Ухвала

від 18.12.2024 по справі 156/1557/24

ІВАНИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 156/1557/24

Провадження № 2/156/439/24

У х в а л а

18 грудня 2024 року сел. Іваничі

Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Комзюк Н.Н., ознайомившись з матеріалами позовної заяви Комунального некомерційного підприємства «Нововолинська центральна міська лікарня» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення,-

в с т а н о в и в:

Вказана позовна заява надійшла до суду 17 грудня 2024 року.

Суд, перевіривши позовну заяву на її відповідність вимогам ЦПК України, встановив наступне .

Так, ч.4 ст.177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Проте, до позовної заяви не додано документа, що підтверджує сплату судового збору чи документа, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Зі змісту позову вбачається, що позивачем заявлено вимогу майнового характеру, ціна позову 11035,08 грн.

У позові зазначено, що сплату судового збору слід покласти на відповідача з огляду на положення п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», згідно з яким від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Натомість, предметом заявлених позовних вимог є відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

Відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, регламентуєтьсяст.1206 ЦК України, на норми якої посилається також і позивач.

Зміст та суб`єктний склад зобов`язання, що регулюються ст.1206 ЦК України, дозволяють констатувати, що це зобов`язання не є договірним, але й не є зобов`язанням із відшкодування шкоди у розумінні ст. 1177 ЦК України (відшкодування шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення), оскільки, понесені закладом охорони здоров`я (кредитором) витрати на лікування не є завданою боржником (особою, яка вчинила злочин) шкодою. Зазначене має принципове значення, оскільки покладений на відповідну особу обов`язок не є видом цивільно-правової відповідальності, до цих правовідносин не підлягають застосуванню загальні положення про відшкодування шкоди, у тому числі такі, що стосуються підстав виникнення зобов`язання, змісту шкоди, солідарного обов`язку боржників тощо.

При цьому, посилання на п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не може бути підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки позивач, не є потерпілим від злочину, згідно зі змісту позовної заяви.

Відповідно до п.п. 2, 6 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах: про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи; про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У свою чергу, представник позивача просить стягнути з винної особи витрати, понесені КНП «Нововолинська центральна міська лікарня» на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_2 розмірі 11035, 08 грн., однак з матеріалів позовної заяви встановлено, що позивачу- юридичній особі збитків кримінальним правопорушенням не завдано, потерпілим у даному випадку є ОСОБА_2 , а не позивач, який витратив кошти на його лікування.

Отже, КНП «Нововолинська центральна міська лікарня» не відносяться до жодної категорії осіб, які згідно зі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх судових інстанціях.

Наведене вище узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17 січня 2019 року (справа № 462/375/17).

У даному випадку відсутні визначені законом підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру юридичною особою, справляється судовий збір, ставка якого складає 1,5 відсотка від ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, за подання позовної заяви з ціною позову 11035,08 грн. позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 3028 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За наведених обставин, відповідно до ст.185 ЦПК України, заява підлягає залишенню без руху із наданням строку для усунення недоліків, а саме надання документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

На підставі викладеного, керуючись ст.177, ст.260 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву Комунального некомерційного підприємства «Нововолинська центральна міська лікарня» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення залишити без руху.

Встановити позивачеві строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - 5 (п`ять) днів з дня вручення копії ухвали.

Роз`яснити позивачу, що якщо він не усуне зазначені в ухвалі недоліки у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною та повертається позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Н.Н. Комзюк