Ухвала

від 16.12.2024 по справі 631/1834/24

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/1834/24

провадження № 2/631/727/24

У Х В А Л А

про передачу матеріалів справи за підсудністю

16 грудня 2024 року селище Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі судді Трояновської Т. М. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОІНВЕСТ ХОЛДИНГ» про стягнення заборгованості по орендній платі та припинення договору оренди земельної ділянки шляхом його розірвання,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОІНВЕСТ ХОЛДИНГ», в якій просить стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОІНВЕСТ ХОЛДИНГ» на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором оренди земельної ділянки, площею 3,9804 га, кадастровий номер 6321285000:01:000:0073, укладеним 07 грудня 2017 року в сумі 275938 гривень 75 копійок, з яких 228459 гривень 28 копійок пеня та 47479 гривень 47 копійок заборгованість по оплаті оренди земельної ділянки з урахуванням інфляції; розірвати Договір оренди земельної ділянки площею 3,9804 га., кадастровий номер 6321285000:01:000:0073, що був укладений 07 грудня 2017 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОІНВЕСТ ХОЛДИНГ» та ОСОБА_1 ; припинити ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОІНВЕСТ ХОЛДИНГ» право оренди земельної ділянки площею 3,9804 га., кадастровий номер 6321285000:01:000:0073, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39047825 від 29 грудня 2017 року, а також стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОІНВЕСТ ХОЛДИНГ» витрати по сплаті судового збору.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, проаналізувавши фактичні обставини позову, їх правову кваліфікацію, характер спірних правовідносин та предмет захисту, з`ясовано, що позов подано до суду з порушенням правил територіальної підсудності.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Що відповідає положенням частини 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якою визначено, що судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

При зверненні до суду з відповідним позовом позивач повинен дотримуватися вимог закону щодо підсудності розгляду цивільних справ, передбачених главою 2 розділу І Цивільного процесуального кодексу України.

Так, нормами цивільного процесуального законодавства України передбачено загальну підсудність за місцезнаходженням відповідача (стаття 27 Цивільного процесуального кодексу України), альтернативну підсудність за вибором позивача (стаття 28 Цивільного процесуального кодексу України) та виключну підсудність (стаття 30 Цивільного процесуального кодексу України).

При зверненні до суду позивач керувався правилами загальної підсудності, оскільки відповідач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОІНВЕСТ ХОЛДИНГ» має місцезнаходження за адресою: Харківська область, Берестинський (колишній Нововодолазький) район, село Старовірівка, вулиця Вишнева, будинок № 95.

Разом із тим, як убачається зі змісту позову та доданих до нього документів, спір між сторонами виник з приводу користування нерухомим майном, а саме земельної ділянки, площею 3,9804 га., з кадастровим номером 6321285000:01:000:0073, яка розташована на території Новомерчицької сільської ради Валківського району Харківської області, а отже в даному випадку застосуванню підлягають правила виключної підсудності.

Виключна підсудність правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним цивільним судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Виключна підсудність за змістом статті 30 Цивільного процесуального кодексу України, визначає суд, яким має бути розглянуто справу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21 квітня 2022 року у справі № 917/1212/21 та від 16 серпня 2019 року у справі № 916/142/19.

Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.

Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21 квітня 2022 року у справі № 917/1212/21 та від 15 травня 2018 року у справі № 905/1566/17.

При цьому, як зазначив Верховний Суд в постанові від 17 жовтня 2019 року у справі № 461/6956/17, у разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один із яких поширюється дія правил про виключну підсудність) мають застосовуватись правила виключної підсудності.

Аналогічні за змістом роз`яснення наведені й у пункті 41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ».

Статтею 30 Цивільного процесуального кодексу України визначені випадки виключної підсудності, яка превалює над іншими й вважається особливою, оскільки нею передбачений вичерпний перелік цивільних справ, які з урахуванням їх природи пред`являються до певного, передбаченого цивільним процесуальним законодавством, суду.

Так, відповідно до імперативних приписів частини 1 статті 30 Цивільного процесуального кодексу України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Згідно з положеннями частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Верховний Суд у своїй постанові від 24 жовтня 2018 року у справі № 296/1657/18 вказав, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина 1 статті 30 Цивільного процесуального кодексу України). Згідно з положеннями статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об?єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв`язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майном або певними діями, пов`язаними з цим майном.

Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Отже, слід дійти висновку, що виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 підтримала правовий висновок Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо територіальної юрисдикції (підсудності) справ про стягнення орендної плати за користування нерухомим майном, визначивши, що до спорів про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, застосовуються виключні правила підсудності.

Отже, враховуючи вищевикладене, беру до уваги, що предметом спору в даному випадку є стягнення заборгованість за договором оренди земельної ділянки та припинення договірних відносин шляхом розірвання договору оренди земельної ділянки, яка розташована на території Новомерчицької сільської ради Богодухівського (колишнього Валківського) району Харківської області, що документально підтверджується долученими до позову письмовими доказами, дана цивільна справа з урахуванням приписів частини 1 статті 30 Цивільного процесуального кодексу України не підсудна Нововодолазькому районному суду Харківської області.

Пунктом 1 частини 1статті 31 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно зі статтею 32 Цивільного процесуального кодексу України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу,повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Разом ізтим,розгляд справиз порушеннямправил підсудностіє підставоюдля скасуваннясудового рішеннята в цілому нівелює інститут територіальної підсудності, а також ставить під сумнів саму сутність судового розгляду виходячи із приписів пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків.У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору «судом, встановленим законом».

Концепцію суду, встановленого законом, у значенні, вжитому у статті 6 Конвенції, розкрито у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко проти України» (заяви № 29454/04, № 29465/04), у якому Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria» зазначено, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)».

Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (глава 1 розділу ІІІ Цивільного процесуального кодексу України).

Отже, суд повинен суворо дотримуватися правил підсудності.

Враховуючи викладене,беручи доуваги,що позивачемзаявлено позовнівимоги зприводу нерухомогомайна,на данукатегорію справпоширюється діяправила провиключну підсудність, суд вважає за необхідне на підставі пункту 1 частини 1 статті 31 Цивільного процесуального кодексу України передати дану справу на розгляд до Валківського районного суду Харківської області.

Керуючись статтями 3, 19, 30, 31, 32, 187, пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтями 259, 260, частиною 2 статті 261, частинами 5 та 11 статті 272, частиною 2 статті 352, пунктом 16 частини 1 статті 353, частиною 2 та 3 статті 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Матеріали цивільної справи з єдиним унікальним № 631/1834/24 (провадження № 2/631/727/24) за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОІНВЕСТ ХОЛДИНГ» про стягнення заборгованості по орендній платі та припинення договору оренди земельної ділянки шляхом його розірвання, передати на розгляд до Валківського районного суду Харківської області (адреса місцезнаходження: вулиця Харківська, будинок № 4, місто Валки, Богодухівський район, Харківська область) з підстав належності її до виключної територіальної юрисдикції цього суду.

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою Цивільним процесуальним кодексом України підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 31 Цивільним процесуальним кодексом України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження такої ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду та з інших поважних причин.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Суддя: Т. М. Трояновська