Постанова

від 12.12.2024 по справі 523/9336/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1597/24

Справа № 523/9336/21

Головуючий у першій інстанції Дяченко В. Г.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Крупської М.Г.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій»,

на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2023 року,

за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про захист прав споживача, визнання, спростування та вилучення недостовірної інформації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенство по збору боргів»

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

В травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про захист прав споживача, визнання, спростування та вилучення недостовірної інформації, посилаючись на те, що з офіційного сайту ТОВ «Українського бюро кредитних історій» стало відомо про наявність у неї заборгованості перед АТ «ПУМБ» за кредитним договором № GP 14073 від 31 січня 2007 року. Звернувшись до банку АТ «ПУМБ» отримала відповідь, що кредитний договір № GP 14073 передано компанії ТОВ «Агентство по збору боргів», при цьому не зазначена дата передання неіснуючого договору в ТОВ «Агентство по збору боргів», підстави на яких передано вказаний договір, та не додано жодного документу.

З отриманих на запит кредитних історій з ПрАТ «Перше Всеукраїнське бюро кредитних історії» та ПрАТ «Міжнародне бюро кредитних історій» вбачається, що кредитний договір № GP 14073 від 31 січня 2007 року, кредитор ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», дата початку дії договору 31 січня 2007 року, планова дата закінчення договору 30 січня 2010 року, дата фактичного завершення 31 жовтня 2008 року, поточна прострочка 0 грн.

Посилаючись на те, що кредитний договір № GP 14073 від 31 січня 2007 року немає ніякого відношення до банку ПУМБ, інформація про наявність будь-коли кредитних відносин між ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ» являється недостовірною, в свою чергу АТ «ПУМБ» неправомірно її поширив, просила задовольнити позовні вимоги.

Крім того, позивач просила стягнути моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, завданих відмовою АТ «ПУМБ» добровільно спростувати поширену ним недостовірну інформацію.

Позивач просив суд зобов`язати ТОВ «Українське бюро кредитних історій» вилучити з кредитної історії ОСОБА_1 інформацію за кредитним договором № GP 14073 від 31 січня 2007 року, надану Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк», визнати недостовірною інформацію, надану Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» для формування кредитної історії ОСОБА_1 , по кредитному договору № GP 14073 від 31 січня 2007 року, стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь позивача 20500,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про захист прав споживача, визнання, спростування та вилучення недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Суд першої інстанції визнав недостовірною інформацію внесену в кредитну історію ОСОБА_1 , що відображена як інформація за кредитним договором № GP 14073 від 31 січня 2007 року. Зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» вилучити з кредитної історії ОСОБА_1 інформацію за кредитним договором № GP 14073 від 31 січня 2007 року. В решті позову відмовив. Вирішено питання про судові витрати.

Суд першої інстанції обґрунтував рішення тим, що як відповідачем ТОВ «Українське бюро кредитних історій», так і АТ «Перший Український Міжнародний Банк», доказів на спростування доводів позивача суду не надано, матеріали справи не місять беззаперечнихдоказів, що кредитором по кредитному договору № GP 14073 від 31 січня 2007 року є АТ «ПУМБ». Відповідач АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заперечує надання до ТОВ «Українське бюро кредитних історій» інформації, що міститься в кредитній історії щодо кредитного договору № GP 14073 від 31 січня 2007 року, а з матеріалів справи неможливо встановити ким саме передано вказану інформацію до ТОВ «Українське бюро кредитних історій», та взагалі чи була наявна згода позивача на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації щодо нього.

Суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено протиправність дій АТ «Перший Український Міжнародний Банк», які повинні бути у причинно-наслідковому зв`язку із заподіяною позивачу моральної шкоди.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» просить рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2023 року, в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» посилається на те, що відповідно до обставин справи клієнт має заборгованість перед АТ «Перший Український Міжнародний Банк» за кредитною угодою № GP 14073 від 31 січня 2007 року. На сьогоднішній день відсутні докази, які б вказували, що інформація є такою, що не відповідає дійсності.

Звертає увагу суду на положення ст. 10 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» та зазначає, що не встановлено факту відсутності кредитного договору, договір не визнано недійсним у судовому порядку, не встановлено факту відсутності письмової згоди позивача на використання та розповсюдження інформації щодо нього, у ТОВ «Українське бюро кредитних історій» немає правових підстав для спростування та вилучення такої інформації.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.06.2023 року роз`яснювалось ОСОБА_1 , Акціонерному товариству «Перший Український Міжнародний Банк» право подати до Одеського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, проте відзиву від ОСОБА_1 не надходило.

Копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги позивач отримав в особистому кабінеті Електронного суду в 26.06.2023 року та 07.06.2023 року, що підтверджується довідками.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін, посилаючись на те, що у ОСОБА_2 ніколи не було кредитів у Акціонерному товариству «Перший Український Міжнародний Банк», судом першої інстанції обґрунтовано зобов`язано ТОВ «Українське бюро кредитних історій» на підставі ст. 10 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" вилучити з кредитної історії.

Копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» отримало в особистому кабінеті Електронного суду в 26.06.2023 року та 07.06.2023 року, що підтверджується довідками.

У відзиві на апеляційну скаргу Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог про визнання інформації недостовірною та зобов`язання її вилучити з кредитної історії, посилаючись на те, що Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» не може пояснити, яким чином 27.01.2015 року до приєднання ПАТ «БРК» до ПАТ «ПУМБ», яке відбулося 19.07.2016 року, до ТОВ «Українське бюро кредитних історій» внесена інформація по кредитному договору ОСОБА_1 № GP 14073 з донором Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк».

Зазначає, що акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» до суду першої інстанції подавало заяву про застосування строку позовної давності, якій суд не надав оцінки.

Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження отримана представником скаржника 14.07.2023 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином і в установленому законом порядку, шляхом отримання судової повістки за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд» в Електронному кабінеті 18.10.2024 року о 18:01 годині, що підтверджується довідкою.

Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином і в установленому законом порядку, шляхом отримання судової повістки за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд» в Електронному кабінеті 18.10.2024 року о 18:01 годині, що підтверджується довідкою.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про дату, час та місце розгляду справи повідомлено належним чином і в установленому законом порядку, відповідно до положень п.3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» Наконечна А.В. про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином і в установленому законом порядку, шляхом отримання судової повістки за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд» в Електронному кабінеті 18.10.2024 року о 18:01 годині, що підтверджується довідкою.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенство по збору боргів» про дату, час та місце розгляду справи повідомлено належним чином і в установленому законом порядку, відповідно до положень п.4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 28.07.2023 року клопотання представника Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» - Панченко О.О. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задовольнив.

Вказаною ухвалою суд роз`яснив, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Ухвалу Одеського апеляційного суду Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» отримало в особистому кабінеті Електронного суду 28.07.2023 року о 19:14, що підтверджується довідкою.

Отже Одеський апеляційний суд забезпечив представнику Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» - Панченко О.О. можливість прийняти участь в судовому засіданні в режимі відоконференції.

12.12.2024 року представник Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» в судове засідання не з`явився, не приєднався до участі в режимі відеоконференції, за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Відповідно до протоколу судового засідання від 12.12.2024 року Одеським апеляційним судом відкрито сторінку конференції, здійснено запрошення для участі в відеоконференції, проте представник Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» - Панченко О.О. не приєднався до відеоконференції.

Відповідно до частини другоїстатті 372 ЦПК Українинеявка сторінабо іншихучасників справи,належним чиномповідомлених продату,час імісце розглядусправи,не перешкоджає розгляду справи.

Тобто процесуальним законом суд апеляційної інстанції має право розглянути справу за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про розгляд справи, незалежно від причин їх неявки.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Із тексту апеляційної скарги вбачається, що рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2023 року в частині відмову у стягненні моральної шкоди ніким із учасників процесу не оскаржується, тому рішення суду в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції згідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку № 12 від 24 жовтня 2008 року.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що як відповідачем ТОВ «Українське бюро кредитних історій», так і АТ «Перший Український Міжнародний Банк», доказів на спростування доводів позивача суду не надано, а матеріали справи не місять беззаперечнихдоказів, що кредитором по кредитному договору № GP 14073 від 31 січня 2007 року є АТ «ПУМБ». Відповідач АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заперечує надання до ТОВ «Українське бюро кредитних історій» інформації, що міститься в кредитній історії щодо кредитного договору № GP 14073 від 31 січня 2007 року, а з матеріалів справи неможливо встановити ким саме передано вказану інформацію до ТОВ «Українське бюро кредитних історій», та взагалі чи була наявна згода позивача на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації щодо неї.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.

Правові та організаційні засади формування і ведення кредитних історій, права суб`єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, вимоги до захисту інформації, що складає кредитну історію, порядок утворення, діяльності та ліквідації бюро кредитних історій визначеніЗаконом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій».

Відповідно до статті 3 Законом України«Про організаціюформування таобігу кредитнихісторій» кредитна історія - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов`язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону; користувач Бюро (далі - Користувач) - юридична або фізична особа - суб`єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до договору надає і має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію; суб`єкт кредитної історії - будь-яка юридична або фізична особа, яка звернулася до користувача з метою укладення кредитного правочину або вже уклала кредитний правочин та щодо якої формується кредитна історія.

У частиніпершій статті5Закону України«Про організаціюформування таобігу кредитнихісторій» зазначено, що джерелами формування кредитних історій, зокрема, є відомості, що надаються користувачем до бюро за письмовою згодою суб`єкта кредитної історії відповідно до цього Закону.

Згідно із частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», інформація для формування кредитної історії надається користувачем до бюро лише в разі наявності письмової згоди юридичної або фізичної особи, яка уклала кредитний правочин з користувачем. Користувач у разі укладення кредитного правочину та отримання письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через бюро інформації щодо нього надає до бюро інформацію про себе, що ідентифікує його як користувача; про суб`єкта кредитної історії, яка визначена пунктами 1, 2 частини першої статті 7 цього Закону.

Статтею 10 Закону України «Проорганізацію формуваннята обігукредитних історій» передбачений порядок зберігання та вилучення інформації, що складає кредитну історію. Згідноз частиною першоюцієї статті бюро вилучає з кредитної історії: 1) інформацію, яка передбачена пунктом 2 частини першої статті 7, у разі відсутності кредитного правочину, Договору або визнання їх недійсними; 2) всю інформацію, що міститься у кредитній історії, у разі відсутності письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації про нього; 3) інформацію, яка передбачена пунктами 2-4 частини першої статті 7, у разі закінчення терміну зберігання інформації в кредитній історії.

Бюро має право за участю користувача здійснювати звірення інформації, яка була надана цим користувачем для формування кредитної історії, та вносити до неї зміни на умовах і в порядку, передбачених цим Законом та договором.

Бюро зберігає інформацію протягом десятирічного терміну з моменту припинення кредитного правочину (частина друга, третя статті 10 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій»).

За змістом частини одинадцятої статті 13 Закону України «Проорганізацію формуваннята обігукредитних історій» суб`єкт кредитної історії має право оскаржити в судовому порядку дії Бюро або Користувача, які порушують його права.

Відповідно до частин першої, третьої статті 20Закону України«Про захистперсональних даних» володільці чи розпорядники персональних даних зобов`язані вносити зміни до персональних даних на підставі вмотивованої письмової вимоги суб`єкта персональних даних. Зміна персональних даних, які не відповідають дійсності, проводиться невідкладно з моменту встановлення невідповідності.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Судом першої інстанції встановлено, що за інформацією ТОВ "Українське бюро кредитних історій" в кредитній історії на ім`я ОСОБА_1 міститься інформація про кредитний договір № GP 14073, укладений між ОСОБА_1 та АТ «Перший Український Міжнародний Банк», дата видачі кредиту 31 січня 2007 року, сума кредиту 25000 грн, строк кредиту до 30 січня 2010 року, кредит проданий, дата поновлення 27 січня 2015 року.

Разом з тим, за інформацією ПрАТ «Перше Всеукраїнське бюро кредитних історії» та ПрАТ «Міжнародне бюро кредитних історій», кредитний договір № GP 14073 від 31 січня 2007 року укладено між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», кредит закрито (а.с.9, 10-12).

Позивач у позовній заяві посилається на те, що договір кредиту з АТ «Перший Український Міжнародний Банк» не укладав.

19 квітня 2021 року позивач звертався до АТ «ПУМБ» з приводу інформації розміщеної в кредитній історії ТОВ «Українське бюро кредитних історій».

Листом від 17 травня 2021 року на звернення АТ «Перший Український Міжнародний Банк» повідомило ОСОБА_1 , що право вимоги заборгованості за кредитним договором № GP 14073 від30січня 2007 року в повному обсязі відступлено (передано) у власність компанії ТОВ «Агентство по збору боргів», до якого безпосередньо необхідно звертатися (а.с.13).

При цьому, у відповіді від 17.05.2021 року АТ «Перший Український Міжнародний Банк» не зазначено коли, ким і на підставі якого договору відступлено право вимоги за кредитним договором № GP 14073 від30січня 2007 року.

Згідно Статуту Акціонерне Товариство «Перший Український Міжнародний Банк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань Публічного акціонерного товариства «Банк Ренесанс Капітал» і АТ «Банк Ренесанс Капітал» в результаті реорганізації останнього, шляхом приєднання до банку.

Як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час звернення до суду апеляційної інстанції, відповідачами не надано суду копії кредитного договору № GP 14073, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Перший Український Міжнародний Банк» 31 січня 2007 року або копії кредитного договору укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Ренесанс Капітал».

У відзиві на позовну заяву АТ «Перший Український Міжнародний Банк» зазначає, що кредитний договір № GP 14073 від 30.01.2007 року укладено між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Ренесанс Капітал». 30.10.2008 року заборгованість за кредитним договором ОСОБА_1 відступлена Товариству з обмеженою відповідальністю «Агентство по збору боргів», строк зберігання кредитної справи минув, документи знищені ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» ще до об`єднання з ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», кредитна справа ОСОБА_1 при передачі справ від одного банку до іншого внаслідок правонаступництва не передавалася.

Отже відповідачами доказів наявності між АТ «ПершийУкраїнський МіжнароднийБанк»та ОСОБА_1 будь-яких кредитних правовідносин не надано.

Також в матеріалах справи відсутні докази щодо відступлення права вимоги за кредитним договором № GP 14073 на яку посилається АТ «Перший Український Міжнародний Банк».

Наданий АТ «Перший Український Міжнародний Банк» меморіальний ордер № 248799 від 31.01.2007 року колегія суддів не приймає, оскільки в ордері платником та отримувачем зазначена ОСОБА_1 , банк платника та отримувача філія ПАТ «ПУМБ», при тому, що відповідачем АТ «Перший Український Міжнародний Банк» повідомлялося суду, що кредитна справа ОСОБА_1 до банку не передавалася, остання відступлена 30 жовтня 2008 року Публічним акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал» Публічному акціонерному товариству «Агентство по збору боргів», тобто до приєднання ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» та ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк».

Суд першої інстанції зазначив, що відповідач АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заперечує надання до ТОВ «Українське бюро кредитних історій» інформації, що міститься в кредитній історії щодо кредитного договору № GP 14073 від 31 січня 2007 року, а з матеріалів справи неможливо встановити ким саме передано вказану інформацію до ТОВ «Українське бюро кредитних історій», та взагалі чи була наявна згода позивача на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації щодо неї.

