Рішення

від 12.12.2024 по справі 449/1230/24

ПЕРЕМИШЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 449/1230/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2024 р. м. Перемишляни

Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Савчак А.В.,

секретаря судового засідання Винницької А.Р.,

за участю,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

представника служби у справах дітей Куніцької Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Перемишляни заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , служба у справах дітей виконавчого комітету Перемишлянської міської ради про встановлення юридичного факту,

в с т а н о в и в :

Заявник звернувся до суду з даною заявою та просить встановити факт, що він самостійно здійснює догляд за своїм неповнолітнім сином ОСОБА_4 , який постійно проживає разом з батьком, знаходиться на утриманні батька, який самостійно займається вихованням дитини.

Заяву обґрунтовує тим, що 06.10.2012р. між ним та ОСОБА_3 було укладено шлюб. Від шлюбу у них народилось двоє дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спільне сімейне життя між заявником та ОСОБА_3 не склалось і рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 19.06.2024р. шлюб між ними розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 разом з дочкою ОСОБА_4 проживають окремо у м.Львові, а заявник разом з сином ОСОБА_5 проживають в АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та представник заявника ОСОБА_2 заяву підтримали та просять її задоволити. Представник заявника запевняла суд, що винесення такого рішення необхідне заявнику для захисту інтересів сина з яким він фактично проживає та дбає про нього і жодним чином не пов`язане з воєнним станом та мобілізацією. На даний момент заявник має відстрочку від мобілізації (по догляду за матір`ю). Окрім того, він продовжує навчатися, що теж є підставою відстрочки від мобілізації.

В судовому засіданні представника служби у справах дітей Куніцька Г.І. заяву заперечила та у задоволенні заяви просить відмовити. Стверджувала, що під час перевірки умов проживання дитини, службою у справах дітей було виявлено фактичне проживання заявника з дружиною та двома дітьми. Заявник як батько має можливість діяти в інтересах сина, а встановлення такого факту ніяк не вплине на необхідність отримувати згоду матері на вчинення окремих дій (наприклад: отримання паспорту).

Заінтересована особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, подала заяву та просила слухати справу без її участі, проти задоволення позову не заперечує.

Дослідивши матеріали справи, встановивши факти і відповідні їм правовідносини, суд дійшов наступних висновків.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 в якості свідка пояснив, що їх сину 10 років і він проживає з ним в м.Перемишляни. В нього є ще донька, якій 3,5 роки і вона більше проживає із своєю матір`ю у м.Львові. Він працює онлайн, має достатній дохід. Колишня дружина не працює, і не має можливості утримувати сина.

Згідно копії свідоцтва про народження вбачається, що заявник є батьком ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 19 червня 2024 р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 було розірвано. Однак, інформація про набрання рішенням законної сили відсутня.

З долученого витягу з реєстру територіальної громади вбачається, що заявник зареєстрований в с.Вовчищовичі, Яворівського району Львівської області.

З акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства / фактичного місця проживання особи від 15.05.2024 р. (для отримання житлової субсидії) підтверджує фактичне проживання заявника із сином у АДРЕСА_1 .

На підставі акту КП «Комунальник» видав довідку від 06.06.2024р. про склад сім`ї, відповідно до якої заявник проживає разом із сином за даною адресою.

З характеристик на сина ОСОБА_4 вбачається, що такий навчається в 4-Б класі Перемишлянського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів №1 Перемишлянської міської ради та відвідує секцію карате. В школу і на секцію сина водить батько.

З довідок медичних закладів вбачається, що такі заклади ОСОБА_4 теж відвідує у супроводі батька.

З копій податкових декларацій за 2023р і за перший квартал 2024 р. вбачається, що заявник має достатні доходи.

В копії витягу з Резерв +, вбачається, що заявник має відстрочку від мобілізації до 07.02.2025 р. на підставі п.1 ч.3 ст.23 (ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

З копії медичного висновку, довідки МСЕК та пенсійного посвідчення вбачається, що ОСОБА_8 є інвалідом другої групи. Інформація про ступень споріднення з заявником відсутня.

02.10.2024 року Службою в справах дітей виконкому Перемишлянської міської ради на виконання ухвали суду було обстежені умови проживання малолітнього ОСОБА_4 . З акту вбачається, що в будинку за адресою АДРЕСА_1 перебувала дружина заявника з малолітньою донькою.

Також служба у справах дітей з`ясувала, що молодша донька заявника зарахована до садочку у м.Перемишляни (про що свідчить копія відповідного наказу).

Стаття 315 ЦПК України передбачає розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Так, згідно ч.6 ст.12 Закону України "Про охорону дитинства", батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Суд відзначає, що батьки мають рівні обов`язки щодо виховання та утримання дітей, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою або шлюб між ними розірвано, а також незалежно від того, чи проживають батько чи мати разом з дітьми або окремо від дитини, що визначено ст. 141 Сімейного кодексу України.

Згідно ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно ч.1 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті, в якій зазначено, що той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця.

Частиною 1 статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

А тому, з вищевказаного слідує, що встановлення факту самостійного виховання неповнолітніх дітей можливе в ході вирішення питання про позбавлення одного з батьків батьківських прав та встановлення обставин невиконання одним з батьків батьківських обов`язків.

Частина перша ст. 319 ЦПК України зобов`язує суд у рішенні про встановлення факту, що має юридичне значення, серед іншого зазначити мету встановлення факту.

До сфери п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України також належать суміжні способи захисту прав, що не вносять змін до існуючих правовідносин. Зокрема, у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

На відміну від позовного провадження, окремому провадженню притаманні такі ознаки, які характеризують його структурну самостійність та прикладну значущість і які визначаються такою суттєвою ознакою, як безспірність розгляду справ, що віднесені до окремого провадження. Важливою також є не тільки конкретна мета встановлення факту, а його зв`язок із певним суб`єктивним матеріальним правом.

Важливе значення має вимога про обов`язкове зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.

Суд у даній справі не встановив факт порушення особистих прав заявника, які б підлягали захисту у судовому порядку в обраний ним спосіб, та необхідність, дійсну мету встановлення (підтвердження) судом фактів, про які просив заявник.

Верховний Суд України у листі від 01.01.2012 «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» звертав увагу судів, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 1. Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення, оскільки один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

На думку суду, встановлення фактів спільного проживання батька з дитиною, виховання дитини батьком та утримання батьком дитини не породжує ті юридичні наслідки, про які зазначено у заяві, та від встановлення судом таких фактів не залежить виникнення, зміна особистих прав заявника як батька, про які він зазначив у заяві (окрім можливої додаткової підстави для відстрочки від мобілізації).

Окрім того, факт перебування матері дитини та молодшої доньки під час обстеження побутових умов та факт зарахування молодшої доньки до садочку у м.Перемишляни свідчать, що мати та молодша донька теж проживають у м.Перемишляни, а не у м.Львові, як стверджував заявник.

Утримання дітей батьком є законним обов`язком та не потребує встановленню судом з тією метою, про яку зазначила представник заявника у заяві.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що заява про встановлення факту утримання малолітньої дитини батьком є необґрунтованою та не підлягає до задоволення.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 258, 259, 263-268, 315-319 ЦПК України,

у х в а л и в :

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_1

АДРЕСА_1

Представник заявника: адвокат Мазченко Оксана Олексіївна

Заінтересована особа: ОСОБА_3

АДРЕСА_2

Заінтересована особа: служба у справах дітей виконавчого комітету Перемишлянської міської ради Куніцька Галина Іванівна

Повний текст судового рішення виготовлено 17.12.2024р.

Суддя А. В. Савчак