Постанова

від 17.12.2024 по справі 560/11965/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/11965/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

17 грудня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом Управління соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Управління соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області звернулося в суд з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 02.08.2024 в сумі 10200,00 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.08.2024 позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.08.2024 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що 28.03.2024 державний виконавець за невиконання рішення суду боржником в спосіб та порядок встановлений виконавчим документом у відповідності до статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (Закон № 1404-VIII) застосував до боржника штрафні санкції у розмірі 5100,00 грн та повторно зобов`язав протягом десяти робочих днів виконати рішення суду. 02.08.2024 у зв`язку із повторним невиконання рішення суду у спосіб та порядок передбачений виконавчим документом, на боржника накладений штраф у подвійному розмірі 10200,00 грн. Станом на день винесення постанови про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн, рішення суду не виконане у спосіб та порядок передбачений виконавчим документом, вказаний факт підтверджується заявами стягувача. Вимоги державного виконавця позивачем не виконані, не надані розрахунки щодо визначення розміру компенсації, не вказаний період, за який проводиться нарахування компенсації, не надане повідомлення щодо дати внесення рішення № 560/12353/22 до черги відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що виконання судового рішення позивачем здійснюється у межах можливостей, невиконання у повному обсязі зумовлена відсутністю відповідного фінансування із державного бюджету.

Сторони у справі повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, постановою Сьомого апеляційного адміністративний суду від 12.10.2023 зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію замість санаторно-курортної путівки та вартості самостійного санаторно-курортного лікування виходячи із розрахунку середньої вартості путівки на 1 добу - 508,00 грн, з урахуванням проведених виплат.

28.12.2023 за заявою ОСОБА_1 виданий виконавчий лист у справі №560/12353/22 в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію замість санаторно-курортної путівки та вартості самостійного санаторно-курортного лікування виходячи із розрахунку середньої вартості путівки на 1 добу - 508,00 грн, з урахуванням проведених виплат.

Постановою від 11.01.2024 старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ніколов А.В. відкрив виконавче провадження ВП №73796619 щодо примусового виконання виконавчого листа №560/12353/22 від 28.12.2023.

Листом від 09.02.2024 позивач повідомив, що жодним нормативно-правовим актом не визначений порядок розрахунку грошової компенсації вартості путівки із розрахунку середньої вартості за одну добу, як зобов`язано судовим рішення і норми Порядку виплати деяким категоріям осіб з інвалідністю грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки та вартості самостійного санаторно-курортного лікування не можуть бути застосовані для такого розрахунку та долучив платіжне доручення від 19.10.2022 №78 про виплату грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки ОСОБА_1 у розмірі 508,00 грн.

19.02.2024 старший державний виконавець виніс вимогу №4508 в якій просив у строк до 23.02.2024 надати інформацію про стан виконання рішення суду.

Листом від 22.02.2024 позивач вказав аналогічні підстави, зазначені у листі від 09.02.2024.

29.02.2024 ОСОБА_1 подала до органу виконавчої служби заяву у якій наполягала, що судове рішення у справі №560/12353/23 не виконане, оскільки розмір грошової компенсації повинен становити 10153,00 грн ((0,35 х 1934,00 грнх0,75 х 21 день) - 508,00 грн).

Постановою від 28.03.2024 старший державний виконавець виніс про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду у спосіб та порядок передбачений виконавчим документом та зобов`язав позивача протягом десяти робочих днів виконати рішення суду.

Листом від 12.04.2024 Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації повідомило відповідача, що рішення суду у справі №560/12353/22 перебуває у черзі відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду. Долучив довідку про здійснення нарахування грошової компенсації на виконання рішення суду у розмірі 8636,00 грн.

Листом від 17.06.2024 позивач повідомив, що рішення суду у справі №560/12353/22 перебуває у черзі за номером 402.

05.07.2024 ОСОБА_1 подала до органу виконавчої служби клопотання у якій вказувала на протиправні дії позивача щодо виплати грошової компенсації у розмірі 10153,00 грн.

10.07.2024 головний державний виконавець виніс вимогу №13006 у якій просив надати детальні розрахунки грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки та вартості самостійного санаторно-курортного лікування виходячи із розрахунку середньої вартості путівки на 1 добу - 508,00 грн, з урахуванням проведених виплат та підтверджуючі документи про вжиті боржником заходи для виділення та виплати коштів стягувачу на виконання рішення суду коштів в розмірі 8636,00 грн.

Листом від 17.07.2024 позивач повідомив, що рішення суду у справі №560/12353/22 перебуває у черзі за номером 392. При надходженні відповідних бюджетних асигнувань на рахунки кошти будуть спрямовані стягувачу для погашення заборгованості в порядку черговості.

25.07.2024 ОСОБА_1 подала до відповідача клопотання про невиконання судового рішення у справі №560/12353/22.

Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ніколов А.В. склав акт про повторне невиконання рішення та 02.08.2024 виніс постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 10200,00 грн.

Вважаючи постанову про накладення штрафу від 02.08.2024 ВП № 73796619 протиправною, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що часткове невиконання судового рішення позивачем з незалежних від нього причин (через відсутність відповідного фінансування із державного бюджету) є поважною причиною в розумінні статей 63 та 75 закону України "Про виконавче провадження", а відтак прийняття державним виконавцем спірної постанови про накладення штрафу є неправомірним.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Згідно із частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Приписами пункту 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно із частиною 1 статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Відтак, підставою для прийняття рішення про накладення штрафу, передбаченого ч.1 ст.75 Закону №1404-VII, є встановлення факту невиконання рішення, за яким боржник зобов`язаний вчинити певні дії. Таке невиконання повинно існувати на день винесення постанови про накладення штрафу, а причиною невиконання - обставини, які не залежать від боржника.

Встановлено, що підставою для застосування до позивача штрафу слугувало невиконання управлінням постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023 по справі № 12353/22 в частині нарахування та виплати грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки та вартості самостійного санаторно-курортного лікування виходячи із розрахунку середньої вартості путівки на 1 добу - 508,00 грн, з урахуванням проведених виплат.

Висновок відповідача щодо невиконання зазначеного рішення суду ґрунтується на тому, що нарахована позивачем грошова компенсація ОСОБА_1 у розмірі 8636,00 грн (за 17 діб) розрахована невірно, а правильний розмір становить 10668,00 грн (за 21 день). Зокрема, вказане підтверджується заявами ОСОБА_1 .

Однак, у судовому рішенні у справі №560/12353/22 відсутня вказівка щодо розміру грошової компенсації та кількості днів, за які має бути виплачена компенсація, оскільки предметом розгляду слугувало право ОСОБА_1 на виплату грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки та вартості самостійного санаторно-курортного лікування виходячи із розрахунку середньої вартості путівки на 1 добу - 508,00 грн, з урахуванням проведених виплат. Спору щодо розміру компенсації, станом на день розгляду справи №560/12353/22 не існувало.

На виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023 позивач нарахував грошову компенсацію у розмірі 8636,00 грн та повідомив, що судове рішення перебуває у черзі за номером 392. Тому, при надходженні відповідних бюджетних асигнувань на рахунки кошти будуть спрямовані стягувачу для погашення заборгованості в порядку черговості.

Тобто, фактичне виконання судового рішення, можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.

Невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем строку виконати судове рішення. Накладення штрафу у такому випадку не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Отже, часткове невиконання судового рішення позивачем з незалежних від нього причин (через відсутність відповідного фінансування із державного бюджету) є поважною причиною в розумінні статей 63 та 75 закону України "Про виконавче провадження", а відтак прийняття державним виконавцем спірної постанови про накладення штрафу є неправомірним.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у справах К/9901/1598/18 (405/3663/13-а) від 24.01.2018 та №814/2655/14 від 21.02.2018.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Центрального міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.