Виноградівський районний суд Закарпатської області
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18.12.2024 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого Леньо В.В., при секретарі Казимірська Н.В., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовом до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори, про визнання права власності,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори, про визнання права власності.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 .
Заповіт покійна не залишила. Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу.
Позивач (як син) та відповідач (як чоловік) є спадкоємцями за законом першої черги.
Відповідач декларує відсутність власного майнового інтересу до кола спадкового майна, однак від документального підтвердження такої позиції ухиляється.
Місцем відкриття спадщини є с.Онок Берегівського району, вказана обставина підтверджується довідкою Виноградівської міської ради від 20.08.2024 року №20.8-07/238.
Згідно положень ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Покійній матері позивача на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 0,88003 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за кадастровим номером 2121283600:03:001:0245.
За прийняттям спадщини позивач звернувся до Виноградівської державної нотаріальної контори. Однак у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно державний нотаріус Боричок К.В. у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом йому відмовила. Така ситуація обумовлена тим, що по смерті матері віднайти оригінал державного акту на право приватної власності на землю або інших документів аналогічного характеру, які б посвідчували належність майнових прав спадкодавцю, не вдалося. Відповідач у свою чергу заперечує перебування у його розпорядженні документів такого характеру.
За таких обставин через відсутність необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно позивач позбавлений можливості оформити прийняття спадщини у регламентованому порядку.
Пунктом 1 ч.2 ст.16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» саме у разі неможливості нотаріуса оформити право на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до положень п.3.3. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.
Потреба такого способу захисту права власності як пред`явлення позову про його визнання виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється (п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2014 р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року (Закон № 475/97-ВР), визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно положень ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Належність спадкодавцю ОСОБА_3 земельної ділянки за кадастровим номером 2121283600:03:001:0245 підтверджується інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку. Повністю тотожні відомості містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до приписів ст.41 Конституції України та п.2 ч.1 ст.З, ст.321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Відповідач декларує відсутність власного майнового інтересу до кола спадкового майна, однак від документального підтвердження такої позиції ухиляється.
Згідно положень п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності може бути проведена на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Сторони у судове засідання не з`явилися. до суду подано заяву про розгляд справи без їх участі. Позивач позов підтримує. Відповідач позов визнає.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України не обов`язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе у підготовчому судовому засіданні ухвалити рішення про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 від 21.01.2022 року (а.с.8).
Спадкодавець ОСОБА_3 заповіту не залишала. Спадкування відбувається за законом.
Факт родинних відносин позивача із спадкодавцем підтверджено свідоцтвом про народження НОМЕР_2 від 06.12.1980 року.
Останнім фактичним та зареєстрованим місцем проживання було АДРЕСА_1 . Заповіт за життя не залишила.
Позивач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки постійно проживав разом із нею на день відкриття спадщини, що підтверджується Довідкою Виконавчого комітету Виноградівської міської ради Берегівського району №20.8-07/238 від 20.08.2024 року (а.с.6).
Покійній матері позивача на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 0,88003 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за кадастровим номером 2121283600:03:001:0245 (а.с.9).
За прийняттям спадщини позивач звернувся до Виноградівської державної нотаріальної контори. Однак у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно державний нотаріус Боричок К.В. у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом йому відмовила. Така ситуація обумовлена тим, що по смерті матері віднайти оригінал державного акту на право приватної власності на землю або інших документів аналогічного характеру, які б посвідчували належність майнових прав спадкодавцю, не вдалося. Відповідач у свою чергу заперечує перебування у його розпорядженні документів такого характеру.
Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз`яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до п.37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою ( ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Статтею 1234 ЦК України передбачено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Відповідно до ч.1 ст.1233 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідну до ст.16 ЦК України визнання права с одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.
У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвеціїї про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, а також якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.344, ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Відповідно до п.37 постанови № 5 від 07.02.2014 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, до це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним Документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Судом встановлено, що позивач є спадкоємцем по закону першої черги після смерті матері. Спадкоємець спадщину прийняв, оскільки на час смерті спадкодавця проживали разом. Належність спадкодавцю спадкового майна підтверджено належними та допустимими доказами. Інших спадкоємців не має.
З огляду на зазначене позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 263, 264, 265 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 0,8003 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Берегівський район, с.Онок, за межами населеного пункту, контур № НОМЕР_4 , ділянка № НОМЕР_5 , кадастровий номер 2121283600:03:001:0245.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
ГоловуючийВ. В. Леньо
Суд | Виноградівський районний суд Закарпатської області |
Дата ухвалення рішення | 18.12.2024 |
Оприлюднено | 19.12.2024 |
Номер документу | 123839062 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них за законом. |
Цивільне
Виноградівський районний суд Закарпатської області
Леньо В. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні