Постанова

від 17.12.2024 по справі 400/5765/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/5765/24

Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В. Дата і місце ухвалення: 23.10.2024р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Вознесенської міської ради в особі відділу ведення реєстру Територіальної громади міста Вознесенська управління надання адміністративних послуг апарату на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу ведення реєстру Територіальної громади міста Вознесенська управління надання адміністративних послуг апарату Виконавчого комітету Вознесенської міської ради, ОСОБА_2 про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні,-

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2024 року ОСОБА_1 в інтересах своєї доньки ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом до Відділу ведення реєстру Територіальної громади міста Вознесенська управління надання адміністративних послуг апарату Виконавчого комітету Вознесенської міської ради, ОСОБА_2 , в якому просила суд:

- визнати незаконною відмову Відділу ведення реєстру Територіальної громади міста Вознесенська Управління надання адміністративних послуг апарату Виконавчого комітету Вознесенської міської ради від 03.06.2024 року у реєстрації місця проживання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Відділ ведення реєстру Територіальної громади міста Вознесенська Управління надання адміністративних послуг апарату Виконавчого комітету Вознесенської міської ради зареєструвати місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем фактичного проживання: АДРЕСА_1 .

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Відділу ведення реєстру Територіальної громади міста Вознесенська Управління надання адміністративних послуг апарату Виконавчого комітету Вознесенської міської ради від 03.06.2024 року у реєстрації місця проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .

Зобов`язано Відділ ведення реєстру Територіальної громади міста Вознесенська Управління надання адміністративних послуг апарату Виконавчого комітету Вознесенської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про реєстрацію місця проживання (перебування) від 03.06.2024 року, та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Виконавчий комітет Вознесенської міської ради в особі відділу ведення реєстру Територіальної громади міста Вознесенська управління надання адміністративних послуг апарату, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 23.10.2024 р. та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що чиним законодавством не передбачена можливість повторного розгляду заяви позивача, що унеможливлює виконання рішення суду, оскільки позивач повинен забрати необхідний пакет документів та повторно звернутись з заявою.

Апелянт переконаний, що в даному випадку згода батька на реєстрацію місця проживання дитини є обов`язковою, згідно до вимог Порядку №265.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 03.06.2024 року до Відділу ведення реєстру Територіальної громади міста Вознесенська управління надання адміністративних послуг апарату Виконавчого комітету Вознесенської міської ради звернулася ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про реєстрацію місця проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 .

03.06.2024 року рішенням Відділу ведення реєстру Територіальної громади міста Вознесенська управління надання адміністративних послуг апарату Виконавчого комітету Вознесенської міської ради відмовлено у реєстрації місця проживання (перебування), відповідно п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про надання публічних (електронних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» та пп. 3 п. 87 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 року № 265.

Вказане рішення мотивоване відсутністю згоди батька дитини на реєстрацію місця проживання заявника, що суперечить пп. 3 п. 87 Порядку від 07.02.2022 року № 265.

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач, захищаючи права своєї неповнолітньої доньки, звернулась до суду з цим позовом.

Приймаючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову шляхом повторного зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_3 про реєстрацію місця проживання (перебування) від 03.06.2024 року, та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 11.12.2003 №1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" (надалі - Закон №1382-IV) відповідно до Конституції України регулює відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.

У статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вільний вибір місця проживання обмежується щодо осіб, які не досягли 14-річного віку.

01.12.2021 набув чинності Закон України від 05.11.2021 №1871-IX "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" (далі - Закон №1871-IX), яким урегульовані відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг.

За змістом статті 2 Закону №1871-IX декларування місця проживання особи - повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади; реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

Згідно зі статтею 3 Закону №1871-IX декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою: 1) створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом; 2) ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою; 3) використання знеособлених даних реєстрів територіальних громад для обґрунтованого розроблення органами державної влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць, визначення правомочності зборів жителів територіальної громади, для статистичних, наукових та інших потреб у визначених законом та актами Кабінету Міністрів України випадках.

У силу частини шостої статті 5 Закону №1871-IX реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за заявою такої особи, поданою в паперовій формі до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг, за адресою житла будь-якої форми власності.

