Постанова

від 17.12.2024 по справі 300/2694/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/2694/24 пров. № А/857/16980/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці Державної митної служби України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року (головуючий суддя Гомельчук С.В., м. Івано-Франківськ) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Матсервіс Трейд» до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Матсервіс Трейд» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 20.02.2024 №UA206000/2024/000011/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2024/000022.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 20.02.2024 №UA206000/2024/000011/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2024/000022.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Матсервіс Трейд» сплачений судовий збір в розмірі 6056 грн (шість тисяч п`ятдесят шість гривень) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн (п`ять тисяч гривень).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Івано-Франківська митниця Державної митної служби України оскаржила його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати і у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що 13.02.2024 до відділу митного оформлення м/п «Коломия» Івано-Франківської митниці декларантом ТОВ «Матсервіс Трейд» ОСОБА_1 подано електронну митну декларацію МД 24UA206080000968U6 на товар «Автомобіль легковий, бувший у використанні, марки «HYUNDAI», модель « 1402, номер VIN НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, об`єм двигуна - 1685 см3, потужність двигуна - 100 k.c., номер двигуна - немає даних, календарний рік виготовлення - 2012, модельний рік виготовлення - 2013, колісна формула 4х2, загальна кількість місць для сидіння включаючи водія 5, країна виробник - Південна Корея, призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування. Двигун пошкоджений згідно даних фактури та аукціону, самохідно не транспортований, сліди реклами на кузові внаслідок використання в комерційних цілях, пошкоджено ЛФП, забруднено та затерто салон.

Декларантом заявлено фактурну вартість 42800,00 CZК по 1,62 грн., що склала 69224,72 грн, як складову митної вартості заявлено транспортні витрати в розмірі 300 EUR по 40,81 грн, що склало 12242,76 грн, всього митна вартість становила 81467,48 грн відповідно до графи 12 ЕМД.

Митна вартість товару була визначена позивачем за основним методом, ціною договору.

Івано-Франківська митниця не погодилась із заявленою декларантом митною вартістю товару та 20.02.2024 р. прийняла рішення про коригування митної вартості за №UА206000/2024/000011/2 від (далі рішення), яким визначено митну вартість транспортного засобу за другорядним резервним методом та оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №206080/2024/000022 від 20.02.2024 р.

Митне оформлення за правилами регулювання положень частини 1 статті 248 коментованого Кодексу розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 МК України).

Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2 статті 51 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена особа зобов`язані надавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 МКУ).

Відповідно до п. 2 розділу 2 Методичних рекомендацій були вчинені дії щодо аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів за вказаною ВМД, серед них зокрема:

-вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості;

-перевірки включення/не включення складових митної вартості;

-порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено (джерелом інформації, відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій, слугував спеціалізований програмно-інформаційний комплекс ЄАІС);

-перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до ч.1 ст. 54 МК України контроль правильності митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

В позовній заяві позивач зазначає, що декларантом було подано всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості, наведене також підтверджується актом проведення митного огляду ТЗ.

Однак, аналізуючи подані документи до митного оформлення, інспектор виявив суттєві розбіжності, які свідчать про порушення ст. 53 МК України.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі- продажу);

4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7)копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2)рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4)виписку з бухгалтерської документації;

5)ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6)каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7)копію митної декларації країни відправлення;

8)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З огляду на це, можливо виокремити 3 підстави для витребування додаткових документів, а саме: 1) документи містять розбіжності; 2) наявні ознаки підробки; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до п. 4 розділу 2 Методичних рекомендацій за результатами роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадова особа здійснює заходи, передбачені статтею 54 МК України.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобовґязаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказаною статтею визначається право митного органу письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 МКУ додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визначення митної вартості.

Митним кодексом України (ст. 49, 54) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, і саме митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1)невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2)неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3)невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4)надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Порядок визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається відповідно до розділу ІІІ МКУ.

Згідно з ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості має право:

-упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

-письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 МКУ додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Із наведених положень слідує, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості, у тому числі якщо декларант самостійно визначає митну вартість за резервним методом. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині 3 статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони наділені повноваження витребувати додаткові документи для перевірки достовірності зазначеної митної вартості товарів у разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а субґєкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару.

Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Позивачем під час здійснення митного оформлення спірного товару подано документ на чеській мові, що в перекладі означає «рахунок - податковий документ №112230201 від 11.01.2024 р.», в графі «сума до оплати» зазначено 50500,00 CZК, а в графі згідно перекладу «дата сплати» вказано 25.01.2024 р.

Даний рахунок був виставлений підприємству Чеської республіки «KAZA servis 53, s.r.o.», як переможцю аукціону з продажу автомобіля марки «HYUNDAI», модель « 140», номер VIN НОМЕР_1 .

Проте, позивачем в ході здійснення митного оформлення подано рахунок-фактуру №20240008 від 12.01.2024р. на чеській мові, виставлений підприємством Чеської республіки «KAZA servis 53, s.r.o.», Товариству з обмеженою відповідальністю «Матсервіс Трейд» за автомобіль марки «HYUNDAI», модель « 140», номер VIN НОМЕР_1 на суму 42800,00 CZК.

У поданій позивачем до митного оформлення платіжній інструкції від 23.01.2024 за №113 (на англійські мові) в у графі згідно перекладу зазначено установа-замовник АТКБ «ПРИВАТБАНК». Також у вказаній платіжній інструкції не зазначено рахунок-фактуру (інвойс), на підставі якої здійснено платіж, а тому неможливо віднести зазначений документ до цієї конкретної зовнішньоекономічної операції.

Також вказане платіжне доручення засвідчує сплату коштів в сумі 107100,00 CZК, це свідчить про те, що дана фінансова операція не стосується купівлі спірного автомобіля.

З даного приводу в позиції Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 13.03.2017р., зазначено: «платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж (у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури (інвойсу), не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару».

При цьому, апелянт зазначає, що у позовній заяві позивачем зазначено, що в автомобіля марки «HYUNDAI», модель « 140», номер VIN НОМЕР_1 наявні наступні недоліки:

-згідно даних фактури та аукціону у вказаного автомобіля наявне пошкодження двигуна;

-наявні сліди реклами на кузові внаслідок використання в комерційних цілях;

-пошкоджено ЛФП;

-забруднено та затерто салон.

Проте, в акті про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 12.02.2024 та в акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 13.02.2024 р., які проведені працівником митного органу в присутності представника ТзОВ «Матсервіс Трейд» Федорука А.М. вище вказані недоліки не виявлені та не зазначені, зауважень, заяв, скарг чи претензій від представника ТзОВ «Матсервіс Трейд» Федорука А.М. не надходило.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Крім цього, в позовній заяві позивачем зазначено, що «…відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у Рішенні порівняння характеристик оцінюваного товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатнім чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документ повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартість».

Разом з тим, позивачем в позовній заяві описано графу 33 рішення про коригування митної вартості де зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості. Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості передбачені ч.2 ст.53 МКУ, а саме: підтверджуючі документи про вартість і оплату транспортних витрат, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновок про вартісні характеристики транспортного засобу, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про угоди щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 02.02.2024 №24UA205100001027U3, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) автомобіля: Легковий автомобіль: марка - HYUNDAI; модель - I40; номер кузова - НОМЕР_2 ; календарний рік випуску - 2012; модельний рік випуску - 2013; тип двигуна дизельний; робочий об`єм двигуна - 1685 см3; потужність двигуна - 100 kw.; мотор - н/в; тип кузова - універсал; колісна формула - 4х2; загальна кількість місць - 5 шт.; призначення: для використання по дорогах загального користування;- такий, що був у використанні;- торговельна марка «HYUNDAI»; країна походження KR. Визначена митна вартість - 96882 CZK, що дорівнює 4100 дол. США.

Також, апелянт звертає на те, що твердження позивача не відповідає дійсності, оскільки митним органом в рішенні про коригування митної вартості проведено порівняння характеристик оцінюваного товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, яке підтверджено самим позивачем та наведено вичерпну інформацію з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатнім.

Також, позивачем до суду подано ряд документів, які складені на чеській мові, зокрема рахунок-фактура №20240008 від 12.01.2024, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 31.01.2024, документи, що посвідчують покупку автомобіля на аукціоні.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 14.12.1999 у справі №10-рп/99, українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації, тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 8-рп/2008 у справі № 1 18/2008 встановлено, що відповідно до ст. 124 Конституції України Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції здійснюють правосуддя, яке стосується конституційного, адміністративного, господарського, кримінального та цивільного судочинства. Ці види судочинства є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення. Суди реалізують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян щодо використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, відповідно до Конституції і законів України. Таким чином, Основним Законом України закладено конституційні основи для використання української мови як мови судочинства та одночасно гарантовано рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що за загальним правилом судочинство здійснюється державною мовою, це правило також стосується і дій учасників судового процесу.

Аналогічний за своєю суттю висновок зроблено в ухвалі Верховного Суду від 1 липня 2019 року у справі № 243/10706/18 і підстав для відступлення від нього немає.

Таким чином, такі копії документів є неналежними доказами, оскільки суд не володіє мовою, якою складені вищевказані документи, а відтак не має можливості, встановити інформацію щодо предмета доказування та дійсні обставини справи, які цими документами можуть бути підтверджені.

До адміністративного позову позивачем подано ряд документів, які ним не подавали до митного органу під час подачі митної декларації 243UA206080000968U6, а тому судом першої інстанції дані документи не могли братись до уваги.

У даному випадку, виходячи з вище наведеного, МД не могла бути оформлена за основним методом за ціною договору, бо сума, яка зазначена в рахунку-фактурі не була підтверджена.

Приписами ч.1 ст. 55 МК України передбачено, що рішення про коригування митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з переміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках. Передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товару.

Статтею 368 МК України, врегульовано питання визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів.

Так, для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

При визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.

Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.

У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів митні органи визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 337 МК України визначено, що перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення форматологічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені МК України).

Відповідно до статті 54 МКУ органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина перша); орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль наявності в поданих декларантом або уповноваженою ним особою документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (пункт 1 частини другої). Із наведених положень випливає, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості.

Крім цього, 15 лютого 2011 року Україна приєдналася до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (у зміненій редакції) (Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» від 15 лютого 2011 року № 3018-VI). Ця Конвенція набрала чинності для України 15 вересня 2011 року.

Відповідно до Стандартного правила 6.4. Додатка II до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Загальний додаток) «Митна служба застосовує метод аналізу ризиків для визначення осіб та товарів, у тому числі транспортних засобів, що підлягають перевірці, та ступеня такої перевірки». Із цього правила, зокрема, випливає, що «для цільового добору конкретних операцій вибірка товарів, транспортних засобів чи документів з метою перевірки повинна ґрунтуватися на профілях ризику. Така заснована на вибірковості процедура допускає також випадковий добір на основі статистичної вибірки чи ініціативи співробітника митниці, заснованої на його досвіді чи інтуїції» (пункт 7.1 Рекомендацій до Загального додатка до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (у зміненій редакції)). Тобто наведене Стандартне правило передбачає, що поглибленій перевірці підлягають документи, стосовно яких спрацювала система управління ризиками, або документи, відібрані співробітниками митниці.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.06.2023 р. у справі №460/22765/22, а саме: «за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу».

Щодо не доведеності неможливості застосування попередніх п`яти методів, то апелянт вказує, що при визначені митної вартості транспортного засобу, якщо немає можливості застосування основного методу, застосовуються другорядні.

Тому ціна транспортного засобу була скоригована і приведена у відповідність залежно від комплектації та технічного стану транспортного засобу, отже, митна вартість визначена за резервним методом, про що і проводились консультації між митним органом та декларантом.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, позивачем було порушено ст.53 МК України.

За згодою позивача (декларанта) з рішенням митного органу про коригування митної вартості автомобіля митні платежі ним сплачено згідно з митною вартістю, визначеною митним органом.

Також після прийняття рішення про коригування митної вартості, декларантом було подано нову МД 24UA206080001129U2, за якою даний товар був оформлений за резервним методом, а отже позивач скористався правом п.7 ст.55 МК України.

Декларант протягом 80 днів може надати митному органу додаткові документи для заявлення митної вартості товарів що декларуються.

Cума донарахованих митних платежів відповідно до прийнятого рішення про коригування митної вартості по МД №23UA206000/2023/000154/2 від 26.10.2023 складає 24080,49 грн.

Виходячи з вищенаведеного, при надані картки відмови та рішення про коригування митної вартості митницею дотримано вимоги Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Крім цього, апелянт зазначає, що суд стягнув з Івано-Франківської митниці на користь позивача витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 5000,00 грн.

Однак, ця категорія справи не є складною, а підготовка позовної заяви не потребує значного проміжку часу. Тим паче, що адвокатом Чабанюк М.М. подано чотири позовні заяви, а саме справа №300/5280/23, №300/8183/23, справа № 300/8187/23 та справа №300/9043/23.

По всіх згаданих справах позовні заяви ідентичні та розгляд всіх вище перерахованих справ судом призначено та розглядалось за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

При цьому, звертає увагу на те, що у Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено численну кількість судових рішень схожих предметів спорів та аналогічними мотивами тим, що мають місце у даному випадку, що значно спрощує роботу адвоката.

З огляду на вищевказане, вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, заявлений до відшкодування за рахунок відповідача, є занадто завищеним та не співмірним із складністю і характером даної справи.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Матсервіс Трейд» 12.01.2024 придбало у «KAZA servis 53. s.r.o.» транспортний засіб «Hyundai», модель «і40», VIN- НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2012, вартістю 42800 CZK (чеська крона), що підтверджується рахунком - фактурою від 12.01.2024 (а.с. 37).

Оплата за вказаний товар проведена згідно із платіжною інструкцією в іноземній валюті від 23.01.2024 №113 (а.с. 38).

З метою митного оформлення транспортного засобу, ввезеного в Україну на підставі рахунку - фактури, 13.02.2024 позивачем подано до митного органу електронну митну декларацію №23UA20608000096U6 на товар - автомобіль легковий марки «Hyundai», модель «і40», ідентифікаційний номер (шасі) VIN- НОМЕР_1 , двигун дизельний, об`єм двигуна 1685 см3, потужність двигуна - 100 кВт., кількість місць - 5, календарний рік виготовлення - 2012 (а.с.73).

Декларантом визначена митна вартість товару за основним методом ціною контракту у розмірі 42800 CZK, розрахована декларантом митна вартість товару становить 81467,48 грн (а.с.31).

На підтвердження обґрунтованості заявленої в митній декларації №23UA20608000096U6 митної вартості автомобіля та обраного методу її визначення, одночасно з митною декларацією декларантом було подано наступний перелік документів: рахунок-фактура (Commercial invoice) №20240008 від 12.01.2024, декларація про проходження товару (Declaration of origin) №20240008 від 12.01.2024, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 31.01.2024, банківський платіжний документ №113 від 23.01.2024, документ, що підтверджує вартість перевезення товару Б/Н від 12.01.2024, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №001 від 04.10.2019, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 24.07.2020, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 19.12.2020, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 26.11.2021, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №4 від 02.05.2023, інші нексасифіковані документи: акт фізичного огляду від 12.02.2024, аукціон від 12.02.2024, РІК від 12.02.2024, копія митної декларації країни відправлення №24PL401010E0044021 від 09.02.2024, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів.

Митним органом за результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів, 20.02.2024 прийнято рішення №UA206000/2024/000011/2 про коригування митної вартості товарів, якою визначено митну вартість товару за резервним методом у розмірі 96882 CZK (а.с.33).

Згідно із рішенням про коригування митної вартості митний орган вказав, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом, у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару. Відповідно статті 54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митний органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості, передбачені ч. 2 ст.53 МКУ, а саме: підтверджуючі документи про вартість і оплату транспортних витрат, а також документи, що містять відомості про вартість страхування: висновок про вартісні характеристики транспортного засобу, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цi товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно зі ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про угоди щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 02.02.2024 W24UA20510000102703, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) автомобіля: Легковий автомобіль: марка HYUNDAI: модель -140; номер кузова НОМЕР_5 ; календарний рік випуску 2012; модельний рік випуску 2013; тип двигуна дизельний; робочий об`єм двигуна 1685 см3; потужність двигуна 100 kw; мотор н/в; тип кузова універсал; колісна Формула 4х2; загальна кількість місць 5 шт; призначення: для використання по дорогах загального користування; такий, що був у використанні; торговельна марка "HYUNDAI "; країна походження KR. Визначена митна вартість 96882 CZK, що дорівнює 4100 дол. США,

Крім того, Івано-Франківською митницею винесено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2024/000022, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з причин зазначених у рішенні про коригування митної вартості товарів (а.с.32).

Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що частиною першою статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з частинами другою-п`ятою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як передбачено частинами першою-третьою, шостою та сьомою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частинами першою-четвертою статті 57 МК України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

З огляду на це суд вірно вважав, що обов`язок доведення митної ціни товару покладено на позивача. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України, заборонено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Такі висновки відповідають правовій позиції в подібних правовідносинах, які викладені в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 №820/8016/15, від 24.01.2019 №820/636/17 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15,

Як уже зазначалось вище, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару: легковий автомобіль марки «Hyundai», модель «і40», VIN- НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2012, вартість - 42800 CZK та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При цьому, у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2024/000022 зазначено що декларантом подано не всі документи про вартість і оплату транспортних витрат, а також документи, що містять відомості про вартість страхування: висновок про вартісні характеристики транспортного засобу, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, у зв`язку із чим від декларанта були витребувані додаткові документи та, оскільки декларантом не подано витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної у митниці.

При цьому, судом першої інстанції з`ясовано, що декларантом було заявлено, що страхування автомобіля ним не проводилось, що підтверджується Інформацією транспортних витрат від 12.02.2024 (а.с. 78).

Крім того, відповідач вважає, що платіжна інструкція від 23.01.2024 №113 не підтверджує здійснення зовнішньоекономічної операції, оскільки сума 107100 CZK не свідчить про купівлю авто, яке імпортувалося, при цьому вказує, що у даній платіжній інструкції не зазначено рахунку-фактури (інвойс), на підставі якого здійснено платіж, а тому неможливо віднести зазначений документ до цієї конкретної зовнішньоекономічної операції.

Відхиляючи такі твердженням відповідача, суд слушно зауважив, що оскільки, виходячи з огляду платіжної інструкції від 23.01.2024 №113 (а.с.38, внизу, праворуч, передостанній рядок), чітко вбачаються реквізити (дата та номер) відповідного рахунку- фактури №20240008 від 12.01.2024 поряд із номером іншого рахунку-фактури, що пояснює загальну суму оплати у більшому розмірі (107100 CZK ), та відповідно спростовує позицію відповідача щодо неможливості віднесення поданого платіжного документа до операції з придбання автомобіля марки «Hyundai», модель «І40», номер VIN- НОМЕР_1 .

До того ж, відповідачем не надано жодного доказу, який би спростував зміст такої платіжної інструкції та інших відомостей про отримання від компетентних органів Чехії інформації про не відчуження позивачу автомобіля продавцем чи несплати зазначеної суми коштів (42800 CZK) за вказаний автомобіль.

Також, суд правильно вказав, що митний орган повинен перевіряти і брати до уваги лише ті обставини, що стосуються предмета доказування.

У процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.

Обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноту документів, доданих до митної декларації.

При цьому, суд слушно врахував те, що Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 у справі № 803/1112/17 зазначив, що ненадання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури, акта приймання-передачі автомобіля), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей.

З урахуванням норм права, що підлягають застосуванню, суд вважає, що коригування митної вартості імпортованого транспортного засобу відповідачем проведено без урахування документів, що стосуються оціненого товару, які, в свою чергу, підтверджують вартість товару, містять реквізити, необхідні для ідентифікації.

Верховний Суд у постанові від 04.09.2018 в адміністративній справі №818/1186/17 вказав, що у рішенні про коригування митної вартості товарів, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

У рішенні про коригування митної вартості товарів №UA206000/2024/000011/2 від 20.02.2024 зазначено, що при коригуванні митної вартості імпортованого позивачем товару використано відомості з МД №24UA205100001027U3 від 02.02.2024, за якою здійснено митне оформлення транспортного засобу марки марка HYUNDAI: модель -І40; номер кузова НОМЕР_5 ; календарний рік випуску 2012; модельний рік випуску 2013; тип двигуна дизельний; робочий об`єм двигуна 1685 см3; потужність двигуна 100 kw; мотор н/в; тип кузова універсал; колісна Формула 4х2; загальна кількість місць 5 шт; призначення: для використання по дорогах загального користування; такий, що був у використанні; торговельна марка "HYUNDAI "; країна походження KR. Визначена митна вартість 96882 CZK, що дорівнює 4100 дол. США.

При цьому, відповідно до акту про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 12.02.2024 Івано-Франківською митницею з метою визначення характеристик товару легкового автомобілю марки «Hyundai», модель «І40», номер VIN- НОМЕР_1 за результатами проведення митного огляду встановлено: сліди реклами на кузові внаслідок використання в комерційних цілях, пошкоджено ЛФП, показник одометра 345203км, забруднено та затерто салон, наявні сліди корозії, що підтверджується також додатковим аркушем до акту про проведення митного огляду товарів №24UA206080000951U8 (а.с.34 на звороті, 40).

Відтак, суд слушно зауважив, що відповідач не надав належних письмових доказів та не довів, що вказаний у МД №24UA205100001027U3 від 02.02.2024 товар є подібним (аналогічним) імпортованому позивачем транспортному засобу та має такі ж самі пошкодження.

Крім того, митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Також, суд правильно зауважив, що законодавством визначений чіткий перелік підстав, за наявності яких митний орган вправі витребовувати від декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів. Такими підставами, зокрема є наявність розбіжностей у документах; наявність ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, у постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі №420/1709/19 зауважено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.

Такі висновки Верховного Суду свідчать про те, що коригування митної вартості можливе лише за передбачених законом підстав, а вихід за межі таких підстав свідчить про неправомірність дій митного органу.

Суд вірно звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. А законом такий доказ не визначений.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2024/000011/2 від 20.02.2024 та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2024/000022 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн, то колегія суддів зазначає, що частиною 2 статті 134 КАС України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з пунктом 1 частини 3 зазначеної статті КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування слід враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження надання правової допомоги та понесення позивачем витрат у розмірі 5 000 грн надано: ордер на надання правничої (правової) допомоги №1065094 від 30.03.2024, договір про надання правової (правничої) допомоги №13 від 06.03.2024, у якому зазначено, що розмір гонорару за надання правничої допомоги встановлюється в розмірі 5000 грн, акт виконаних робіт №1 до договору про надання правничої допомоги №13 від 06.03.2024, платіжна інструкція №558 від 28.03.2024.

Ураховуючи зміст виконаних робіт (наданих послуг), предмет даного позову, принцип співмірності наданих послуг та складність справи, суд апеляційної інстанції вважає, що заявлені витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 5 000 грн є завищеними і розмір таких витрат слід визначити в сумі 2000 грн.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу лише в частині визначення розміру витрат на правничу допомогу, в решті суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід змінити в частині визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 п.2 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 317 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці Державної митної служби України задовольнити частково, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі №300/2694/24 змінити в частині визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971364) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Матсервіс Трейд» (код ЄДРПОУ 43140876) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн (дві тисячі гривень).

В решті рішення суд першої інстанції - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. А. Пліш судді А. Р. Курилець О. І. Мікула