Рішення

від 17.12.2024 по справі 520/26542/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 грудня 2024 року № 520/26542/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ) щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5 ( АДРЕСА_4 ) середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 06 липня 2015 року по 05 вересня 2024 року, але не більше шести місяців, у сумі 46719,44 (сорок шість тисяч сімсот дев`ятнадцять) грн. 44 коп.

-зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5 ( АДРЕСА_4 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 06 липня 2015 року по 05 вересня 2024 року, але не більше шести місяців, у сумі 46719,44 (сорок шість тисяч сімсот дев`ятнадцять) грн. 44 коп.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі.

Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач проходив військову службу в Національній гвардії України , в період з 01.08.2001 року по 06.07.2015, та у відповідності наказу командира ВЧ НОМЕР_2 Національній гвардії України від 06.07.2015 №160 Національній гвардії України позивача було виключено зі списків особового складу військової частини.

У зв`язку з проведенням не в повному обсязі нарахувань та виплати позивачу грошового забезпечення під час проходженнявійськової служби в Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України позивач звертався до суду з метою захисту своїх законних прав та інтересів.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2022 року ухваленого Nє 520/1723/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов?язання вчинити певні дії, зобов?язано Відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення: з 01.08.2001 року по 28.02.2003 року з урахуванням базового місяця - січень 1998 року, з 01.03.2003 року до 01.01.2008 року з урахуванням базового місяця - березень 2003 року, з 01.01.2008 року до 12.06.2015 року урахуванням базового місяця - січень 2008 рік.

На виконання рішення суду Відповідач здійснив нарахування належних Позивачу сум (47774,70 грн.), які виплатив 05 вересня 2024 р., на банківський рахунок позивача, на підтвердження чого позивачем надано роздруківку про зарахування коштів.

Вказані обставини визнаються сторонами.

Разом з тим, позивач фактично не погоджується з бездіяльністю відповідача стосовно ненарахування та невиплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку, тому звернувся до суду з позовною вимогою про зобов`язання Військоої частини НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з з 06 липня 2015 року по 05 вересня 2024 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

У силу частини 2статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно достатті 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно достатті 117 Кодексу законів про працю України(далі -КЗпП України) у редакції, яка діяла до 18.07.2022 передбачалося, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Пунктом 16 частини 1 розділу І Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 №2352-ІХ (далі -Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, текст статті 117 викладено в такій редакції:

"У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті".

Таким чином, починаючи з 19.07.2022 уКЗпП Українистаття 117 передбачає відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні, зокрема, виплату працівнику його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, однак не більш як за шість місяців.

У пункті 2.2.Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 №4-рп/2012визначено, що роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 у справі №810/451/17 та від 26.02.2020 по справі №821/1083/17 під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Статтею 116 Кодексу законів про працю Українивстановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Таким чином, з моменту звільнення у роботодавця виникає обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов`язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначенастаттею 117 Кодексу законів про працю України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто, реальне виконання цього обов`язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові).

Суд зазначає, що підстави виникнення, проходження і припинення служби визначені не трудовим, а спеціальним законодавством, за приписами якого повинні розглядатися спори з участю публічних службовців. У разі відсутності відповідних положень у конституційному або адміністративному законодавстві суд може додатково застосувати трудове законодавство, якщо така можливість передбачена у спеціальному законі.

У разі, коли така можливість застосування трудового права у спеціальному законі не передбачена, то за правилами частини 6статті 7 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд застосовує закон, який регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), навівши у рішенні відповідні доводи.

Оскільки нормами спеціальних законів, які стосуються проходження служби в органах поліції, не врегульовані питання строків при розрахунку, відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, суд згідно з положеннямистатті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, вправі застосувати до спірних правовідносин положенняКодексу законів про працю України.

З огляду на матеріали справи позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 та був звільнений 06.07.2015, та у відповідності наказу командира ВЧ НОМЕР_2 Національній гвардії України від 06.07.2015 №160 Національній гвардії України позивача було виключено зі списків особового складу військової частини.

У контексті зазначеного, суд констатує, що оскільки відповідачем не проведено з позивачем під час його звільнення остаточного розрахунку, зокрема, не здійснено нарахування індексації грошового забезпечення в повному обсязі, протиправність чого встановлена Харківським окружним адміністративним судом у рішенні від 21 червня 2022 року ухваленого Nє 520/1723/22, що набрало законної сили, позивач має право на отримання грошової компенсації за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до частини 2статті 9 КАС Українисуд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить суд, зокрема, зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 06 липня 2015 року по 05 вересня 2024 року, але не більше шести місяців.

Розглядаючи справу в межах позовних вимог суд зазначає наступне.

Як вже було встановлено судом, позивача звільнено з військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 06.07.2015, тобто період затримки розрахунку при звільненні позивача становить з 06.07.2015 (з дня, наступного після звільнення) по 05.09.2024 включно (день, який передує дню повного розрахунку).

Порядок обчислення середньої заробітної плати затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995(далі - Порядок №100), відповідно до пункту 2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 зазначеного Порядку).

Згідно довідки про доходи №413, наданої відповідачем, про грошове забезпечення позивача за два останні місяці перед звільненням зі служби, судом встановлено, що грошове забезпечення позивача за травень 2015 року становило - 5798,40 грн, за червень 2015 року - 9690,36 грн.

Так, середньоденне грошове забезпечення, з урахуванням кількості календарних днів за зазначені два місяці (61 день), становить - 253,91 грн (5798,40 грн + 9690,36 грн) / 61 день.

Визначаючи період, за який позивачу підлягає виплата середнього заробітку у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, суд бере до уваги межі заявлених позовних вимог (стягнення середнього заробітку за шість місяців після звільнення) та зазначає, що в силу імперативного припису 117КЗпП України(чинного після 19.07.2022) розрахунок суми середнього заробітку за час затримки цієї виплати повинен бути здійсненний в межах шести місяців.

Так, за за значений період затримка розрахунку при звільненні тривала 184 календарних днів.

Таким чином, розмір середнього заробітку позивача за шість місяців (184 календарних днів) становить 46 719,44 грн (253,91 грн х 184 день), що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд, розглядаючи дану справу, з метою ефективного захисту прав позивача, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 06 липня 2015 року по 05 вересня 2024 року, але не більше шести місяців та стягнення з Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 06 липня 2015 року по 05 вересня 2024 року, але не більше шести місяців, у сумі 46719,44 (сорок шість тисяч сімсот дев`ятнадцять) грн. 44 коп.

Щодо посилань відповідача на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц та необхідність пропорційного зменшення суми середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача, суд зазначає наступне.

Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц викладено щодо приписів статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2352-ІХ.

Наведений у цій постанові підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, був побудований з урахуванням, зокрема, того, що оплаті середнім заробітком підлягав весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки на той час стаття 117 КЗпП України не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні.

Разом із тим, відповідно до статті 117 КЗпП України, у редакції, чинній з 19.07.2022, час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

За висновком Верховного Суду у вказаних справах у разі коли спірний період стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні одночасно охоплюється дією редакцій статті 117 КЗпП України, як до змін, внесених Законом № 2352-ІХ та і після їх внесення, то за такого правового врегулювання спірний період варто умовно поділяти на 2 частини: до набрання змінами чинності 19.07.2022 і після цього.

Застосовуючи наведений підхід Верховного Суду, суд зазначає, що у цій справі спірний період з 06.07.2015 до 19.07.2022 (до набрання чинності Законом № 2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом № 2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у шість місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача було звільнено 06.07.2015 року, тобто до 19.07.2022 року. Станом на момент звільнення позивача діяла нормастатті 117 КЗпП Україниякою передбачено виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що є триваючим правопорушенням.

Таким чином враховуючи фактичні обставини справи, застосування нормстатті 117 КЗпП Україниу редакції, що почала діяти з 19.07.2022 року якою передбачено зменшення (обмеження) виплати середнього заробітку, а саме не більше як за шість місяців є неможливим, оскільки на момент звільнення позивача, таких норм не існувало.

Відповідно достатті 58 Конституції Українизакони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Урішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99(справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що: «дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується тойзаконабо інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце». Єдиний виняток з даного правила, закріплений у частині першійстатті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Суд зазначає, що згідно з вимогамист.2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з ме тою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтер есів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів влад них повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім фор мам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинствавизначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина,її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, щопозовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що підлягаютьзадоволенню.

На підставі викладеного, керуючисьст. 19 Конституції України, ст.ст.243,244,245,246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 06 липня 2015 року по 05 вересня 2024 року, але не більше шести місяців, у сумі 46719,44 (сорок шість тисяч сімсот дев`ятнадцять) грн. 44 коп.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5 ( АДРЕСА_4 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 06 липня 2015 року по 05 вересня 2024 року, але не більше шести місяців, у сумі 46719,44 (сорок шість тисяч сімсот дев`ятнадцять) грн. 44 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кухар М.Д.