За змістом частини 1 статті 9 Закону №1871-IX у разі реєстрації місця проживання (перебування) особи під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) подається заява про реєстрацію місця проживання (перебування) за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

До заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи додаються: 1) паспортний документ особи або довідка про звернення за захистом в Україні, або документ, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними; (...); 3) документи, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі, адреса якого реєструється для проживання (перебування) (відомості про житло (документи), що підтверджують право власності на житло, рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житла, визнання за особою права користування житлом, жилим приміщенням, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, визначені Кабінетом Міністрів України); (частина 2 статті 9 Закону №1871-IX).

У разі відсутності документів, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, уповноваженої особи житла (абзац перший частини третьої).

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання (перебування) подання особою відомостей та/або документів, не передбачених цим Законом (частина сьома).

Відповідно до частини першої статті 11 Закону №1871-IX особа, яка декларує або реєструє своє місце проживання (перебування) у житлі, яке не є власністю (співвласністю) такої особи, та за відсутності документів, що підтверджують право на проживання в цьому житлі, під час подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) або декларації про місце проживання надає згоду власника (співвласників) житла чи уповноваженої особи житла на декларування або реєстрацію особою свого місця проживання (перебування) за адресою цього житла у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі декларування або реєстрації місця проживання особою, яка є власником (співвласником) цього житла, згода інших співвласників або інших осіб, місце проживання яких зареєстровано/задекларовано в цьому житлі, не вимагається.

У силу пункту 3 частини першої статті 12 Закону №1871-IX орган реєстрації відмовляє у внесенні до реєстру територіальної громади інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи у разі, якщо особа подала документи або відомості, передбачені цим Законом, не в повному обсязі.

Так само, пунктом 35 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265 (надалі - Порядок), для реєстрації місця проживання (перебування) особа або її законний представник (представник), уповноважена особа житла або уповноважена особа спеціалізованої соціальної установи, закладу для бездомних осіб, іншого надавача соціальних послуг з проживанням подає: 1) заяву за формою згідно з додатками 2, 3 і 8; 2) паспортний документ особи або довідку про звернення за захистом в Україні (для осіб, які реєструють місце перебування); (...) 5) документи, що підтверджують: право на проживання (перебування) в житлі, зокрема свідоцтво про право власності, ордер, договір оренди (найму, піднайму), договір найму житла у гуртожитку (для студентів), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші підтверджуючі документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, наймача та членів його сім`ї, уповноваженої особи житла (зазначені документи та згода не вимагаються під час реєстрації місця проживання (перебування) малолітніх та неповнолітніх дітей за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або законних представників (представників), або одного з них; (...).

Відповідно до підпункту 3 пункту 87 Порядку, орган реєстрації відмовляє в декларуванні/реєстрації місця проживання (перебування), знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі, коли особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості.

В апеляційній скарзі апелянт вважає, що підставою для відмови в реєстрації місця проживання є відсутність згоди батька, оскільки до заяви такої згоди надано не було.

Дослідивши зазначені доводи колегія суддів зазначає, що положення Закону №1871-IX не містять вимоги щодо згоди батька, який не проживає з дитиною, яка досягла 14 років. При цьому, умова про надання згоди батька щодо реєстрації місця проживання (перебування) дитини наведена лише у пункті 4 зазначеної статті, а саме щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) дитини віком від 10 до 14 років за місцем проживання (перебування) одного з батьків чи законних представників, з яким проживає дитина, однак як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент подання заяви виповнилось 14 років.

Крім того слід зазначити, що відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Згідно зі ст. 6 Сімейного кодексу правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на п.3 ч.1 ст.12 Закону з зазначенням, про можливість відмови у внесенні до реєстру інформації про місце проживання у разі надання документів не у повному обсязі, оскільки нормами ст.9 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" згода батька на реєстрацію місця проживання дитини не передбачена.

В свою чергу, апелянт помилково вважає, що в даному випадку пріоритетними нормами є саме норми Порядку №265, зокрема п.32 п.34 (у разі подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особою, яка не досягла 18-річного віку, реєстрація місця проживання (перебування) здійснюється за згодою батьків,) оскільки закони мають вищу юридичну силу, а всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що посилання відповідача на приписи Порядку №265 як на підставу правомірності прийняття спірного рішення щодо відмови дитині, яка досягла 14 років у здійсненні реєстрації місця проживання без згоди батька, є безпідставними, а рішення є таким, що прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, а отже протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Вознесенської міської ради в особі відділу ведення реєстру Територіальної громади міста Вознесенська управління надання адміністративних послуг апарату залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 грудня 2024 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук