Постанова

від 17.12.2024 по справі 380/9659/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/9659/24 пров. № А/857/23105/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіШинкар Т.І.,

суддівІщук Л.П., Обрізка І.М.,

розглянувши в письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року (головуючий суддя Братичак У.В.), ухвалену за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Львові у справі № 380/9659/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

06.05.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області(далі - Управління), в якому просив: визнати противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, які виразились у незастосуванні ОСОБА_1 при розрахунку пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2019-2021 роки, при призначенні пенсії за віком; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто (2019-2021 роки), з дати звернення до органу пенсійного фонду за призначенням пенсії за віком тобто з 25.03.2022, з урахуванням фактично виплачених сум; поновити строк звернення до суду з позовною заявою.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року позовну заяву в частині позовних вимог щодо перерахунку його пенсії за період з 25.03.2022 по 05.11.2023 залишено без розгляду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Суд першої інстанції вказав, що показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV. Суд першої інстанції дійшов, до висновку, що застосування при розрахунку пенсії позивача за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за його заявою у 2022 році показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні за 2014-2016 роки є безпідставним, оскільки такий показник мав бути врахований за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії у 2022 році, тобто за 2019-2021 роки.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Управління подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року та в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що пенсія за вислугу років призначається за наявності віку та стажу, які передбачені Законом України «Про пенсійне забезпечення», а розмір пенсії призначається згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Скаржник вказує, що при переведенні ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в України, з якої сплачено страхові внески, обчислений як середній показник за 2014, 2015 та 2016 (3764,40), збільшений на коефіцієнт 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796, що становить 7 994 грн. Скаржник наголошує, що позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тому має місце не нове призначення пенсії, а переведення, відтак показник середньої заробітної плати, який відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-ІV враховується для призначення пенсії, який був врахований під час первинного призначення пенсії позивачу і, відповідно, під час переведення на інший вид пенсії залишається незмінним і перевизначенню не підлягає.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області.

З 07.06.2016 позивачу первинно призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, що не заперечується сторонами.

Після досягнення загального пенсійного віку позивач звернувся до відповідача зі заявою від 25.03.2022 про призначення пенсії, вид перерахунку: перехід на інший вид пенсії, за віком.

З 25.03.2022 позивача переведено з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

На звернення позивача, відповідач листом від 03.05.2024 повідомив про те, що при переведенні його з попереднього виду пенсії на пенсію за віком, застосовано показник середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки, оскільки чинним законодавством передбачено, що при переведенні з одного виду пенсії на інший враховується заробітна плата (дохід), яка визначається із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховується під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Вважаючи неправомірними дії відповідача щодо застосування при призначенні пенсії за віком, середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки, а не за 2019-2021 роки, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі ст.12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України № 1788-XII від 05.11.1991 «Про пенсійне забезпечення» (Закон № 1788-XI) та Законом України № 1058-ІV від 09.07.2003 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058-ІV).

Закон № 1058-ІV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно ст.9 Закону № 1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону № 1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною 3 ст.45 Закону № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Суд апеляційної інстанції враховує, що у постанові від 16.06.2020 в справі № 127/7522/17 Верховний Суд зазначив, що за змістом ч.3 ст.45 Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми ч.3 ст.45 Закону № 1058-ІV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Також зазначені висновки Верховного Суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, який у постанові від 29.11.2016 у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15) зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із ч.3 ст.45 Закону № 1058-IV.

Зазначена правова позиція Верховного Суду України була підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачу з 07.06.2016 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV він звернувся вперше 25.03.2022.

Отже, доводи апелянта про те, що в цьому випадку мало місце призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за іншим законом, є помилковими, оскільки в цьому випадку мало місце призначення іншої пенсії за відмінним законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного закону відповідно до ч.3 ст.45 Закону № 1058-IV.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про наявність у позивача права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2019- 2021 роки.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції про наявність у позивача права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2019-2021 роки.

Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року у справі №380/9659/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко