Рішення

від 17.12.2024 по справі 300/7594/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2024 р. справа № 300/7594/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Консервний завод «Консерваторія» до Івано-Франківської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Консервний завод «Консерваторія» (надалі ТОВ «Консервний завод «Консерваторія», позивач), звернулося до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці (надалі відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №UA206080/2024/000040/2 від 29.08.2024, №UA206080/2024/000041/2 від 30.08.2024, №UA206080/2024/000042/2 від 30.08.2024.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначає, що відповідачем протиправно, в порушення норм Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару огірки свіжі корнішони, та обраний метод його визначення, а саме основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним), внаслідок чого прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №UA206080/2024/000040/2 від 29.08.2024, №UA206080/2024/000041/2 від 30.08.2024, №UA206080/2024/000042/2 від 30.08.2024, якими скориговано вартість товару у більшу сторону на підставі застосування резервного методу. На переконання представника ТОВ «Консервний завод «Консерваторія», відповідач безпідставно поставив під сумнів подані декларантом позивача документи, що підтверджують вартісні характеристики товару, і необґрунтовано витребував додаткові документи. Зазначає, що подані митному органу документи у своїй сукупності підтверджували вартість товару (огірків свіжих корнішонів), яка заявлена декларантом позивача при митному декларуванні за першим методом визначення митної вартості за ціною договору. На підставі викладеного, представник позивача просить суд визнати протиправними та скасувати вищенаведені рішення про коригування вартості товарів.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 відкрито провадження у даній адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.

22.10.2024 представник відповідача подала суду відзив на позовну заяву, у якому Івано-Франківська митниця заперечує щодо заявлених позовних вимог. Так, відповідач зазначає, що під час митного оформлення товару було встановлено, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зокрема, декларантом заявлені витрати на транспортування, однак не надано належних документів на підтвердження даних витрат. Так, було надано тільки довідки про транспортні витрати від 28.08.2024 та 30.08.2024 відповідно, які не містять повну, вичерпну та достатню інформацію щодо маршруту перевезення, протяжності у кілометрах до місця ввезення на митну територію України, розміру тарифної ставки на перевезення за 1 кілометр маршруту, що унеможливлює здійснити точний розрахунок витрат на транспортування від місця завантаження до кордону з Україною. При цьому, після розпочатої консультації між митним органом та декларантом, уповноваженій особі декларанта направлено електронним повідомленням вимогу на надання додаткових документів, яких надано не було. У зв`язку з викладеним та відповідно до вимог Митного кодексу України, вартість товару була визначена митницею самостійно. Зокрема, за результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято спірні рішення про коригування митної вартості товарів №UA206080/2024/000040/2 від 29.08.2024, №UA206080/2024/000041/2 від 30.08.2024, №UA206080/2024/000042/2 від 30.08.2024. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржувані рішення прийнятими відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин Також представник відповідача заперечила щодо заявлених позивачем витрат на правову допомогу, посилаючись на те, що дана справи є справою незначної складності та щодо таких справ сформована стала судова практика, відповідно представнику позивача не потрібно було значного часу для проведення правового аналізу, а написання процесуальних документів не вимагало істотного використання техніко-юридичних прийомів (а.с. 79-90).

Представник позивача 28.11.2024 подав до суду відповідь на відзив, в якій вказав на помилковості доводів відповідача у відзиві, які не спростовують неправомірності оскаржуваних рішень. Зокрема, зазначено, про безпідставність посилання митного органу на Методичні рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом від 11.09.2015 №689, з огляду на те, що вони не є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, оскільки не пройшли реєстрацію в Міністерстві юстиції України, а відтак не є джерелом права відповідно до ч. 2 ст. 7 КАС України. Наголошено, що згідно з митною декларацією №UA408020/2024/16821 від 28.03.2024, яка зазначена у спірних рішеннях як джерело інформації, імпортувався товар вагою нетто 2 600 кг, а позивач імпортувався товар вагою нетто понад 20 тисяч кг. Також по даній митній декларації товар №1 (огірки корнішони) оформлявся по 6-му (резервному) методу, що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів за даним товаром. Окрім цього, позивачем імпортувався товар на умовах поставки FCA, однак у вказаній декларації зазначені умови поставки CPT. Таким чином, за доводами представника ТОВ «Консервний завод «Консерваторія», наявна відмінність в умовах поставки та у вазі товару. Звернуто увагу, що у поданому відзиві митний орган вказав нові зауваження, які не були зазначені в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів, а тому не повинні братись до уваги як обґрунтування причин не визнання заявленої позивачем митної вартості за першим методом (а.с. 145-151).

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши та оцінивши в сукупності письмові докази, зазначає наступне.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 далі МК України).

Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 4 МК України, митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина 2 статті 52 МК України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Так, судом встановлено, що між ТОВ «Консервний завод «Консерваторія» (Покупець) та компанією «TUGAL TARIM URUNLERI SAN VETIC LTD STI», Туреччина (Продавець), укладено Контракт №23072024/1 від 23.07.2024 (далі Контракт), згідно з підпунктом 1 якого продавець зобов`язується продати, а покупець оплатити і прийняти товар, окремими партіями в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в інвойсах на кожну конкретну партію поставки товарів (а.с. 37-41).

Ціна на товар вказана у специфікаціях та інвойсах до Договору, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.1). Загальна вартість договору складається з вартості відповідних інвойсів, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.2).

Згідно з пунктом 4 Контракту, ціни на товари, що поставляються є договірними і вказуються в інвойсах на кожну поставку товару в доларах США.

Відповідно до п. 5.1 Контракту, розрахунок з продавцем здійснюється відповідно до інвойсів шляхом передоплати за товар або не пізніше, ніж за 365 банківських днів з моменту отримання кожної партії товару доставленого Продавцем і прийнятого Покупцем. Датою отримання товару Покупцем вважати дату оформлення імпортної вантажної митної декларації на кожну партію.

Позивачем на виконання вимог Контракту №23072024/1 від 23.07.2024 згідно:

рахунку-фактури (Інвойсу) TGL2024000000078 від 17.08.2024 придбано у Продавця товар, вартістю 11 165,00 доларів США (а.с. 109);

рахунку-фактури (Інвойсу) №TGL2024000000086 від 23.08.2024 придбано у Продавця товар, вартістю 11 165,00 доларів США (а.с. 124);

рахунку-фактури (Інвойсу) №TGL2024000000087 від 25.08.2024 придбано у Продавця товар, вартістю 11 165,00 доларів США (а.с. 137).

Для здійснення митного контролю та митного оформлення, уповноваженою особою декларанта було подано до Івано-Франківської митниці електронні митні декларації №24UА206080005364U4 від 29.08.2024 (а.с. 93), №24UА206080005407U1 від 30.08.2024 (а.с. 118), №24UА206080005422U5 від 30.08.2024 (а.с. 131), якими задекларовано для митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графах 31 митних декларацій (тов. №1 огірки свіжі корнішони).

У вказаних митних деклараціях декларант самостійно визначив митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, вказавши вартість у кожній митній декларації 11 165,00 доларів США.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що декларантом:

1) одночасно із митною декларацією №24UА206080005364U4 від 29.08.2024 надано відповідачу такі документи:

-зовнішньоекономічний договір (контракт) №23072024/1 від 23.07.2024 (а.с. 95-103);

-рахунок-фактуру №TGL2024000000078 від 17.08.2024 (а.с. 109);

-автотранспортну накладну №А100957 від 20.08.2024 (а.с. 108);

-копію митної декларації країни відправлення №24353300ЕХ00003540 від 20.08.2024 (а.с. 104);

-документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 28.08.2024 (а.с. 107);

2) одночасно із митною декларацією №24UА206080005407U1 від 30.08.2024 надано відповідачу такі документи:

-зовнішньоекономічний договір (контракт) №23072024/1 від 23.07.2024 (а.с. 95-103);

-рахунок-фактуру №TGL2024000000086 від 23.08.2024 (а.с. 124);

-автотранспортну накладну №А0063117 від 17.08.2024 (а.с. 120);

-копію митної декларації країни відправлення №24353300ЕХ00003785 від 26.08.2024 (а.с. 122);

-документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 30.08.2024 (а.с. 121);

3) одночасно із митною декларацією №24UА206080005422U5 від 30.08.2024 надано відповідачу такі документи:

-зовнішньоекономічний договір (контракт) №23072024/1 від 23.07.2024 (а.с. 95-103);

-рахунок-фактуру №TGL2024000000087 від 25.08.2024 (а.с. 137);

-автотранспортну накладну №А435208 від 26.08.2024 (а.с. 136);

-копію митної декларації країни відправлення №24353300ЕХ00003783 від 26.08.2024 (а.с. 133);

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 30.08.2024 (а.с. 135).

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Так, суд встановив, що митним органом уповноваженій особі декларанта було направлено електронними повідомленнями вимогу про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару такого змісту:

«Відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подати документи для підтвердження заявленої митної вартості:

- як що рахунок сплачено, - банківські платіжні документи; - за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару,

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів зобов`язані надати (за наявності) додаткові документи» (а.с. 110, 125, 138).

Декларант позивача направив відповідачу повідомлення, у яких уповноважена особа декларанта повідомила митницю про те, що інші додаткові документи, крім уже поданих, немає можливості подати. Просив винести рішення раніше десятиденного терміну (а.с. 111, 126, 139).

За результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів, митним органом прийнято спірні рішення про коригування митної вартості товару №UA206080/2024/000040/2 від 29.08.2024, №UA206080/2024/000041/2 від 30.08.2024, №UA206080/2024/000042/2 від 30.08.202, у кожному з яких вартість визначено у сумі 33 292,00 доларів США (замість 11 165,00 доларів США, що була заявлена декларантом) (а.с. 112, 127, 140).

Як з`ясовано судом та вбачається з матеріалів справи, прийняття відповідачем оскаржуваних рішень мотивовано неподанням декларантом документів, що підтверджують митну вартість товару.

Так, у рішенні про коригування митної вартості, митний орган вказав, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з невідповідністю вимогам пунктів а) та б) статті VII ГАТТ. У митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально. Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині другій, третій статті 53 МКУ (ел. відповідь декларанта про відсутність можливості надання всіх запитуваних документів). Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів митне оформлення яких вже здійснено. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів: - банківські платіжні документи; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально (неподані банківські платіжні документи; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару) відповідно до пп. 2, 3 статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари , що були оформлені у митному відношенні (мали ідентичну інформацію щодо виробників, торгових марок, країну виробництва та ідентичний/ аналогічний асортимент), методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та ненаданням декларантом документів, які уможливили б визначення митної вартості за згаданими методами. Відповідно до п. 1 ст. 64 МКУ у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість буде визначена за резервним методом згідно ст. 64 МКУ. Отже, враховуючи викладене, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом (ст. 64 МКУ).

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД UA408020/2024/16821 від 28.03.2024, за якою оформлено: Корнішони свіжі, врожаю 2024 р., нерозфасовані для роздрібної торгівлі. Виробник TEK ASYA TARIM ANONIM SIRKETI. Торговельна марка невідома. Країна виробництва TR. Визначена митна вартість: 1,64 USD/кг. В результаті консультації декларанту роз`яснено, що згідно з п. 3 ст. 52 МКУ він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом Держмитслужби; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч. 7 ст. 55 МКУ (а.с. 112, 127, 140).

Враховуючи вказане вище, Івано-Франківська митниця Державної митної служби України за результатами розгляду поданих МД №24UА206080005364U4 від 29.08.2024, №24UА206080005407U1 від 30.08.2024, №24UА206080005422U5 від 30.08.2024 та доданих до них документів відмовила у митному оформленні (випуску) товарів згідно Карток відмови в прийнятті митної декларації, у яких також роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: задекларувати митну вартість згідно рішень про визначення митної вартості (а.с. 113, 128, 141)

Не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митних декларацій та коригуванням митної вартості товару, представник позивача звернувся до суду з метою захисту порушеного права шляхом скасування оскаржуваних рішень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спір між сторонами в даному випадку виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Як випливає із спірних рішень відповідача про коригування, він поставив під сумнів правильність визначення митної вартості товарів, оскільки така не підтверджена документально. Так, коригування митної вартості імпортованого позивачем товару відповідачем проведено у зв`язку з ненаданням документів, передбачених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України.

Суд звертає увагу, що згідно статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Стаття 49 Митного кодексу України встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як уже зазначено вище, відповідно до вимог статті 51 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу, зокрема відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Стаття 57 глави 9 Митного кодексу України встановлює основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, частиною 2 якої визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів (пункт 2 частини 1).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина 2).

Відповідно до частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно частини 2 статті 52 даного Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина 2).

Відповідно до частини 1 статті 55 цього Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як уже встановлено судом, декларантом в інтересах позивача були надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, а саме:

1) разом із митною декларацією №24UА206080005364U4 від 29.08.2024 надано відповідачу зовнішньоекономічний договір (контракт) №23072024/1 від 23.07.2024 (а.с. 95-103); рахунок-фактуру №TGL2024000000078 від 17.08.2024 (а.с. 109); автотранспортну накладну №А100957 від 20.08.2024 (а.с. 108); копію митної декларації країни відправлення №24353300ЕХ00003540 від 20.08.2024 (а.с. 104); документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 28.08.2024 (а.с. 107);

2) разом із митною декларацією №24UА206080005407U1 від 30.08.2024 надано відповідачу зовнішньоекономічний договір (контракт) №23072024/1 від 23.07.2024 (а.с. 95-103); рахунок-фактуру №TGL2024000000086 від 23.08.2024 (а.с. 124); автотранспортну накладну №А0063117 від 17.08.2024 (а.с. 120); копію митної декларації країни відправлення №24353300ЕХ00003785 від 26.08.2024 (а.с. 122); документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 30.08.2024 (а.с. 121);

3) разом із митною декларацією №24UА206080005422U5 від 30.08.2024 надано відповідачу зовнішньоекономічний договір (контракт) №23072024/1 від 23.07.2024 (а.с. 95-103); рахунок-фактуру №TGL2024000000087 від 25.08.2024 (а.с. 137); автотранспортну накладну №А435208 від 26.08.2024 (а.с. 136); копію митної декларації країни відправлення №24353300ЕХ00003783 від 26.08.2024 (а.с. 133); документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 30.08.2024 (а.с. 135).

Таким чином, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною контракту №23072024/1 від 23.07.2024, з урахуванням рахунків-фактур (інвойсів) №TGL2024000000078 від 17.08.2024, №TGL2024000000086 від 23.08.2024, №TGL2024000000087 від 25.08.2024.

Тобто, судом встановлено, що подані декларантом позивача до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України.

Водночас, суд звертає увагу, що митний орган тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Так, відповідач у спірних рішеннях не вказав на жодні суперечності у документах, а тільки зазначив про ненадання достатніх документів, зокрема, банківських платіжних документів; - за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару

Однак, з цього приводу суд зазначає, що витребування таких документів у даному випадку є безпідставним та необґрунтованим так як уже встановлено, згідно умов договору оплата мала бути здійснена відповідно до інвойсів шляхом, зокрема, не пізніше, ніж за 365 банківських днів з моменту отримання кожної партії товару доставленого Продавцем і прийнятого Покупцем.

Щодо зазначення у відзиві про те, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, оскільки декларантом заявлені витрати на транспортування, однак не надано належних документів на підтвердження даних витрат, то суд звертає увагу, що такі підстави не були поставлені в основу спірних рішень, а тільки зазначені суду в межах розгляду даної справ. Відтак, суд критично ставиться до таких міркувань та відхиляє їх.

Більше того, суд погоджується із представником позивача, що чинним законодавством не передбачено, що документи, які надаються перевізниками та які підтверджують транспортні витрати, мають місити розмір тарифної ставки на перевезення за 1 кілометр маршруту. Натомість, подані довідки містять дані про початкову точку маршруту перевезення, що відповідає іншим даним (СMR, експортній декларації) та вартість перевезення від цієї точки до пункту пропуску на кордоні України, що в повній мірі дає можливість врахувати такі витрати при розрахунку митної вартості.

Таким чином, з урахуванням норм права, що підлягають застосуванню, суд вважає, що коригування митної вартості імпортованого товару відповідачем проведено без врахування документів, що стосуються оціненого товару та які підтверджують його вартість, а також містять реквізити, необхідні для ідентифікації.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 09.07.2020 року у справі №815/4180/17 вказав, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом). При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Як уже встановив суд, подані декларантом до митного оформлення документи узгоджуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а також відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), і не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

При цьому, відповідач не надав суду доказу, який би спростував зміст поданих декларантом позивача документів, у тому числі будь-яких відомостей про отримання від компетентних органів Туреччини інформації про не відчуження позивачу товару огірків свіжих корнішонів.

Водночас, суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

При цьому на переконання суду, у відповідача була можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість імпортованого товару, оскільки в наданих декларантом позивача документах містяться відомості про продавця та його адресу.

Таким чином, під час митного оформлення декларантом надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість імпортованого товару за ціною договору, згідно з вимогами Митного кодексу України.

Окрім цього, суд звертає увагу на суперечливість висновків відповідача у спірних рішеннях. Так, відповідач робить висновок про неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, після чого посилається на джерело інформації для коригування митної вартості, а саме на МД UA408020/2024/16821 від 28.03.2024 (як на таку, що стосується, на думку відповідача, ідентичного і подібного товару).

При цьому, згідно з вказаною митною декларацією №UA408020/2024/16821 оформлено корнішони свіжі, врожаю 2024 р., проте, вага товару 2 600 кг, в той час, як ТОВ «Консервний завод «Консерваторія» імпортувало товар вагою нетто понад 20 тисяч кг. Окрім цього,Також по даній митній декларації огірки корнішони оформлялися по 6-му (резервному) методу, що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів за даним товаром. Розбіжність є також і в умовах поставки, оскільки позивачем імпортувався товар на умовах поставки FCA, однак у вказаній декларації зазначені умови поставки CPT.

У зв`язку із цим, суд вважає, що у митній декларації UA408020/2024/16821 від 28.03.2024, яка зазначена відповідачем у спірних рішеннях як джерело інформації для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару, а також у поданих ТОВ «Консервний завод «Консерваторія» митних деклараціях №24UА206080005364U4 від 29.08.2024 (а.с. 93), №24UА206080005407U1 від 30.08.2024 (а.с. 118), №24UА206080005422U5 від 30.08.2024 (а.с. 131), наявна відмінність в умовах поставки та у вазі товару, що робить товари не ідентичними та не аналогічними.

Таким чином, під час митного оформлення декларантом надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору (рахунку-фактури), згідно з вимогами Митного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується, що митницею, під час митного оформлення, зокрема під час проведення консультацій, не зазначено в запиті до декларанта, які саме відомості не підтверджені наданими до митного оформлення документами, які саме документи не містять всіх відомостей, що підтверджують митну вартість товару та які саме документи необхідно надати митному органу.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідач також не довів суду неможливість застосування ним попередніх методів визначення митної вартості товару. Загальні посилання на норми Митного кодексу України, зроблені в оскаржуваному рішенні, не конкретизують підстави щодо незастосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, що в свою чергу не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16.

Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують митну вартість імпортованого товару та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.

Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої декларантом позивача митної вартості товару, тому рішення про коригування митної вартості товарів №UA206080/2024/000040/2 від 29.08.2024, №UA206080/2024/000041/2 від 30.08.2024, №UA206080/2024/000042/2 від 30.08.2024 є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам МК України і підлягають скасуванню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених обставин та наведених правових положень, суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано приписів частини 2 статті 2 КАС України, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, позов таким, що підлягає до задоволення, а оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Консервний завод «Консерваторія» сплачений судовий збір в розмірі 9 887,30 грн.

Окрім цього, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 132 КАС України).

Вирішуючи питання про відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 згаданої статті, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги та понесення позивачем витрат надано Договір №2-28/08/24 про надання правової допомоги від 28.08.2024, який укладено між ТОВ «Консервний завод «Консерваторія» та Адвокатським об`єднанням «Шокало та партнери» (а.с. 71-73), Додаткову угоду №5 від 01.10.2024 до Договору №2-28/08/24 (а.с. 74), ордер на надання правничої (правової0) допомоги серія ВС №1035315 (а.с. 15) платіжну інструкцію №3538 від 03.10.2024 (а.с. 75), таблицю з описом виконаних робіт (а.с. 153).

Відповідно до умов Договору №2-28/08/24 про надання правової допомоги від 28.08.2024 та Додаткової угоди №5 від 01.10.2024 до вказаного Договору передбачено, що Товариству з обмеженою відповідальністю «Консервний завод «Консерваторія» у даній справі в суді першої інстанції буде надана така правова допомога: аналіз судової практики, підготовка позовної заяви, відповіді на відзив, участь у судових засіданнях в суді першої інстанції.

Згідно із Додатковою угодою №5 до Договору №2-28/08/24 про надання правової допомоги від 28.08.2024, вищенаведена правова допомога в суді першої інстанції становить суму у розмірі 15 000 грн.

Водночас, частиною 5 та 6 статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі №826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268).

Також у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» Європейським судом з прав людини зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, їх розмір є розумним та обґрунтованим.

Отже, суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також у даному випадку суд враховує висновки викладені Верховним Судом у постанові від 23.12.2021 у справі №520/11348/2020, за змістом яких суд касаційної інстанції дійшов наступних висновків:

« 74. Водночас колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

75. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

76. При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним».

Суд визнає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. Суд вважає, що покладені на відповідача судові витрати за правничу допомогу мають бути співмірними з сумою коштів, що підлягають сплаті як судовий збір за розгляд цього спору професійним суддею.

Підсумовуючи свої міркування, суд не зменшуючи значення і роль професійності фахівця у галузі права, кваліфікованості адвоката та не зменшуючи його право на самостійне визначення і оцінку вартості власних знань, здобутого досвіду і авторитету як представника у даній справі, надання в інтересах позивача правничої консультації, вивчення та правовий аналіз матеріалів справи і судової практики щодо регулювання спірних відносин та з огляду на судові рішення Верховного Суду, які в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковими для суду першої інстанції, на переконання суду, потребує певної затрати часу та зусилля, втім суд вважає заявлену суму витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн неспівмірною із обсягом наданих послуг щодо підготовки, формування матеріалів та консультації клієнта.

Окрім того, як уже зазначено, згідно з умовами Додаткової угоди №5 від 01.10.2024 до Договору №2-28/08/24 про надання правової допомоги від 28.08.2024 передбачено, що правнича допомога в розмірі 15 000 грн включає в себе також і участь адвоката в судових засіданнях в суді першої інстанції. Натомість, дана адміністративна справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження (без проведення судових засідань).

З огляду на викладене, враховуючи обсяг позовної заяви, кількість доказів та фактичних даних, які підлягали дослідженню адвокатом, а також враховуючи заперечення відповідача щодо розміру витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн, що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Консервний завод «Консерваторія» (код ЄДРПОУ 35185378, вул. Січинського, 53, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200) до Івано-Франківської митниці (вул. Чорновола, 159, м.Івано-Франківськ, 76005) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA206080/2024/000040/2 від 29.08.2024, №UA206080/2024/000041/2 від30.08.2024, №UA206080/2024/000042/2 від 30.08.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці (вул. Чорновола, 159, м.Івано-Франківськ, 76005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консервний завод «Консерваторія» (код ЄДРПОУ 35185378, вул. Січинського, 53, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200) сплачений судовий збір у розмірі 9887 (дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн 30 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці (вул. Чорновола, 159, м.Івано-Франківськ, 76005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консервний завод «Консерваторія» (код ЄДРПОУ 35185378, вул. Січинського, 53, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200) сплачені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі) грн 00коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Представнику позивача та Івано-Франківській митниці рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.