Ухвала

від 16.12.2024 по справі 380/10468/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

16 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/10468/24 пров. № А/857/30253/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Гінди О. М.суддів -Матковської З. М. Ніколіна В. В.перевіривши в електронній формі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року у справі № 380/10468/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСАНА ГАЛИЧИНА" до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання дії та бездіяльності протиправними,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків встановлених ч.1 ст.295 КАС України, та у зв`язку з тим, що вказана апеляційна скарга не відповідає вимогам, встановленим статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки до неї не додано документа про сплату судового збору, надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.

Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 03 вересня 2024 року до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд".

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження з огляду на наступне.

Так, на виконання вимог цієї ухвали, апелянтом подано заяву в якій просить продовжити строк для усунення недоліків або ж відстрочити сплату судового збору, крім цього просив поновити строк звернення до суду.

Щодо відстрочення сплати судового збору, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

При цьому, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Отже, наведеними правовими нормами КАС України та Закону № 3674-VI встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Разом з тим, оцінивши доводи, вказані відповідачем на обґрунтування вимог поданого ним клопотання, суд апеляційної інстанції не вбачає, у цьому випадку, наявності обставин, які б відповідали зазначеним вище критеріям, узгоджувались з наведеними вище законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для відстрочення сплати судового збору, й могли б зумовити вчинення такої процесуальної дії.

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі", "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

При вирішенні клопотання про відстрочення від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки відсутні умови передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", за наявності яких відповідачу можна було б відстрочити сплату судового збору, то клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Щодо продовження процесуального строку для сплати судового збору.

Згідно ч. 1 ст. 45 КАС України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

З огляду на приписи ст. 44 КАС України, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд апеляційної інстанції вважає, що відсутність фінансування відповідача, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім вимог Кодексу адміністративного судочинства України щодо оформлення апеляційної скарги і не може бути підставою для продовження процесуального строку.

Щодо поновлення строку звернення до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно ч. 2 ст. 295 КАС України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (ч. 3 ст. 295 КАС України).

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване судове рішення прийнято в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження 28.06.2024, а апеляційну скаргу подано - 15.11.2024, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 295 КАС України.

Згідно матеріалів справи, відповідачем вже подавалася апеляційна скарга на оскаржуване рішення від 28.06.2024. Однак, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2024, таку скаргу повернуто, оскільки не додано документа про сплату судового збору.

Однак, повторно подано апеляційну скаргу лише 15.11.2024.

Так, згідно правових висновків викладених у постанові Верховного Суду від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21, процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідач при повторному поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції посилався на те, що було пропущено у зв`язку з затримкою фінансування. При цьому, скаржник не посилався на існування інших причин пропуску такого строку. Не повідомив суд апеляційної інстанції про тривалість і характер обставин, які унеможливлювали виконання вимог процесуального закону щодо оформлення апеляційної скарги в частині надання документа про сплату судового збору, не надав жодних доказів на підтвердження наведених ним аргументів в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що сама собою затримка бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не є автоматичною, достатньою і безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Крім цього, введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для суб`єкта владних повноважень без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого суб`єкта, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення/продовження. Така позиція викладена в постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно: від 31.08.2023 у справах № 340/6025/22, № 460/15983/21, від 19.07.2023 у справі №620/5941/22, від 23.03.2023 у справі № 761/28821/20.

Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення, повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Крім цього, введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для суб`єкта владних повноважень без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого суб`єкта, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення/продовження. Така позиція викладена в постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно: від 31.08.2023 у справах № 340/6025/22, № 460/15983/21, від 19.07.2023 у справі №620/5941/22, від 23.03.2023 у справі № 761/28821/20.

Відповідно до положень пункт 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду вказала, що до поданої з пропуском строку скарги (без клопотання про його поновлення чи з визнанням судом вказаних у ньому підстав неповажними), яка, крім цього, має інші недоліки, і ці недоліки скарги після залишення її судом без руху не усунуто, зокрема й не подано відповідного клопотання із зазначенням інших причин для його поновлення, слід застосовувати наслідки, передбачені пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України.

Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на апеляційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб`єктів адміністративного судочинства. Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Отже, оскільки вказані відповідачем підстави не свідчать про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, а тому у відкритті апеляційного провадження у цій справі слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 298, 299, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Львівській області про продовження процесуального строку для сплати судового збору - відмовити.

У задоволенні заяви Головного управління ДПС у Львівській області про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

Визнати неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження Головного управління ДПС у Львівській області.

У задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження Головного управління ДПС у Львівській області - відмовити.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року у справі № 380/10468/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСАНА ГАЛИЧИНА" до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання дії та бездіяльності протиправними.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Ухвалу разом із паперовими матеріалами справи надіслати до Львівського окружного адміністративного суду для приєднання до матеріалів справи № 380/10468/24.

Суддя-доповідач О. М. Гінда судді З. М. Матковська В. В. Ніколін