Рішення

від 28.11.2024 по справі 334/5178/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 28.11.2024

Справа № 334/5178/24

Провадження № 2/334/2328/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Козлової Н.Ю.,

при секретарі Александровій А.С.

прокурора Головко О.Є.

представника позивача Савченко І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АФІНАГРАНД» про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання недійсним акту прийому-передачі та грошової вартості майна,

в с т а н о в и в :

Заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АФІНАГРАНД» про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання недійсним акту прийому-передачі та грошової вартості майна.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

У власності територіальної громади міста Запоріжжя перебуває земельна ділянка площею 0,0774 га (кадастровий номер 2310100000:04:036:0301), яка належить до земель комунальної форми власності.

Право власності територіальної громади міста Запоріжжя на земельну ділянку порушено через незаконну реєстрацію за ОСОБА_1 та надалі за ТОВ «АФІНАГРАНД» права власності на Нежитлові будівлі, що складаються з: адміністративної будівлі літ.А, площею 19,0 кв.м.; адміністративної будівлі літ.Б, площею 32,6 кв.м.; адміністративної будівлі літ.В, площею 19,0 кв.м.; замощення-І, замощення -II загальною площею 41,5 кв.м на цій ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі рішення державного реєстратора Запорізької районної державної адміністрації Лагно Марини Юріївни від 17.04.2019 №46505685 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на Нежитлові будівлі, що складаються з: адміністративної будівлі літ.А, площею 19,0 кв.м.; адміністративної будівлі літ.Б, площею 32,6 кв.м.; адміністративної будівлі літ.В, площею 19,0 кв.м.; замощення-І, замощення -II загальною площею 41,5 кв.м по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1812501223101, номер відомостей про речове право: 31212451).

Підставою для проведення державної реєстрації вказаного нерухомого майна стали технічний паспорт ПП «Міжрегіональний центр технічної інвентаризації» від 10.01.2018; акт ПП «Міжрегіональний центр технічної інвентаризації» ЗП/2018/136 від 10.01.2018.

24.10.2019 на підставі акту прийому-передачі та грошової вартості майна укладеного між ОСОБА_1 як власником об`єкта нерухомості та ним же в особі засновника ТОВ «АФІНАГРАНД», останньому були передані у власність вищенаведений об`єкт нерухомого майна як внесок до статутного капіталу.

25.10.2019 на підставі даного акту прийому-передачі та вартості майна від 24.10.2019 державним реєстратором Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенковим Сергієм Олександровичем рішенням №49396244 проведено державну реєстрацію права власності ТОВ «АФІНАГРАНД» на Нежитлові будівлі, що складаються з адміністративної будівлі літ.А, площею 19,0 кв.м.; адміністративної будівлі літ.Б, площею 32,6 кв.м.; адміністративної будівлі літ.В, площею 19,0 кв.м.; замощення-І, замощення -II загальною площею 41,5 кв.м по АДРЕСА_1 (номер відомостей про речове право: 33885235).

21.11.2023 ТОВ «АФІНАГРАНД» звернулось до Запорізької міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.

Рішенням Запорізької міської ради від 22.12.2023 №77/38 надано дозвіл ТОВ «АФІНАГРАНД» на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1100 га по АДРЕСА_1 для розташування об`єкта торгівлі та подальшого надання її в оренду.

У подальшому, ФОП ОСОБА_2 на замовлення ТОВ «АФІНАГРАНД» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для розташування об`єкту торгівлі.

На підставі вказаної технічної документації із землеустрою 14.02.2024 здійснено державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:036:0301, площею 0,0774 га.

На теперішній час, речові права на вказану земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав не зареєстровані.

Вказані реєстраційні дії здійснено з метою створення уявної законності набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, що розміщений на спірній земельній ділянці по АДРЕСА_1 , з метою подальшого заволодіння земельною ділянкою комунальної форми власності у поза конкурентний спосіб (без проведення земельних торгів).

Державна реєстрація прав власності на об`єкт нерухомого майна Нежитлові будівлі, що складаються з: адміністративної будівлі літ.А, площею 19,0 кв.м.; адміністративної будівлі літ.Б, площею 32,6 кв.м.; адміністративної будівлі літ.В, площею 19,0 кв.м.; замощення-І, замощення -II загальною площею 41,5 кв.м по АДРЕСА_1 , здійснена у порушення вимог законодавства та підлягає скасуванню у судовому порядку з огляду на наступне.

Зі змісту технічного паспорту від 10.01.2018, виготовленого ПП «Міжрегіональний центр технічної інвентаризації» на нежитлові будівлі, за адресою: АДРЕСА_1 , поданого реєстратору встановлено, що в графі «рік побудови» будівель зазначено 1989.

ОСОБА_1 1986 року народження, а отже на момент будівництва цих будівель останньому було 3 роки, що ставить під сумнів можливість набуття ним права власності на спірну нерухомість у 1989 році.

При цьому, технічний паспорт на підставі якого зареєстровано право власності, не підтверджує право власності на зареєстрований об`єкт нерухомості та не дає можливості встановити підстави набуття права власності ОСОБА_1 на вищевказаний об`єкт нерухомості.

Технічний паспорт на об`єкт нерухомості є документом, що підтверджує проведення технічної інвентаризації об`єкту та не може бути самостійною підставою виникнення права власності.

За інформацією Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради та архівних даних, переданих виконавчими органами Запорізької міської ради, які здійснювали присвоєння та зміну поштових адрес об`єктам нерухомого майна в м. Запоріжжя відсутня інформація щодо присвоєння поштової адреси об`єктам нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначене свідчить про проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно за відсутності документа, що підтверджує присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна.

Отже, вказана адреса, а саме: АДРЕСА_1 самовільно використана заявником та внесена державним реєстратором до Державного реєстру прав з порушеннями вимог чинного законодавства, без її присвоєння в установленому порядку та без надання підтверджуючих документів, які вимагаються Порядком реєстрації, як обов`язковий документ для державної реєстрації права власності.

Вищевказане підтверджується актом за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області Лагно Марини Юріївни від 27.02.2024 № 1043/19.1.1/24, яким встановлено що останнім порушено вимоги статей 3, 10, 23 Закону, пунктів 12, 41 Порядку № 1127, оскільки проведено державну реєстрацію прав: за відсутності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; за відсутності документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; без направлення відповідного запиту до органу, який проводив оформлення та/або реєстрацію прав про надання інформації, необхідної для державної реєстрації прав, що виникли до 01.01.2013.

За результатами вказаної камеральної перевірки, наказом Міністерства юстиції України від 27.02.2024 №551/5 анульовано державному реєстратору Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області ОСОБА_3 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В ході досудового розслідування кримінального провадження №42023082020000055 оглядом місця події встановлено, що на спірній земельній ділянці розташована тимчасова металева споруда, відсутні будь-які капітальні будівлі та споруди.

Зазначене також підтверджується виконаним ФОП ОСОБА_4 (кваліфікаційний сертифікат інженера-геодезиста №013373 від 11.11.2016) технічним звітом з виконання кадастрової зйомки по обстеженню меж земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:036:0301. Відповідно до зазначеного технічного звіту, при геодезичному обстежені встановлено, що в межах земельної ділянки знаходиться металева споруда, об`єкти нерухомості відсутні.

Так, Департаментом архітектури та містобудування Запорізької міської ради, до прокуратури надано копію паспорта прив`язки тимчасової споруди від 15.03.2018 №ТС-Д-399/1644 (зі змінами від 04.02.2022) - тимчасової споруди по продажу товарів народного споживання, за адресою: АДРЕСА_2 .

Замовником вказаного паспорту прив`язки ТС була ОСОБА_5 .

Відповідно до договору купівлі-продажу майна №2401 від 24.01.2022 ОСОБА_6 відчужила на користь ТОВ «АЛЬТУМ ГРУП» тимчасову споруду, загальною площею 11 м2, за адресою АДРЕСА_2 .

Надалі, 04.02.2022, на підставі даного правочину та заяви ТОВ «АЛЬТУМ ГРУП» №24/01/22-1 від 24.01.2022 в особі ОСОБА_7 , до паспорта прив`язки тимчасової споруди від 15.03.2018 №ТС-Д-399/1644 внесено зміни щодо власника ТС. Термін дії паспорту прив`язки ТС - до 15.03.2023.

Також в ході досудового розслідування кримінального провадження №42023082020000055 призначено судову будівельно-технічну експертизу. Відповідно до висновку експерта, за результатами проведеного дослідження встановлено, що схема розташування будівель а саме: нежитлової (адміністративної) будівлі літ. А, площею 19,0 кв.м.; нежитлової (адміністративної) будівлі літ.Б, площею 32,6 кв.м.; нежитлової (адміністративної) будівлі літ.В, площею 19,0 кв.м.; замощення-І, замощення-ІІ не відповідає Технічному паспорту на нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленому ПП «Міжрегіональний центр технічної інвентаризації» станом на 12.01.2018, оскільки вищевказані будівлі відсутні на земельний ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , на дату огляду 05.04.2024р. Проте на вищевказаній земельний ділянці розташована споруда яка обшита металом із покрівлею з металочерепиці, габаритними розмірами 2.65м х 5,16м, Н=3,17 м, яка розташована на щебенево-бетонному замощенні. До споруди прокладена мережа електропостачання та встановлено лічильник обліку.

Вищезазначене не відповідає Технічному паспорту на нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого ПП «Міжрегіональний центр технічної інвентаризації» станом на 12.01.2018.

Проведеним дослідженням встановлено, що вищезазначена споруда за своїми конструктивними особливостям має ознаки тимчасової споруди, може бути демонтована/розібрана і змонтована в іншому місці без фізичного та економічного знецінення конструкцій.

Співставленням графічних матеріалів технічного паспорту від 10.01.2018, виготовленого ПП «Міжрегіональний центр технічної інвентаризації» на нежитлові будівлі, за адресою: АДРЕСА_1 , проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність виготовленого ФОП ОСОБА_2 на замовлення ТОВ «АФІНАГРАНД», паспорта прив`язки тимчасової споруди від 15.03.2018 №ТС-Д-399/1644 та протоколу огляду місця події від 03.01.2024 у кримінальному провадженні №42023082020000055 встановлено, що вищевказана тимчасова споруда по АДРЕСА_2 розташована на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:036:0301, на приблизному місці розташування літ. В (за технічним паспортом).

Таким чином, за місцем знаходження зареєстрованого спірного об`єкта нерухомого майна розміщена тимчасова споруда, що підтверджується протоколом огляду місця події від 03.01.2024, висновком експерта та технічним звітом з виконання кадастрової зйомки.

Отже, не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов`язані фундаментом із землею.

Засновником ТОВ «АЛЬТУМ ГРУП» (власник вищезгаданої тимчасової споруди) та ТОВ «АФІНАГРАНД» (власник спірної нерухомості) є ОСОБА_8 , що свідчить про заздалегідь сплановану схему позаконкуретного отримання у володіння земельної ділянки.

Таким чином, державним реєстратором, в порушення вимог ст. 5 вказаного Закону про реєстрацію, зареєстровано право власності на тимчасову споруду за адресою: АДРЕСА_1 як об`єкт нерухомості.

До вищевказаного об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 ніколи не були підключені жодні комунікації.

Спірні нежитлові будівлі не були підключені до жодних комунікацій, у тому числі і до 1989 року, що також вказує на те, що реєстрацію права власності проведено на неіснуючі будівлі.

ОСОБА_1 не міг у законний спосіб набути право власності на спірний об`єкт нерухомого майна, який відсутній на земельній ділянці комунальної власності (не збудований, не введений в експлуатацію), а отже право власності у відповідача на це майно не виникло та не могло виникнути.

Таким чином, державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 проведено в порушення вимог ст. ст. 3, 10, 18, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 12, 40-42 Порядку №1127, тому рішення державного реєстратора підлягає скасуванню.

Право власності на спірний об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 перейшло до ТОВ «АФІНАГРАНД» на підставі акту прийому-передачі та грошової вартості майна від 24.10.2019, посвідченого приватним нотаріусом ЗМНО Кардаш Я.О. та зареєстрованого в реєстрі за №1188,1189.

Разом з тим, оскільки спірний об`єкт нерухомого майна фактично ніколи не існував, у зв`язку з чим ОСОБА_1 не набував у встановленому порядку право власності на нього, тому не мав права розпоряджатись ним, в тому числі відчужувати на користь ТОВ «АФІНАГРАНД».

На момент укладення ТОВ «АФІНАГРАНД» спірного правочину з продажу нежитлових будівель по АДРЕСА_1 , спірна земельна ділянка, у власності ОСОБА_1 чи будь-яких інших осіб не перебувала, речові права на земельну ділянку оформлені не були.

Водночас, реєстрація права власності об`єкту нерухомості на земельній ділянці, власником якої є територіальна громада міста Запоріжжя, істотно обмежує права власника землі, оскільки Запорізька міська рада не може використовувати земельну ділянку ні для власної забудови, ні іншим чином.

Державна реєстрація нерухомого майна на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.

ОСОБА_1 передаючи до статутного капіталу ТОВ «АФІНАГРАНД» спірний об`єкт нерухомості, будучи засновником останнього, та приймаючи його у власність цього товариства, достеменно знав про те, що нежитлові будівлі відсутні на земельній ділянці комунальної власності (не збудовані, не введені в експлуатацію) та мав усвідомлювати можливість виникнення у подальшому ситуації, за якої до нього буде пред`явлено вимогу про скасування права власності.

На підставі вищевикладеного, заступник прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області просить суд скасувати рішення державного реєстратора Запорізької районної державної адміністрації Лагно Марини Юріївни від 17.04.2019 (індексний номер рішення 46505685) про державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1812501223101), за ОСОБА_1 (номер відомостей про речове право: 31212451), з відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна. Визнати недійсним акт прийому-передачі та грошової вартості майна від 24.10.2019, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я.О. та зареєстрований в реєстрі за №1188,1189. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АФІНАГРАНД» (місцезнаходження: 69006, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Портова, будинок 2Г, код ЄДРПОУ 43296428) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя кошти, витрачені у 2024 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 6 056,00 грн.

Представник позивача Запорізької міської ради у судовому засіданні підтвердив підстави звернення до суду та фактичні обставинами, якими обґрунтовується позов. Просив суд його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та письмових доказів наданих до суду.

Відповідач повідомлений про розгляд справи, шляхом надіслання ухвали про відкриття провадження разом з матеріалами позовної заяви на адресу його реєстрації у судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву не надсилав, причини неявки суду не повідомив, з заявою про розгляд справи у його відсутність до суду не звертався.

Суд, за згодою представника позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі матеріалів справи у відповідності зі ст.ст. 223 ч. 4, 279, 280 ЦПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною,Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно дост. 9 Конституції Україниє частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно дост. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зіст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно вимог ст.ст.76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В ході судового розгляду прокурором доведено, що Дніпровською окружною прокуратурою м. Запоріжжя при виконанні повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України, статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», виявлено факт порушення інтересів держави при реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна на земельній ділянці територіальної громади міста Запоріжжя, що потребує вжиття заходів реагування в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

Зокрема, встановлено проведення незаконної реєстрації права власності на неіснуючий об`єкт нерухомого майна - Нежитлові будівлі, що складаються з: адміністративної будівлі літ.А, площею 19,0 кв.м.; адміністративної будівлі літ.Б, площею 32,6 кв.м.; адміністративної будівлі літ.В, площею 19,0 кв.м.; замощення-І, замощення -II загальною площею 41,5 кв.м, по АДРЕСА_1 , та реєстрації у зв`язку з цим земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:036:0301.

У власності територіальної громади міста Запоріжжя перебуває земельна ділянка площею 0,0774 га (кадастровий номер 2310100000:04:036:0301), яка належить до земель комунальної форми власності (далі - спірна ділянка).

Разом з цим, на даний час право власності територіальної громади міста Запоріжжя на земельну ділянку порушено через незаконну реєстрацію за ОСОБА_1 та надалі за ТОВ «АФІНАГРАНД» права власності на Нежитлові будівлі, що складаються з: адміністративної будівлі літ.А, площею 19,0 кв.м.; адміністративної будівлі літ.Б, площею 32,6 кв.м.; адміністративної будівлі літ.В, площею 19,0 кв.м.; замощення-І, замощення -II загальною площею 41,5 кв.м на цій ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, на підставі ріщення державного реєстратора Запорізької районної державної адміністрації Лагно Марини Юріївни від 17.04.2019 №46505685 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на Нежитлові будівлі, що складаються з: адміністративної будівлі літ.А, площею 19,0 кв.м.; адміністративної будівлі літ.Б, площею 32,6 кв.м.; адміністративної будівлі літ.В, площею 19,0 кв.м.; замощення-І, замощення -II загальною площею 41,5 кв.м по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1812501223101, номер відомостей про речове право: 31212451).

Підставою для проведення державної реєстрації вказаного нерухомого майна стали технічний паспорт ПП «Міжрегіональний центр технічної інвентаризації» від 10.01.2018; акт ПП «Міжрегіональний центр технічної інвентаризації» ЗП/2018/136 від 10.01.2018.

Надалі, 24.10.2019 на підставі акту прийому-передачі та грошової вартості майна укладеного між ОСОБА_1 як власником об`єкта нерухомості та ним же в особі засновника ГОВ «АФІНАГРАНД», останньому були передані у власність вищенаведений об`єкт нерухомого майна як внесок до статутного капіталу.

25.10.2019 на підставі даного акту прийому-передачі та вартості майна від 24.10.2019 державним реєстратором Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенковим Сергієм Олександровичем рішенням №49396244 проведено державну реєстрацію права власності ТОВ «АФІНАГРАНД» на Нежитлові будівлі, що складаються з адміністративної будівлі літ.А, площею 19,0 кв.м.; адміністративної будівлі літ.Б, площею 32,6 кв.м.; адміністративної будівлі літ.В, площею 19,0 кв.м.; замощення-І, замощення -II загальною площею 41,5 кв.м по АДРЕСА_1 (номер відомостей про речове право: 33885235).

Надалі, 21.11.2023 ТОВ «АФІНАГРАНД» звернулось до Запорізької міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.

Рішенням Запорізької міської ради від 22.12.2023 №77/38 надано дозвіл ТОВ «АФІНАГРАНД» на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1100 га по АДРЕСА_1 для розтащування об`єкта торгівлі та подальшого надання її в оренду.

У подальшому, ФОН ОСОБА_2 на замовлення ТОВ «АФІНАГРАНД» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для розташування об`єкту торгівлі.

На підставі вказаної технічної документації із землеустрою 14.02.2024 здійснено державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:036:0301, площею 0,0774 га.

На теперішній час, речові права на вказану земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав не зареєстровані.

Вказані реєстраційні дії здійснено з метою створення уявної законності набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, що розміщений на спірній земельній ділянці по АДРЕСА_1 , з метою подальшого заволодіння земельною ділянкою комунальної форми власності у поза конкурентний спосіб (без проведення земельних торгів).

Нежитлові будівлі, що складаються з: адміністративної будівлі літ.А, площею 19,0 кв.м.; адміністративної будівлі літ.Б, площею 32,6 кв.м.; адміністративної будівлі літ.В, площею 19,0 кв.м.; замощення-І, замощення -II загальною площею 41,5 кв.м по АДРЕСА_1 , здійснена у порушення вимог законодавства та підлягає скасуванню у судовому порядку з огляду на наступне.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованості активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрацій. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Статтею 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. У випадку, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ст. 334 ЦК України право на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає із дня такої реєстрації.

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо майна і одночасно створює перешкоди для реалізації своїх прав законному власнику - державі (ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Разом з тим, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

При дослідженні судом обставин наявності у особи права власності суд встановив підставу, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18).

Отже, державна реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності на об`єкт (у цьому випадку на нежитлові будівлі по АДРЕСА_1 ) за особою, яка не має на нього жодних прав, є перешкодою в реалізації усіх правомочностей власника щодо спірної земельної ділянки.

Статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, відповідні права припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.

Указані положення узгоджуються з п.9 ч.І ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема з приписами про те, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Крім того, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 14 цього Закону розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ.

Також, необхідно зазначити, що навіть у випадку, якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема для державної реєстрації подані всі необхідні документи відповідно до закону та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), це не є перешкодою для задоволення позову.

Така позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 915/127/18 та Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 915/572/17.

Так, відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, згідно з п. 1 ч. 1 ст. з Закону, загальними засадами державної реєстрації прав є, серед іншого, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, а також їх внесення до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Частиною 3 ст. З Закону, передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Положеннями ст. 18 Закону визначено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до ч.3 ст.10 Закону (в редакції станом на дату проведення спірної реєстрації) державний реєстратор, серед іншого, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації; під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

При цьому, п. 4 ч. 1 ст. 18 Закону (в редакції станом на дату первинної реєстрації ОНМ), передбачено, що одним з етапів проведення державної реєстрації прав є перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.

За ч. 1 ст. 22 Закону документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 1 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (надалі - Порядок №1127), передбачено, що він визначає перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до п. 40 Порядку №1127 (у діючій на той час редакції) державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком.

Таким чином, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Відповідно до п. 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого наказом Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 (в редакції станом на проведення державної реєстрації спірного об`єкту нерухомості) для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

В свою чергу, пунктом 42 вказаного порядку передбачено, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються:

1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Окремо слід звернути увагу, що спірні нежитлові будівлі не підпадають під визначення «індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них».

Таким чином, серед документів поданих державному реєстратору для державної реєстрації об`єкту нерухомого майна був відсутній документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси. А у випадку реєстрації такого об`єкту як новозбудованого, також відсутній документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Відповідно до ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» адресою об`єкта нерухомого майна (далі - адреса) є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об`єкта та визначення місця його розташування на місцевості.

Адреса присвоюється об`єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Адреса не присвоюється: 1) тимчасовим спорудам; 2) будівлям та спорудам, що є приналежністю відповідної будівлі або споруди або їх складовою частиною; 3) іншим об`єктам нерухомого майна, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку присвоєння адрес об`єктів нерухомого майна (далі - Порядок присвоєння адрес).

Разом з цим, для державної реєстрації права власності на нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 заявником - ОСОБА_1 державному реєстратору подано лише технічний паспорт ПП «Міжрегіональний центр технічної інвентаризації» від 10.01.2018; акт ПП «Міжрегіональний центр технічної інвентаризації» ЗП/2018/136 від 10.01.2018.

Зі змісту технічного паспорту від 10.01.2018, виготовленого ПП «Міжрегіональний центр технічної інвентаризації» на нежитлові будівлі, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Портова, 2Г, поданого реєстратору встановлено, ш;о в графі «рік побудови» будівель зазначено 1989.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 1986 року народження, то на момент будівництва цих будівель останньому було З роки, що ставить під сумнів можливість набуття ним права власності на спірну нерухомість у 1989 році.

При цьому, технічний паспорт на підставі якого зареєстровано право власності, не підтверджує право власності на зареєстрований об`єкт нерухомості та не дає можливості встановити підстави набуття права власності ОСОБА_1 на вищевказаний об`єкт нерухомості.

Технічний паспорт на об`єкт нерухомості є документом, що підтверджує проведення технічної інвентаризації об`єкту та не може бути самостійною підставою виникнення права власності.

Технічний паспорт може бути умовою державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна виключно у сукупності з іншими документами або відомостями, визначеними у Порядку реєстрації.

Також підставою для реєстрації державним реєстратором зазначено акт ПП «Міжрегіональний центр технічної інвентаризації» ЗП/2018/136 від 10.01.2018 в якому зазначено, що спірні нежитлові будівлі фактично розташовані за адресою адресу: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 5 ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» адреса (крім реквізиту, визначеного пунктом 10 частини четвертої цієї статті) присвоюється, змінюється, коригується, анулюється: виконавчим органом сільської, селищної, міської ради - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради.

За інформацією Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради та архівних даних, переданих виконавчими органами Запорізької міської ради, які здійснювали присвоєння та зміну поштових адрес об`єктам нерухомого майна в м. Запоріжжя відсутня інформація щодо присвоєння поштової адреси об`єктам нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначене свідчить про проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно за відсутності документа, що підтверджує присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна.

Отже, вказана адреса, а саме: АДРЕСА_1 самовільно використана заявником та внесена державним реєстратором до Державного реєстру прав з порушеннями вимог чинного законодавства, без її присвоєння в установленому порядку та без надання підтверджуючих документів, які вимагаються Порядком реєстрації, як обов`язковий документ для державної реєстрації права власності.

Вищевказане підтверджується актом за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області Лагно Марини Юріївни від 27.02.2024 JN» 1043/19.1.1/24, яким встановлено що останнім порушено вимоги статей З, 10, 23 Закону, пунктів 12, 41 Порядку № 1127, оскільки проведено державну реєстрацію прав: за відсутності документа, шо відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; за відсутності документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; без направлення відповідного запиту до органу, який проводив оформлення та/або реєстрацію прав про надання інформації, необхідної для державної реєстрації прав, що виникли до 01.01.2013.

За результатами вказаної камеральної перевірки, наказом Міністерства юстиції України від 27.02.2024 №551/5 анулювано державному реєстратору Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області ОСОБА_3 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В ході судового розгляду суду доведено, що в ході досудового розслідування кримінального провадження №42023082020000055 оглядом місця події встановлено, що на спірній земельній ділянці розташована тимчасова металева споруда, відсутні будь-які капітальні будівлі та споруди.

Зазначене також підтверджується виконаним ФОП ОСОБА_4 (кваліфікаційний сертифікат інженера-геодезиста №013373 від 11.11.2016) технічним звітом з виконання кадастрової зйомки по обстеженню меж земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:036:0301. Відповідно до зазначеного технічного звіту, при геодезичному обстежені встановлено, що в межах земельної ділянки знаходиться металева споруда, об`єкти нерухомості відсутні.

Так, Департаментом архітектури та містобудування Запорізької міської ради, до прокуратури надано копію паспорта прив`язки тимчасової споруди від 15.03.2018 №ТС-Д-399/1644 (зі змінами від 04.02.2022) - тимчасової споруди по продажу товарів народного споживання, за адресою: АДРЕСА_2 .

Замовником вказаного паспорту прив`язки ТС була ОСОБА_5 .

Відповідно до договору купівлі-продажу майна №2401 від 24.01.2022 ОСОБА_6 відчужила на користь ТОВ «АЛЬТУМ ГРУП» тимчасову споруду, загальною площею 11 м^, за адресою АДРЕСА_2 .

Надалі, 04.02.2022, на підставі даного правочину та заяви ТОВ «АЛЬТУМ ГРУП» №24/01/22-1 від 24.01.2022 в особі ОСОБА_7 , до паспорта прив`язки тимчасової споруди від 15.03.2018 №ТС-Д-399/1644 внесено зміни щодо власника ТС. Термін дії паспорту прив`язки ТС - до 15.03.2023.

Також в ході досудового розслідування кримінального провадження №42023082020000055 призначено судову будівельно-технічну експертизу. Відповідно до висновку експерта, за результатами проведеного дослідження встановлено, що схема розташування будівель а саме: нежитлової (адміністративної) будівлі літ. А, площею 19,0 кв.м.; нежитлової (адміністративної) будівлі літ.Б, площею 32,6 кв.м.; нежитлової(адміністративної) будівлі літ.В, площею 19,0 кв.м.; замощення-І, замощення-ІІ не відповідає Технічному паспорту на нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленому ТП «Міжрегіональний центр технічної інвентаризації» станом на 12.01.2018, оскільки вищевказані будівлі відсутні на земельний ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , на дату огляду 05.04.2024р. Проте на вищевказаній земельний ділянці розташована споруда яка обшита металом із покрівлею з металочерепиці, габаритними розмірами 2.65м х 5,16м, Н=3,17 м, яка розташована на щебенево-бетонному замощенні. До споруди прокладена мережа електропостачання та встановлено лічильник обліку.

Вищезазначене не відповідає Технічному паспорту на нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого ТП «Міжрегіональний центр технічної інвентаризації» станом на 12.01.2018.

Проведеним дослідженням встановлено, що вищезазначена споруда за своїми конструктивними особливостям має ознаки тимчасової споруди, може бути демонтована/розібрана і змонтована в іншому місці без фізичного та економічного знецінення конструкцій.

Співставленням графічних матеріалів технічного паспорту від 10.01.2018, виготовленого ПП «Міжрегіональний центр технічної інвентаризації» на нежитлові будівлі, за адресою: АДРЕСА_1 , проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність виготовленого ФОП ОСОБА_2 на замовлення ТОВ «АФІНАГРАНД», паспорта прив`язки тимчасової споруди від 15.03.2018 №ТС-Д-399/1644 та протоколу огляду місця події від 03.01.2024 у кримінальному провадженні №42023082020000055 встановлено, що вищевказана тимчасова споруда по АДРЕСА_2 розташована на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:036:0301, на приблизному місці розташування літ. В (за технічним паспортом).

Відповідно до п. 1.3 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Згідно п. 2.1. вказаного порядку підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС.

Таким чином, за місцем знаходження зареєстрованого спірного об`єкта нерухомого майна розміщена тимчасова споруда, що підтверджується протоколом огляду місця події від 03.01.2024, висновком експерта та технічним звітом з виконання кадастрової зйомки.

Згідно положень ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно перемішувати у просторі.

Положеннями ст. 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону про реєстрацію не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Отже, не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов`язані фундаментом із землею. Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 203/4180/15-ц.

Суд звернув увагу, що засновником ТОВ «АЛЬТУМ ГРУП» (власник вищезгаданої тимчасової споруди) та ТОВ «АФІНАГРАНД» (власник спірної нерухомості) є ОСОБА_8 , що свідчить про заздалегідь сплановану схему позаконкуретного отримання у володіння земельної ділянки.

Таким чином, державним реєстратором, в порушення вимог ст. 5 вказаного Закону про реєстрацію, зареєстровано право власності на тимчасову споруду за адресою: АДРЕСА_1 як об`єкт нерухомості.

Так, до так званого об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 ніколи не були підключені жодні комунікації.

З відповідей КП «Водоканал», ТОВ «ВЕЛЬТУМ-Запоріжжя», ПАТ«Запоріжжяобленерго» та концерну МТМ встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 послуги з водопостачання та централізованого водопостачання, поводження з відходами, електропостачання, підключення до теплових мереж не надавались.

Отже, спірні нежитлові будівлі не були підключені до жодних комунікацій, у тому числі і до 1989 року, що також вказує на те, що реєстрацію права власності проведено на неіснуючі будівлі.

Наведена інформація підтверджується з відкритих джерел, таких як безкоштовна вільно-завантажувана програма від корпорації Google «Google Earth Pro». Вказане програмне забезпечення відображає віртуальний глобус, та, серед іншого, має функціонал здійснювати точні вимірювання, а також можливість отримувати точні супутникові знімки місцевості за різний період часу у різні роки.

Так, на супутниковому знімку місцевості, який був оглянутий судом, на якій повинен знаходитись спірний об`єкт нерухомого майна, за квітень 2005 року (перший знімок який доступний за хронологією після 1989 року) відсутні будь-які споруди та будівлі.

Окрім цього, за наявними у проекті землеустрою витягами з генерального плану, плану зонування та плану червоних ліній, наданими Департаментом архітектури та містобудування ЗМР листом від 05.02.2024 №05-11/0255 на адресу ТОВ «АФІІТАГРАНД», на території земельної ділянки, що планується для передачі будь-які капітальні будівлі відсутні, попри зазначення у технічному паспорті 1111 «Міжрегіональний центр технічної інвентаризації» 311/2018/136 від 10.01.2018 роком побудови нежитлових будівель - 1989 рік.

Отже, ОСОБА_1 не міг у законний спосіб набути право власності на спірний об`єкт нерухомого майна, який відсутній на земельній ділянці комунальної власності (не збудований, не введений в експлуатацію), а отже право власності у відповідача на це майно не виникло та не могло виникнути.

Таким чином, державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 проведено в порушення вимог ст. ст. З, 10, 18, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 12, 40-42 Порядку №1127, тому рішення державного реєстратора підлягає скасуванню.

Крім того, суд, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов для визнання акту прийому- передачі та вартості майна від 24.10.2019 недійсним виходячи з наступного:

За змістом ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття не встановлена судом.

Акт приймання-передачі майна до складу статутного фонду є правочином, який підтверджує волевиявлення сторін, має юридичні наслідки набуття та припинення права власності на нерухоме майно (постанова КГС Верховного Суду від 10.09.2019 у справі 918/370/18).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

У статті 204 Цивільного кодексу України передбачено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція діє доки не буде спростована, зокрема на підставі ріщення суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч. 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути визнання правочину недійсним.

За змістом ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Вимога про визнання недійсним акту приймання-передачі є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про первинну реєстрацію об`єкту нерухомого майна. Отже, первісне скасування державної реєстрації права власності є підставою для визнання усіх подальших правочинів, які були укладені після скасування державної реєстрації права власності, недійсними, оскільки первинне право власності набуто всупереч установленого законом порядку.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені в статті 203 Цивільного кодексу України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, ХТО має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (правова позиція, викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі 910/12787/17).

Право власності на спірний об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 перейшло до ТОВ «АФІНАГРАНД» на підставі акту прийому-передачі та грошової вартості майна від 24.10.2019, посвідченого приватним нотаріусом ЗМНО Кардаш Я.О. та зареєстрованого в реєстрі за №1188,1189.

Разом з тим, оскільки спірний об`єкт нерухомого майна фактично ніколи не існував, у зв`язку з чим ОСОБА_1 не набував у встановленому порядку право власності на нього, тому не мав права розпоряджатись ним, в тому числі відчужувати на користь ТОВ «АФІНАГРАНД».

Також, на момент укладення ТОВ «АФІНАГРАНД» спірного правочину з продажу нежитлових будівель по АДРЕСА_1 , спірна земельна ділянка, у власності ОСОБА_1 чи будь- яких інших осіб не перебувала, речові права на земельну ділянку оформлені не були.

Водночас, реєстрація права власності об`єкту нерухомості на земельній ділянці, власником якої є територіальна громада міста Запоріжжя, істотно обмежує права власника землі, оскільки Запорізька міська рада не може використовувати земельну ділянку ні для власної забудови, ні іншим чином.

Тому державна реєстрація нерухомого майна на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.

Вказаної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18.

Крім того, ОСОБА_1 передаючи до статутного капіталу ТОВ «АФІНАГРАНД» спірний об`єкт нерухомості, будучи засновником останнього, та приймаючи його у власність цього товариства, достеменно знав про те, що нежитлові будівлі відсутні на земельній ділянці комунальної власності (не збудовані, не введені в експлуатацію) та мав усвідомлювати можливість виникнення у подальшому ситуації, за якої до нього буде пред`явлено вимогу про скасування права власності.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України) та дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критерія і уявленням про честь та совість. Частиною З ст. 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у справі № 916/329/21 (916/3073/21).

Також, суд звертає увагу, що за інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновниками ТОВ «АЛЬТУМ ГРУП», яке є власником тимчасової споруди, що розташована на місці неіснуючих спірних нежитлових будівель, на спірній земельній ділянці, є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

При цьому, на теперішній час ОСОБА_8 є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «АФІНАГРАНД» - тобто власником спірних об`єктів нерухомості.

Також, за інформацією доступною з відкритих джерел (інтернет сервісів «opendatabot.ua», «clarity-project.info» та «youcontrol.com.ua») встановлено, що ОСОБА_1 (заявник щодо первинної реєстрації спірного ОНМ) раніше був засновником ТОВ «АРТ ДІВАЙС» (ЄДРПОУ 42002749), ТОВ «ОЛІМПІЯ АКТИВ» (ЄДРПОУ 42000364), ТОВ «ВЕГА-2018» (ЄДРПОУ 41991731), засновником яких на теперішній час значиться ОСОБА_7 .

Окрім цього ОСОБА_8 є засновником ТОВ «АВІЄКОМПАНІ» (ЄДРПОУ 43297374), ТОВ «ГРАНДТРЕВЕЛ» (ЄДРПОУ 42002728), ТОВ «АУРІЄГРАНД» (ЄДРПОУ 41993847), ТОВ «АРТ ДІВАЙЄ» (ЄДРПОУ 42002749), ТОВ «ДОБРИЙ КРАЙ» (ЄДРПОУ 41706478), засновником яких раніше значився ОСОБА_9 .

Отже, оскаржуваний правочин був спрямований виключно на створення позаконкурентних умов та підстав, направлених на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності (беручи до уваги принцип автоматично переходу права власності на земельну ділянку при відчужені будівлі або споруди, адже об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності - постанова ВП ВС від 22.06.2021 року у справі №200/606/18), чим порушено права та охоронювані законом Інтереси держави в особі Запорізької міської ради, як органу уповноваженого розпоряджатися землями територіальної громади міста Запоріжжя, у зв`язку з чим є підстави для визнання такого правочину недійсним у судовому порядку, у зв`язку з його невідповідністю вимогам ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. З ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі визнання на підставі судового рішення недійсними документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Таким чином в разі визнання судом недійсним акту прийому-передачі та грошової вартості майна від 24.10.2019, посвідченого приватним нотаріусом ЗМНО Кардаш Я.О. та зареєстрованого в реєстрі за №1188,1189, право власності ТОВ «АФІНАГРАНД» на спірний об`єкт нерухомості буде припинено в силу Закону, та відповідно не вимагатиме окремого скасування рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова Сергія Олександровича рішенням №49396244.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ч. 1 ст. 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини 2 статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина 2 статті 373 ЦК України).

Статтею 3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, зокрема, на землю. Правомочності власника землі на території міста Запоріжжя від імені територіальної громади здійснює Запорізька міська рада, яка відповідно до ст. ст. 9,12 Земельного кодексу України наділена державою повноваженнями (ст. 122 Земельного кодексу України) щодо розпорядження землями територіальної громади міста Запоріжжя, зокрема, щодо передачі комунальних земельних ділянок у власність чи користування громадянам та юридичним особам відповідно до положень Земельного кодексу України.

Незаконна державна реєстрація за ОСОБА_1 та в подальшому за ТОВ «АФІНАГРАНД» фактично не існуючого об`єкту нерухомості, нібито розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:036:0301, порушує права Запорізької міської ради як власника та розпорядника земель комунальної форми власності, через що наявні обґрунтовані підставі для звернення із позовом з метою відновлення порушеного права.

Так, ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно зі статтею 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Захист земельних прав - це передбачені законом способи охорони цих прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з ч. ч. 2, З ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Так, негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04.07.2018 року у справі №653/1096/16-ц (пункт 96), від 12.06.2019 року у справі №487/10128/14-ц (пункт 81), від 11.09.2019 року у справі №487/10132/14-ц (пункт 97), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.27), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункти 70-71)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.11.2022 у справі №922/3166/20 зауважує, що негаторний позов розглядається у цивілістиці як класичний речовий спосіб захисту права власності (речовий позов, action in rem). З цих причин він може бути пред`явлений лише для захисту абсолютного суб`єктивного цивільного права в абсолютному речовому правовідношенні, коли власник-позивач та правопорушник-відповідач не перебувають між собою у договірних чи в інших зобов`язальних правовідносинах, або ж такі правовідносини між ними не стосуються вчиненого порушення права власності.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, шо засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у вказаному рішенні Європейського суду з прав людини.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07,2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №522/1029/18, зокрема, встановлено, що позов власника майна про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов) відповідає способу захисту, визначеному у пункті З частини другої статті 16 ЦК України, - припинення дії, яка порушує право. Цей спосіб захисту пов`язаний зі вчиненням іншою особою незаконних дій, спрямованих на порушення права, належного особі.

Велика Палата Верховного Суду у п. 11.10 постанови від 20.06.2023 (справа №633/408/18) зауважує, що вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність і про скасування державної реєстрації такого права за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ці рішення та реєстрація створюють відповідні перешкоди

Враховуючи викладене, належним та ефективним способом захисту порушеного права територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на земельну ділянку є подання негаторного позову, а саме усунути перешкоди Запорізькій міській раді у користування земельною ділянкою за кадастровим номером 2310100000:04:036:0301, шляхом скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним акту прийому-передачі та грошової вартості майна.

Таким чином, в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 звертаючись із заявою про державну реєстрацію спірного об`єкту нерухомості, не мав жодного правовстановлюючого документу на нього та достеменно знав що вказаний об`єкт фізично ніколи не існував, а відтак вказані обставини не свідчать про добросовісність останнього при реєстрації права власності на неіснуюче нерухоме майно.

Також слід врахувати, що при внесенні спірної нерухомості до статутного капіталу ТОВ «АФІНАГРАНД» ОСОБА_1 виступав одночасно від свого імені як відчужував, та від імені товариства (набувача), як його засновника.

Окрім цього, засновник ТОВ «АФІНАГРАНД» ОСОБА_8 є також засновником ТОВ «АЛЬТУМ ГРУП», якому належить тимчасова споруда розташована на місці знаходження спірного об`єкту нерухомості.

Відтак, відповідачі під час державної реєстрації спірного об`єкта нерухомості, який фактично ніколи не існував, та під час його подальшого відчуження діяли не добросовісно.

З огляду на недобросовісність поведінки відповідачів у спірних правовідносинах, втручання у право останніх на мирне володіння фактично не існуючим спірним нерухомим майном будуть пропорційними зазначеній легітимній меті і, враховуючи встановлені обставини справи, не становитимуть для них надмірного тягаря.

Відповідно до ч. 1 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Розглядаючи позовні вимоги, суд враховує принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Підсумовуючи вищевказане, суд вважає, що аргументи наведені позивачем повністю знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, не суперечать вищенаведеним нормам законодавства та наданими позивачем доказами.

Приймаючи до уваги доведеність позовних вимог суд не знаходить передбачених законом підстав для відмови у задоволенні позову.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України.

Керуючись ст.23 Закону України «Про прокуратуру», Відповідно до ст. 13 Конституції України, ст.ст.4, 10, 56, 81, 259, 263-265, 280-284, 289 ЦПК України, ст.ст.11, 13, 16, 182, 203, 215, 228, 328, 331, 334 ЦК України, ст.3, 9, 12, 90, 152, 153 ЗК України, ст.3, 5, 14, 18, 26, 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд

ВИРІШИВ:

Позов заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АФІНАГРАНД» про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання недійсним акту прийому-передачі та грошової вартості майна - задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора Запорізької районної державної адміністрації Лагно Марини Юріївни від 17.04.2019 (індексний номер рішення 46505685) про державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1812501223101), за ОСОБА_1 (номер відомостей про речове право: 31212451), з відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна.

Визнати недійсним акт прийому-передачі та грошової вартості майна від 24.10.2019, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я.О. та зареєстрований в реєстрі за №1188,1189.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АФІНАГРАНД» (місцезнаходження: 69006, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Портова, будинок 2Г, код ЄДРПОУ 43296428) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя (адреса місцезнаходження: місто Запоріжжя, вулиця Фанатська, 14, ЄДРПОУ 02909973, розрахунковий рахунок: UА438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2024 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 6 056,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Козлова Н. Ю.