Рішення

від 17.12.2024 по справі 420/16308/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/16308/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В.,

за участю секретаря судового засідання Пахолчак В.П.,

представника позивача Данілової І.О.,

представника відповідача Согутовської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ ПОЙНТ» (вул. Велика Арнаутська, 19, офіс 611, м. Одеса, 65048) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 11.11.2022 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ ПОЙНТ» (далі ТОВ) до Головного управління ДПС в Одеській області (далі ГУ ДПС), в якій позивач просив:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС №99/15-32-04 від 12.10.2022 щодо можливості своєчасного виконання ТОВ «ГАЗ ПОЙНТ», як платником податків, свого податкового обов`язку;

зобов`язати ГУ ДПС прийняти рішення стосовно ТОВ «ГАЗ ПОЙНТ» щодо неможливості своєчасного виконання ТОВ «ГАЗ ПОЙНТ» (код ЄДРПОУ 39501964), як платником податків, свого податкового обов`язку;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС №7226/15-32-07-06 від 18.10.2022 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 107020,00грн за порушення п.85.2 ст.85 ПКУ (не надання до перевірки документів, які стосуються предмету перевірки -1020 грн), пп.230.1.3, п.230.1 ст.230 ПКУ (незабезпечення щоденного формування даних про фактичні залишки пального на кінець та початок звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального - 106000 грн по 1000грн за 106 встановлених випадків)) на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПКУ, п.121.1 ст.121, п.128-1.3 ст.128 ПКУ;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС № 7325/15-32-07-06 від 18.10.2022 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 1594624,12 грн за порушення п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон №265/95-ВР) (порушення порядку обліку товарних запасів за місцем реалізації, а саме відсутність документів, що пов`язані з предметом перевірки, а саме: документи, які підтверджують походження товару (прибуткові накладні, товаро-транспортні накладні, накладні на внутрішнє переміщення, журнал обліку нафтопродуктів тощо)) на підставі п.54.3 ст.54 ПКУ, ст.20 розд.2 Закону №265/95-ВР.

Ухвалою суду від 16.11.2022 року (суддя Радчук А.А.) відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку загального провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 року (суддя Радчук А.А.) позов задоволено частково.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення № 7325/15-32-07-06 від 18.10.2022 року, № 7226/15-32-07-06 від 18.10.2022 в частині нарахування штрафних санкцій на суму 77000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2023 року (головуючий суддя Турецька І.О., судді Шевчук О.А., Шеметенко Л.П.) апеляційну скаргу ГУ ДПС залишено без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 21.06.2024 року (головуючий суддя Гімон М.М., судді Васильєва І.А., Юрченко В.П.) задоволена касаційна скарга ГУ ДПС. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 року та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2023 року скасовані в частині задоволених позовних вимог (т.3 а.с.75-92).

Верховний Суд в постанові від 21.06.2024 року зазначив, що з огляду на зміст і вимоги касаційної скарги касаційний перегляд судових рішень здійснюється виключно в межах задоволених позовних вимог про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС від 18 жовтня 2022 року № 7325/15-32-07-06 повністю, а № 7226/15-32-07-06 в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 77000 грн. В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції не переглядалося в апеляційному порядку і не є предметом цього касаційного перегляду.

У той же час Верховний Суд зазначив, що відповідно до частин 1,3 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 ч.3 ст. 353, абзацом 2 ч.1 ст. 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд, якій розглянув касаційну скаргу ГУ ДПС, дійшов висновку, що обидві судові інстанції допустили неправильно застосували норми матеріального права і порушення норм процесуального права в частині задоволених позовних вимог, судові рішення у цій справі підлягають скасуванню в частині задоволених позовних вимог, а справа направленню на новий розгляд в цій частині до суду першої інстанції.

Справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду 25.04.2023 року та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд головуючому судді Катаєвої Е.В. (т.3 а.с.97).

Ухвалою суду від 14.08.2024 року прийнято до провадження справу за адміністративним позовом ТОВ «ГАЗ ПОЙНТ» до ГУ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Вирішено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче провадження (т.3 а.с.98).

Предметом розгляду у даній справі згідно з постановою Верховного Суду є правомірність (неправомірність) ППР від 18.10.2022 року:

№ 7325/15-32-07-06 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1594624,12 грн за порушення п.12 ст.3 Закону України №265/95-ВР (порушення порядку обліку товарних запасів за місцем реалізації, а саме відсутність документів, що пов`язані з предметом перевірки, а саме: документи, які підтверджують походження товару (прибуткові накладні, товаро-транспортні накладні, накладні на внутрішнє переміщення, журнал обліку нафтопродуктів тощо));

№ 7226/15-32-07-06 про застосування штрафних санкцій у розмірі 77000,00грн за порушення пп.230.1.3, п.230.1 ст.230 ПКУ (незабезпечення щоденного формування даних про фактичні залишки пального на кінець та початок звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального 77 випадків за період з 01.03.2022 по 27.05.2022 року) на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПКУ, п.121.1 ст.121, п.128-1.3 ст.128 ПКУ.

Згідно з ч.5 ст.353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Верховний Суд в постанові від 21.06.2024 року по даній справі зазначив, що з огляду на підстави позовних вимог в першу чергу суди повинні були належним чином перевірити дотримання контролюючим органом процедури проведення фактичної перевірки позивача, для чого (1) встановити дійсні правову і фактичну підстави, які стали приводом для проведення фактичної перевірки, (2) перевірити їх взаємозв`язок із зазначеним у наказі предметом перевірки, тим самим окреслити межі перевірки питаннями, які могли бути охоплені під час проведення такої, а в подальшому (3) перевірити узгодженість виявлених під час перевірки порушень до дійсного предмета і підстав перевірки. Виключно після висновку про дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки або ж висновку про те, що допущені порушення не тягнуть за собою протиправність прийнятих податкових повідомлень-рішень, суди мали надати правову оцінку висновкам контролюючого органу по суті виявлених порушень із застосуванням норм матеріального права, які були чинними на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Позивач у позові щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування ППР зазначив, що фактична перевірка проведена на підставі наказу від 06.09.2022 року № 2881-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ГАЗ ПОЙНТ» посадовими особами ГУ ДПС у період з 08.09.2022 року по 16.09.2022 року за період діяльності з 01.01.2022 року по дату закінчення фактичної перевірки з метою здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Позивач стверджує, що ним надані усі необхідні документи що належать та пов`язані з предметом перевірки та наполягає на тому, що наказом відповідача не було передбачено такої мети (предмета) перевірки перевірка документів, що пов`язані з обліком обігу пального. Між тим, в Акті фактичної перевірки від 16.09. 2022 року, складеним за результатами проведеної перевірки, зазначені порушення законодавства, які не входили до мети (предмету) перевірки.

Крім того, Акт перевірки не відповідає вимогам Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.12.2017 року№148 (далі Положення №148), в п.58 якого визначені питання, які перевіряє контролюючий орган під час проведення перевірки щодо дотримання порядку ведення операцій з готівкою. Вказаним Порядком не передбачено право контролюючого органу під час проведення перевірок щодо дотримання порядку ведення касових операцій у національній валюті з готівкою застосовувати інші документи не пов`язані з предметом перевірки, а саме прибуткові накладні, ТТН, накладні на внутрішнє переміщення, документів про походження та облік товарів тощо.

Також представник позивача вказує, що Акт, який був складений за результатами перевірки, не містив у собі особливостей та змін податкового законодавства, що відбулися у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України з 24.02.2022. Зокрема, посадовими особами, що здійснювали перевірку не був врахований підпункт 112.8.9 пункту 112.8 ст.112 ПКУ, відповідно до якого, однією з обставин, що звільняють платника податків від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є: вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс - мажору). Листом Торгово - промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0.7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України та введення в Україні воєнного стану.

На думку позивача ГУ ДПС, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення рішення, не врахувало, що з початку дії воєнного стану, тобто з 24.02.2022, і до 27.05.2022 податковим законодавством був зупинений перебіг усіх строків, а значить і строків, передбачених пп. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 ПКУ.

Також позивач посилався на те, що подав заперечення на Акт перевірки з додатковими документами, проте повідомлення про їх розгляд був відправлений контролюючим органом в порушення вимог п.86.7.2 п.86.7 ст.86 ПКУ не в дводенний строк з дня отримання заперечень, а 4-денний, та розглянуті заперечення без участі представника ТОВ «ГАЗ ПОЙНТ» в порушення п.86.7.3 п.86.7 ст.86 ПКУ.

Спірні ППР прийняті з порушенням порядку їх прийняття та вже лише з цих підстав є протиправними та підлягають скасуванню. Таки правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №826/3576/15,від 09.04.2019 у справі №826/19830/16, від 17.02.2020 у справі №808/7101/15, від 28.09.2020 у справі №520/2305/19, від 14.01.2021 у справі №808/9011/15.

Щодо вказаних порушень зазначених в Акті перевірки представник позивача ще раз зауважує, що наказом на перевірку не було її метою перевірка документів, що пов`язані з обліком обігу пального в ТОВ «ГАЗ ПОЙНТ». Тому у відповідача відсутні підстави для притягнення ТОВ «ГАЗ ПОЙНТ» до відповідальності за начебто порушення, передбачені п.85.2 ст.85, п.п.230.1.3 п. 230.1 ст.230 ПКУ, п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР.

Представник вказує, що ТОВ здійснює господарську діяльність у відповідності до діючого законодавства та у підтвердження наявності документів, пов`язаних з обліком обігу пального документів до позову надає копії ТТН на відпуск нафтопродуктів, звіту надходжень нафтопродуктів, чеків, які підтверджують оприбуткування нафтопродуктів та скрапленого газу, видаткових накладних, змінних звітів операторів на АЗС за період з 30.08.2022 по 08.09.2022 включно.

Представник позивача у позові просив задовольнити позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування ППР.

Представник відповідача подав до суду відзив на позов (вх.30.08.2024 року, т.3 а.с.104-113), просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, навів зміст ст. ст.75, 80 ПКУ та зазначив, що фактична перевірка ТОВ «ГАЗ ПОЙНТ», адреса господарського об`єкту: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Станційне селище, буд. 1а здійснена на підставі наказу від 06.09.2022 року № 2881-п, якій прийнятий у відповідності до пп. 80.2.2 та 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПКУ.

Щодо посилання позивача на те, що наказ не містить мету обіг пального, то представник зазначає, у наказі від 06.09.2022 року № 2881-п прямо визначено: «…з метою здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу підакцизних товарів…»

На думку представника відповідача зазначена у пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПКУ друга частина речення - здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, яка відділена від першої частини сполучником «а також», є окремою підставою для проведення фактичної перевірки контролюючим органом. Про обґрунтованість такої позиції свідчить також та обставина, що зазначену підставу було внесено у пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПКУ окремим Законом України від 07.07.2011 року № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України». Отже, норма пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПКУ дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» покладені на відповідача.

За результатами перевірки складено Акт про результати фактичної перевірки від 16.09.2022 року № 7494/15/53/РРО/39501964, на підставі якого ГУ ДПС винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18.10.2022 року № 7226/15-32-07-06 на суму штрафних санкцій 107 020,00 грн., № 7325/15-32-07-06 на суму штрафних санкцій 1 594 624,12 грн.

Представник відповідача вважає прийняті Головним управлінням ДПС в Одеській області податкові повідомлення-рішення від 18.10.2022 року № 7226/15-32- 07-06 на суму штрафних санкцій 107 020,00 грн., № 7325/15-32-07-06 на суму штрафних санкцій 1 594 624,12 грн., є повністю обґрунтованими та такими, що не підлягають скасуванню, а позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.10.2022 року № 7226/15-32-07-06, № 7325/15-32-07-06 є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив (т.3 а.с.114-122), наполягав на задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування ППР з підстав вказаних у позові, а також звернув увагу на те, що Верховний Суд скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції по данні справі вказав, що суди повинні були належним чином перевірити дотримання контролюючим органом процедури проведення фактичної перевірки позивача та лише після висновку про дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки або ж висновку про те, що допущені порушення не тягнуть за собою протиправність прийнятих податкових повідомлень-рішень, суди мали надати правову оцінку висновкам контролюючого органу по суті виявлених порушень.

Представник при поданні позову стверджував та стверджує у відповіді на відзив, що дійсний предмет перевірки вийшов за межі того, якій зазначений в наказі. Представник позивача вказує, що Верховний суд в постанові від 21.06.2024 року зазначив, що суди попередніх інстанцій не надалі належної правової оцінки цим доводам.

Дійсною метою перевірки було здійснення контролю за дотримання позивачем законодавства про обіг готівки.

Представник також зазначив, що ГУ ДПС у зв`язку з набранням законної сили рішення суду про часткове задоволення позову 10.07.2023 року прийняв ППР на суму 30020,00грн штрафних санкцій, які сплачені ТОВ «ГАЗ ПОЙНТ».

Представник відповідача також надав до суду додаткові письмові пояснення (вх.ЄС/55986/24 від 23.10.2024 року) , в яких стверджував про правомірність наказу на про проведення фактичної перевірки та висновків Акту перевірки за результатами проведення перевірки.

Ухвалою суду від 12.11.2024 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 10.12.2024 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, вважала оскаржувані ППР такими, що підлягають скасуванню з підстав здійснення перевірки поза межами предмета перевірки, зазначеного в наказі ГУ ДПС при її призначенні. При цьому представник позивача посилалась на висновки Верховного Суду по даній справі.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позов. Представник стверджувала, що перевірка проведена правомірно, підстави її проведення вказані у наказі. Також є правомірними ППР, прийняті на підстав акту перевірки.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи судом встановлено, ТОВ «ГАЗ ПОЙНТ» є юридичною особою, яка зареєстрована 02.07.2021 року, з 21.11.2014 року перебуває на обліку в органах ДПС як платник податків. Видами діяльності ТОВ «ГАЗ ПОЙНТ» (за КВЕД) є: 47.30 Роздрібна торгівля пальним (основний); 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 47.76 Роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах. ТОВ «ГАЗ ПОЙНТ» має ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним (т.1 а.с.37-42, 198-222)

Спірні правовідносини виникли між платником податків, суб`єктом господарювання ТОВ «ГАЗ ПОЙНТ» та контролюючим органом, суб`єктом владних повноважень ГУ ДПС (з урахуванням постанови Верховного Суду від 21.06.2024 року) щодо правомірності призначення, проведення фактичної перевірки та прийнятих на підстави складеного акту перевірки ППР від 18.10.2022 року № 7325/15-32-07-06 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1594624,12 грн; № 7226/15-32-07-06 про застосування штрафних санкцій у розмірі 77000,00грн

Суб`єкт владних повноважень повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 75 ПКУ контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п.75.1).

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п.75.1.3).

Порядок та підстави проведення фактичної перевірки визначені ст.80 ПКУ.

Згідно з п.80.1,80.2 ст.80 ПКУ фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Пунктом 81.1 ст.81 ПКУ визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Судом встановлено, що 06.09.2022 року ГУ ДПС приймає наказ № 2881-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ГАЗ ПОЙНТ» (код за ЄДРПОУ 39501964)», в якому вказано, що він прийнятий на підставі ст.20, п.п. 80.2.2, п.п. 80.2.5, п. 80.2 ст.80, п.п. 69.2, п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, та наказано провести фактичну ТОВ «ГАЗ ПОЙНТ» (код за ЄДРПОУ 39501964), податкова адреса: м. Одеса, Приморський р-н., вул. Велика Арнаутська, буд. 19 кв. 611, адреса господарського об`єкту: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Станційне селище, буд. 1,а з 08.09.2022 року тривалістю 10 діб. Перевірку провести за період діяльності з 01.01.2022 по дату закінчення фактичної перевірки з метою здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (т.2 а.с.10).

Статтею 20 ПКУ встановлені права контролюючого органу. В наказі не зазначені підпункти ст.20 ПКУ, тобто не зазначено які саме права реалізовувало ГУ ДПС при виданні наказу та проведенні перевірки.

Зміст мети перевірки в наказі від 06.09.2022 року № 2881-п відповідає у повному об`ємі змісту п.75.1.3 ст.75 ПКУ, якій визначає з якою метою може бути проведена фактична перевірка.

Проте для проведення такої перевірки за всіма питаннями повинні бути наявні підстави для її проведення, які чітко визначені в ст.80 ПКУ.

В наказі від 06.09.2022 року № 2881-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ГАЗ ПОЙНТ» ГУ ДПС вказані підстави для проведення перевірки, проте лише з посиланням на правові норми пп. 80.2.2 та пп. 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПКУ без зазначення змісту вказаних підстав.

Скасовуючи у даній справі рішення першої та апеляційної інстанції Верховний Суд зазначив, що зі змісту судових рішень не вбачається правової оцінки доводам позивача про порушення контролюючим органом процедури проведення перевірки, що, однак, має важливе значення для правильного вирішення справи, а також зазначив, що у судовій практиці прийнято розрізняти юридичну підставу, як елемент підстави для проведення перевірки, та фактичну підставу, яка розкриває сукупність обставин, що характеризують (зумовлюють) юридичну підставу. Відображенням юридичної підстави є наведення у наказі податкового органу відповідної норми ПКУ, яка надає право для проведення перевірки. Відображенням фактичної підстави вважається наведення конкретних обставин (фактів), існування яких вказує на наявність юридичної підстави. При цьому, Верховний Суд вказав про необхідність врахування висновків щодо застосування норм права, викладеного у постановах Верховного Суду.

Таким чином, в силу приписів ч.5 ст.242 та ч.5 ст.353 КАС України суд вважає необхідним застосувати правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26.03.2024 року у справі № 420/9909/23 та від 28.05.2024 року у справі № 280/1431/23, які були ухвалені у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду. У цих постановах Верховний Суд сформулював висновки, які мають забезпечити єдиний підхід у правозастосуванні підпунктів 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПКУ у взаємозв`язку із статтею 81 ПКУ під час розгляду подібних спорів.

Відповідно до пп.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПКУ фактична перевірка може бути призначена у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Верховний Суд у постанові від 28.05.2024 року у справі № 280/1431/23 підтримав усталену у судовій практиці позицію про те, що пп. 80.2.5 п. 80.2 ст.і 80 ПКУ встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки: (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері.

Така особливість зазначеного підпункту зумовлює обов`язок контролюючого органу у наказі про призначення перевірки поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПКУ повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію.

Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити.

Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.

Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПКУ, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 ст. 81 ПКУ щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки.

Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу.

У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.

Судом в даній справі встановлено, що в наказі від 06.09.2022 року № 2881-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ГАЗ ПОЙНТ» ГУ ДПС як на підставу для проведення перевірки міститься лише посилання на правові норми пп. 80.2.2 та пп. 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПКУ.

Тобто в наказі зазначений лише пп. 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПКУ, яким встановлено дві самостійні підстави для проведенні перевірки, без відображення в наказі яка з підстав або дві разом є підставою для перевірки. Таким чином, в цієї частині наказ не містить мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, відповідно наказ оформлений з істотним порушенням вимог чинного законодавства та є протиправним в цієї частині, оскільки не надає платнику податків загального розуміння про підставу призначення перевірки та відповідний предмет перевірки.

Відповідно до пп. 80.2.2 п.80.2 ст.80 ПКУ фактична перевірка може бути призначена у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.03.2024 року у справі № 420/9909/23 звернув увагу на те, що правове формулювання пункту 80.2 статті 80 ПКУ, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки. Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПКУ закріплені обов`язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.

Навівши зміст підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПКУ Верховний Суд у пунктах 46-54 постанови від 26.03.2024 року у справі № 420/9909/23 зазначив, що єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПКУ, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.

Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

Підпункт 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПКУ містить перелік сфер об`єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації «яка свідчить про можливі порушення» дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.

Водночас аналіз абзацу третього п. 81.1 ст. 81 ПКУ не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.

Верховний Суд у складі Судової палати вважає, що аналіз підпункту 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПКУ дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПКУ з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.

Застосовними у спорах цієї категорії також є висновки Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, відповідно до яких неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

У подальшому Верховний Суд у пунктах 57-59 постанови від 26.03.2024 року у справі № 420/9909/23 акцентує увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки».

Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Реалізуючи мету, з якою ця справа розглядається у складі Судової палати, Верховний Суд формулює такий правовий висновок, який має забезпечити єдині підходи до оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок. У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою.

У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення.

Покликання у наказі на пп. 80.2.2 п.80.2 ст.80 ПКУ , що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.

Враховуючи вказані правові висновки Верховного Суду необхідно вважати, що посилання в наказі від 06.09.2022 року № 2881-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ГАЗ ПОЙНТ» ГУ ДПС як на підставу для проведення перевірки на правову норму пп. 80.2.2 п.80.2 ст.80 ПКУ є достатнім для проведення перевірки.

Відсутність посилання на певну інформацію, яка була наявна (отримана) ГУ ДПС про можливі порушення законодавства платником податків, не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.

Між тим, за висновками Верховного Суду застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації «яка свідчить про можливі порушення» дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.

З урахуванням таких правових висновків Верховний Суд скасовуючи по даній справі №420/16308/22 рішення суду першої та апеляційної інстанції в постанові від 21.06.2024 року зазначив, що з огляду на підстави позовних вимог в першу чергу суди повинні були належним чином перевірити дотримання контролюючим органом процедури проведення фактичної перевірки позивача, для чого (1) встановити дійсні правову і фактичну підстави, які стали приводом для проведення фактичної перевірки, (2) перевірити їх взаємозв`язок із зазначеним у наказі предметом перевірки, тим самим окреслити межі перевірки питаннями, які могли бути охоплені під час проведення такої, а в подальшому (3) перевірити узгодженість виявлених під час перевірки порушень до дійсного предмета і підстав перевірки. Виключно після висновку про дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки або ж висновку про те, що допущені порушення не тягнуть за собою протиправність прийнятих податкових повідомлень-рішень, суди мали надати правову оцінку висновкам контролюючого органу по суті виявлених порушень із застосуванням норм матеріального права, які були чинними на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Судом в даній справі встановлено, що в наказі від 06.09.2022 року № 2881-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ГАЗ ПОЙНТ» ГУ ДПС як на підставу для проведення перевірки міститься посилання на правові норми пп. 80.2.2 та пп. 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПКУ, проте фактично для призначення перевірки була підстава передбачена пп. 80.2.2 п.80.2 ст.80 ПКУ у зв`язку з отриманням інформації про можливі порушення ТОВ «ГАЗ ПОЙНТ» під час реалізації підакцизної продукції в частині дотримання суб`єктом господарювання граничних сум розрахунків готівкою.

Згідно з доповідною запискою від 09.01.2022 року начальника управління податкового аудиту ГУ ДПС Д.Марченко вказана інформація надійшла від ДПСУ (лист від 03.08.2022 року №8337/7/99-00-07-04-02-08) з вимогою здійснити фактичну перевірку.

Таким чином, перевірці підлягало дотримання суб`єктом господарювання ТОВ «ГАЗ ПОЙНТ» граничних сум розрахунків готівкою.

Тобто підставою для перевірки був пп. 80.2.2 та пп. 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПКУ, а межами перевірки - дотримання суб`єктом господарювання ТОВ «ГАЗ ПОЙНТ» граничних сум розрахунків готівкою.

Таким чином, в наказі від 06.09.2022 року № 2881-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ГАЗ ПОЙНТ» ГУ ДПС безпідставно визначив мету перевірки як здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), оскільки така мета виходить за межи підстави та предмету перевірки.

Метою перевірки з урахуванням доповідної записки було здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, а саме наявність порушення ТОВ «ГАЗ ПОЙНТ» під час реалізації підакцизної продукції в частині дотримання граничних сум розрахунків готівкою.

Щодо узгодженості виявлених під час перевірки порушень до дійсного предмета і підстав перевірки судом встановлено, що за результатами перевірки посадовими особами ГУ ДПС складений Акт про результати фактичної перевірки від 16.09.2022 року № 7494/15/53/РРО/39501964, в якому зазначено про встановлення наступних порушень:

- порушення порядку обліку товарних запасів за місцем реалізації, а саме відсутність документів, що пов`язані з предметом перевірки, а саме: документи, які підтверджують походження товару (прибуткові накладні, товаро-транспортні накладні, накладні на внутрішнє переміщення, журнал обліку нафтопродуктів тощо) на загальну суму товару 1 594 624,12 грн. (п. 12 ст. 3 Закон № 265);

- незабезпечення щоденного формування даних про фактичні залишки пального на кінець та початок звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального. Перевіркою встановлено 106 таких випадків (пп. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 ПКУ).

- проведення готівкових розрахунків понад установлені граничні суми, а саме чек №34527 від 21.06.2022 на суму 52191грн та чек №34530 від 21.06.2022 на суму 52191 грн (п. 7 Положення № 148);

- до перевірки не були надані документи, які стосуються предмету перевірки (прибуткові накладні, товаро-транспортні накладні, накладні на внутрішнє переміщення, журнал обліку нафтопродуктів тощо) (п. 85.2 ст. 85 ПКУ).

Таким чином, лише порушення п. 7 Положення № 148 щодо проведення готівкових розрахунків понад установлені граничні суми узгоджується з дійсним предметом та підставою для проведення фактичної перевірки. Наявність вказаних порушень не заперечувалось позивачем при зверненні до суду з позовом.

Отже суд дійшов висновку, що виявлені під час перевірки порушення, на підставі яких прийняті оскаржувані ППР, не узгоджуються з дійсними предметом і підставами перевірки.

Суд вважає, що не дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки безперечно тягнуть за собою протиправність прийнятих податкових повідомлень-рішень, та це є достатніми підставами для визнання їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.73-76 КАС України).

Статтею 76 КАС України визначено, що питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З відповідача за рахунок бюджетних асигнувань з урахуванням рішення Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 року та визначення предмету позовних вимог у даній справі підлягають стягненню витрати на сплату судового збору у розмірі 24373,34грн.

Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 9, 12, 13, 139, 241-246 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ ПОЙНТ» (вул. Велика Арнаутська, 19, офіс 611, м. Одеса, 65048, код ЄДРПОУ 39501964) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 18.10.2022 року № 7325/15-32-07-06 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1594624,12 грн та № 7226/15-32-07-06 про застосування штрафних санкцій у розмірі 77000,00грн.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ ПОЙНТ» судовий збір в сумі 24373,34грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва