Постанова

від 16.12.2024 по справі 620/15432/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року

м. Київ

справа №620/15432/23

адміністративне провадження № К/990/7886/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів Коваленко Н.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 (суддя Виноградова Д.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2024 (колегія суддів: Оксененко О.М., Аліменко В.О., Мельничук В.П.) у справі №620/15432/23 за позовом заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України до Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Варва Нафта» про визнання протиправними та скасування наказу, спеціального дозволу,

УСТАНОВИВ:

РУХ СПРАВИ:

1. Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України звернувся до суду з позовом до Державної служби геології та надр України, ТОВ «Варва Нафта», в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 22.12.2018 №508 в частині надання ТОВ «Варва Нафта» спеціального дозволу на користування надрами для геологічного вивчення нафто-газоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовища) на площі «Варва Нафта»;

- визнати протиправним і скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами №4979, виданого 05.03.2019 Державною службою геології та надр України ТОВ «Варва Нафта».

2. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 позовну заяву залишено без руху та запропоновано подати до суду уточнену позовну заяву з зазначенням змісту позовних вимог і викладу обставин до усіх відповідачів, заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав та доказів поважності причин його пропуску та обґрунтування, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначення органу, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

3. 09.11.2023 від Чернігівської обласної прокуратури на виконання ухвали суду надійшли письмові пояснення.

Щодо строків звернення з позовом до суду прокурор зазначив, що не є позивачем у розумінні статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 КАС України, а тому строк звернення має обчислюватись від дня, коли підстави для звернення до суду виникли у відповідного суб`єкта владних повноважень, який є позивачем у справі, а не у прокурора. У відповідь на лист прокуратури від 10.08.2023 Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України повідомило Чернігівську обласну прокуратуру, що вказаний орган державної влади не наділений повноваженнями щодо проведення перевірок правомірності розгляду матеріалів при прийнятті рішення стосовно видачі дозвільних документів іншими центральними органами виконавчої влади. З огляду на це, прокуратурою зроблено висновок, що Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України дізналось про порушення вимог законодавства при прийнятті Держгеонадрами України рішень щодо видачі ТОВ «ВАРВА НАФТА» спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону саме після листа Чернігівської обласної прокуратури - 10.08.2023, а отже при поданні позову до суду не порушило тримісячний строк передбачений статтею 122 КАС України.

4. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 позовну заяву повернуто позивачу.

5. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 01.02.2024 залишив без змін ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 14.11.2023.

6. Не погоджуючись з судовими рішеннями, прокурор подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

7. Верховний Суд ухвалою від 20.03.2024 відкрив касаційне провадження.

8. У відзивах на касаційну скаргу відповідачі просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

9. У зв`язку з тим, що предметом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, справа розглядається в порядку письмового провадження.

10. Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, повертаючи позовну заяву, виходив з того, що прокурор не навів підстави, за якими він може звертатися до суду з цим позовом. Також суд першої інстанції зазначив про пропущений строк звернення до суду, при цьому поважних причин пропуску не наведено.

ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

12. В касаційній скарзі прокурор зазначає ті ж самі підстави, що і в клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Вказує, що перебіг строку на звернення до суду з цим позовом виник лише з моменту отримання Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України листа Чернігівської обласної прокуратури від 10.08.2023. Оскільки у Мiндовкiлля вiдсутнi повноваження на проведення перевiрок, останньому не було відомо про прийняття Держгеонадра наказу вiд 22.12.2018 №508 та видачу спеццозволу на користування надрами ТОВ «Варва Нафта» з порушеннями вимог законодавства.

Вказує на відсутність повноважень у Кабiнетy Miнicтpiв України чи Державної реryляторної служби України для захисту iнтepeciв держави у цій категорiї спорiв, тому з цим позовом звернувся прокурор.

Зазначає, що прокурор не є самостійним позивачем, а подає позов в інтересах держави в особі Міндовкілля, яке допустило бездіяльність та не звернулося до суду з цим позовом для захисту інтересів держави у сфері дотримання процедури надання спеціального дозволу на користування надрами.

IV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також, виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

14. У справі, що розглядається позовну заяву повернуто з двох підстав: відсутності повноважень у прокурора на звернення до суду із цим позовом та пропущенням строку звернення до суду.

15. Згідно зі статтею 131-1 Конституції України прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

16. У частинах третій та четвертій статті 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

17. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

18. Отже, реалізація прокурором права на подання позову в інтересах держави потребує обґрунтування, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

19. Правовий статус прокурора визначено Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).

20. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

21. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (частини четверта стаття 23 вказаного вище Закону).

22. Зі змісту частини третьої статті 23 Закону №1697-VII слідує, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

23. У справі, що розглядається, прокурор звернувся із позовом в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України про скасування наказу Державної служби геології та надр України від 22.12.2018 №508 в частині надання ТОВ «Варва Нафта» спеціального дозволу на користування надрами для геологічного вивчення нафто-газоносних надр та скасування спеціального дозволу на користування надрами №4979, виданого 05.03.2019 Державною службою геології та надр України ТОВ «Варва Нафта».

24. Колегія суддів КАС ВС зазначає, що таке обґрунтування є сумісним з розумінням «інтересів держави», що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, який міститься, зокрема, у постановах від 24.03.2020 у справі №806/1001/17, від 16.04.2020 у справі №826/7696/18 та від 29.01.2024 у справі №160/20090/23, відповідно до якого дотримання встановленого порядку користування надрами становить особливий суспільний інтерес, оскільки відповідно до статті 13 Конституції України надра є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. У зв`язку з цим, важливим є забезпечення та перевірка уповноваженими державними органами чіткого дотримання особами, які виявили бажання отримати спеціальний дозвіл на користування надрами, вимог користування надрами та відповідність таких осіб, визначеним законодавством критеріям (умовам). Тільки такий підхід забезпечить раціональне використання родовищ корисних копалин, а також реалізацію принципу рівності перед законом та запобігання всім формам дискримінації.

25. З приводу наявності підстав, визначених частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», для представництва інтересів держави у суді у справі, що розглядається, колегія суддів зазначає наступне.

26. У позовній заяві прокурор стверджує про бездіяльність Міндовкілля, якого вважає належним органом, до повноважень якого належить здійснення контролю за дотриманням процедури надання надр у користування у спосіб, обраний прокурором, тобто шляхом звернення до суду.

27. Отже, вирішуючи питання про наявність підстав, визначених частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», для представництва прокурором інтересів держави у суді у спірних правовідносинах, суди мали визначити наявність органу, уповноваженого здійснювати контроль у сфері дотримання дозвільної процедури, у тому числі процедури надання спеціального дозволу на користування надрами, права звертатися до адміністративного суду з позовом до Держгеонадра України про визнання протиправними та скасування рішень, прийнятих у межах процедури розгляду питання про надання спеціального дозволу на користування надрами.

28. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що у Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (Міндовкілля) є законодавчо визначені повноваження на проведення перевірок діяльності Державної служби геології та надр України та у випадку виявлення порушень при виданні спецдозволів є дискреційне право на їх анулювання, з метою захисту прав Держави у цих правовідносинах, через що відхилили доводи прокурора про наявність у нього підстав для звернення до суду з цим позовом.

29. З такими висновками колегія суддів КАС ВС не погоджується, виходячи з наступного.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.11.2022 у справі №240/401/19 дійшов таких висновків:

«…Суд зазначає, що зі змісту позовної заяви вбачається, що прокурор діє як самостійний позивач і не здійснює представництво інтересів держави в особі будь-якого з державних органів, що виконують функції контролю за дотриманням встановленої процедури надання спеціального дозволу на користування надрами (Держгеонадра, ДКЗ України або Житомирської обласної ради). При цьому, прокурор зазначав, що органи виконавчої влади, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням вищезазначеними органами встановленого порядку надання спеціального дозволу на користування надрами - Кабінет Міністрів України та Державна регуляторна служба України, не наділені повноваженнями звертатися до суду з позовом про визнання незаконними та скасування дій та рішень Держгеонадра, ДКЗ України або відповідної ради у межах процедури надання спеціального дозволу на користування надрами, а волевиявлення цих органів при виконанні своїх функцій, зокрема, щодо державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр, прийняття до розгляду матеріалів геолого-економічної оцінки та погодження видачі спеціального дозволу за результатами розгляду цих матеріалів, не відповідає чинному законодавству. Отже, самостійне звернення прокурора з цим позовом спрямовано виключно на захист та відновлення порушених інтересів держави.

125. Виходячи з таких критеріїв, у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, саме прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави - Держгеонадра, ДКЗ України та Житомирська ОР набувають статусу відповідача.

126. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.07.2022 у справі № 910/5201/19.

127. На цій підставі Суд доходить висновку, що спеціальним законом, а саме - Кодексом України про надра не передбачено право Кабінету Міністрів України, Державної регуляторної служби України або іншого органу звертатися з позовом до суду з метою оскарження рішень, дій або бездіяльності державних органів у правовідносинах, що виникають у межах процедури надання спеціального дозволу на користування надрами.».

30. Спірні правовідносини, що виникли у справі №240/401/19, та у справі, що розглядається, є подібними, а обставини, за яких ці правовідносини винили - релевантними.

31. Отже, колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що із цим позовом може звертатись Кабінет Міністрів України, Державна регуляторна служба України та Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, оскільки вказане не передбачене Кодексом України про надра.

32. При цьому прокурор має звертатись до суду з таким позовом як самостійний позивач в інтересах держави, а не в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів.

