Постанова

від 17.12.2024 по справі 440/6533/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 р. Справа № 440/6533/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Новодавидівське" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 року, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, м. Полтава, повний текст складено 05.08.24 року по справі № 440/6533/24

за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

до товариства з обмеженою відповідальністю "Новодавидівське"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Новодавидівське" (далі - відповідач), в якому просив стягнути з відповідача на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 181943,83 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 у справі № 440/6533/24 адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Новодавидівське" на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 166781 грн 89 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення суду, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 у справі № 440/6533/24 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що передбачена частиною першою статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку сплатити адміністративно-господарської санкції на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати: 1) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», а саме: невиділення та нестворення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю; не надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю або 2) у разі порушення роботодавцем вимог ч. 3 ст. 17, ч. 1. ст. 18, ч.ч. 2, 3, 5 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ «Новодавидівське» протягом 2023 року було безпідставно відмовлено у працевлаштуванні особам з інвалідністю, які самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування.

Також відповідач не погоджується з зазначеним у рішенні розміром адміністративно - господарських санкцій у розмірі 166781,89 грн., оскільки чинним законодавством, а саме Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», не передбачено залежності розміру адміністративно-господарської санкції від фактично відпрацьованого особою з інвалідністю на підприємстві проміжку часу.

Зазначає, що у 2023 році норматив працевлаштування осіб з інвалідністю підприємством виконано, оскільки в грудні 2023 року на ТОВ «Новодавидівське» була працевлаштована одна особа з інвалідністю - ОСОБА_1 . Таким чином вважає, що ТОВ «Новодавидівське» у 2023 році норматив працевлаштування осіб з інвалідністю виконало. Тому, відповідач вважає, що нарахування Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно - господарських санкцій є безпідставним.

З урахуванням обставин справи відповідач вважає, що позивачем не доведено факт вчинення відповідачем правопорушення у сфері законодавства про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні, а тому відсутні правові підстави для господарсько - правової відповідальності ТОВ «Новодавидівське» як учасника господарських відносин.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено доводи щодо безпідставності вимог апеляційної скарги. Зазначає, що у відомостях Реєстру роботодавців щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осібізінвалідністю міститься інформація про працевлаштовану особу з інвалідністю у грудні 2023 року у ТОВ «Новодавидівське». Але одного відпрацьованого місяця особою з інвалідністю недостатньо для виконання відповідачем нормативу по працевлаштуванню осіб з інвалідністю у 2023 році.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що товариство з обмеженою відповідальністю "Новодавидівське" перебуває на обліку в Полтавському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.

Згідно з розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю керівником територіального відділення Фонду ОСОБА_2 нараховано суму адміністративного-господарських санкцій за 2023 рік, виходячи з наступних даних: середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік - 19 осіб; середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця, округлені до цілого значення) - 1 особа; фонд оплати праці штатних працівників - 3456932,74 грн; середня річна заробітна плата штатного працівника (04/01) - 181943,83 грн; кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше (03 02) - 0,00 одиниць; сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05*06); від 16 до 25 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05); від 8 до 15 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05/2) - 181943,83 грн (а.с. 3).

Вказаний документ розміщено в електронному кабінеті роботодавця на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України 07.03.2024, що підтверджується квитанцією від 07.03.2024 (а.с. 3).

За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 181943,83 грн. (за 1 особу).

У зв`язку з несплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій, позивач звернувся до суду з позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у період січень-листопад 2023 року не вживалися передбачені законом заходи для працевлаштування осіб з інвалідністю на одне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю, у зв`язку з чим адміністративно-господарські санкції у розмірі 166781,89 грн підлягають стягненню з відповідача.

Між тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач звільняється від обов`язку сплачувати штрафні санкції за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів, лише за грудень 2023 року, так як у цей період у відповідача була працевлаштована особа з інвалідністю, а позивач не довів наявності підстав, передбачених законом, для застосування до відповідача адміністративно - господарських санкцій за грудень 2023 року, з огляду на що позов у цій частині є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 №129 передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно ч.ч. 6, 12, 13 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: про працевлаштованих осіб з інвалідністю; про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно достатті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У відповідності до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі даних, наявних в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування позивачем складено та 07.03.2024 направлено до електронного кабінету товариства з обмеженою відповідальністю "Новодавидівське" на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Згідно з розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю нараховано суму адміністративного-господарських санкцій за 2023 рік у розмірі 181943,83 грн., норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 1 особа (а.с. 3).

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, упорядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 3 ст. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 р. №5067 (далі - Закон № 5067) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону № 5067 наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)". В контексті прийнятого Закону № 5067 та затвердженого Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Пунктом 5 розділу І Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" визначено, що форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

07.07.2022 набрав чинності Порядок подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", що затверджений наказом Міністерства економіки України 12.04.2022 № 827-22, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.05.2022 за № 565/37901.

Відповідно до пунктів 1.4, 1.5 цього Порядку, форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії). Форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Колегія суддів звертає увагу, що періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, натомість передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). В такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17, від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 13.07.2020 у справі №804/4097/18.

До обов`язків роботодавців щодо забезпечення працевлаштування інвалідів в силу приписів ч. 3 ст. 17, ч. 1 ст. 18, ч.ч. 2, 3 та 5 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" фактично віднесено укладання трудового договору з особою з інвалідністю, що самостійно звернулась до роботодавця або була направлена до нього державною службою зайнятості (в силу статті 21 Кодексу законів про працю України саме наявність трудового договору вказує на виникнення у працівника обов`язку виконувати певну роботу, а у роботодавця обов`язку виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці).

При цьому, Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі, спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми №3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства економіки України 12.04.2022 № 827-22.

Таким чином, передбачена ч. 1 ст. 20 Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», а саме: невиділення та нестворення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю; ненадання державній службі зайнятості інформації необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю або 2) у разі порушення роботодавцем вимог ч. 3 ст. 17, ч. 1. ст. 18, ч.ч. 2, 3, 5 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Отже, обов`язком роботодавця є створення робочих місць для осіб з інвалідністю, звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів та центром зайнятості щодо наявності вакантних робочих місць, працевлаштування осіб з інвалідністю, які звертаються безпосередньо до роботодавця або направляються для працевлаштування центром зайнятості.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 21 серпня 2018 року по справі № 817/650/17, від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17.

Зі змісту листа Лубенської філії Полтавського обласного центру зайнятості №16/47/517-24 від 18.07.2024, встановлено, що ТОВ "Новодавидівське" протягом 2023 року було подано 1 звіт за формою 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", у якому інформація про потребу у працевлаштуванні особи, яка має додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема особи з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відсутня. Особи з інвалідністю до ТОВ "Новодавидівське" для працевлаштування у 2023 році Лубенською філією Полтавського обласного центру зайнятості не направлялися (а.с. 51, 56). Звіт за формою 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" був поданий лише 07.11.2023 (а.с. 57).

З матеріалів справи встановлено, що у грудні 2023 року на ТОВ "Новодавидівське" було працевлаштовано одну особу з інвалідністю - ОСОБА_1 , якому встановлено 1б групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта МСЕК серії 10 ААА №202003 (а.с. 31), який працював у відповідача за основним місцем роботи на посаді вагаря з 05.12.2023, що підтверджується наказом №28 від 04.12.2023 (зворот а.с. 29). Крім того, факт працевлаштування у грудні 2023 року особи з інвалідністю підтверджується повідомленням про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту від 04.12.2023 з відміткою "документ прийнято" (зворот а.с. 30).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач звільняється від обов`язку сплачувати штрафні санкції за одне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю, лише за грудень 2023 року, так як у цей період відповідачем була працевлаштована особа з інвалідністю, а позивач - суб`єкт владних повноважень у цій справі, не довів наявності підстав, передбачених законом, для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за грудень 2023 року, у зв`язку з чим позов не підлягає задоволенню у цій частині.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2024 р., для з`ясування всіх обставин у справі, судом апеляційної інстанції було запропоновано товариству з обмеженою відповідальністю "Новодавидівське" надати до суду докази на підтвердження вчинення відповідачем дій по забезпеченню працевлаштування осіб з інвалідністю у період з січня 2023 року по листопад 2023 року, а саме: докази щодо дати відкриття вакансії, наказ про створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником у цей період, робоче місце якого стає вакантним, або дати, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником; засвідчені належним чином копії звітності за формою №3 - ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" з доказами подання такої звітності до центру зайнятості у період з січня 2023 року по листопад 2023 року; у разі наявності вакантної посади, надати інформацію про те, чи направлялись центром зайнятості у період з січня 2023 року по листопад 2023 року особи з інвалідністю для працевлаштування на підприємство відповідача, якщо направлялись і не працевлаштовані відповідачем, то пояснити з яких причин. Копія вказаної ухвали була доставлена до електронного кабінету відповідача та його представника 18.11.2024 06:55, про що свідчать довідки про доставку електронного листа від 19.11.2024 р. (а.с. 109-110).

Відповідачем не виконано вимог ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2024 р.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідачем доказів звітування перед центром зайнятості щодо наявності вакантних робочих місць, працевлаштування осіб з інвалідністю у період з січня 2023 року по листопад 2023 року до матеріалів справи не надано. Також не надано доказів на підтвердження вчинення дій по забезпеченню працевлаштування осіб з інвалідністю у період з січня 2023 року по листопад 2023 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що адміністративно-господарські санкції підлягають стягненню з відповідача за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за одне робоче місце за період січень-листопад 2023 року у розмірі 166781,89 грн ((181943,83 грн (середня річна заробітна плата штатного працівника) : 12) х 11 (місяців) х 1 (робоче місце)), у яких відповідачем не вживалися передбачені законом заходи для працевлаштування осіб з інвалідністю на одне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову про стягнення адміністративно-господарські санкції у розмірі 166781,89 грн, відповідач суду не надав, а отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарські санкції в сумі 166781,89 грн.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача у справі.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 у справі № 440/6533/24 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Новодавидівське" залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 по справі № 440/6533/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський