Ухвала

від 17.12.2024 по справі 334/9991/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 17.12.2024

Справа № 334/9991/24

Провадження № 2-н/334/1100/24

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

17 грудня 2024 року м. Запоріжжя

Суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Телегуз С.М., розглянувши заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЯВІР-2016» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, -

ВСТАНОВИЛА:

10.12.2024 року заявник звернувся з заявою про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території.

Згідно ч. 1 ст. 160 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом ЦПК України), судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 160 ЦПК України, із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Пунктом 3 ч.1 ст.161 ЦПК України встановлено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Згідно із п. 1 ч.1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.

Пункт 3 частини третьої статті 163 ЦПК України передбачає, що до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій формі (в тому числі електронній) за якими пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.

Подана до суду заява не відповідає вимогам ст.163 ЦПК України, оскільки, видача судового наказу, виходячи зі змісту статей 161 та 163 ЦПК України, можлива лише за вимогами, які виникли на підставі договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі.

Відповідно до приписів статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Зазначений Закон набрав чинності 09.11.2017 року.

Заявником не надано копії відповідного договору, укладеного між сторонами.

До заяви додані лише довідки про заборгованість та установчі документи заявника.

Таким чином, заява не містить доказів, які б свідчили про безспірність вимог заявника.

Також, відповідно до Закону України «Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (надалі Закон про ОСББ) об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Статтею 12 Закону про ОСББ встановлено, що Управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

Крім того, Законом про ОСББ передбачено, що основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання (ч. 4 ст. 4). Майно об`єднання утворюється з майна, переданого йому співвласниками у власність, одержаних доходів, іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Майно, придбане об`єднанням за рахунок внесків та платежів співвласників, є їхньою спільною власністю (ч. ч. 9, 10 ст. 4).

Своєчасна і повна сплата внесків і платежів є одним із обов`язків співвласника багатоквартирного будинку (ст. 15 Закону про ОСББ).

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону про ОСББ Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності

Відповідно до ст. 21 Закону про ОСББ кошти ОСББ складаються із, зокрема, внесків і платежів співвласників, коштів, залучених на умовах кредиту та позики, тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону про ОСББ, Для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, отримання послуги з управління побутовими відходами, об`єднання за рішенням загальних зборів має право:

задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення;

визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори;

виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи (ч. 6 ст. 22 Закону про ОСББ).

Відтак, за змістом Закону про ОСББ, відносини між ОСББ та співвласниками багатоквартирного будинку щодо утримання спільного майна не є зобов`язальними відносинами між надавачем і споживачем житлово-комунальних послуг, а є речовими відносинами щодо порядку володіння, користування та розпорядження спільним майном. При цьому внески співвласників є не оплатою за отримані послуги, а формою безпосередньої участі в утриманні спільного майна.

Тобто вказана вимога не відповідає вимогам частини першої статті 161 ЦПК України.

Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Згідно з положеннями ч.2 ст. 167 ЦПК України, за результатами заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Зазначені обставини свідчать про те, що існує підстава для відмови у видачі судового наказу, заява подана з порушенням вимог ст. 163 ЦПК України, таким чином відповідно до ст.165 ЦПК України у видачі судового наказу повинно бути відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 161, 163, 165, 166 ЦПК України,

УХВАЛИЛА:

Відмовити Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «ЯВІР-2016» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території.

Роз`яснити Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «ЯВІР-2016», що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя: С.М.Телегуз