Рішення

від 17.12.2024 по справі 225/1218/24

ДРУЖКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 225/1218/24

Провадження № 2/229/1859/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 р. м. Дружківка, Донецької області

Дружківський міський суд Донецької області в складі:

судді Худіної О.О.,

за участі секретаря Шипілової Г.І.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Дружківка Донецькоїобласті цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Бахмутської міської ради про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування запису про право власності та визнання права власності порядку спадкування на частину житлового будинку,

В С Т А Н О В И В:

до Дружківського міського суду Донецької області з Дзержинського міського суду Донецької області надійшли матеріали позовної заяви представника позивача ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Бахмутської міської ради про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування запису про право власності та визнання права власності порядку спадкування на частину житлового будинку

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що згідно договору купівлі-продажу від 03 квітня 1992 року, посвідченого секретарем Красненської сільської ради народних депутатів, ОСОБА_3 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі продажу щодо домогосподарства 12 частина, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивача, ОСОБА_5 , помер. Після смерті чоловіка, ОСОБА_5 , відкрилася спадщина, яка складалася, зокрема з права на 1/2 частину жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 01.08.2013 року № 34731879 виданого Другою артемівською державною нотаріальною конторою, після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , було відкрито спадкову справу номер 54829143, номер у нотаріуса: 345/13.

Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 02.12.2013 року № 35944121 після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 було видано два свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки.

Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 02.12.2013 року № 35944075, після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 було видано свідоцтво про право на спадщину на будинок, АДРЕСА_1 .

Зі змісту свідоцтва про право на спадщину за законом від 2 грудня 2013 року, виданого державним нотаріусом Другої артемівської державної нотаріальної контори В.А. Літвіновою, спадщина, на яку видано свідоцтво після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , складається з: 1/2 (однієї-другої) частин жилого будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 яка належала спадкодавцю на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого Красненською сільською радою 03.04.1992 року за реєстровим № 118 та зареєстрованого у комунальному підприємстві бюро технічної інвентаризації м. Артемівська 13.04.1992 року за № 5-1084, розташований на земельній ділянці. На земельній ділянці розташований один дерев`яний 1/2 цегляний жилий будинок, загальною площею - 66,70 кв.м., в тому числі житловою - 41,80 кв.м. з усіма надвірними побудовами і спорудами: гараж, літня кухня, сарай, огорожа, хвіртка.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.12.2013 року № 13790518, державним реєстратором: Літвіновою Валентиною Анатоліївною, Друга артемівська державна нотаріальна контора, було зареєстровано право власності на 1/2 частину житлового будинку, об`єкта житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 .

Тобто, при реєстрації права власності на житловий будинок за ОСОБА_2 , державним нотаріусом Другої артемівської державної нотаріальної контори В.А. Літвіновою було допущено дві помилки в адресі об`єкта нерухомого майна, а саме: зазначено про наявність квартири АДРЕСА_2 та допущено помилку в назві вулиці.

З метою усунення наявних в реєстрі речових прав на нерухоме майно помилок в адресі нерухомого майна, позивачем було направлено звернення до нотаріуса Літвінової Валентини Анатоліївни письмову заяву та документи, які підтверджували мої посилання.

Зі змісту відповіді уже приватного нотаріуса Літвінової В.А. від 03.04.2024 року № 57/01-16 вбачалося наступне: «Вищезазначене свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок видавалось на підставі документів, наданих Вами нотаріусу для оформлення спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . У правовстановлюючому документі, а саме Договорі купівлі-продажу, посвідченому секретарем Красненської сільської ради Артемівського району Донецької області 03 квітня 1992 року за реєстровим № 118 зазначено, що предметом договору є 1/2 частка будівлі («домостроєніє») за адресою: (російською мовою) АДРЕСА_3 ; в Технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_4 , власник ОСОБА_5 1/2 частка. На підставі викладеного, повідомляю, що виправити технічну помилку в Свідоцтві про право на спадщину за законом на 1/2- (одну-другу) частку житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 (чотирнадцять) квартира АДРЕСА_2 , а також внести зміни до розділу. відкритому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на житловий будинок (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 228576514209) не вбачається можливим. Виправлення помилки, відомостей, що впливають на права третіх осіб, здійснюється державним реєстратором виключно за наявності згоди таких осіб або на підставі судового рішення.».

У зв`язку з цим, просить суд визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом номер у реєстрі 3453, видане 02.12.2013 року державним нотаріусом Другої артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою Валентиною Анатоліївною на ім`я ОСОБА_2 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 ; скасувати запис про право власності № 3636006, внесений 02.12.2013 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності державним реєстратором Другої артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою Валентиною Анатоліївною, на підставі свідоцтва про право на спадщину № 3453, виданого 02.12.2013 року Другою артемівською державною нотаріальною конторою; визнати за ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 20 серпня 2024 року відкрито провадження по цивільній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено підготовче судове засідання та витребувано у Бахмутської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи № 3453, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 .

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 27 вересня 2024 року підготовче судове засідання було відкладено.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 17 жовтня 2024 року підготовче судове засідання було відкладено.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 11 листопада 2024 року судове засідання було відкладено.

Позивач та її представник у підготовче судове засідання не з`явились про дату, час і місце судового засідання повідомлялись належним чином, від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у підготовче судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, в матеріалах справи є заява про розгляд справи без його участі, не заперечує проти задоволення позовних вимог.

З урахуванням ч.2ст.247 ЦПК Україниу зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Руїз Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994, заява № 18390/91 вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першоїстатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог абозаперечень.

Згідност. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 03 квітня 1992 року, посвідченого секретарем Красненської сільської ради народних депутатів, ОСОБА_3 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі продажу щодо домогосподарства 1/2 частина, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .(а.с.17-19)

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 .(а.с.20)

Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 02.12.2013 року № 35944075, після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 було видано свідоцтво про право на спадщину на будинок, АДРЕСА_1 .(а.с.24-25)

Зі змісту свідоцтва про право на спадщину за законом від 2 грудня 2013 року, виданого державним нотаріусом Другої артемівської державної нотаріальної контори В.А. Літвіновою, спадщина, на яку видано свідоцтво після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , складається з: 1/2 (однієї-другої) частин жилого будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 яка належала спадкодавцю на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого Красненською сільською радою 03.04.1992 року за реєстровим № 118 та зареєстрованого у комунальному підприємстві бюро технічної інвентаризації м. Артемівська 13.04.1992 року за № 5-1084, розташований на земельній ділянці. На земельній ділянці розташований один дерев`яний 1/2 цегляний жилий будинок, загальною площею - 66,70 кв.м., в тому числі житловою - 41,80 кв.м. з усіма надвірними побудовами і спорудами: гараж, літня кухня, сарай, огорожа, хвіртка.(а.с.26)

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.12.2013 року № 13790518, державним реєстратором: Літвіновою Валентиною Анатоліївною, Друга артемівська державна нотаріальна контора, було зареєстровано право власності на 1/2 частину житлового будинку, об`єкта житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 .(а.с.27-28)

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) та спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Окрім цього спадкове право характеризується цілою низкою спеціальних способів захисту прав та інтересів судом. Серед таких способів захисту у ст.1301 ЦК України виокремлено визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним. Так, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Свідоцтво про право на спадщину - це правовстановлюючий документ, що посвідчує виникнення у спадкоємця права власності на спадкове майно. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується процес оформлення спадкових прав.

Як роз`яснено у пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до статті 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Крім того, суд враховує, що особливість визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину як спеціального способу захисту спадкових прав судом зумовлена сутністю свідоцтва про право на спадщину, яке за своєю правовою природою не є правочином.

Як наголошено у постанові Верховного Суду від 15.10.2019 справа № 916/780/18, свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє права та обов`язки, тобто не є правочином. Однак свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину, і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстр прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Таким чином, з аналізу наведеної норми Закону вбачається, що ефективним способом захисту порушених прав та інтересів позивача є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав; судове рішення про визнання недійсним чи скасування документів на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Позовна вимога про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень є похідною від позовної вимоги про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки підставою для державної реєстрації речового права було вищевказане свідоцтво.

Щодо визнання права власності за позивачем в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , то слід зазначити наступне.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно ст. 1217 ЦК спадкування здійснюється за заповітом або законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті, що закріплено ст. 1218 ЦК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1270 Цивільного Кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власника є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Дане також підтверджується п. 3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування».

Приписами ч.2 ст.328 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За вказаних вище обставин, беручи до уваги те, що спадкодавець з підстав, що не заборонені законом, а отже, правомірно набула право власності на спадкове майно; позивач, як спадкоємець за законом прийняла спадщину, претендує на спадкове майно, однак не може оформити право власності на нього, оскільки при реєстрації права власності на житловий будинок за ОСОБА_2 , державним нотаріусом Другої артемівської державної нотаріальної контори В.А. Літвіновою було допущено дві помилки в адресі об`єкта нерухомого майна, а саме: зазначено про наявність квартири АДРЕСА_2 та допущено помилку в назві вулиці, а тому визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, а обставини склалися так, що в іншому, крім судового порядку, позивач не має можливості реалізувати своє право на спадщину, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 247, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, ст. ст.15, 16, 18, 321, 392, 1216-1218, 1220, 1268, 1270, 1301 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Бахмутської міської ради про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування запису про право власності та визнання права власності порядку спадкування на частину житлового будинку задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом номер у реєстрі 3453, видане 02.12.2013 року державним нотаріусом Другої артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою Валентиною Анатоліївною на ім`я ОСОБА_2 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 ;

Скасувати запис про право власності № 3636006, внесений 02.12.2013 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності державним реєстратором Другої артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою Валентиною Анатоліївною, на підставі свідоцтва про право на спадщину № 3453, виданого 02.12.2013 року Другою артемівською державною нотаріальною конторою;

Визнати за ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.О. Худіна