Доводи апеляційної про те, що не встановлений факт відсутності письмової згоди позивача на використання та розповсюдження інформації щодо нього не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19); пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19 (провадження № 12-57гс21).

Скаржником, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, зокрема до відзиву на позовну заяву, так і під час апеляційного перегляду, доказів надання АТ «ПершийУкраїнський МіжнароднийБанк» абобудь-якиміншим банкомінформації для формування кредитної історії, у відповідності до положень ст. 9 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації не надано.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимог позивача про визнання недостовірною інформацію внесену в кредитну історію ОСОБА_1 , що відображена як інформація за кредитним договором № GP 14073 від 31 січня 2007 року, укладеним між ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 та зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» вилучити з кредитної історії ОСОБА_1 вказану інформацію, оскільки відповідачами ТОВ «Українське бюро кредитних історій», АТ «Перший Український Міжнародний Банк» доказів на спростування доводів позивача суду не надано, а матеріали справи не місять беззаперечнихдоказів, що кредитором по кредитному договору № GP 14073 від 31 січня 2007 року є АТ «ПУМБ», що заборгованість за кредитним договором не погашена, та чи була наявна згода позивача на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації щодо неї.

Посилання АТ «Перший Український Міжнародний Банк» у відзиві на апеляційну скаргу на сплив строку позовної давності не заслуговують на увагу.

Так, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами частин третьої і четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У заяві про застосування позовної давності АТ «Перший Український Міжнародний Банк» просило застосувати наслідки пропуску строку позивачем позовної давності, посилаючись на те, що інформацію, яку позивач просить визнати недостовірною, внесена до бюро кредитних історій 27.01.2015 року, а з позовною заяво позивач звернувся 20.05.2021 року.

У постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-75цс15 зроблено правовий висновок про те, що формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача. Отже,перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину починається за загальними правилами,визначеними у частині першій статті 261 ЦК України, тобто від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про вчинення цього правочину.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18) сформульовано висновок, який полягає в тому, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що суди дійшли правильного висновку, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтями 32-38 ГПК України (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваних судових рішень), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше.

У постанові Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 464/5089/15 (провадження № 61-1256св18) зроблено правовий висновок про те, що тлумачення частини першої та п`ятої статті 261 ЦК свідчить, що потрібно розрізняти початок перебігу позовної давності залежно від виду позовних вимог. Вимога про визнання правочину недійсним відрізняється від вимоги про виконання зобов`язання не лише по суті, а й моментом виникнення права на захист. Для вимоги про визнання правочину недійсним перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась, або могла довідатись про вчинення цього правочину. Натомість для вимоги про виконання зобов`язання початок перебігу позовної давності обумовлюється виникненням у кредитора права на вимогу від боржника виконання зобов`язання. Тому положення частини п`ятої статті 261 ЦК застосовуються до вимог про виконання зобов`язання, а не до вимог про визнання правочину недійсним.

Позивач, звертаючись до суду, обґрунтовує позовні вимоги тим, що кредитного договору з АТ «Перший УкраїнськийМіжнародний Банк»не укладав, з інформації яка міститься на сайті Українське Бюро кредитних історій дізнався про наявність заборгованості перед АТ «Перший Український Міжнародний Банк» за кредитним договором № GP 14073 від 30.01.2007 року та відразу у квітні 2021 року звернувся до банку щодо надання роз`яснень, на підтверджується вказаних обставин надав суду роздруківку інформації з сайту Українське Бюро кредитних історій. Відповідачами вказані обставини не спростовано та не доведено, що інформацію про порушення прав позивач, який заперечує факт укладення договору з АТ «Перший УкраїнськийМіжнародний Банк»дізнався раніше.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судоверішеннябез змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судоверішенняз додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, щорішеннясуду в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішеннясуду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін.

Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2023 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 12 грудня 2024 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

В.В. Кострицький