволу затвердженого зразка, тобто оригінал документу виконаний на фірмовому бланку, як єдиний, унікальний та основний вид цього документу, який і є юридично значимим документом, що повинен бути у водія при здійсненні перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах.

Як зазначалось вище, відповідно до 3.3 Порядку №279 визначено, що до кожного дозволу на перевезення оформлюються витяги з нього у кількості, необхідній для виконання перевезень, обумовлених об`єктом конкурсу, тобто видача кількості таких витягів є необмежена, та залежить виключно від потреби автомобільного перевізника, що передбачено пунктом 3.3 розділу ІІІ Порядку №279.

Суд також зауважує, що належна організація роботи та управління суб`єктом господарювання, враховуючи, що видача кількості таких витягів є необмеженою та залежить виключно від потреби автомобільного перевізника, виключає використання будь-яких копій документів.

Суд наголошує, що водій повинен мати при собі не оригінал дозволу на перевезення, а лише витяг з дозволу на перевезення (оригінал), який видається в необхідній кількості для наявності такого витягу у кожного водія окремого транспортного засобу перевізника.

Таким чином, суд погоджується з твердженням відповідача, що позивачем не було забезпечено водія ОСОБА_2 оригіналом витягу з дозволу, який відноситься до інших документів, передбачених законодавством у відповідності до ст.39 Закону №2344-ІІІ, про що зафіксовано в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.12.2023 року, а також не заперечується позивачем по справі.

Крім того, підставою для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу стала й також відсутність (ненадання) під час перевірки у водія схеми маршруту, таблиці вартості проїзду.

Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 травня 2010 року № 278 (далі Порядок № 278), встановлює вимоги до паспортів автобусних маршрутів регулярних та регулярних спеціальних перевезень, процедуру розроблення, погодження та затвердження таких паспортів.

Згідно з пунктом 1.3 названого Порядку автомобільний перевізник повинен забезпечити водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху.

Схема маршруту та розклад руху регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред`являються водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів та перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Державної служби України з безпеки на транспорті під час здійснення ними державного контролю та працівникам уповноважених підрозділів Національної поліції України (пункт 1.4 Порядку № 278).

Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 278 паспорт маршруту, окрім іншого, включає схему маршруту; копію затвердженого організатором розкладу руху автобусів; таблицю вартості проїзду, затверджену перевізником (для регулярних перевезень).

Таким чином, розклад руху та схема маршруту є складовими частинами паспорту маршруту, який містить інформацію щодо графіку руху автобусів за маршрутом визначеному у схемі маршруту та характеристики маршруту, при цьому, розклад повинен відповідати вимогам законодавства та розроблятись на підставі укладеного та чинного договору про надання послуг.

Водночас аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що положеннями статті 39 Закону № 2344-ІІІ покладено на автомобільного перевізника обов`язок із забезпечення, а на водія пред`явлення для перевірки розкладу руху при здійсненні регулярних пасажирських перевезень та таблицю вартості проїзду.

Як вище вже було встановлено, що при здійснені перевірки транспортного засобу Mersedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 водієм ОСОБА_2 були надані посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 транспортного засобу, тимчасовий реєстраційний талон, виданий ТОВ «СІС» та дійсний до 21.10.2026 року, копію витягу з дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршруті загального користування від 25.11.2020 року, ксерокопію розкладу руху.

При цьому ТОВ «СІС» не заперечується не надання до перевірки схеми маршруту та таблиці вартості проїзду.

При цьому, представником відповідача до відзиву на позовну заяву долучено електронний доказ, який містить файли з повною відеозйомкою рейдової перевірки транспортного засобу Mersedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , що відбулась 12 грудня 2023 року.

Згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, відсутність на момент перевірки у водія транспортного засобу, що надає послуги з регулярного перевезення пасажирів, документів, визначених статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", до яких відносяться зокрема й оригінал витягу з дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршруті загального користування, а також схема маршруту та таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), є складом адміністративного правопорушення, за яке до автомобільного перевізника застосовується передбачена статтею 60 Закону України Про автомобільний транспорт відповідальність у вигляді накладення адміністративно-господарського штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Щодо зауважень позивача про порушення відповідачем строку розгляду справи, визначеного п. 25 Порядку №1567, то суд зазначає про їх необгрунтованість, з огляду на таке.

Так, п. 25 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. У разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.

Як вище було встановлено судом, за результатами рейдової перевірки було складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.12.2023 року №АР022962, а 24.01.2024 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт ТОВ «СІС» (код ЄДРПОУ 32694258) складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №006950, згідно з якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн. за порушення статті 39Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Натомість, підстави, якими позивач обґрунтовує протиправність оспорюваної постанови, спростовуються матеріалами, а інших підстав для визнання неправомірною постанови відповідача судом не встановлено.

За вказаних обставин, суд вважає, що постанова №006950 від 24.01.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00грн. прийнята відповідачем на підставі, у межах та у спосіб, передбачений законодавством України, відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для її скасування.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов необґрунтований та задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СІС» (пр. Д.Яворницького, буд.53, м. Дніпро, 49070, код ЄДРПОУ 32694258) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд.51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Савченко