Рішення

від 18.12.2024 по справі 598/2698/24

ЗБАРАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 598/2698/24

провадження № 2/598/609/2024

РІШЕННЯ

іменем України

"18" грудня 2024 р. Суддя Збаразького районного суду Тернопільської області Левків А.І., розглянувши в місті Збаражі в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення шляхом її конфіскації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача селянське господарство «Колосок» (с.Чернихівці Тернопільського району Тернопільської області),

в с т а н о в и в :

До суду надійшла позовна заява Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення шляхом її конфіскації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача селянське господарство «Колосок».

Зокрема, позивач просить суд припинити право власності громадянки Республіки Білорусь ОСОБА_1 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,6381 га кадастровий номер 6122489200:01:001:0134, розташовану на території Шилівської сільської ради Збаразького району Тернопільської області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що за громадянином Республіки Білорусь ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,6381 га кадастровий номер 6122489200:01:001:0134, розташовану на території Шилівської сільської ради Збаразького району Тернопільської області, яку вона отримала на підставі права спадкування. Дану земельну ділянку ОСОБА_3 набула у власність 12 жовтня 2013 року, однак після набуття земельної ділянки у власність, у продовж строку, встановленого ч.4 ст.81 Земельного кодексу України, відповідачем не відчужено вказану земельні ділянку в термін до 12 жовтня 2014 року, тому вона, згідно вимог ст.145 Земельного кодексу України, підлягає конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 30 жовтня 2024 року по даній справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін та відповідачу надано строк, що не перевищує 15 днів з дня отримання копії вказаної ухвали, для подання відзиву на позов, про що відповідачу повідомлено через опублікування оголошення не веб-сайті Збаразького районного суду.

Відповідач ОСОБА_4 відзив на позов не подала.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому суд виходив із наступного.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 є громадянкою Республіки Білорусь, що підтверджується копією паспорта (а.с.20-21).

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 жовтня 2013 року ОСОБА_4 , громадянка Республіки Білорусії набула право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,6381 га кадастровий номер 6122489200:01:001:0134, розташовану на території Шилівської сільської ради Збаразького району Тернопільської області (а.с.19).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 10 жовтня 2024 року вказана земельна ділянка зареєстрована за ОСОБА_2 та з 21 червня 2019 року перебуває в оренді СФГ «Колосок» (а.с.11-18).

Однак, після набуття вказаної земельної ділянки у власність, ОСОБА_4 , порушуючи вимоги національного законодавства, протягом року їх не відчужила.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону.

Згідно норм ст. 19 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних.

Положення статей 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

У відповідності до ч.5 ст.22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства, відповідно до ч.2 ст. 81 Земельного кодексу України, можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Згідно із ч. 3 ст. 81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Правовідносини, пов`язані з набуттям прав на землі сільськогосподарського призначення, прийнятих у спадщину нерезидентами, у т. ч. іноземними громадянами, врегульовано ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України, якою передбачено, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно в ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Таким чином, право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 набула з 12 жовтня 2013 року, однак, в подальшому і по даний час земельна ділянка нею самостійно не відчужена, чим безпідставно порушено річний строк, встановлений ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України.

Згідно пункту "е" ч. 1 ст. 140 Земельного кодексу України однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення прав на земельну ділянку, у відповідності до п. "в" ч. 1 ст. 143 Земельного кодексу України, здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 145 ЗК України у разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Згідно положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»), Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обгрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

У відповідності до ч. 4 ст. 145 ЗК України конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимогислід задовольнити,оскільки ОСОБА_4 , будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на вказану земельну ділянку, не відчужила її, а тому її слід конфіскувати у власність держави.

Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в користь позивача 3028 грн. сплаченого судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1, 19, 22, 81, 125, 140, 143, 145 ЗК України, ст.ст. 4, 12, 81, 89, 141, 223, 263-265, 273, 280 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позовну заяву задовольнити.

Припинити право власності громадянки Республіки Білорусії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,6381 га кадастровий номер 6122489200:01:001:0134, розташовану на території Шилівської сільської ради Збаразького району Тернопільської області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (юридична адреса: 46002, вул.Лисенка, 20 а м.Тернопіль. код ЄДРПОУ 39766192) 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду Тернопільської області через Збаразький районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 18 грудня 2024 року.

СУДДЯ Андрій ЛЕВКІВ