Ухвала

від 09.12.2024 по справі 761/35606/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 09 грудня 2024 року апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2024 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_5 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_6 ,

власника майна ОСОБА_7

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт тимчасово вилученого 18 вересня 2024 року під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , майна, а саме: предмети прямокутної форми за зовнішніми ознаками схожі на грошові кошти зокрема: долар США у сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) доларів США, купюрами номіналом 100 доларів США у кількості 500 (п`ятсот) шт.; євро у сумі 5 (п`ять тисяч) євро, купюрами номіналом 50 євро у кількості 100 (сто) шт.

Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання та накласти арешт на майно, яке вилучене 18.09.2024 під час проведення обшуку у приміщенні, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: предмети прямокутної форми за зовнішніми ознаками схожі на грошові кошти зокрема:

- долар США у сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) доларів США, купюрами номіналом 100 доларів США у кількості 500 (п`ятсот) шт.;

- євро у сумі 5 (п`ять тисяч) євро, купюрами номіналом 50 євро у кількості 100 (сто) шт.

Прокурор вважає, що вилучені грошові кошти можуть свідчити про отримання ОСОБА_8 неправомірної вгоди за надання висновку експертного дослідження № 001-ПВІ/21 від 30.09.2021 року.

Крім того, постановою слідчого від 18 вересня 2024 року вказані грошові кошти визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки вони містять сліди вчинення протиправної діяльності та відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення представника власника майна та власника майна, які заперечили щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів судового провадження, 1 відділом 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 04 листопада 2022 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22022000000000603, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111 КК України.

У клопотанні прокурора зазначено, що у 2021 році відповідно до пункту 127 річного плану закупівель тендерного комітету ЦУ СБ України з організації і здійснення закупівель товарів, робіт і послуг спеціального призначення на 2021 рік, а також відповідно до заявки ДКІБ СБ України, проведено закупівлю послуг з модернізації спеціалізованого програми апаратного комплексу (далі - «СПАК»), за результатом чого між СБ України та ТОВ «C-Монітор» укладено договір від 18.10.2021 №19/1-123 на загальну суму 110 190 997 грн., предмет договору - «Пакет модернізації програмно-апаратного комплексу спецвального призначення ("СПАК") джерело фінансування - кошти державного бюджету України.

Підставою для початку процедури закупівлі послуг з модернізації «СПАК» зазначено необхідність виконання покладених на підрозділи СБ України основних функціональних завдань. Заявку про необхідність проведення модернізації «СПАК» направлено ДКІБ СБ України на адресу ДГЗ СБ України.

28 грудня 2021 року відповідальним співробітником СБ України ОСОБА_9 підписано акт приймання-передачі пакету модернізації спеціалізованого програмно-апаратного комплексу «СПАК», однак на передодні повномасштабного вторгнення та протягом 2022 року вказаний програмно-апаратний комплекс функціонував не належним чином.

Під час досудового розслідування проведено аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «С-Монітор», за результати якого отримано відомості, щодо платежів (призначення платежів: оплата за поставу програмного забезпечення) на користь наступних суб`єктів господарювання: ТОВ «СПЕЙС АЙ ТІ» (код ЄДР 37101499), ТОВ «ДІДЖИТАЛ СОЛЮШНС» (код ЄДР 42254523) ТОВ «ДАБЛ Ю СІ ТІ КОМПАНі» (код ЄДР 40222290), TOB «СІВІС» (код ЄДР 39194632), ТОВ «ЛІГА ЗАКОН» (код ЄДР 35256291), ТОВ «КОМПАНІЯ КИТ» (код ЄДР 37316320).

Так, в ході проведення аналізу по ланцюгу постачання ТМЦ, робіт/послуг в адресу ТОВ «С-Монітор» підприємствами задіяними у протиправній схемі встановлено, що вони згідно із зареєстрованих податкових накладних, товари за такою або схожою номенклатурою, в третіх осіб не придбавали.

За версією органу досудового розслідування, вказана схема організована з метою проведення підривної діяльності на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України, шляхом постачання не функціонуючого обладнання

18 вересня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 вересня 2024 року проведено обшук у житловому приміщені, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає директор ДП «Центр судової експертизи та експертних досліджень» ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

Під час проведення обшуку в зазначеному житловому приміщенні виявлено та вилучено предмети прямокутної форми за зовнішніми ознаками схожі на грошові кошти.

Постановою старшого слідчого в ОВС 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_10 від 18 вересня 2024 року вилучене під час обшуку майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

19 вересня 2024 року прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 направив поштою до Шевченківського районного суду м. Києва клопотання про арешт предметів прямокутної форми за зовнішніми ознаками схожі на грошові кошти, які вилучено 18 вересня 2024 року під час проведення обшуку у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2024 року у задоволенні клопотання відмовлено, з тих підстав, що з матеріалів не вбачається належного обґрунтування необхідності накладення арешту на зазначені прокурором у клопотанні грошові кошти, які належать ОСОБА_7 , а також можливості використання вказаного майна, як доказу у кримінальному провадженні. З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Колегія суддів погоджується із таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі збереження речових доказів.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слід переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення, які можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України, зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов`язує необхідність у накладенні такого арешту, - з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчий суддя зазначив, що ч. 11 ст. 170 КПК України встановлює, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

У свою чергу, статтею 171 КПК України визначено вимоги, яким повинне відповідати клопотання прокурора про арешт майна. Так, п. 1 ч. 1 ст. 171 КПК України закріплено, що у клопотанні повинні зазначатися підстави і мета відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Разом з тим, слідчим суддею під час дослідження клопотання та доданих до нього матеріалів кримінального провадження встановлено, що на обґрунтування причетності ОСОБА_7 (батька ОСОБА_8 ) до розслідуваних в рамках даного кримінального провадження обставин, матеріали не містять жодних належних та достатніх доказів, які б виправдовували такий ступінь втручання держави у мирне право власності особи.

Крім того, слідчим суддею враховано твердження адвоката ОСОБА_6 та власника майна ОСОБА_7 , про те, що слідчими не вжито достатніх заходів для перевірки законності походження виявленого у ході обшуку майна. При цьому, вилучені грошові кошти є особистими заощадженнями ОСОБА_7 та його дружини від заробітної плати на продажу нерухомого майна, про що надано відповідні документи, які підтверджують законність походження таких грошових коштів.

Разом із тим, слідчим суддею при відмові у задоволенні клопотання враховано, що ОСОБА_7 є особою з інвалідністю другої групи, має ряд тяжких захворювань, як і його дружина, а отже вони потребують постійного дороговартісного лікування.

В обґрунтування оскаржуваного рішення, також зазначено про те, що ОСОБА_8 в рамках кримінального провадження №22022000000000603 від 04.11.2022 наділений статусом свідка, а відтак сторона обвинувачення не в достатній мірі отримала відомості, на підстави яких можна стверджувати, що за місцем проживання батьків ОСОБА_8 , стосовно якого в органу досудового розслідування наявна інформація про причетність до протиправної діяльності, можуть зберігатися речі та документи, які мають значення для даного провадження та підлягають вилученню з подальшим арештом.

Враховуючи наведене, слідчий суддя дійшов обгрунтованого висновку про те, що постанова старшого слідчого в ОВС 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_10 від 18.09.2024 про визнання вилучених грошових коштів речовими доказами у кримінальному провадженні №22022000000000603 від 04.11.2022 носить суто формальний характер та не містить обґрунтування прийнятого слідчим рішення.

Відтак, з матеріалів провадження не вбачається належного обґрунтування необхідності накладення арешту на зазначені прокурором у клопотанні грошові кошти, які належать ОСОБА_7 , а також можливості використання вказаного майна як доказу у кримінальному провадженні, відомості про яке, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ст. 111 КК України.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку, що посилання прокурора на необхідність накладення арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів є необґрунтованим.

На думку колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 167, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання прокурора з підстав недоведеності та необґрунтованості необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді в матеріалах судового провадження і зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13

Єдиний унікальний № 761/35606/24 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_14

Провадження № 11сс/824/7143/2024 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК України