Рішення

від 10.12.2024 по справі 456/6160/23

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/6160/23

Провадження № 2/456/341/2024

РІШЕННЯ

іменем України

/заочне/

10 грудня 2024 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бораковського В. М. ,

секретар судового засідання Черевата С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Стрийської міської ради про виселення без надання іншого житлового приміщення,

за участю:

представника позивачки адвоката Городенського О.А., -

встановив:

Стислий виклад позиції сторін.

В обґрунтування позовних вимог щодо предмета спору представник позивача покликається на те, що 17 жовтня 2007 між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 32/33/400 відповідно доп.1.якого ОСОБА_1 був наданийкредит всумі 200000(двістітисяч доларівСША (закурсом НБУстаном на17.10.20071долар США=5,05грн.,тож виданасума кредитує еквівалентом1010000грн.),строком до16жовтня 2032.Цільове призначеннявиданного кредиту:на придбаннямайна,а саме:житлового будинкуз належнимидо ньогогосподарськими будівлями,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 та земельнуділянку,на якійрозташований будинок, в тойже часціна житловогобудинку заадресою: АДРЕСА_1 та земельноїділянки,за якубуло придбанопредмет іпотекискладає -456530грн.,що підтверджуєтьсядоговорами купівлі-продажужитлового будинкута земельноїділянки,тобто предметіпотеки житловийбудинок АДРЕСА_1 та земельнаділянка,було придбаноповністю засуму виданихкредитних коштів.19 жовтня 2007 між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки нерухомого майна, відповідно до умов якого в забезпечення виконання зобов`язання в іпотеку банку, було передано предмет іпотеки, а саме: житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями, який має п`ять кімнат загальною площею 281,8 кв.м., житловою площею 97,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, площею 0,1000 гектарів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, кадастровий номер 4611200000:03:007:0013.

Позивачем, було подано позовну заяву про стягнення заборгованості до Стрийського міськрайонного суду Львівської області, у звязку із не виконанням належним чином ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором. Стрийським міськрайонним судом Львівської області, було задоволено позовні вимоги у справі № 456/866/18 за позовом позивача до ОСОБА_1 про звернення стягнення та погашення заборгованості за кредитним договором на загальну суму в розмірі 374 865 доларів 73 цента. На виконання рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області, було видано виконавчий лист № 456/866/18 про звернення стягнення та погашення заборгованості за кредитним договором на загальну суму в розмірі 374 865 доларів 73 цента, що в подальшому був пред`явлений на примусове виконання до приватного виконавця виконавчого округу Львівській області - Пиць A.A. В рамках подальшого примусового виконання виконавчого провадження ВП №59635688, було описано та арештовано нерухоме майно (предмет іпотеки), а саме: житловий будинокз належнимидо ньогогосподарськими будівлями,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 та земельнуділянку площею0,1000гектарів,яка розташована: АДРЕСА_1 кадастровий номер:4611200000:03:007:0013,з метою проведення процедуриїї реалізаціївідповідно довимог ЗУ«Про виконавчепровадження» здотриманням положеньЗУ «Проіпотеку» тапогашення заборгованостіза виконавчимлистом №456/866/18.23.03.2020 електронні торги не відбулись, від жодного учасника не надійшла цінова пропозиція. 01.04.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. складено акт про реалізацію предмета іпотеки. 10квітня 2020приватним нотаріусомСтрийського РНОШвед І.В.,було проведенодержавну реєстраціюправа власностіна нерухомемайно -житловий будинокз належними до ньогогосподарськими будівлями,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 ,загальною площею281,8кв.м.,житловою площею97,8кв.м.та земельнуділянку площею0,1000гектарів,яка розташованазаадресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер:4611200000:03:007:0013,за позивачемта виданосвідоцтво № НОМЕР_1 ,номер запису про право власності: 36232582 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (витяг № 206575304 від 10.04.2020 та № 206577871 від 10.04.2020).

З метою встановлення кола зареєстрованих осіб в будинку АДРЕСА_1 позивач звернувся із запитом до приватного нотаріуса КМНО Бадахова Ю.Н. Згідно відповіді у будинку зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дізнавшись зазначену інформацію, представники позивача з метою вирішення питання добровільного звільнення житлового приміщення у добровільному порядку намагалися здійснити телефонні переговори з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на предмет звільнення приміщення в добровільному порядку, зняття з реєстраційного обліку та звільнення будинку від особистих речей та загалом врегулювання кредитної заборгованості, але всі відомі позивачу контакти (мобільні номери) відповідачів були не контактними або просто відключеними.

Окрім того встановлено, що 14.11.1992, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб відділом ЗАГС м. Стрий у Львівській області і станом на сьогодні він не розірваний. На час укладення договору іпотеки від 19.10.2007, відповідно до довідки № 3927 від 15.10.2007 виданій ОСОБА_5 (колишньому власнику будинку), встановлено, що у будинку АДРЕСА_1 , зареєстровані та проживали дві особи - колишня власниця квартири та її мати. Відповідно до пункту 2.4.4 договору іпотеки іпотекодавець ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання не надавати дозвіл на реєстрацію/прописку в житловому будинку, що складає предмет іпотеки, фізичних та юридичних осіб без згоди іпотекодержателя- позивача по справі. В лютому 2023 позивачем було направлено вимогу відповідачам по справі про добровільне виселення з власності банку будинку АДРЕСА_1 та усунення перешкод у користуванні власністю у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки та набуття позивачем права власності.

Відповідачі фактично проживають та зареєстровані за адресою місцезнаходження нерухомого майна - будинку АДРЕСА_1 , що належить на праві власності позивачу, однак на даний момент жодних правових підстав для цього не мають, а відтак підлягають визнанню таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1 , та виселенню без надання іншого житлового приміщення.

У звязку з вищенаведеним представник позивачки адвокат О.А. Городенський, просить виселити без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з будинку АДРЕСА_1 та стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Відповідачі правом на подання відзиву не скористалися.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Городенський О.А. позовні вимоги підтримав повністю, покликаючись на викладені в позові обставини та просить суд позов задовольнити.

Відповідачі у судове засідання повторно не прибули, хоча належним чином повідомлялися про дату, час і місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомили, а тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, подав до суду Висновок про недоцільність виселення без надання іншого житлового приміщення малолітнього відповідача ОСОБА_4 .

Заяви та клопотання учасників справи.

14.12.2023 третьою особою Службою у справах дітей Стрийської міської ради подано до суду заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

22.01.2024 третьою особою Службою у справах дітей Стрийської міської ради подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи рішення виконавчого комітету.

12.02.2024 представником позивача адвокатом Городенським О.А. подано до суду довіреність на підтвердження повноважень.

12.02.2024 представником позивача адвокатом Городенським О.А. подано до суду заяву про надання копій матеріалів провадження.

20.02.2024 представником позивача адвокатом Городенським О.А. подано до суду письмові пояснення на висновок органу опіки та піклування Стрийської міської ради.

20.03.2024 відповідачкою ОСОБА_1 подано до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

20.03.2024 відповідачкою ОСОБА_1 подано до суду заяву про долучення до матеріалів справи документів.

21.10.2024, 10.12.2024 представником позивача адвокатом Городенським О.А. подано до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Процесуальні дії у справі.

04.12.2023 суд, з метою визначення підсудності справи, здійснив дії по визначенню місця реєстрації відповідачів у Єдиному державному демографічному реєстрі.

Ухвалою від 06.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 14.12.2023 задоволено заяву представника позивача про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою 04.01.2024 судове засідання проведено без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи та відкладено розгляд справи.

З`ясувавши обставини, на які представник позивача посилається як на підставу своїх вимог та обставини, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, суд доходить такого висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини:

Відповідно до кредитного договору № 32//33/440 від 17.10.2007 укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний» та ОСОБА_1 , відповідно до якого сума кредиту 200000 доларів США. Термін кредиту 300 місяців, дата погашення кредиту 16.10.2032, процентна ставка 12,45% річних. Договір підписаний ОСОБА_1 .

Згідно додатку №1 до кредитного договору №32/33/440 від 17.10.2007 складено графік погашення заборгованості по кредиту та підписано ОСОБА_1 .

Як вбачається з іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Чернилевською М.М. від 19.10.2007, зареєстрованого в реєстрі за № 7498, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний» та ОСОБА_1 , відповідно до якого іпотекодавець ОСОБА_1 передає в іпотеку наступне нерухоме майно: житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями, який має п`ять кімнат; загальною площею 281,8 кв.м., житловою площею 97,8 кв.м., з наступними технічними характеристиками: будинок «А-1» цегляний, до нього належать цегляні гараж «Б», сарай «В», огорожа №1, ворота №3; що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок, площею 0,1000 гектарів, кадастровий номер 4611200000:03:007:0013, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка відноситься до земель з ціловим використанням для обслуговування житлового будинку та господарських будівель. Договір підписаний ОСОБА_1 19.10.2007 ОСОБА_6 , приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу накладено заборону відчуження житлового будинку з господарськими будівлями та земельної ділянки, наданої для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 , до припинення іпотечного договору, зареєстровано в реєстрі за № 499.

Відповідно до п. 2.4.4. Іпотечного договору іпотекодавець зобов`язаний не надавати дозвіл на реєстрацію в житловому будинку, що складає Предмет іпотеки, фізичних та юридичних осіб без згоди Іпотекодержателя.

Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, посвідченого Чернилевською М.М., приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу від 19.10.2007, зареєстрованого в реєстрі за № 494, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , згідно якого ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_1 купила житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельну ділянку розміром 0,1000 га, надану для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, розташовану в АДРЕСА_2 . Реєстраційний номер будинку: 18307290. Кадастровий номер земельної ділянки: 4611200000:03:007:0013.

Згідно заяви, посвідченої ЧернилевськоюМ.М.,приватним нотаріусомСтрийського районногонотаріального округувід 19.10.2007,зареєстрованого вреєстрі за№ 7500, ОСОБА_5 зазначила, що ОСОБА_1 провела з нею повний розрахунок за проданий нею житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та земельну ділянку, надану для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що знаходяться по АДРЕСА_1 .

Відповідно до анкети-заяви позичальника (подружжя) на отримання іпотечного кредиту, тип кредиту придбання нерухомості, вартість забезпечення 1044547, сума кредиту 200000 доларів США. Строк кредиту на 360 місяців, процентна ставка 12,45% річних. Тип кредиту придбання нерухомості. Адреса забезпечення та площа АДРЕСА_1 , загальна площа 281,8 кв.м., житлова площа 97,8 кв.м.

Згідно висновку юридичної служби щодо можливості проведення активної кредитної операції Львівської виконавчої дирекції ВАТ «Банк Універсальний» від 10.10.2007, що надання ОСОБА_1 кредиту в сумі 200000 доларів США, терміном на 360 місяців, відсоткова ставка 12,45%.

Відповідно до Акта про реалізацію предмета іпотеки від 01.04.2020, приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. здійснювалося примусове виконання виконавчого листа № 456/866/18 від 22.03.2019, що видав Стрийський міськрайонний суд Львівської області про звернення стягнення на заставлене майно (предмет іпотеки), а саме: на житловий будинок «А-1», який складається з п`яти кімнат загальною площею 281,8 кв.м, житловою площею 97,8 кв.м. з належними до нього господарськими будівлями гараж «Б», сарай «В», огорожа №1, ворота №3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, що є виділеною в натурі, межі якої взначено на місцевості та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площа земельної ділянки 0,1000 га, кадастровий номер: 4611200000:03:007:0013, яка відноситься до земель з цільовим використанням для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, шляхом продажу предмету іпотеки на електронних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №32/33/440 від 17.10.2007 укладеного між ВАТ «Універсал Банк» правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 в сумі 374 865,73 доларів США.

Згідно Протоколу №470920 проведення електронних торгів від 23.03.2020, від жодного учасника не надійшла цінова пропозиція.

Як вбачається з свідоцтва від 10 квітня 2020, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського РНО Швед І.В., Акціонерному товариству «Універсал Банк» належить на праві власності майно, що складається з: житлового будинку АДРЕСА_1 , складається з п`яти кімнат, загальною площею 281,8 кв.м., житловою площею 97,8 кв.м. з належними до нього господарськими будівлями та земельну ділянку площею 0,1000 гектарів, яка розташованаза адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер:4611200000:03:007:0013, зареєстровано в реєстрі за № 788, номер запису про право власності: 36232582 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (витяг № 206575304 від 10.04.2020 та №206577871 від 10.04.2020).

Згідно довідки-виписки з домової книги про склад сім`ї та прописку від 15.10.2007 №3927, виданої КП «Надія» м.Стрий, Львівської області, за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. В.Івасюка, 26, були зареєстровані: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до звернення № 246/01/16 від 19.12.2022 АТ «Універсал Банк» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бадахова Ю.Н., згідно якого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з матеріалів справи 02.02.2023 за вих.264, представником АТ «Універсал Банк» було направлено письмову вимогу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 про добровільне виселення з власності банку будинку АДРЕСА_1 та усунення перешкод у користуванні власністю, у звязку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки та набуття АТ «Універсал Банк» права власності. Вимога була повернута без вручення за закінченням терміну зберігання (рекомендовані повідомлення - 0408200495003, 0408200494996, 0200500244002, 0200500244010).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради №4 від 04.01.2024, додатку до рішення виконкому Стрийської міської ради № 4 від 04.01.2024 та висновку органу опіки та піклування Стрийської міської ради, згідно яких вважає недоцільним виселення малолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Як вбачається з письмових пояснень АТ «Універсал Банк» на висновок органу опіки та піклування Стрийської міської ради, згідно яких категорично не погоджується з обставинами та висновками викладеними в них. Оскільки ст.405 ЦК визначено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону, то нотаріуси для встановлення факту користування нерухомим майном витребовують довідку про реєстрацію місця проживання або перебування дитини за адресою майна, що відчужується або заставляється, видану житлово-експлуатаційною організацією або іншим відповідним уповноваженим органом з питань реєстрації. Коли з поданих документів нотаріусом установлено, що така дитина проживає за іншою адресою, ніж адреса майна, що відчужується, а також те, що така дитина не має права власності на це майно (його частину) нотаріус має право не витребовувати згоду органів опіки та піклування на посвідчення такого правочину. На часукладення договоруіпотеки від19.10.2007,відповідно додовідки №3927від 15.10.2007виданій ОСОБА_5 (колишньомувласнику будинку),встановлено,що убудинку АДРЕСА_1 ,зареєстровані тапроживали двіособи -колишня власницяквартири таїї мати. Відповіднодо пункту2.4.4договору іпотекиіпотекодавець ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язанняне надаватидозвіл нареєстраиію/пропискув житловомубудинку,що складає предмет іпотеки, фізичних та юридичних осіб без згоди іпотекодержателя - позивача по справі. Відповідно до вимог ст. 9 ЗУ «Про іпотеку», іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, зокрема, відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування. Як, уже зазначалось в позовній заяві, згідно листа № 246/01-16 від 19.12.2022 встановлено коло осіб зареєстрованих/фактично проживаючих у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , шо належить на праві приватної власності позивачу, а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З вищевикладеного слідує,що правона проживанняу будинкубудь-якихчленів сім`ївласника безпосередньопов`язане ізправом власностігромадянина нажитлове приміщення.Саме правовласності набудинок ОСОБА_1 було правовоюпідставою дляпроживання членівйого сім`ї(іншихосіб)за адресою: АДРЕСА_1 .10квітня 2020право власності ОСОБА_1 на будинок АДРЕСА_1 припинилося, в зв`язку із зверненням стягнення в примусовому порядку в рамках ВП № 59635688 на предмет іпотеки, шляхом опису та арешту та подальшу реалізацію через процедуру електронних торгів, результати яких є чинними. Так, як ОСОБА_1 втратив і право користування житловим приміщенням, а у відповідності до ст. 156 ЖК УРСР, ст. 405 ЦК члени сім`ї, тобто ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 також втратили право користування жилим приміщенням, у зв`язку з припиненням права власності у ОСОБА_1 10.04.2020 відповідачі втратили користування будинком, але продовжують користуватись ним без будь-яких правових підстав майном позивача, яке було придбане за кредитні кошти, передане в іпотеку, а цільове призначення виданого кредиту - придбання майна, а саме: житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій розташований будинок і тому тільки при наявності зазначених обставин існують правові підстави для виселення згідно положень ст. 109 ЖК України та ст. 40 ЗУ «Про іпотеку», які передбачають виняток із соціальної гарантії неможливості виселення людини на вулицю із житла без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до витягу №316 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 19.03.2024 та довідки №362 від 20.03.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З доданих до матеріалів справи документів вбачається, що відповідно до Статуту АТ «Універсал банк», який погоджено Національним банком України від 05.04.2024, згідно з п.1.1. Акціонерне товариство «Універсал банк» є правонаступником усіх прав та обовязків Публічного акціонерного товариства «Універсал банк», тпи якого у відповідності до рішення Загальних зборів акціонерів ПАТ «Універсал банк» (протокол №2-2018 від 31 жовтня 2018) було змінено на приватне акціонерне товариство та який було перейменовано на Акціонерне товариство «Універсал банк». п.1.6. Банк є правонаступником усіх прав та обовязків відкритого акціонерного товариства «Банк Універсальний», який у відповідності до рішення Загальних зборів акціонерів ВАТ «Банк Універсальний» (протокол №4-2007 від 278 серпня 2007) було перейменовано на Відкрите акціонерне товариство «Універсал Банк».

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторони, підлягають застосуванню норми Конституції України, Цивільного кодексу України, Житлового кодексу України, Закону України «Про іпотеку».

Відповідно дост. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно ч. 1ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Статтею 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що власникові належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Як вбачається із ч. 1ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 4ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно 1ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до ч.ч. 1-3ст. 36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цьогоЗакону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленомустаттею 37 цього Закону.

Згідно ч. 1-3, 5ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на нерухоме майно (об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості), яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності (спеціальне майнове право) іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі..

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність або спеціальне майнове право на нього за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Як вбачається зіст. 40 Закону України «Про іпотеку», що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Особи, які проживають у зазначених приміщеннях на умовах договору найму (оренди), не підлягають виселенню, якщо: договір найму (оренди) був укладений до моменту укладення іпотечного договору і про наявність такого договору було доведено до відома іпотекодержателя або такий договір був зареєстрований у встановленому законом порядку; договір найму (оренди) був укладений після укладення іпотечного договору за згодою іпотекодержателя.

Відповідно дост. 109 ЖК України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно достатті 132-2 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановленихстаттею 132-2 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті.

Положеннями статті 116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Відповідно до приписів статті 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України), тому дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У пункті 27 рішення ЄСПЛ від 17.05.2018 у справі «Садов`як проти України» зазначено, що рішення про виселення становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо тільки воно не ухвалене «згідно із законом», не переслідує одну із законних цілей, наведених у пункті 2 статті 8 Конвенції, і не вважається «необхідним у демократичному суспільстві». Вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід ґрунтувався на національному законодавстві, але також стосується якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своєму формулюванні та надавати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування. Крім того, будь-яка особа, якій загрожує виселення, у принципі повинна мати можливість, щоб пропорційність відповідного заходу була визначена судом. Зокрема, якщо було наведено відповідні аргументи щодо пропорційності втручання, національні суди повинні ретельно розглянути їх та надати належне обґрунтування.

Розглядаючи справу «Кривіцька та Кривіцький проти України» (№ 8863/06), ЄСПЛ у рішенні від 02.12.2010 установив порушення статті 8 Конвенції, зазначивши, що в процесі прийняття рішення щодо права заявників на житло останні були позбавлені процесуальних гарантій. Установлено порушення національними судами прав заявників на житло, оскільки суди не надали адекватного обґрунтування для відхилення аргументів заявників стосовно застосування відповідного законодавства та не здійснили оцінку виселення в контексті пропорційності застосування такого заходу.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» у ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ втручання держави в право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції.

Зокрема, згідно з рішенням ЄСПЛ від 23.09.1982 у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми» для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20.10.2011 (заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16.02.2017 року (заява № 43768/07)).

Підсумовуючи висновки про принципи застосування ст. 8 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях ЄСПЛ, виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, якщо таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену п. 2 ст. 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.

Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі сподіватися, що її виселення буде оцінене на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів статті 8 Конвенції.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постановах від 10.10.2019 у справі № 295/4514/16 та від 12.04.2021 у справі №310/2950/18 дійшла висновків, що тлумачення ч. 2 ст. 109 ЖК України з урахуванням глави 26 ЦК України та положень ст. 379 ЦК України свідчить, що виселення без надання іншого жилого приміщення відбувається у тому разі, якщо саме це жиле приміщення було придбане за кредитні кошти. У разі якщо предмет іпотеки набувався іпотекодавцем не за рахунок отриманих кредитних коштів, то виселення з вказаного житлового приміщення без надання іншого жилого приміщення не допускається.

Зазначене ґрунтується на правовому висновку Великої Палати Верховного Суду викладеному у постановах: від 22 березня 2023 року справа 361/4481/19; від 25 лютого 2021 року у справі №761/26620/16-ц; від 18 вересня 2024 року у справі №201/15485/17, від 11 грудня 2024 у справі № 753/2350/23.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Так, судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених у справі доказів, що між ВАТ «Банк Універсальний», яке перейменовано в Акціонерне товариство «Універсал банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 32/33/400 відповідно до п. 1. якого ОСОБА_1 наданий кредит в сумі 200 000 (двісті тисяч доларів США (за курсом НБУ станом на 17.10.2007 1 долар США = 5,05 грн., тож видана сума кредиту є еквівалентом 1 010 000 грн.), строком до 16 жовтня 2032. Цільове призначення виданного кредиту: на придбання майна, а саме: житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій розташований будинок, в той же час ціна житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, за яку було придбано предмет іпотеки складає - 456 530 грн., що підтверджується договорами купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, тобто предмет іпотеки житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка, було придбано повністю за суму виданих кредитних коштів.

Однак, ОСОБА_1 належним чином взяті на себе зобов`язання по кредитному договору не виконувала, в зв`язку з чим позивачем звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно вимогст. 37 Закону України «Про іпотеку», та з 10 квітня 2020 право власності на вказаний будинок та земельну ділянку зареєстровано за АТ «Універсал банк», що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Суд вважає доведеним факт купівлі ОСОБА_1 спірного житла та земельної ділянки за кредитні кошти та передання такого в іпотеку задля гарантій виконання основного зобов`язання.

Тобто порядок звернення стягнення на предмет іпотеки (шляхом позасудового врегулювання чи в судовому порядку) не впливає на встановлені законом гарантії надання іншого житлового приміщення при вирішенні судом спору про виселення з іпотечного майна, передбачені частиною другоюстатті 109 ЖК України. Визначальним у цьому випадку є встановлення, за які кошти придбано іпотечне майно - за рахунок чи не за рахунок кредитних коштів.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 361/4481/19(провадження № 14-109цс22).

Таким чином, ч. 2 ст. 109 ЖК України установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою цього жилого приміщення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» підлягають застосуванню як положення ст. 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК України.

Отже, за змістом цих норм особам, яких виселяють з жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Крім цього суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.4.4. Іпотечного договору іпотекодавець зобов`язаний не надавати дозвіл на реєстрацію в житловому будинку, що складає Предмет іпотеки, фізичних та юридичних осіб без згоди Іпотекодержателя, однак відповідачі без згоди Іпотекодержателя зареєструвалися у вказаному житловому будинку після передчі такого у іпотеку.

Згідно з вимогами, установленими ч.5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, визначає Порядок проведення органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866.

Висновок органу опіки та піклування є документом, який подається для прийняття відповідного рішення судом, тобто він є доказом у цивільній справі, який підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору виконує допоміжну функцію при вирішенні спорів, які стосуються прав та інтересів дітей, та спрямований передусім на отримання максимальної інформації щодо обставин, які мають значення для вирішення конкретного спору, оскільки орган опіки та піклування має повноваження встановлювати відомості, одержані у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні тощо.

Вказані висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 12.10.2022 у справі № 559/1215/19 (провадження № 61-8348св22).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради №4 від 04.01.2024, додатку до рішення виконкому Стрийської міської ради № 4 від 04.01.2024 та висновку органу опіки та піклування Стрийської міської ради, згідно яких вважає недоцільним виселення малолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Також, судом встановлено, що на час укладення договору іпотеки від 19.10.2007, відповідно до довідки № 3927 від 15.10.2007, встановлено, що у будинку АДРЕСА_1 , були зареєстровані та проживали колишня власниця будинку та її мати. Відповідно до звернення № 246/01/16 від 19.12.2022 АТ «Універсал Банк» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бадахова Ю.Н., згідно якого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже були прописанів спірному будинку після укладення договору іпотеки.

Судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час укладення договору іпотеки не був зареєстрований у спірному будинку та не мав права користування ним, а передача житлового будинку в іпотеку відбулась раніше за реєстрацію дитини в житловому будинку.

Частиною 1 статті 40 Закону України «Про іпокету» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно допункту 2.4.4договору іпотекиіпотекодавець ОСОБА_1 зв`яв насебе зобов`язанняне надаватидозвіл нареєстрацію вжитловому будинку,що складає предметіпотеки,фізичних таюридичних осіббез згодиІпотекодержателя позивача по справі.

Вказане також узгоджене ч. 3 ст. 9 Закону України«Про іпотеку», яка проголошує, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільні діяльність, лізинг, оренду, користування.

Тобто вселення відповідачів у спірний житловий будинок відбулося всупереч вимогам договору іпотеки та прямій забороні, що міститься уЗаконі № 898-IV.

У своїйпостанові від 25.07.2018 року у справі № 638/13030/13-цВерховний Суд зробив висновок, що припинення права користування житлом у колишнього власника, тягне за собою втрату його членами сім`ї права користуватися житлом, а отже у такому разі наявні правові підстави для виселення відповідачів.

Надати оцінку аргументам відповідачів суд позбавлений можливості, оскільки такі ними не наведені.

Таким чином, судом встановлено порушені права позивача, які підлягають захисту, а позов задоволенню.

Разом з тим, відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому законами України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався, він діє і дотепер.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»доповнено розділ VI «Прикінцеві положення» Закону № 898-IV пунктом 5-2, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія, зокрема, статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти).

За таких обставин, суд вважає, що вказаний вище Закон має бути застосований у цій справі, оскільки на сьогодні в Україні триває воєнний стан, тому виконання рішення суду в частині виселення відповідачів слід зупинити на період дії в Україні воєнного стану та на тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Зазначене відповідає правовому висновку ВП ВС, викладеному у постанові від 22 березня 2023 року, справа 361/4481/19.

Відповідно дост. 141 ЦПК України, з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача слід стягнути судовий збір в рівних частинах по 894 грн. 60 коп. з кожного.

На підставі статей 317, 319, 391 ЦК України, статтей 7, 109, 116, 150, ЖКУкраїни, та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

Виселити без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 281,8 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2068560646112).

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» по 894 грн. 60 коп. понесених судових витрат з кожного.

Зупинити виконання цього рішення в частині виселення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з будинку АДРЕСА_1 на період дії в Україні воєнного стану та на тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 6 ст. 259 та частини 1 ст. 268 ЦПК України складання повного рішення суду відкладено на п`ять днів.

У зв`язку з оголошенням в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 13.12.2024.

Головуючий суддя В. М. Бораковський