Рішення

від 17.12.2024 по справі 320/24101/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/24101/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стефанов С.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи у вигляді не оформлення інвалідності ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи встановити ОСОБА_1 інвалідність у відповідності до стану його здоров`я;

- стягнути з Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи на користь ОСОБА_1 витрати у вигляді витрат на оплату судового збору в сумі 1211,20 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року адміністративну справу № 320/24101/24 передано за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.

Адміністративна справа № 320/24101/24 надійшла до Одеського окружного адміністративного суду 07 жовтня 2024 року (вхід. № 31149/24).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 жовтня 2024 року, адміністративну справу за № 320/24101/24 передано на розгляд судді Одеського окружного адміністративного суду Стефанову С.О.

Позиція позивача обґрунтовується наступним.

Позивач зазначив, що він ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . 17.05.2022 року на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 був призваний у Збройні Сили України. 05.08.2023 року він потрапив у стаціонар до КНП ООКМЦООР з набутими неревматичними вадами серця, а саме: недостатністю МК 1 ст., АК 2 ст.. Гіпертонічною хворобою 2 стадії. Гіпертензивним серцем, СН 1 ст.. Енцефалопатією 2 стадії змішаного генезу переважно в вертебо-базилярному басейні у вигляді розсіяних органічних знаків, стійких вестибуло-ататичних та антено-невротичних синдромів, когнітивним дефіцитом. Також у нього розповсюджений міжхребцевий остеохондроз шийного, грудного та поперекового відділів хребта, деформуючий спондильоз на рівні С4-С7, ТЬ7- ТН12, L4-S1. Вертеброгенна цервікотораколюмбалгія з помірним больовим та м`язово-тонічним синдромом та незначним порушенням функцій хребта. Консолідований перелом нижньої третини лівого стегна з незначною деформацією кістки по осі. Посттравматичний деформуючий правобічний гонартроз 2-3 ст. з больовим синдромом та незначним порушенням функцій. Посттромботична хвороба лівої нижньої кінцівки, набрякова форма, стадія суботальної реканалізацїї. Варикозна хвороба: варикозне розширення підшкірних вен обох кінцівок ХВН 2 стадії. Гастроезофагальна рефлексна хвороба, ерозивна, з незначним порушенням функції. Хронічний гастродуоденіт, стадія нестійкої ремісії, з незначним порушенням функцій.

18.03.2023 року позивача оглянула ВЛК Одеського обласного клінічного медичного центру, й видали свідоцтво про хворобу №508. З стаціонару він був виписаний 23.08.2023 року, що підтверджується Випискою із медичної картки хворого №3494. 01.09.2023 року на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 №35-РС позивач був звільнений у відставку за підпунктом б (станом здоров`я). 12.09.2023 року Окнянський ЦПМСД направив позивача на МСЕК. Проте, незважаючи на встановлені його діагнози, позивач отримав довідку від Одеського обласного центру МСЕК про невизнання інвалідом (Акт №822).

Вважаючи, що висновок МСЕК є недійсним, не відповідає діагнозам позивача та фактичному стану здоров`я, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним.

Відповідач позов не визнає, вважає його безпідставним, необґрунтованим. Аргументи позивача щодо бездіяльності МСЕК та не встановлення групи інвалідності зведенні до посилань на норми чинного законодавства. Позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, які викладенні у позові та наявних реальних підстав для встановлення йому групи інвалідності, визнання його особою з інвалідністю, тому позов не підлягає задоволенню.

Зокрема, відповідач зазначає, що низка посилань та інші нормативно-правові акти у сфері захисту осіб з інвалідності, порядку встановлення інвалідності та інші на які посилається позивач свідчать про не можливість вирішення у судовому порядку питання встановлення особам, які звертаються до захистом до суду, той чи іншої групи інвалідності. Бо це питання має виключно медичну складову, яке ґрунтується на різних клінічних показниках та відповідних медичних рекомендаціях, критеріїв, і методик, якою керуються лікарі/експерти медико-соціальних експертних комісій. Суди не є спеціалізованими медичними установами. Встановлення тої чи іншої групи інвалідності іншим органом ніж висновок МСЕК, не може бути вирішено судом. Суди можуть вирішувати спори щодо порушення процедури проходження МСЕК, причин інвалідності.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.

19 листопада 2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на позов з доданими доказами (вхід. № 64901/24).

Станом на 17 грудня 2024 року будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиція позивача, перевіривши її доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

18.09.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Одеської обласної медико-соціальної експертизи за направленням від 12.09.2023 року, в якому визначено основний діагноз, зокрема «набута комбінована неревматична вада серця. Недостатність МК 1ст АК 2 ст. Гіпертонічна хвороба, гіпертензивне серце...».

Медико-експертною комісією у складі лікарів експертів: хірурга, терапевта, невролога, реабілітолога були вивчені медичні документи ОСОБА_1 , проведено його особистий огляд та опитування.

За результатами огляду та вивчення наданих медичних документів, комісія дійшла висновку, що захворювання системи кровообігу ОСОБА_1 з незначним ускладненням не може бути встановлена група інвалідності. Основний діагноз не відноситься до жодних критеріїв, умов та підстав для встановлення групи інвалідності, встановлених законодавством. Свідоцтво про хворобу № 508 від 18.08.2023 року не є для комісій КУООЦМСЕ керуючим документом для визнання особи інвалідом/встановлення групи інвалідності, вони є підставою для визначення причини інвалідності у разі її встановлення.

За результатом вищезазначеного огляду ОСОБА_1 , отримав довідку від Одеського обласного центру МСЕК про невизнання інвалідом (Акт №822).

Адвокат позивача направив адвокатський запит до Державного закладу «ЦЕНТРАЛЬНА МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА ЕКСПЕРТНА КОМІСІЯ МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я», в якому просив: надати інформацію щодо скасування довідки про невизнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інвалідом; надати інформацію стосовно призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повторного огляду медико-соціальною експертною комісією; надати інформацію стосовно надання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нової довідки медико-соціальної експертної комісії про інвалідність.

На адвокатський запит представник позивача отримав відповідь від 29.11.2023 року за № 5615/13/1843, в якій було зазначено, що розглянувши надану мед експертну справу комісія вважає, що на момент огляду підстав для встановлення групи інвалідності не було. Рішення МСЕК прийняте у відповідності до вимог п. 27 «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», затвердженого Постановою КМУ від 03.12.2009 року № 1317, Наказу МОЗ України від 05.09.2011 року № 561, Наказу МОЗ України від 05.06.2012 року № 420.

Вважаючи, що висновок МСЕК є недійсним, не відповідає діагнозам позивача та фактичному стану здоров`я, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Джерела права та висновки суду

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальний закон, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон № 875, в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою статті 2 Закону № 875 передбачено, що особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності...

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 875, інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону № 875, громадянин має право в судовому порядку оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон 2961, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

Абзацом четвертим частиною першою статті 1 Закону 2961 встановлено, що інвалідність - це міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Медико-соціальна експертиза встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності (абзац восьмий частини першої статті 1 Закону 2961).

Частинами першою та другою статті 7 Закону 2961 встановлено, що медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я.

Особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу "особа з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю" у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані.

Частиною восьмою статті 7 Закону 2961 передбачено, що медико-соціальні експертні комісії зокрема визначають: групу інвалідності, її причину і час настання.

Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина дванадцята статті 7 Закону 2961).

Положення про медико-соціальну експертизу (далі Положення про МСЕ) та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (далі Порядок) затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1317.

Пунктами 3, 4 Положення про медико-соціальну експертизу передбачено, що медико- | соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони; здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Відповідно до п.10 Положення про медико-соціальну експертизу, залежно від ступеня, виду, захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії: 1) загального профілю; 2). спеціалізованого профілю.

До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік якихі затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар! психолог або психолог.

Згідно з пунктом 17 Положення про МСЕ, медико-соціальна експертиза проводиться після, повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Згідно з п. 19 Положення про МСЕ, комісія проводить засідання у повному складі колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Пунктом 20 Положення про МСЕ передбачено, що комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ.

У той же час, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями встановлені Порядком).

Відповідно до пункту 26 Порядку особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється І, ІІ чи III група інвалідності.

За змістом пункту 27 Порядку підставами для встановлення:

І групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі;

ІІ групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі;

ІІІ групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Ступінь обмеження життєдіяльності величина відхилення від норми діяльності людини. Ступінь обмеження життєдіяльності характеризується одним або поєднанням декількох зазначених найважливіших його критеріїв.

Виділяють три ступені обмеження життєдіяльності: помірно виражене, виражене, значне.

Помірно виражене обмеження життєдіяльності зумовлено порушеннями функції органів і систем організму, що призводять до помірного обмеження можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності.

Виражене обмеження життєдіяльності обумовлюється порушенням функцій органів та систем організму, що полягає у вираженому порушенні можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності.

Значне обмеження життєдіяльності виникає внаслідок значних порушень функцій органів чи систем організму, що призводить до неможливості або значного порушення здатності чи можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності, та супроводжується необхідністю в сторонньому догляді (сторонній допомозі).

Особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється І, ІІ або ІІІ група інвалідності.

Пунктом 1.4 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом МОЗ від 05.09.2011 № 561 (далі Інструкція № 561) визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Згідно з пунктом 1.10 Інструкції № 561 при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Пунктом 2.2. Розділу II Інструкції № 561 визначено, що критеріями життєдіяльності людини є здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.

В пункті 3.1, 3.3 та 3.4 розділу ІІІ Інструкції № 561 зазначений перелік захворювань, за наявності яких встановлюється І, ІІ та ІІІ група інвалідності відповідно.

Виходячи з аналізу зазначених вище норм чинного законодавства, рішення МСЕК про встановлення групи інвалідності приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Відомості про прийняте рішення вноситься до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Як зазначив відповідач, медичні документи, які були наданні позивачем та стан його здоров`я на момент огляду не свідчили та не підтверджували стійких порушень функцій організму, обумовлених вродженими вадами, які спричинили обмеження його нормальної життєдіяльності для встановлення групи інвалідності; відсутні виражені порушення функцій організму, що призводять до обмеження здатності до трудової діяльності та інших категорій життєдіяльності.

Діагноз, який встановлено позивачу щодо стану здоров`я визначений медичним закладом, в якому він проходив чи перебував на лікуванні. У позивача діагноз «набута_комбінована неревматична вада серця. Недостатність МК І ст., АК 2 ст. Гіпертонічна хвороба, гіпертензивне серце...».

Тобто, суд погоджується з доводами відповідача, що МСЕК діагнози не визначають, а встановлюють групу інвалідності згідно медичних діагнозів інших закладів охорони здоров`я та після ретельного огляду лікарями-експертами.

Діагноз, який визначено позивачу, на момент огляду не надало Обласною МСЕК підстав для встановлення ОСОБА_1 групи інвалідності та визнання його особою з інвалідністю.

Відтак, за результатами огляду та вивчення наданих медичних документів, комісія дійшла висновку, що захворювання системи кровообігу ОСОБА_1 з незначним ускладненням не може бути встановлена група інвалідності. Основний діагноз не відноситься до жодних критеріїв, умов та підстав для встановлення групи інвалідності, встановлених законодавством.

Як зазначив відповідач, свідоцтво про хворобу № 508 від 18.08.2023 року не є для комісій КУООЦМСЕ керуючим документом для визнання особи інвалідом/встановлення групи інвалідності, вони є підставою для визначення причини інвалідності у разі її встановлення.

При цьому судом встановлено, що Центральна МСЕК МОЗ України листом від 29.11.2023 року рішення Обласної МСЕК 2 підтвердило та повідомила позивача про те, що у разі погіршення стану здоров`я (що підтверджується новими медичними документами), позивач за відповідним направленням на МСЕК проходить повторний огляд МСЕК, після якого приймається відповідне рішення.

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач приймаючи рішення про не визнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю, діяв відповідно, у межах своїх повноважень та у спосіб згідно норм та положень діючого законодавства.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що при розгляді по суті спору у справах, у яких: оспорюються правильність рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку прийняття: певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Відповідна правова позиція викладена, зокрема, в постановах від 12 жовтня 2021 року у справі № 280/4820/19, від 17 березня 2020 року у справі № 240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі № 804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі № 817/820/16, від 30 листопада 2020 року в справі № 200/14695/19-a.

З огляду на викладене, визначення конкретного ступеню розладу функцій органів і систем організму та обмеження життєдіяльності людини як критеріїв встановлення інвалідності є дискреційними повноваженнями МСЕК, суд не вправі втручатися у такі повноваження відповідача та висловлювати власні судження у питаннях, що виходять за межі його компетенції.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються правильність рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку прийняття, певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

У п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 139, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення..

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи (вул. Чорноморського козацтва, буд. 40, м. Одеса, 65003, код ЄДРПОУ 0332155).

Суддя С.О. Cтефанов

.