Постанова

від 17.12.2024 по справі 462/2644/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 462/2644/24 Головуючий у 1 інстанції: Боровков Д. О.

Провадження № 22-ц/811/2538/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

Провадження № 22-ц/811/1952/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

розглянувши у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 24 травня 2024 року та ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21 червня 2024 року у справі за позовом Львівського комунального підприємства «Сяйво» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,

ВСТАНОВИЛА:

27.03.2024 Львівське комунальне підприємство «Сяйво» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

Просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на користь Львівського комунального підприємства «Сяйво» 10 524гривні 30 коп. боргу за період з вересня 2022 року по жовтень 2023 року.

Позов обгрунтований тим, що між ЛКП «Сяйво» та мешканцями будинку за адресою: АДРЕСА_1 укладено типовий договір № 26 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01 травня 2019 року. Відповідачі проживають та зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 належним чином та у повному обсязі надає відповідачам житлово-комунальні послуги. Відповідачі в свою чергу приймають зазначені послуги, проте оплачують їх частково.

21.05.2024 ОСОБА_1 подав до суду зустрічний позов до ЛКП «Сяйво», в якому просив визнати недійсним типовий договір від 01 травня 2019 року № 26 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, укладений між ЛК «Сяйво» та мешканцями будинку АДРЕСА_1 .

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 24 травня 2024 року відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Сяйво» про визнання договору недійсним, та повернуто її ОСОБА_1 .

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 21 червня 2024 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на користь Львівського комунального підприємства «Сяйво» 10 524гривні 30 коп. боргу.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на користь Львівського комунального підприємства «Сяйво» 3028 гривень 00 коп. судового збору в рівних частках, тобто, по 378 гривень 50 коп. з кожного.

Ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 24 травня 2024 року в апеляційному порядку ОСОБА_9 .

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Звертає увагу на те, що у зустрічній позовній заяві зазначено обґрунтування для об`єднання первісного та зустрічного позову. Вважає, що вимоги у зустрічному позові відносяться до правовідносин, які мають спільний предмет з позовом ЛКП «Сяйво».

Просить ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21 червня 2024 року в апеляційному порядку оскарживЧумак М.В.

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що позивачем не подано інформації про надання житлово-комунальних послуг у період з 01.09.2022 по 30.09.2023, хоча така є предметом доказування у цій справі. Також матеріали справи не містять інформації про вартість житлово-комунальних послуг, що виключає можливість встановили наявність заборгованості. Звертає увагу на те, що ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 29.03.2024 суд залишив без руху позовну заяву ЛКП «Сяйво», однак ЛКП «Сяйво» не у повній мірі було виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху від 29.03.2024, всупереч цьому, суд першої інстанції неправомірно відкрив провадження у цій справі.

Просить рішення суду скасувати постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

ЛКП «Сяйво» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Згідно із ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційноїінстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно із ч.1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК Українирішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що підстав для скасування оскаржуваної ухвали та рішення суду немає.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постановлена ухвала Залізничного районного суду м. Львова від 24 травня 2024 року відповідає вимогам процесуального закону, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Отже, умовами пред`явлення зустрічного позову є: взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним, зокрема коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень.

Кожна із зазначених вище умов для прийняття зустрічного позову носить самостійний характер, і при наявності будь-якої з них зустрічний позов приймається судом для спільного розгляду з первісним позовом.

Разом із тим, недоцільно розглядати первісний і зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу.

Відповідно до роз`яснень, викладеним у п.15постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», об`єднання в одне провадження з первісним позовом вимог, коли відсутня спільність предмета позову не допускається.

У постанові від 20 березня 2019 року у справі №910/2987/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов`язаності, а й доцільності їх спільного розгляду, взаємопов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, а також у тому, що вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Як убачається з матеріалів справи, предметом зустрічного позову ОСОБА_1 є визнання недійсним договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, який укладений між ЛКП «Сяйво» та всіма мешканцями будинку по АДРЕСА_1 . Тобто, вказані спірні правовідносини виникли не лише між ЛКП «Сяйво» та ОСОБА_1 , а між значно більшим колом учасників, а саме між комунальним підприємством та всіма мешканцями (споживачами) вказаного будинку, що істотно розширює предмет доказування.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що об`єднання даних позовів в одне провадження та спільний розгляд вищезазначених позовів є недоцільним, оскільки, позови містять різний зміст вимог, обставин, які підлягають доказуванню, а задоволення первісного позову не може повністю або частково виключити задоволення зустрічного позову, а також, їх спільний розгляд може ускладнити вирішення справи.

Більше того, правовідносини, що виникають з обох позовів, не є взаємопов`язаними, одночасний розгляд таких позовних вимог значно розширить коло обставин, які підлягають встановленню.

Враховуючи вищевикладене, ухвала суду першої інстанції є законна та обґрунтована, підстав для її зміни чи скасування немає.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно із п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

Відповідно до ч. 2ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Пунктом 9ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»визначено, що споживач має право складати та підписувати акти-претензії у зв`язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їхніх споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновних робіт.

Згідно із ч. 2 ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»у разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. Частиною 4 вказаної статті визначено, що за результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Згідно із ч. 5,6 ст. 27 даного Закону виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача.У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Статтею 156 ЖК України визначено, щочлени сім`ї власника будинку (квартири) зобов`язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Наведене узгоджується із положеннямип.3 ст. 9Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якоїдієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Згідно із ч.3 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII п. 32постанови Кабінету Міністрів Українивід 5 вересня 2018 року № 712 «Про затвердження Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком»витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 916/2197/13 (№ 3-28гс15), від 27.01.2016 у справі № 904/8242/14 (№ 3-1028 гс15) та постановах Верховного Суду від 14.12.2017 у справі № 910/582/17, від 22.05.2018 у справі № 910/12065/17.

Відсутність письмово оформленого договору з постачальником послуг не позбавляє споживача оплачувати надані послуги. Аналогічна позиція міститься у висновку Верховного суду України, викладеному у постанові від 30.10.2013 по справі 6-59цс13, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №639/10591/14-ц, а також у пунктах 76-79 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/89/17 (провадження № 14- 448цс19).

Судом встановлено, що між ЛКП «Сяйво» та мешканцями будинку за адресою: АДРЕСА_1 укладено типовий договір № 26 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01 травня 2019 року (а.с 4-8).

Відповідно до умов типового договору № 26, ЛКП «СЯЙВО» в особі управителя ОСОБА_10 , що діє на підставі статуту, є управителем будинку, в якому проживають відповідачі. Згідно із умовами договору, управитель зобов`язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно із вимогами законодавства та умовами цього договору. Послуга з управління включає утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо. Кожен із співвласників має право одержувати від управителя своєчасно та належної якості послугу з управління згідно із законодавством та умовами цього договору. Разом з тим, кожен із співвласників зобов`язаний оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки встановлені цим договором. Згідно із умовами договору, сторони погодилися, що ціна послуги з управління становить 4,92 гривень на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку та включає: витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 4,10 гривень відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території; винагороду управителю в розмірі 0,28 гривень на місяць. Плата на послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим. Додатковою угодою до Типового договору від 04.01.2021 встановлено, що ціна послуги з управління становить 4,96 гривень на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку та включає: витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 3, 83 гривень відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території; винагороду управителю в розмірі 0,31 гривень на місяць.

Згідно з умовами типового договору плата на послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

З додаткової угоди до типового договору від 04 січня 2022 року вбачається, що сторони договору погодилися, що ціна послуги з управління становить 5,47 гривень на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку та включає: витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 4,11 гривень відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території; винагороду управителю в розмірі 0,45 гривень (без ПДВ) на місяць. Також, додатковою угодою до Типового договору від 02 січня 2023 року встановлено, що ціна послуги з управління становить 6,15 гривень на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку та включає: витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 4,62 гривень відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території; винагороду управителю в розмірі 0,51 гривень (без ПДВ) на місяць (а.с.25,26).

З довідки ЛКП «Сяйво» від 26 березня 2024 року № 105 з місця проживання про склад сім`ї і прописки вбачається, що в приватизованій квартирі АДРЕСА_3 , загальною площею 75,90 кв.м., що складається із 4 кімнат площею 49,99 кв.м. проживають та зареєстровані відповідачі, а саме: власник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його дружина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.11).

Відповідно до «відомості про нарахування та оплату послуги утримання буд. та прибуд. територій» у мешканця ОСОБА_1 з особовим рахунком НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_4 виникла заборгованість у сумі 10524,30 грн за період з вересня 2022 по жовтень 2023 року (а.с.9).

З матеріалів справи убачається, що позивачем надавалися відповідачам житлово-комунальні послуги, що підтверджується відповідними договорами, укладеними між позивачем і підрядними організаціями, а також, актом про надання послуг з виконання робіт по ліквідації аварійних ситуацій № 4682 від 31 жовтня 2023 року, підписаного між Львівським комунальним ремонтно-аварійним підприємством та ЛКП «Сяйво», актом приймання передачі послуг з дератизації № 10 від 31 жовтня 2023 року, укладеного між ОКП «Профілактична дезінфекція» та ЛКП «Сяйво», актом здачі-приймання послуг з вивозу твердих побутових відходів № 62176 від 31 жовтня 2023 року, укладеного між ЛКП «Львівспецкомунтранс» та ЛКП «Сяйво» (а.с.24-46), а відповідачі у свою чергу приймали зазначені послуги та частково їх оплачували.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачі не виконали свого обов`язку перед позивачем щодо оплати наданої ним послуги з управління багатоквартирним будинком та допустили виникнення за період з вересня 2022 по жовтень 2023 року заборгованості загальною сумою 10 524,30 грн, яку слід стягнути з відповідачів на користь позивача.

Належних і допустимих доказів того, що послуга з управління багатоквартирним будинком не надавалась позивачем чи надавалась неякісно відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» апелянтом також не надано.

Зазначивши про відсутність заборгованості за житлово-комунальні послуги, апелянт не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження цього і не спростував розрахунок позивача.

Твердження апелянтапро те,щоматеріали справи не містять інформації про вартість житлово-комунальних послуг, колегія суддів до уваги не бере, оскільки ціни послуг зазначені у п.10 договору № 26 від 01 травня 2019 року (а.с.5) та у додаткових угодах до договору № 26 від 02 січня 2022 року та від 04 січня 2022 року(а.с.26-27).

Щодо заперечення на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 26 квітня 2024 року, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вважав за можливе відкрити провадження у цій справі, оскільки позивач виконав вимоги, визначенні статтями 175 і 177 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними та скаргу слід відхилити. Рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 24 травня 2024 року та ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21 червня 2024 року - залишити без задоволення.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 24 травня 2024 року - залишити без змін.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 30 липня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 17.12.2024

Головуючий

Судді