33. Суд також враховує, що звернення прокурора до суду у порядку адміністративного судочинства у цій справі слугує меті захисту суспільного інтересу у сфері дотримання вимог законодавства про надра та встановленого порядку надання спеціального дозволу на користування надрами, а тому за відсутності державного органу, уповноваженого на звернення з відповідним позовом, прокурор, звертаючись до суду з цим позовом, діяв відповідно до вимог статті 53 КАС України та частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

34. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про відсутність підстав, визначених частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», для звернення прокурора до суду з метою захисту інтересів держави.

35. Щодо строків звернення до суду колегія суддів зазначає таке.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

36. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

37. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

38. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України.

Згідно із частинами першою, другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

39. Отже строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

40. Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

41. Як встановлено судами попередніх інстанцій, прокурор оскаржує наказ Державної служби геології та надр України від 22.12.2018 №508 та спеціальний дозвіл на користування надрами №4979, виданий 05.03.2019.

42. До суду із цим позовом прокурор звернувся 11.10.2023, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду, передбаченого нормами КАС України.

43. Суд зазначає, що зміна судової практики Верховного Суду щодо адміністративної процесуальної дієздатності прокурора у правовідносинах у сфері дотримання процедури надання спеціального дозволу на користування надрами, 29.11.2022 (постанова Верховного Суду у справі №240/401/19) не може розглядатися, як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду з адміністративним позовом.

44. Частиною другою та п`ятою статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

45. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на звернення з позовом у публічно-правових відносинах.

46. Встановлення строків звернення до суду передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій щодо захисту своїх прав, свобод та інтересів.

47. Інститут строків звернення до суду в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

48. Згідно із частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

49. Так, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Ключовою є фраза "з поважних причин", а отже це і є предметом доказування при вирішенні питання щодо встановлення поважності причин для позивача, тобто якщо строк був пропущений з поважних причин, це повинно підтверджуватися незаперечними письмовими доказами.

50. Таким чином, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.

51. Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов`язано з їх реалізацією.

52. Строк звернення до адміністративного суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

53. Положеннями частини третьої статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

54. Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що звертаючись із цим позовом 11.10.2023 прокурор не навів об`єктивних причин, які перешкоджали звернутися з цим позовом у найбільш короткі строки після зміни судової практики, яка підтверджує можливість пред`явлення прокурором позовів такої категорії, як самостійним позивачем (після прийняття Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду постанови від 29.11.2022 у справі № 240/401/19). При цьому відсутні підстави вважати такий строк розумним та об`єктивно необхідним для реалізації права на судовий захист.

55. Поряд з цим, слід звернути увагу, що зміна підходів до правозастосування в правовідносинах щодо повноважень на звернення з позовом до адміністративного суду для захисту інтересів держави у сфері дотримання процедури надання спеціального дозволу на користування надрами не є поважною причиною, за наявності якої суд зобов`язаний поновити пропущений строк звернення до суду.

56. Той факт, про який позивач вказує у заяві про поновлення строку, не є непереборною обставиною, з підстав якої позивач не міг звернутись до суду в межах встановленого строку КАС України.

57. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

58. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними.

59. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо об`єктивно йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив через можливі власні недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до свого права на звернення до суду.

60. Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

61. Колегія суддів зазначає, що належних та допустимих доказів щодо причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом із зазначеними позовними вимогами, із змісту заяви на усунення недоліків позовної заяви не вбачається, у зв`язку з цим суди дійшли вірного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.

62. Таким чином, колегія суддів вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій про те, що вказані позивачем обставини, якими він обґрунтовує поважність пропущення строків звернення до суду, не можуть бути поважними причинами для поновлення строку звернення до суду з позовом, оскільки вказане матиме наслідок необґрунтованого втручання суду у принцип правової визначеності та порушення права інших учасників провадження на справедливий судовий розгляд в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Обставин, які об`єктивно унеможливлювали реалізацію прав щодо своєчасного звернення до суду позивачем не наведено.

63. Посилання прокурора на зміну підходів до правозастосування в правовідносинах щодо повноважень на звернення до суду із даною категорією справ не змінює момент, з якого він повинен був дізнатись про порушення інтересів держави, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо захисту таких інтересів.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 12.12.2023 у справі № 240/21810/23, від 21.05.2024 у справі № 240/8829/23, від 21.05.2024 у справі № 240/25181/23.

64. У зв`язку з вказаним, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для повернення позовної заяви з підстав пропущення строку звернення до суду без поважних на те причин.

65. Зважаючи, що судами неправильно застосовано норми процесуального права щодо відсутності повноважень у прокурора щодо звернення до суду із цим позовом, але правильно надано оцінку дотримання строку звернення до суду, наслідком пропущення якого є повернення позовної заяви, колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення підлягають зміні в частині мотивів.

66. Відповідно до частини першої, четвертої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

67. Враховуючи результат касаційного перегляду, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 341, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури задовольнити частково.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2024 змінити в частині мотивів.

В решті судові рішення залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді: Н. В. Коваленко

Т. Г. Стрелець