Ухвала

від 16.12.2024 по справі 332/3554/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/3554/24

Провадження №: 4-с/332/7/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Сінєльніка Р.В.,

при секретарі - Васильченко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 орган державної виконавчої служби: Гуляйпільський відділ державної виконавчої служби у Пологівському районі Запорізької області Південного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), на бездіяльність начальника Гуляйпільського відділу державної виконавчої служби у Пологівському районі Запорізької області Південного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Волох Ірини Олегівни щодо відмови у скасуванні арешту на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Єланського Д.В., звернувся до суду із вказаною скаргою, в якій зазначене наступне.

На виконанні у Гуляйпільському відділі Державної виконавчої служби у Пологівському юні Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебуває виконавче провадження № АСВП 39935857 з примусового виконання виконавчого листа 15/1069/13-ц виданого 13.09.2013 Гуляйпільським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх доходів, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 30.07.201 3 року . Станом на 29.04.2015 року у боржника ОСОБА_1 утворилася заборгованість в розмірі 4456,73 і., внаслідок чого державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Гуляйпільського зонного управління юстиції Налапком О.П. була винесена постанова про арешт майна боржника 59935857 від 29.04.2015. Згідно розрахунку заборгованості від 31.05.2024 станом на 31.05.2024 заборгованість по ментам за виконавчим документом складала 2405,30 грн.

10 травня 2024 року боржником ОСОБА_1 було сплачено стягувану ОСОБА_2 заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 6432 грн. 16 коп.

01 червня 2024 року боржником ОСОБА_1 було сплачено стягувану ОСОБА_2 заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 3316 грн. 58 коп.

Таким чином, заборгованість по виконавчому провадженню № АСВП 39935857 боржником ОСОБА_1 була погашена у повному обсязі.

31 травня 2024 року ОСОБА_1 було отримано лист за №8335/29.17-41 за підписом начальника відділу Ірини Волох, відповідно до якого йому було відмовлено у скасуванні арешту його майна, та зазначено, що питання щодо зняття арешту з майна боржника має бути вирішено в порядку частини 1, статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Тобто фактично допущено протиправну бездіяльність щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 , яку останній вважає неправомірною, оскільки порядок стягнення аліментів визначений ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження". Зі змісту ч. 2 цієї статті вбачається, що стягнення може бути звернено на майно боржника у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів понад три місяці. Погашення боржником заборгованості із сплати періодичних платежів відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" є підставою для зняття державним виконавцем арешту з майна боржника. Тому посилання державного виконавця на відсутність підстав для зняття арешту в даному випадку не ґрунтується на законі та встановлених обставинах, оскільки арешт з майна знімається за рішенням суду в інших випадках, які не передбачені ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження". Тому суд повинен зобов`язати державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), шляхом зняття арешту з майна боржника.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Єланський Д.В. скаргу підтримав та надав пояснення, аналогічні тим, що викладені в скарзі, просив скаргу задовольнити.

Представник Гуляйпільського відділу державної виконавчої служби у Пологівському районі Запорізької області Південного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Бесараб Т.А. в судовому засіданні проти скарги заперечила та пояснила, що ОСОБА_1 наразі дійсно вже не має заборгованості зі сплати аліментів, але зараз ОСОБА_1 ніде не працює, офіційних доходів не має, транспортні засоби на нього не зареєстровані, сам він перебуває за кордоном, тому іншим шляхом забезпечити виконання судового рішення щодо стягнення періодичних платежів неможливо, тоді як згідно п. 7 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника. Оскільки можливість забезпечення судового рішення в інший спосіб скаржником не доведена, отже у задоволенні скарги необхідно відмовити. Також надала суду відзив на скаргу, де викладена аналогічна позиція (а.с.57-60).

Дослідивши письмові докази по справі та всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, врахувавши предмет та підставу скарги, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, вислухавши учасників процесу, суд приходить до висновку, що вимоги скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у Гуляйпільському відділі Державної виконавчої служби у Пологівському юні Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебуває виконавче провадження № АСВП 39935857 з примусового виконання виконавчого листа 15/1069/13-ц виданого 13.09.2013 Гуляйпільським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх доходів, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 30.07.201 3 року . Станом на 29.04.2015 року у боржника ОСОБА_1 утворилася заборгованість в розмірі 4456,73 і., внаслідок чого державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Гуляйпільського зонного управління юстиції Налапком О.П. була винесена постанова про арешт майна боржника 59935857 від 29.04.2015. Згідно розрахунку заборгованості від 31.05.2024 станом на 31.05.2024 заборгованість по ментам за виконавчим документом складала 2405,30 грн.

10 травня 2024 року боржником ОСОБА_1 було сплачено стягувану ОСОБА_2 заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 6432 грн. 16 коп.

01 червня 2024 року боржником ОСОБА_1 було сплачено стягувану ОСОБА_2 заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 3316 грн. 58 коп.

Таким чином, заборгованість по виконавчому провадженню № АСВП 39935857 боржником ОСОБА_1 була погашена у повному обсязі, що підтверджено матеріалами ВП (а.с.79-135) та не оспорюється учасниками справи.

Але, згідно п. 7 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою длязняття виконавцемарешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бутизабезпечено вінший спосіб,ніж зверненнястягнення намайно боржника.

За змістом цієї норми таке забезпечення виконання яким передбачено стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів, має бути реальним, а не декларативним. Очевидно, що самого факту погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів для зняття державним виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини недостатньо. Відсутність заборгованості зі сплати аліментів не є безумовною підставою для зняття арешту, оскільки стягнення аліментів належать до періодичних платежів і має триваючий характер (до досягнення дитиною вісімнадцяти років). Однак законом чітко не визначено, в який саме спосіб може бути забезпечено виконання рішення про стягнення періодичних платежів, окрім накладення арешту на майно боржника. До того ж, виходячи з принципу та презумпції обов`язковості для виконання судових рішень, що набрали законної сили (частина перша статті 18 ЦПК України), суд вважає, враховуючи інтереси дитини, що в подібній ситуації підставами для задоволення скарги мають бути наявні докази, що виконання рішення зі сплати аліментів може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майне боржника.

Але такі докази суду надані не були.

З пояснень учасників процесу та матеріалів ВП вбачається, що зараз ОСОБА_1 ніде не працює, офіційних доходів не має, транспортні засоби на нього не зареєстровані, сам він перебуває за кордоном, тому іншим шляхом забезпечити виконання судового рішення щодо стягнення періодичних платежів неможливо.

Оскільки можливість забезпечення судового рішення в інший спосіб скаржником не доведена, отже у задоволенні скарги необхідно відмовити.

Отже, державний виконавець діяв відповідно до вимог діючого законодавства в межах наданих йому законом повноважень, тому підстави для задоволення скарги відсутні.

Керуючись ст.ст.447-451 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяті днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 17.12.2024р.

Суддя Р.В.Сінєльнік