Рішення

від 17.12.2024 по справі 480/12219/23

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2024 року Справа № 480/12219/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/12219/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 01.01.2023 по 06.01.2023 розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні після перенесеної травми та зобов`язати нарахувати та виплатити таку винагороду у розмірі збільшеному до 100 000,00 грн.;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 12.05.2023 по 21.05.2023 в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні після перенесеної травми та зобов`язати нарахувати та виплатити таку винагороду у розмірі збільшеному до 100 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 06 червня 2022 року ОСОБА_1 було призвано на військову службу по мобілізації з запасу на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022. У період з 17.11.2022 по 06.01.2023 року позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька», що підтверджується відповідною випискою з історії хвороби №6071. Згідно довідки №134/2-44.23 від 06.01.2023 року, 27.12.2022 року ОСОБА_2 був оглянути ЛКК-стаціонару для уточнення діагнозу - розлад адаптації у вигляді астено- депресивної реакції, стан компенсації. В подальшому, з 12.05.2023 по 21.05.2023 року ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні з надання психіатричної та наркологічної допомоги КНП СОР «Обласний клінічний МЦСНЗ» у зв`язку з розладами психіки, які спричині отриманою травмою.

Однак, за вказані періоди стаціонарного лікування ОСОБА_2 не виплачувалась додаткова винагороду у розмірі 100000 гривень пропорційно дням лікування.

Позивач вважає таку бездіяльність Відповідачів протиправною, а тому вимушений звернутися до суду та просити зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за період з 01.01.2023 по 06.01.2023року, та Військову частину НОМЕР_2 - за період з 12.05.2023 по 21.05.2023 року.

Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем-1 (Військова частина НОМЕР_1 ) було подано до суду відзив згідно якого відповідач вимоги позивача не визнає. Просить суд врахувати, що відповідно до витягу з розрахунково-платіжної відомості на доплату додаткової винагороди під час воєнного стану (додається) солдату ОСОБА_3 додаткова винагорода за період з 01.01.2023 року по 08.01.2023 року була нарахована та перерахована. З урахування вищенаведеного, командування військової частини НОМЕР_1 заперечує проти позову та вважає його не поґрунтованим та без підставним.

Від відповідача -2 до матеріалів справи надійшов лист в якому Військова частина НОМЕР_2 повідомляє, що відповідно до змісту наказу командира військової частинні НОМЕР_2 від 21.04.2023 року №113, солдат ОСОБА_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_1 , призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частини НОМЕР_2 .

Разом з тим згідно зі змістом наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 28.04.2023 року №120 солдата ОСОБА_1 призначено в розпорядження командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » сухопутних військ Збройних Сил України військової частини НОМЕР_3 та він вважається таким, що справи, посаду здав і вибув до нового місяця служби. Солдат ОСОБА_1 з 28.04.2023 року виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Таким чином у період з 12.05.2023 року по 21.05.2023 року солдат ОСОБА_1 не обліковувався як військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 та йому додаткова винагорода не нараховувалась і не виплачувалась.

Належним чином завірені копії відповідних документів додані відповідачем-2 до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Судом було встановлено, що 06 червня 2022 року ОСОБА_1 було призвано на військову службу по мобілізації з запасу на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022.

04 липня 2022 року наказом №186 ОСОБА_1 було прийнято на посаду старшого навідника з гранатометного відділення взводу вогневої підтримки з аеромобільно-десантної роти військової частини НОМЕР_1 ( Відповідач-1).

30 жовтня 2022 року ОСОБА_1 під час виконання службових обов`язків у Донецькій області отримав вогнепальне-осколкове непроникаюче поранення правого стегна та був госпіталізований до лікарні, що підтверджується довідкою про обставини травми від 12.01.2023 року.

Згідно довідки гарнізонної військово-лікарської комісії №651 від 27.01.2023 року, розлад адаптації у вигляді стено-депресивної реакції є захворюванням пов`язаним з проходженням військової служби, вогнепальне поранення 30.10.2022 є травмою пов`язаною із захистом Батьківщини.

У зв`язку з пораненням ОСОБА_1 лікувався в стаціонарі та йому призначалась та виплачувалась Відповідачем додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень.

У період з 17.11.2022 по 06.01.2023 року позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька», що підтверджується відповідною випискою з історії хвороби №6071.

Згідно довідки №134/2-44.23 від 06.01.2023 року, 27.12.2022 року ОСОБА_2 був оглянути ЛКК-стаціонару для уточнення діагнозу - розлад адаптації у вигляді астено- депресивної реакції, стан компенсації.

В подальшому, з 12.05.2023 по 21.05.2023 року ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні з надання психіатричної та наркологічної допомоги КНП СОР «Обласний клінічний МЦСНЗ» у зв`язку з розладами психіки, які спричині отриманою травмою.

Однак, як стверджує позивач, за вказані періоди стаціонарного лікування ОСОБА_2 не виплачувалась додаткова винагороду у розмірі 100000 гривень пропорційно дням лікування.

Вважаючи таку бездіяльність відповідачів протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за період з 01.01.2023 по 06.01.2023року, та Військову частину НОМЕР_2 за період з 12.05.2023 по 21.05.2023 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного:

Частиною другою ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону №2011-XII, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі - Постанова №168), встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Згідно абз.3 пункту І2 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 року визначено, шо відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.

При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.

Відтак, Позивач має право на отримання збільшеної до 100000 гривень винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до приписів ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст. 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання приписів ст.77 КАС України, відповідачем-1 надано докази того, що на підставі пункту 11 розділу 34 Порядку №260 позивач був включений до наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень, а саме: до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарськоїдіяльності) 24.03.2023 №773 Про виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 (копію додано до відзиву відповідача-1) , у зв`язку з чим відповідач-1 фактично довів, що позивачу була нарахована додаткова винагорода збільшена до 100000 гривень з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні з 01.01.2023 року по 08.01.2023 року.

Крім цього, з урахуванням висновків Верховного суду, викладених у постанові від 31 серпня 2022 року по справі № 9280/8521/20 первинними документами, які підтверджують нарахування та виплату підприємством заробітної плати працівнику є, зокрема, розрахунковий лист, виписка з особового рахунку, розрахунково-платіжна відомість, відомість на виплату готівки, видатковий касовий ордер.

Відповідно до витягу з розрахунково-платіжної відомості на доплату додаткової винагороди під час воєнного стану (копія додана відповідачем-1) солдату ОСОБА_1 додаткова винагорода за період з 01.01.2023 року по 08.01.2023 року була нарахована та перерахована.

Позивачем жодним чином не було спростовано доводи та докази надані відповідачем-1, тому вимоги ОСОБА_1 щодо Військової частини НОМЕР_1 про нарахування та виплату додаткової винагороди є необґрунтованими у зв`язку з тим, щовідпрвідачем-1 доведено, що така винагорода в сумі 17793грн.55 коп. за відповідні періоди перебування на стаціонарному лікуванні вже нарахована та перерахована, що підтверджується витягом з розрахунково-платіжної відомості на доплату додаткової винагороди під час воєнного стану.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У п. 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі № 520/2261/19 зроблено висновок, що визначений вищезгаданою правовою нормою обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Отже, обов`язок доказування розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Так, в позовній заяві та в долучених додатках до неї, позивачем не наведено доказів та контраргументів, які б спростовували обставини та докази надані відповідачем-1.

Щодо позовних вимог до Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 12.05.2023 по 21.05.2023 в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні після перенесеної травми та зобов`язати нарахувати та виплатити таку винагороду у розмірі збільшеному до 100 000,00 грн., слід зазначити наступне:

Як свідчить з матеріалів справи, відповідно до змісту наказу командира військової частинні НОМЕР_2 від 21.04.2023 року №113, солдат ОСОБА_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_1 , призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частини НОМЕР_2 .

Разом з тим згідно зі змістом наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 28.04.2023 року №120 солдата ОСОБА_1 призначено в розпорядження командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » сухопутних військ Збройних Сил України військової частини НОМЕР_3 та він вважається таким, що справи, посаду здав і вибув до нового місяця служби. Солдат ОСОБА_1 з 28.04.2023 року в и к л ю ч е н и й зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Таким чином у п е р і о д з 12.05.2023 року по 21.05.2023 року солдат ОСОБА_1 н е о б л і к о в у в а в с я, як військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 та йому додаткова винагорода не нараховувалась і не виплачувалась.

Військова частина НОМЕР_1 , де позивач обліковувався в період за який просить стягнути винагороду у розмірі збільшеному до 100 000,00 грн. (період з 12.05.2023 по 21.05.2023), не є відповідачем у даній справі. Будь-який пояснень та доказів на спростування обставин та доказів наданих відпровідачем-2 позивачем до суду не надано.

З урахуванням вищевикладеного, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 12.05.2023 по 21.05.2023 в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні після перенесеної травми та зобов`язання нарахувати та виплатити таку винагороду у розмірі збільшеному до 100 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець