Справа № 522/20249/24
Провадження № 2-а/522/319/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Павлик І.А.,
за участю:
секретаря судового засідання Запольської А.М.,
представника позивача адвоката Гаспарянца Д.М.,
відповідач в судове засідання не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
15.11.2024 позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22.07.2024 під час керування у зв?язку із службовою необхідністю транспортним засобом по вул. Пастера у м. Одесі ОСОБА_1 зупинили працівники поліції та затримали працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою перевірки наявності військово-облікових документів та здійснення уточнення облікових даних. Незважаючи на пред`явлення відповідних документів, а саме паспорту та тимчасового посвідчення військовозобов`язаного від 22.01.2021 серії НОМЕР_1 , а також відомостей з мобільного додатку «Резерв+» щодо уточнення облікових даних військовозобов`язаного, які були надані представникам ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зупинили ОСОБА_1 , останнього все рівно було примусово затримано та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 та в подальшому без жодних пояснень у той же день направлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , де він пробув майже добу до 23.07.2024. При цьому, ОСОБА_1 повідомив відповідних військовослужбовців, що безпідставно утримували його, що він працює в КП «Сервісний центр», у нього є при собі військово-обліковий документ, він уточнив (оновив) облікові дані та про те, що стосовно нього роботодавцем оформлюються документи на бронювання.
У той же день 23.07.2024 у будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_1 звернувся військовослужбовець ТЦК та СП, який навіть не представився, та повідомив позивачу про те, що для того, щоб покинути територію ТЦК та СП йому під запис на відеокамеру слід сказати, що він відмовляється від отримання повістки. При цьому, жодної повістки йому не вручалось, вона навіть не надавалася для огляду та до його відома не доводилася мета повістки. Тобто позивачу не було відомо про яку повістку йде мова. Проте, бажаючи якнайшвидше покинути територію територіального центру комплектування та соціальної підтримки та звільнитися з-під незаконного утримання, ОСОБА_1 сказав під запис на відеокамеру все те, що від нього вимагалося військовослужбовцем. Лише після цього ОСОБА_1 дозволили покинути територію ТЦК та СП.
В подальшому лише 01.11.2024 у дверях квартири за адресою: АДРЕСА_2 , у якій проживає ОСОБА_1 , ним було виявлено конверт, у якому знаходився супровідний лист ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.10.2024 № AB/18613 та копія постанови від 13.08.2024 № Юр/18144 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, винесена 13.08.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_1 .
У постанові наведено наступне: « ОСОБА_1 в порушення вимог ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» 23.07.2024 о 12 год. 30 хв. у АДРЕСА_1 відмовився від підписання та отримання повістки на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_3 до каб № 24 на 23.07.2024 о 21 год. 00 хв, про що складено Акт відмови від отримання повістки за підписом двох військовослужбовців групи оповіщення відповідно до «Порядку проведення призиву громадян під час мобілізації на особливий період», затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2024, від пояснень своєї відмови від отримання та підписання повістки відмовився, документів, які б підтвердили причини відмови не надав».
Позивач не погоджується із постановою, вважає її незаконною, необґрунтованою, безпідставною, прийнятою з невідповідністю фактичним обставинам справи, в зв`язку з чим просить суд скасувати оскаржувану постанову та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Ухвалою суду від 20.11.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
17.12.2024 представник позивача у судовому засіданні просив позов задовольнити.
Відповідач у судові засідання 29.11.2024 та 17.12.2024 не з`явився, відзив на адміністративний позов не надав. Про розгляд справи повідомлявся шляхом направлення судових повісток до його електронного кабінету, які ним були отримані 21.11.2024 та 09.12.2024 відповідно.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що 22.07.2024 ОСОБА_1 був затриманий працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою перевірки наявності військово-облікових документів та здійснення уточнення облікових даних. 13.08.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову № Юр/18144, якою накладено на ОСОБА_1 штраф у сумі 17000,00 грн за адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. В постанові встановлено, що ОСОБА_1 в порушення вимог ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» 23.07.2024 о 12 год. 30 хв. у АДРЕСА_1 відмовився від підписання та отримання повістки на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_3 до каб № 24 на 23.07.2024 о 21 год. 00 хв, про що складено Акт відмови від отримання повістки за підписом двох військовослужбовців групи оповіщення відповідно до «Порядку проведення призиву громадян під час мобілізації на особливий період», затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2024, від пояснень своєї відмови від отримання та підписання повістки відмовився, документів, які б підтвердили причини відмови не надав.
Крім того, у постанові зазначено, що копія отримана 03.10.2024. Втім, як вбачається зі змісту штемпелю на конверті, у якому знаходилась копія постанови, її було відправлено лише 22.10.2024, що свідчить про явну недостовірність викладеного у постанові.
За змістом ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно із ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За приписами ст. 77 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За правилами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Громадяни зобов`язані:
з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.
Відповідно до положень ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1 ст. 210-1 КУпАП).
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 3 ст. 210-1 КУпАП).
Відповідно до пп. 1 п. 41 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» №560 від 16.05.2024, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження відмови ОСОБА_1 від отримання повістки, зокрема акту відмови від отримання повістки. Також матеріали справи не містять складеного відповідачем протоколу про адміністративне правопорушення за фактом вчинення правопорушення, передбаченого, зокрема, ч. 3 ст. 210-1 КУпАП щодо позивача.
Отже, відповідач не виконав обов`язку доведення правомірності прийнятого ним рішення, на виконання ухвали суду у строки встановлені судом відзив на позовну заяву не надав.
З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 не доведений склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки доказів на підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення відповідачем не надано.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Керуючись ст.ст. 72-74, 77, 90, 242-246, 250, 255, 286 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 13.08.2024 № Юр/18144 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, винесену 13.08.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, згідно з якою накладено на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17000,00 грн та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_4 ;) 605,60 грн судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення його повного тексту.
Повний текс рішення складено 17.12.2024.
Суддя І.А. Павлик
Суд | Приморський районний суд м.Одеси |
Дата ухвалення рішення | 17.12.2024 |
Оприлюднено | 19.12.2024 |
Номер документу | 123828879 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо |
Адміністративне
Приморський районний суд м.Одеси
Павлик І. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні