Ухвала

від 10.12.2024 по справі 760/19727/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

підозрюваного ОСОБА_6

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу з доповненнями прокурора Солом`янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 09 вересня 2024 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 09.09.2024 відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Солом`янського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 , погоджене прокурором Солом`янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді застави.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Солом`янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

19.11.2024 від прокурора Солом`янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких останній зазначав, що слідчий суддя дійшов помилкового висновку про необґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Зокрема, слідчим суддею не враховано, що відповідно до повідомлення

---

Справа № 760/19727/24 Слідчий суддя - ОСОБА_11

Апеляційне провадження № 11-сс/824/6216/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

про підозру, ОСОБА_6 не інкримінується те, що він був учасником або засновником ТОВ «Універсам-19», натомість роль ОСОБА_6 полягала у тому, що він підшукав довірену особу - ОСОБА_12 , на якого і зареєстрував ТОВ «Універсам-19», про що зазначав сам ОСОБА_12 під час його допиту.

В свою чергу ОСОБА_12 , розуміючи наслідки вчинення незаконних дій, надав свою згоду ОСОБА_6 на проведення державної реєстрації його як директора та засновника суб`єкта господарської діяльності та подальше укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна.

20.08.2020 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №709 від 20.08.2020 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13 у Державному реєстрі речових прав на

нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно зареєструвала

об`єкт нерухомого майна №1929617880000 у формі спільної часткової

власності ОСОБА_14 , із розміром частки та ОСОБА_15 із розміром

частки .

Разом з тим, відповідно до виписки по рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у ПуАТ «КБ «АкордБанк», обумовлені у Договорі грошові кошти за продаж вказаних нежитлових приміщень у розмірі 1 500 000 гривень, покупцями - ОСОБА_14 та ОСОБА_15 на розрахунковий рахунок Продавця - ТОВ «Універсам-19» не сплачено.

Крім того, відповідно до висновку експерта від 30.01.2024 №26713/23-42 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи, ринкова вартість нежитлових приміщень з № 1 по № 13 групи приміщень 141 (в літ. А), які розташовані в м. Києві по вул. Академіка Доброхотова, зальною площею 524,8 кв.м, станом на 20.08.2020 складала 3 569 524 гривні, з урахуванням ПДВ.

Отже, на думку апелянта, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , діючи за попередньою змовою із невстановленою досудовим розслідуванням особою, за пособництва ОСОБА_12 , на підставі завідомо підроблених документів, шляхом обману, заволоділи об`єктом нерухомого майна - вищезазначеними нежитловими приміщеннями, які належать співвласникам багатоквартирного житлового будинку та перебувають на балансі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва».

Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи прокурора ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу з доповненнями з наведених у ній підстав, думку підозрюваного ОСОБА_6 , його захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги з доповненнями, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора з доповненнями підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як убачається із матеріалів клопотання, слідчим відділом Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100090001275 від 10.05.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 367, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 2 ч. 4 ст. 190 КК України.

У межах вказаного кримінального провадження 14.08.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у заволодінні чужим майном (шахрайство), шляхом обману, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 190 КК України.

Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , діючи у попередній змові із невстановленою досудовим розслідуванням особою та ОСОБА_6 , за пособництва ОСОБА_12 , на підставі завідомо підроблених документів, шляхом обману, заволоділи об`єктом нерухомого майна - нежитловими приміщеннями з №1 по №13 групи приміщень 141 (в літ. А), загальною площею 524,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , які належать співвласникам багатоквартирного житлового будинку та перебувають на балансі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» вартістю 3 569 524 грн., що в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто спричинили співвласникам вказаного багатоквартирного будинку матеріальної шкоди в особливо великих розмірах.

22.08.2024 слідчий СВ Солом`янського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором Солом`янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді застави.

Розглядаючи вказане клопотання, слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва дійшов висновку про необгрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину з підстав недостатності доказів для доведення його винуватості, та на підставі ч. 2 ст. 194 КПК України своєю ухвалою від 09.09.2024 відмовив у задоволенні поданого клопотання.

З таким висновком колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 КПК, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

На переконання колегії суддів, дійшовши висновку про недоведеність підстав для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді застави з посиланням на необгрунтованість пред`явленої підозри, слідчий суддя, в порушення вимог ст. 94 КПК України, без належної перевірки фактів та обставин кримінального провадження, дійшов передчасного висновку про ненадання стороною обвинувачення доказів, які б поза розумним сумнівом свідчили про обгрунтованість пред`явленої ОСОБА_6 підозри.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до вимог п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з`ясуванні достатності доказів, що стали підставою для повідомлення особі про підозру.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому, слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.

На переконання колегії суддів, дійшовши висновку про суперечливість наданих доказів щодо обставин вчинення злочину та ненадання доказів на підтвердження кваліфікації дій ОСОБА_6 , слідчий суддя вийшов за межі своїх повноважень, які обмежуються здійсненням судового контролю у визначених КПК України випадках, та надав оцінку обставинам, які досліджуються судом в ході судового провадження.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, у тому числі оцінка достатності доказів для доведення його винуватості, та правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування та судового розгляду.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

На даному етапі провадження, колегія суддів у відповідності до вимог процесуального закону обмежується виключно питанням визначення причетності ОСОБА_6 до вчинення злочину, передбаченого ч. 4. ст. 190 КК України, та приходить до висновку про вірогідність та достатність долучених до клопотання доказів його причетності для застосування обмежувальних заходів.

На основі наданих органом досудового розслідування матеріалів, які обґрунтовують клопотання, зокрема: даних висновку експерта судової оціночно-будівельної експертизи від 30.0.12024; висновку експерта судової почеркознавчої експертизи від 15.04.2024; протоколів допитів свідків; протоколом огляду підвального приміщення від 29.11.2023; протоколів допиту потерпілих, та інших наявних у справі доказів, колегія суддів встановила, що зазначені у клопотанні обставини підозри підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних.

Таким чином, дійшовши висновку про відсутність підстав для застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу, слідчий суддя не в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального законодавства України, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про недоведеність наявності обставин, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України, та безпідставно відмовив у задоволенні клопотання слідчого з цих підстав.

При цьому, відмовивши у задоволенні клопотання з посиланням на ч. 2 ст. 194 КПК України, яка передбачає постановлення ухвали про відмову в застосуванні запобіжного заходу з підстав недоведеності прокурором усіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті, у тому числі і існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі не надав оцінку зазначеним у клопотанні ризикам та не навів висновку щодо доведення або недоведення органом досудового розслідування їх існування.

Разом з тим, як встановлено колегією суддів під час апеляційного розгляду, клопотання слідчого не містить та прокурором належним чином не обгрунтовано станом на день розгляду клопотання доводів про існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливості переховування підозрюваного ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду, та незаконного впливу на свідків.

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу містить лише посилання на існування вищенаведених ризиків, з підстав тяжкості інкримінованого підозрюваному злочину, без викладу інших обставин, на підставі яких він дійшов висновку про їх наявність та посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини.

Однак, в контексті Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Враховуючи в сукупності конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , а також дані про особу підозрюваного, а саме його вік, стан здоров`я, спосіб життя, майновий ста сімейний стан, його процесуальну поведінку та відсутність фактичних даних, які б свідчили про невиконання ним передбачених КПК обов`язків з моменту повідомлення про підозру, колегія суддів вважає, що прокурором не було доведено наявність у ОСОБА_6 наміру переховування від органів досудового розслідування та/або суду, та незаконно впливу на свідків.

Відтак, на переконання колегії суддів, у даному кримінальному провадженні прокурором доведено обставини, передбачені ч. 1 ст. 194 КПК (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення), але не доведено обставин, передбачених п.п. 2, 3 цієї статті, а саме наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, та не обгрунтовано недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

За таких обставин, на переконання колегії суддів, у даному випадку не підлягала застосуванню ч. 2 ст. 194 КПК України, на підставі якої слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання слідчого, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нової ухвали.

Постановляючи нову ухвалу, колегія суддів, беручи до уваги обгрунтованість підозри ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 190 КПК України, та недоведеність стороною обвинувачення наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України і неможливість запобігання таким ризикам за допомогою більш м`яких запобіжних заходів, враховує положення ч. 3 ст. 194 КПК України, відповідно до яких, слідчий суддя, суд має право зобов`язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.

Разом з тим, оскільки 06.12.2024 у кримінальному провадженні № 12024100090001275 було завершено досудове розслідування із повідомленням підозрюваного ОСОБА_6 та його захисників про відкриття матеріалів кримінального провадження відповідно до вимог ст. 290 КПК України, що підтверджується долученими стороною захисту під час апеляційного розгляду відповідними документами, то колегія суддів на даний час не убачає підстав для покладення на підозрюваного ОСОБА_6 відповідно до ч. 3 ст. 194 КПК України обов`язку прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади.

Крім того, вказаний обов`язок входить до числа обов`язків, які виникли у підозрюваного ОСОБА_6 відповідно до ч. 7 ст. 42 КПК України з моменту повідомлення йому про підозру від 14.08.2024 та діють по даний час.

За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора з доповненнями підлягає задоволенню частково, ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді застави на підставі ч. 3 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 176-178, 193, 194, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу з доповненнями прокурора Солом`янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 09 вересня 2024 року, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого СВ Солом`янського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 , погодженого прокурором Солом`янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3