Ухвала

від 17.12.2024 по справі 463/8708/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 463/8708/24

провадження № 61-16456ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - Фермерське господарство «Бурки Віталія Володимировича»,

відповідачі: Львівський апеляційний суд, Держава Україна в особі Державної казначейської служби України,

розглянув касаційну скаргу Фермерського господарства «Бурки Віталія Володимировича» на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 23 вересня 2024 року у складі судді Грицка Р. Р. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Бойчука І. В., Томин О. О.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року Фермерське господарство «Бурки Віталія Володимировича» (далі - ФГ «Бурки В. В.») звернулося до Личаківського районного суду м. Львова з позовом до Львівського апеляційного суду, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, в якій просило суд стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на відшкодування матеріальної шкоди в сумі 29,00 грн та моральної шкоди в сумі 2 000 000,00 грн, завдану в результаті незаконних дій суддів Львівського апеляційного суду під час прийняття постанови від 27 червня 2022 року в справі № 461/240/20, що спричинило приниження честі, гідності та ділової репутації.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 23 вересня 2024 року відмовлено у відкритті провадження в справі за позовом ФГ «Бурки В. В.» до Львівського апеляційного суду, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Роз`яснено позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Не погодившись із ухвалою суду ФГ «Бурки В. В.» оскаржило її до Львівського апеляційного суду.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року цивільну справу за позовом ФГ «Бурки В. В.» надіслано до Верховного Суду для визначення підсудності у порядку, визначеному частиною першою статті 26 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року визначено підсудність справи для розгляду в апеляційному порядку Івано-Франківському апеляційному суду.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року апеляційну скаргу ФГ «Бурки В. В.» залишено без задоволення. Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 23 вересня 2024 року залишено без змін.

У грудні 2024 року ФГ «Бурки В. В.» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 23 вересня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що позовна заява не стосується обставин, які виникли при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності між Львівським апеляційним судом, Державою Україна в особі Державної казначейської служби та ФГ «Бурки В. В.», оскільки жодних правочинів між ними не виникало. Вважає що даний спір не підсудний господарським судам.

Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Вивчивши касаційну скаргу ФГ «Бурки В. В.», зміст ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 23 вересня 2024 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року, Верховний Суд дійшов висновку, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Такого висновку Суд дійшов з огляду на таке.

Судом встановлено, що ФГ «Бурки В. В.» звернулося до Личаківського районного суду м. Львова з позовом до Львівського апеляційного суду та Держави України в особі Державної казначейської служби України у якому позивач просив стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на користь фермерського господарства коштів в сумі 2 000 029,00 грн: з яких - 29,00 грн на відшкодування майнової шкоди; 2 000 000 грн - на відшкодування моральної шкоди завданої в результаті незаконних дій суддів Львівського апеляційного суду при прийнятті постанови від 27 червня 2022 року по справі № 461/240/20, що спричинило приниження честі, гідності та ділової репутації.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 вказаної Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06).

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до вимог частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Встановлено, що ФГ Бурки В.В. звернулося до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої суддями Львівського апеляційного суду, а відповідачем у цій справі є Держава Україна в особі Державної казначейської служби України.

За загальними положеннями, наведеними у статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування або посадовою особою відповідного органу визначені у статтях 1173, 1174 ЦК України, за змістом яких шкода, що завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи посадовою особою відповідного органу при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Вирішуючи питання про те, чи є правовідносини господарськими, а відповідно, і спір - господарським, необхідно виходити з визначень, наведених у статті 2 та частині першій статті 3 ГК України, відповідно до яких як господарську діяльність розуміють діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Позивачем у цій справі є ФГ «Бурки В. В.».

Фермерське господарство, відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство», є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи.

Отже позов пред`явлено юридичною особою про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої органами державної влади.

Відповідно до частини одинадцятої статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та у порядку, встановлених законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з Постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 522/3454/16-ц, «вимоги про відшкодування шкоди, як майнової, так і моральної, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір (частина друга статті 21 КАС України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року та частина п`ята статті 21 КАС України у редакції від 03 жовтня 2017 року). Якщо такі вимоги заявлено окремо, вони вирішуються судами у порядку цивільного судочинства або господарського судочинства».

Виходячи з наведеного, оскільки стороною позивача пред`явлено вимогу про стягнення з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України шкоди заподіяної незаконними діями суддів Львівського апеляційного суду, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спір у даній справі виник між юридичними особами, а відтак не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі.

Аналогічна правова позиція вже висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 15 березня 2018 року у справі № 461/1930/16-ц (провадження № 14-60цс18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 464/1874/17 (провадження № 14-395цс18), від 05 червня 2019 року у справі № 454/1690/16 (провадження № 14-152цс19), від 05 червня 2019 року у справі № 454/2181/16 (провадження № 14-226цс19), від 03 липня 2019 року у справі № 454/3304/14 (провадження № 14-272цс19), від 18 вересня 2019 року у справі № 757/37226/17 та у постанові Верховного Суду у постанові від 17 лютого 2021 року у справі № 461/3186/16-ц (провадження № 61-14931св19).

Підстави для відступу від таких висновків Верховного Суду відсутні.

З огляду на зміст оскаржуваних судових рішень та касаційної скарги, вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, зводяться до власного тлумачення заявником норм процесуального права.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Керуючись частинами четвертою, п`ятою і шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом Фермерського господарства «Бурки Віталія Володимировича» до Львівського апеляційного суду, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, за касаційною скаргою Фермерського господарства «Бурки Віталія Володимировича» на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 23 вересня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник