Рішення

від 17.12.2024 по справі 280/10346/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 грудня 2024 року Справа № 280/10346/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю АФІНАРІЧ (м.Запоріжжя, вул. Іванова ,буд.85/А, 69014, код ЄДРПОУ 45652154)

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 44118663)

про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

07.11.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю АФІНАРІЧ (далі позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить:

визнати протиправним і скасувати розпорядження ГУ ДПС у Запорізькій області 05.11.2024 №197-рл та рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області, оформлене листом від 05.11.2024р. №48913/6/08-01-09-04-06 в частині відмови у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним Товариству з обмеженою відповідальністю «АФІНАРІЧ»

зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області видати Товариству з обмеженою відповідальністю "АФІНАРІЧ" ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою Запорізька область, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.8.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що для здійснення роздрібної торгівлі пальним має намір використовувати належне товариству на праві власності обладнання - модулі для заправки (ємності, паливо-роздавальні колонки), які не є нерухомим майном і монтаж яких за місцем торгівлі не є об`єктом будівництва у розумінні ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17.02.2011 (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт), а відтак воно не може бути введено в експлуатацію відповідно до ст.39 Закону №3038-VI і на нього не може бути виданий акту вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Також стверджує, що у відповідності з вимогами чинного законодавства надано копії документів, що беззаперечно підтверджують право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви. Наполягає, що ним подано повний перелік документів для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Просить позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав. Наполягає, що позивачем не дотримано вимоги статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» в частині надання документів, зокрема зазначає наступне.Акт приймання-передачі майна, що є невід`ємною частиною Договору, не надавався позивачем до пакету документів разом із заявою на отримання ліцензії. Таким чином, пакет наданих до заяви документів не містить документів на підтвердження права власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку. Також зазначає, що необхідним для отримання ліцензії документом є акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального. Звертає увагу, що позивач намагається підмінити поняття «об`єкт необхідний для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального», яке містить стаття 15 Закону №481, іншим терміном - «нерухоме майно», тобто звузити вимоги закону. Не погоджується з правовою позицією позивача, що тільки на «нерухоме майно» має бути підтвердження введення в експлуатацію. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою суду від 12.11.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд зазначає наступне.

ТОВ «АФІНАРІЧ» створено 13.05.2024. Один із видів діяльності підприємства є - роздрібна торгівля пальним (код КВЕД 47.30). Господарську діяльність товариство здійснює на загальній системі оподаткування та зареєстроване платником податку на додану вартість.

До Головного управління ДПС у Запорізькій області 24.10.2024 від ТОВ «АФІНАРІЧ» (код ЄДРПОУ 45652154) надійшла заява щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним (вхідний № 14284/АП) на адресу: м. Запоріжжя, проспект Соборний, 8, з додаванням наступних документів:

-платіжне доручення №12 від 21.10.2024,

-реєстраційне посвідчення №14988 від 22.10.2024,

-договір оренди №564 від 01.06.2024,

-акт прийняття об`єкту (обладнання, основних засобів) в експлуатацію від 17.10.2024,

-дозвіл Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 04.09.2024 (на експлуатацію обладнання),

-дозвіл Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 26.08.2024 (на виконання робіт підвищеної небезпеки),

-висновок судового експерта №0111 від 14.10.2024.

Слід зазначити, що до заяви позивачем надано «Акт прийняття об`єкту (обладнання, основних засобів) в експлуатацію», у якому вводяться в експлуатацію: модуль для заправки автомобілів моторним паливом (МЗАМП), модуль заправки автомобілів скрапленим газом (МЗАСГ), операторська кіоску (без фундаменту), який підписаний директором, юристконсультом, оператором, головним інженером ТОВ «АФІНАРІЧ» та експертом технічним ТОВ «НКЦ Експерт-20».

За результатами розгляду наданого позивачем пакету документів відповідачем прийнято рішення про відмову у видачі ліцензій, у зв`язку з відсутністю:

-документів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

-акту вводу в експлуатацію об`єкта або акту готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального.

Рішення оформлене розпорядженням від 05.11.2024 № 197-рл «Про відмову у видачі ліцензії» та листом від 05.11.2024 вих. №48913/6/08-01-09-04-06, які вручені довіреній особі Скрима О.В., про що свідчить особистий підпис та копія довіреності від 01.09.2024 № 1.

Не погоджуючись з таким рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Частиною другоюстатті 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

За приписамистатті 1 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»(далі - Закон № 481) роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших

Відповідно до ч.35, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43ст.15 Закону №481/95-ВРліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років.

Ліцензія видається за поданою нарочно, поштою або в електронному вигляді заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію (крім ліцензії на оптову торгівлю пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібну торгівлю пальним, зберігання пального з метою подальшої його реалізації іншим споживачам).

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

- акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Частинами 47 та 49статті 15 Закону № 481/95-ВРвизначено, що вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи (крім документів, які подаються заявником для отримання ліцензії на право виробництва пального, оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального) подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пальногоне пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що для здійснення господарської діяльності, зокрема, з роздрібної торгівлі пальним, суб`єкт господарювання має отримати ліцензію на здійснення такої діяльності. Вичерпний перелік документів, що подається разом із заявою про отримання ліцензії, визначенийстаттею 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». У цьому переліку, крім іншого, визначено документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою та акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства.

Цей висновок узгоджується із правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 6 квітня 2021 року у справі № 240/8544/20, від 8 червня 2022 року у справі № 340/3135/20 та від 9 серпня 2022 року у справі № 580/2513/21.

Стосовно документів на право користування земельною ділянкою, суд зазначає наступне.

Згідно статті 15 Закону № 481, для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії документів, перелік яких є конкретним та не передбачає їх заміни іншими.

Документом, який необхідно подати для отримання ліцензії, є документ, що підтверджує право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення.

Зокрема, на підтвердження права користування земельною ділянкою до ГУ ДПС в Запорізькій області надано копію договору оренди №564 від 01.06.2024, укладеного з ПРАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ АВТОМОБІЛЕБУДІВНИЙ ЗАВОД». Відповідно до якого:

п.1.1 даного договору, ОРЕНДОДАВЕЦЬ (ПРАТ «ЗАЗ») передає, а ОРЕНДАР (ТОВ «АФІНАРІЧ») приймає у тимчасове платне користування майданчик, розташований за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 8;

П.1.2. загальна площа майданчика - 4000 кв м;

п.1.3 схема майданчика у Додатку №1 до Договору.

Судом встановлено, що кадастровий номер: 2310100000:03:009:0005, на який посилається позивач, у договорі оренди №564 від 01.06.2024 та у Додатку №1 до Договору, відсутній.

Відповідно до умов передачі майна, визначених розділом 5 Договору, Орендар (позивач) вступає у строкове користування майном не раніше дати підписання сторонами цього Договору та Акту приймання-передачі майна (пункти 5.1 Договору).

Пунктом 5.3 вказаного договору передбачено, що обчислення строку оренди майном починається з моменту підписання Акту приймання-передачі майна.

Проте Акт приймання-передачі майна, що є невід`ємною частиною Договору, не надавався позивачем до пакету документів разом із заявою на отримання ліцензії.

Таким чином, суд погоджується з відповідачем, що позивачем поданий не повний пакет документів на підтвердження права користування земельною ділянкою.

Стосовно не надання завірених заявником копій акта вводу в експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці роздрібної торгівлі пальним, необхідних для роздрібної торгівлі пальним, суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 08.06.2022 року у справі № 340/3135/20 зазначив, що правомірною є відмова у видачі ліцензії суб`єкту господарювання на роздрібну торгівлю пальним у разі неподання таким суб`єктом акта вводу в експлуатацію об`єкта, акта готовності об`єкта до експлуатації або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, а саме - стаціонарного заправного комплексу.

Визначення поняття «автозаправна станція» (скорочено - АЗС) наводиться у п. 3.2. ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування і забудова територій», згідно з яким це комплекс будинків, споруд, технологічного обладнання, призначений для приймання, зберігання моторного палива та заправлення ним автотранспорту (мототранспорту).

Визначення поняття автомобільнагазонаповнювальнакомпресорнастанція(даліАГНКС) п. 3.3. ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування і забудова територій» затверджено Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 26.04.2019 № 104, Автозаправнастанція,технологічнеобладнанняякоїпризначенедлязаправленняавтотранс- портутількистисненимприроднимгазом

При тому, у цьому ж ДБН наявна таблиця 10.9 під назвою «Класифікація АЗС за їх категорією», де чітко визначено 4 типи АЗС за їх технологічним рішенням, а саме залежно від розміщення резервуара відносно ПРК, визначення яких наведено в розділі З «Терміни і визначення»: традиційна АЗС - АЗС з підземним розташуванням резервуарів зберігання палива, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки рідким моторним паливом (бензином, дизельним паливом); характеризується розосередженим розташуванням резервуарів і паливно-роздавальних колонок (ПРК) (п. 3.65); блочна АЗС - АЗС з підземним розташуванням резервуарів зберігання палива, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки рідким моторним паливом (бензином, дизельним паливом); характеризується розміщенням ПРК над резервуаром та виконана як цілісний заводський виріб (п. 3.9); модульна АЗС - АЗС з наземним розташуванням резервуарів для зберігання палива, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки рідким моторним паливом (бензином, дизельним паливом); характеризується розосередженим розташуванням ПРК та резервуара зберігання палива (п. 3.40); - контейнерна АЗС - установка для відпуску нафтопродуктів, яка складається з резервуара і ПРК, зблокованих в єдиному контейнері (п. 3.34).

Цей розділ закріплює визначення і інших термінів, які пов`язані з обігом пального: багатопаливна АЗС - АЗС, технологічне обладнання якої призначено для заправлення автотранспорту моторним паливом двох або трьох видів, серед яких дозволяється рідке моторне паливо (бензин / дизельне паливо) (п. 3.6); - паливозаправний пункт - АЗС, яка розташована на території підприємства і призначена для заправлення автотранспорту, який належить підприємству (п. 3.42): пересувна АЗС - комплексна установка технологічного обладнання, змонтованого на автомобільному шасі або причепі, для транспортування та відпуску нафтопродуктів (п. 3.44).

Також, відповідно до пункту 3.38 Державних будівельних норм «Планування та забудова територій» ДБН Б.2.2.-12:2019,модульнаавтозаправнастанціяцеавтозаправнастанціязназемним розташуванням резервуарів для зберігання палива, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки рідким моторним паливом (бензином, дизельним паливом); характеризується розосередженим розташуванням паливороздавальних колонок (ПРК) та резервуарів зберігання палива.

Відповідно до пункту 2 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20 грудня 1997 року(далі - Правила), роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.

Відповідно до пункту 3 цих Правил АЗС поділяються на стаціонарні, пересувні та контейнерні.

Стаціонарні АЗС - комплекс споруд для приймання та відпуску нафтопродуктів з наземним або підземним розміщенням резервуарів і з не зблокованими з ними паливо-, масло- та газороздавальними колонками.

На стаціонарних АЗС можуть розташовуватися пункти продажу товарів та надання побутових послуг.

Пересувні АЗС - комплексна установка технологічного обладнання, змонтованого на автомобільному шасі або причепі, для транспортування та відпуску нафтопродуктів.

Контейнерні АЗС - установка для відпуску нафтопродуктів, яка складається з резервуара і паливороздавальної колонки, зблокованих в єдиному контейнері.

Стаціонарні АЗС розташовуються у населених пунктах, а також на автомобільних дорогах.

Використання пересувних АЗС дозволяється лише для реалізації населенню пічного палива, а також для реалізації палива на місці розташування стаціонарних АЗС у разі проведення їх ремонту або чистки резервуарів.

Використання контейнерних АЗС дозволяється лише в автогосподарствах, на промислових і сільськогосподарських підприємствах, платних стоянках автомобілів, моторних човнів і катерів, пристанях, в гаражних кооперативах та сільській місцевості, де відсутні стаціонарні АЗС.

Відповідно до ДБН В.1.1-7 «Автозаправні станції. основи проектування та будівництва» АЗС класифікуються за потужністю та технологічними рішеннями, зокрема, АГЗС - Автозаправна станція зріджених вуглеводневих газів пропан-бутан з резервуарами від 20 м до 100 куб. м.

АГЗП - автогазозаправний пункт зріджених газів з надземними резервуарами до 10 куб. м або з підземними до 20 куб. м.

Відповідно до ДБН В.2.5-20-2001 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди. Газопостачання» до складу систем газопостачання входять, у тому числі: газонаповнювальні станції (далі - ГНС) і пункти (далі - ГНП), проміжні склади балонів (далі - ПСБ), стаціонарні автомобільні газозаправочні станції (далі - АГЗС) і пункти (далі - АГЗП), резервуарні установки, групові та індивідуальні газобалонні установки (далі - ГБУ ІГБУ), випарні та змішувальні установки ЗВГ.

АГЗС та АГЗП призначені для прийому, зберігання ЗВГ та заправки газобалонних автомобілів.

АГЗП підрозділяються на стаціонарні та тимчасові.

У складі стаціонарного АГЗП передбачаються:

- резервуари для ЗВГ ємкістю до 10 м3, що установлюються надземно (без обвалування);

-резервуари для ЗВГ ємкістю до 20 м3, що установлюються підземко;

- приймальні та заправні колонки;

- обладнання для перекачування газу;

-операторну, туалет;

-засоби пожежогасіння;

-навіс із негорючих матеріалів над технологічним обладнанням;

-систему електропостачання, КВП і А та захист від блискавки;

-сітчасту огорожу із негорючих матеріалів.

У складі тимчасового АГЗП, що працює від автоцистерни з резервуаром, що не перевищує 10 м3, передбачають об`єкти аналогічні для стаціонарних АГЗП, замінивши стаціонарні резервуари для ЗВГ на автоцистерну з резервуаром до 10м3.

Дозволяється встановлювати на АГЗП стаціонарні заправники газу заводського виготовлення, укомплектовані: резервуарами для газу загальним корисним об`ємом до 10 м3, насосами для перекачування газу, заправною колонкою, відповідними газопроводами та КВП.

Транспортна цистерна, що привозить газ від ГНС, повинна установлюватися від стаціонарної цистерни не ближче - 5 м.

Судом встановлено, що на підставі права власності на обладнання і ємності ТОВ «АФІНАРІЧ» має намір використовувати під час здійснення господарської діяльності:

-модуль для заправки автомобілів моторним паливом, у складі якого колонка «Геркон» 02-2КЕД-50-0.25-1-4 заводський номер - 1361, колонка «Геркон» 02- 2КЕД-50-0.25-1-4 заводський номер - 1353, резервуар горизонтальний сталевий РГС-25 заводський №1, резервуар горизонтальний сталевий РГС-22 заводський №2, резервуар горизонтальний сталевий РГС-15 заводський №3, резервуар горизонтальний сталевий РГС-10 заводський №4;

-модуль для заправки автомобілів скрапленим газом, у складі якого колонка для відпуску скрапленого газу «ШЕЛЬФ» LPG-100-2 заводський номер 14285, резервуар об`ємом 16м3, заводський номер 682;

-операторська (кіоск) без фундаменту.

Дане обладнання розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.8.

У дозволі Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки від 04.09.2024 № ДЗ-3816/ПС/3.1-24 зазначено, обладнання:

-колонка паливо роздавальна Геркон 02-2 КЕД-50-0.25-1-4 - 2 шт.; резервуар РГС-25 25м3; резервуар РГС-22 22м3; резервуар РГС-15 15м3; резервуар РГС-10 10м3; колонка для відпуску скрапленого газу Шельф LPG-100-2

Таким чином з аналізу наведених законодавчих норм та поданих документів, судом встановлено, що обладнання розташоване у м. Запоріжжі, доказів, що АЗС буде використовуватися для реалізації населенню пічного палива, а також для реалізації палива на місці розташування стаціонарних АЗС у разі проведення їх ремонту або чистки резервуарів, або використовуватися в автогосподарствах, на промислових і сільськогосподарських підприємствах, платних стоянках автомобілів, моторних човнів і катерів, пристанях, в гаражних кооперативах та сільській місцевості, де відсутні стаціонарні АЗС, надано не було, з чого суд робить висновок, що обладнання розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.8 є стаціонарною АЗС, ані пересувною чи контейнерною АЗС.

Тобто з наявних характеристик обладнання, об`єму резервуарів, розташування цього обладнання, суд дійшов висновку, що це стаціонарна заправна станція.

Суд критично оцінює посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, сформовані у від 22.07.2021 у справі№ 640/19955/19, позаяк правовідносини у справі, що розглядається, і у справі № 640/19955/19 склалися за різних фактичних обставин.

Зокрема у справі № 640/19955/19, на відміну від справи, що розглядається, судами було встановлено, що суб`єктом господарювання у місці роздрібної торгівлі пальним були установлені на бетонний майданчик Контейнерні АЗС (далі - КАЗС), які виконані як цілісний заводський виріб і для їх установлення не передбачено будь-яких будівельних робіт, зокрема, фундаменту. Такі КАЗС, виготовлені у заводських умовах відповідно до вимог технічних умов ТУ У 45.6-33290985-003:2010 і технічною документацією погодженою і затвердженою у встановленому законом порядку. КАЗС є автозаправною станцією з наземним розташуванням контейнера для зберігання палива, до складу якого входять резервуар зберігання палива, технологічне обладнання і паливороздавальні колонки, виконана як єдиний виріб. Контейнер є суцільнометалевою конструкцією, розділеною протипожежними перегородками 1 типу на чотири відсіки з резервуаром для зберігання пального. Платіжно-розрахункового відсіку з електрообладнанням, буферного відсіку та технологічного відсіку з паливороздавальні колонки.

Крім того, як вже зазначалося використання контейнерних АЗС дозволяється лише в автогосподарствах, на промислових і сільськогосподарських підприємствах, платних стоянках автомобілів, моторних човнів і катерів, пристанях, в гаражних кооперативах та сільській місцевості, де відсутні стаціонарні АЗС.

Натомість у справі, що розглядається, позивачем у місці роздрібної торгівлі пальним встановлено обладнання для реалізації пального, яке у розумінні вимог законодавства не вважається контейнерною АЗС.

Позивач аргументуючи свою правову позицію посилається на будівельно- технічне дослідження, проведене судовим експертом Майстренко І.В., яке оформлено висновком №0111 від 14.10.2024. У Висновку встановлено, що обладнання (модуль заправки автомобілів моторним паливом та модуль для заправки автомобілів зрідженим газом), яке позивач має намір використовувати для здійснення господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним, є наземним обладнанням, яке складається з декількох частин, та не має фундаменту. Досліджувані об`єкти не є об`єктами нерухомого майна, оскільки можуть бути переміщені без руйнації, знецінення та зміни цільового призначення та можуть бути вільно переміщені у просторі без заподіяння шкоди, тобто є рухомим майном, а тому відповідно на них не можуть бути надані акт готовності об`єкта до експлуатації та сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту.

Суд відхиляє даний аргумент, з огляду на те, що законодавство, яке регулює питання роздрібної торгівлі нафтопродуктами, не прив`язує отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним виключно до того, чи є обладнання об`єктами нерухомого чи рухомого майна і якщо дане обладнання є рухомим майном то відповідно ліцензія видається без акту вводу в експлуатацію об`єкта або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію. Таку правову позицію суд вважає хибною.

З наведених вище норм законодавства, можна дійти висновку, що отримання таких документів пов`язано із місцем торгівлі, зберігання палива, з технологічними характеристики обладнання, намірами використання в господарській діяльності та інше, а ні лише з тим, чи є обладнання об`єктами нерухомого чи рухомого майна.

Тому, суд погоджується з відповідачем, що «Акт прийняття об`єкту (обладнання, основних засобів) в експлуатацію» затверджений директором підприємства 17.10.2024 та висновок судового експерта №0111 від 14.10.2024, не відповідають вимогам ст.15 Закону №481 для отримання ліцензії зважаючи на таке:

акт затверджений посадовою особою позивача, а не уповноваженим органом, відповідно до вимог чинного законодавства,

судовий експерт не має повноважень органу державного архітектурно- будівельного контролю, відповідно, не має права вирішувати питання щодо видачі документів прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Крім того, щодо необхідності отримання документа про введення в експлуатацію АЗС, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першоюстатті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність»будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеномуЗаконом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до частини другоїстатті 39 Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Акт готовності об`єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об`єкт застрахований).

Цей висновок застосований також у постановах Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 802/1696/16-а, від 27 травня 2021 року у справі № 823/1955/16, від 23 листопада 2021 року у справі № 280/2701/19 та від 8 червня 2022 року у справі № 340/3135/20.

Суд у цій справі також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений, зокрема, у постанові від 8 червня 2022 року у справі № 340/3135/20, відповідно до якого правомірною є відмова у видачі ліцензії суб`єкту господарювання на роздрібну торгівлю пальним у разі неподання таким суб`єктом акта вводу в експлуатацію об`єкта, акта готовності об`єкта до експлуатації або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, а саме - стаціонарного заправного комплексу.

Суд також ураховує, що відповідно до статті 1 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

об`єкт підвищеної небезпеки - об`єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об`єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру;

небезпечна речовина - хімічна, токсична, вибухова, окислювальна, горюча речовина, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров`я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров`ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям.

Відповідно до частини третьої статті 13 Конституції України власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Частиною першою статті 50 Конституції передбачено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Зазначене конституційне положення передбачає, що поняття «безпека життя і здоров`я людини» слід розуміти у широкому значенні, яке охоплює різноманітні сфери суспільно-управлінських відносин, в яких застосування та тлумачення законодавства слід розглядати, головним чином, в аспекті створення максимальних гарантій безпечності людини та її відчуття захищеності, що також є основою суспільного інтересу. Пріоритет такого інтересу, за загальним правилом, над приватним інтересом (зокрема, у формі права власності, права на підприємницьку діяльність) у випадку їх конкуренції підтверджується також положеннями частини першої статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Отже, експлуатація АЗС без отримання відповідного акта або сертифікату про готовність об`єкта до експлуатації, може призвести до негативних наслідків для життя та здоров`я людей, оскільки цей об`єкт у силу приписів статті 1 Закону України "Про об`єкти підвищеної небезпеки" має ознаки об`єктів підвищеної небезпеки та таке обмеження визначено відповідним та направлено на дотримання загальновизнаних умов безпеки.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постановах від 26.01.2021 у справі № 826/10130/18, від 20.04.2021 у справі № 817/1269/17та від 24.02.2023 у справі № 240/29665/21.

Підсумовуючи викладене, суддів зазначає, що під час розгляду справи знайшли підтвердження доводи відповідача.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Так як у задоволенні позовних вимог відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю АФІНАРІЧ (м.Запоріжжя, вул. Іванова ,буд.85/А, 69014, код ЄДРПОУ 45652154) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 44118663) - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 17.12.2024.

Суддя О.В. Конишева