Рішення

від 17.12.2024 по справі 335/13408/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/13408/24 2-о/335/459/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого - судді Мінаєва М.М.,

за участю секретаря судових засідань - Печерей О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , подану через представника адвоката Булдигіну Марію Сергіївну, заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління Державної реєстрації Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,

ВСТАНОВИВ:

Заява надійшла до суду 10.12.2024

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2024 року заяву залишено без руху у зв`язку із її невідповідністю ст. 175, ст. 177 ЦПК України.

Ухвалою суду від 16 грудня 2024 заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, за участю заінтересованої особи: Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління Державної реєстрації Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), якою просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме: встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Маріуполь Донецької області, посилаючись на таке.

Заявник є онуком померлої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Маріуполь Донецької області, причина смерті: злоякісне новоутворення підшлункової залози.

На теперішній час м. Маріуполь Донецької області входить до переліку територій України, які окуповані Російської Федерацією внаслідок військової агресії останньої відносно держави Україна.

Про факт її смерті свідчить свідоцтво про смерть та довідка про смерть, які були видані окупаційними органами влади Російської Федерації.

Отримати свідоцтво про смерть бабусі у відділ державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки у заявника відсутні документи встановленої форми про смерть, виданих закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою.

Встановлення факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику для державної реєстрації смерті померлої, проведеної державним органом України, та реалізації спадкових прав.

У зв`язку з цим, ОСОБА_1 звернулася до суду із даною заявою. Просить також розглянути справу за його відсутності, за наявними в матеріалах справи документами.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16.12.2024 відкрито провадження у справі за вказаною заявою.

17.12.2024 від представника заявника адвоката Булдигіної М.С. надійшла заява про розгляд справи без її участі та без участі заявника.

Представник заінтересованої особи Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління Державної реєстрації Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з`явився, заяв по суті справи та з процесуальних питань не надіслав.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає можливим ухвалити рішення про задоволення заяви.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

За матеріалами заяви, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є сином ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Орджонікідзевським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Маріуполя Донецької області 16.09.1996.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Орджонікідзевським відділом РАЦС у м. Жданові 14.07.1967.

13.04.1985 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєструвала у Міському відділі ДРАЦС Маріупольського міського управління юстиції в Донецькій області шлюб з ОСОБА_6 , після укладання шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », що підтверджується копією довідки про шлюб № 3683/03-96, виданої 28.11.2024 Маріупольським відділом РАЦС ДНР.

13.01.1989 шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 розірвано, після розірвання шлюбу мати заявника прізвище не змінювала, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого Жовтневим відділом РАЦС у м. Жданові 26.01.1989.

21.09.1991 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєструвала у Відділі ДРАЦС Приморського райвиконкому м. Маріуполя шлюб з ОСОБА_10 , після укладання шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_11 », що підтверджується копією свідоцтва НОМЕР_4 .

Отже, із сукупності наведених документів випливає, що заявник ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народилася у с. Машурове Тальнівського району Черкаської області, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_5 , виданого Орджонікідзевським Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області 20.05.1999.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженогоЗаконом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та продовжує існувати станом на час розгляду справи.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасового окупований територій від 22.12.2022 № 309 м. Маріуполь Донецької області є тимчасово окупованою територією.

Відповідно до копії довідки про причину смерті до форми № 106 № 3300, виданої для поховання від 13 вересня 2024 року, виданої на тимчасово окупованій території України, Маріупольським відділенням судово-медичної експертизи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Причина смерті злоякісне новоутворення підшлункової залози.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 13.09.2024, виданого Орджонікідзевський відділ РАЦС Маріупольського міського управління юстиції МЮ ДНР, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Маріуполь, Жовтневий район, ДНР, Російська Федерація.

Вказані документи видані закладами, які знаходиться на тимчасово окупованої території, особами, які відповідно до законодавства України не є уповноваженою на вчинення таких дій.

Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у редакції, чинній на час розгляду справи, будь-якийакт (рішення,документ),виданий органамита/абоособами,передбаченимичастиною другоюцієїстатті,є недійснимі нестворює правовихнаслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) Європейський суд з прав людини обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому Європейський суд з прав людини констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, Європейський суд з прав людини у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

При цьому суд враховує, що ім`я, по-батькові, прізвище, ОСОБА_2 , які зазначені у документах, виданих на її ім`я органами державної влади України, збігаються з відомостями, які зазначені в свідоцтві про смерть серії НОМЕР_6 від 13.09.2024 та довідці про причину смерті форми № 106 № 3300 від 13.09.2024.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод тастаттею 8 Конституції Українигарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Статтею 55 Конституції Українивизначено, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 124 Конституції України, делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з ч. 1 та п. 5 ч. 2ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з частиною другоюстатті 315 ЦПК Україниу судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, встановлення юридичного факту за рішенням суду безпосередньо породжує певні юридичні наслідки, тобто від встановлення факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих прав громадян.

Зап. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року № 5, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженихнаказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року № 52/5встановлено, що підставами для проведення державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 1 Об/о), форма якого затвердженанаказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року за № 1150/13024; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-l/о), форма якої затвердженанаказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; г) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Виходячи зі встановлених обставин у справі, досліджених у сукупності на підставі їх аналізу, суд вважає, що з огляду на надані докази факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Маріуполь Донецької області, є підтвердженим.

Відповідно дост. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Копія судового рішення видається учасникам справи, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.

Судом роз`яснюється, що це рішення є достатнім документом для підтвердження юридичного факту, про встановлення якого просить заявник.

Згідно пункту 21 частини першоїстатті 5 Закону України «Про судовий збір», заявники щодо справ про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України звільняються від сплати судового зборупід час розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 13, 141, 263, 265, 267, 268, 293, 315, 317, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , подану через представника адвоката Булдигіну Марію Сергіївну, заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління Державної реєстрації Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України -задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт смерті громадянки України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Машурово Тальновського району Черкаської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 на тимчасово окупованій території України в м. Маріуполь (Жовтневий район), Донецька область.

Допустити негайне виконання рішення суду.

Копію судового рішення невідкладно надіслати до Олександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5ст. 265 ЦПК України:

Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_7 );

Заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління Державної реєстрації Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ЄДРПОУ 04011970, 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 48).

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України http://og.zp.court.gov.ua/sud0818/gromadyanam/csz/.

Суддя Орджонікідзевського районного суду

м. Запоріжжя М.М. Мінаєв