Ухвала

від 17.12.2024 по справі 177/2938/24

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/2938/24

Провадження № 2-о/177/130/24

У Х В А Л А

17.12.2024 м. Кривий Ріг

Суддя Криворізького районного суду Дніпропетровської області Суботіна С. А. розглянувши матеріали справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Криворізький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту смерті особи,-

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника ОСОБА_1 , адвокат Зайченко О.В., через систему «Електронний суд», 16.12.2024 звернувся до суду з указаною заявою та просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, стрільця 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 48 років під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності із забезпечення здійснення заходів із національної безпеки і оборони Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, на тимчасово окупованій території України, поблизу населеного пункту Іванівка Куп`янського району Харківської області, унаслідок обстрілу з боку противника під час ведення активних бойових дій.

Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом із додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України, суд відкриває провадження в справі за позовною заявою за відсутності підстав для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження.

Ознайомившись із заявою та долученими до неї матеріалами, суд приходить до висновку про необхідність залишення її без руху, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 318 ЦПК України.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якої встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Відповідно до ст. 318 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Цивільний процесуальнийкодекс України розрізняє наступні процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, а саме: встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (п. 9 ч. 1 ст. 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (ст. 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (ст.ст. 305-309 ЦПК України). Зазначені вище процедури є відмінними між собою та мають певні особливості.

У заяві про встановлення факту заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.

При цьому, слід мати на увазі, що встановлення зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10.6.2021 у справі № 591/1461/19.

Отже, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо на підставі незаперечних доказів буде доведено обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи в точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної факту смерті.

Представник заявника, як на докази смерті ОСОБА_2 посилається на витяг з Єдиного реєстру зниклих безвісті, матеріали службового розслідування, із яких слідує, що сержант ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання зник безвісти.

Як слідує з відповіді Криворізького відділу ДРАЦС від 16.08.2024, ОСОБА_1 відмовлено в здійсненні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , оскільки надані документи на підтвердження факту смерті ОСОБА_2 , а саме, витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин № 20240410-613 від 10.04.2024, сформований МВС України, не є підставою для здійснення реєстрації смерті особи.

Слід зазначити,що правовийстатус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, визначає Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» від 27.04.2022 № 2505-VІІІ, який забезпечує правове регулювання суспільних відносин, пов`язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей.

У ст. 1 Закону від 27.04.2022 № 2505-VІІІ визначено, що особа, зникла безвісти, - фізична особа, стосовно якої немає відомостей про її місцеперебування на момент подання заявником заяви про її розшук; особа, зникла безвісти за особливих обставин, - особа, зникла безвісти у зв`язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.

Згідно зі ст. 4 Закону від 27.04.2022 № 2505-VІІІ, особа набуває статусу такої, що зникла безвісти, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи безвісти та її розшук або за рішенням суду. Особа вважається зниклою безвісти до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом. Надання особі статусу зниклої безвісти відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством. Якщо особа, зникла безвісти, оголошена померлою, але її місцеперебування, місце поховання чи місцезнаходження її останків не встановлено, проведення розшуку такої особи в розумінні цього Закону не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження її останків.

Статтями 18, 19 Закону 27.04.2022 № 2505-VІІІ передбачено порядок подання заяви і розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин. Зокрема, заява про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, подається до відповідного територіального органу Національної поліції України. Заява про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, може бути подана родичем такої особи, представником військового формування, органом державної влади, органом місцевого самоврядування, громадським об`єднанням або будь-якою іншою особою, якій стало відомо про зникнення. Заява про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, може бути подана Уповноваженим, якщо зазначені в абзаці другому цієї частини особи звернулися до неї з повідомленням про зникнення особи. У заяві про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, зазначається інформація, що може сприяти розшуку такої особи. У разі отримання інформації про зникнення особи за особливих обставин або заяви про розшук такої особи Національна поліція України зобов`язана інформувати Уповноваженого протягом трьох днів з моменту отримання такої інформації або заяви. Відомості, зазначені у заяві про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, підлягають внесенню до Реєстру в порядку, передбаченому цим Законом, протягом 24 годин після отримання Уповноваженим від Національної поліції України інформації про зникнення особи за особливих обставин або інформації про отримання заяви про розшук такої особи. З метою отримання інформації, що може сприяти розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин, Уповноважений надсилає запити на отримання інформації до органів державної влади (зокрема органів, уповноважених на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин), органів місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб, громадських об`єднань та міжнародних гуманітарних організацій, що можуть володіти необхідною інформацією. Керівники органів державної влади (зокрема органів, уповноважених на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин), органів місцевого самоврядування, їх посадові чи службові особи, а також керівники громадських об`єднань, до яких надійшов запит Уповноваженого на отримання інформації, зобов`язані повідомити Уповноваженого в письмовій формі про результати розгляду такого запиту в триденний строк з дня його одержання.

За приписами ст. 21 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», у разі наявності достовірної інформації про те, що особа, яка зникла безвісти за особливих обставин, померла, Уповноважений надає висновок про наявність обставин, що свідчать про смерть цієї особи, та направляє його її родичам. Достовірною інформацією про смерть особи є результати аналізу і зіставлення інформації про вилучення людських останків, наданої пошуковими групами, посмертної інформації про такі останки, наданої бюро судово-медичної експертизи, інформації про профілі ДНК та результати зіставлення ДНК, надані ДНК-лабораторіями, з інформацією, що відома про особу, зниклу безвісти за особливих обставин. Ця інформація міститься у комплексному звіті про ідентифікацію. Особа вважається зниклою безвісти до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом і що за наявності достовірної інформації про те, що особа, яка зникла безвісти за особливих обставин, померла, Уповноважений надає висновок про наявність обставин, що свідчать про смерть цієї особи, та направляє його її родичам, які мають право звернутися до суду про встановлення факту смерті особи, що зникла безвісти.

Однак, звернувшись до Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, заявником не надано суду відомостей про заходи, які вживалися для розшуку військовослужбовця ОСОБА_2 у порядку, передбаченому ст. 19 вказаного Закону від 27.04.2022 № 2505-VІІІ. Висновок Уповноваженого про наявність обставин, що свідчать про смерть військовослужбовця ОСОБА_2 , як це передбачено ст. 21 Закону від 27.04.2022 № 2505-VІІІ, до заяви не долучено.

За умови недотримання заявником визначеної Законом від 27.04.2022 № 2505-VІІІ процедури, звернення до суду з вимогою про встановлення факту смерті військовослужбовця є передчасним.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 ЦК України, фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. Із урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.

Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

За наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою на підставі ч. 2 ст. 46 ЦК України, а не із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту смерті цієї особи.

Аналогічна правова позиція викладена впостанові Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 506/358/22

Отже, заявнику та її представнику необхідно обґрунтувати заяву з посиланням на незаперечні докази, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної факту смерті.

Також, суд звертає увагу, що під час встановлення юридичного факту смерті військовослужбовця, тобто оголошення померлим або визнання його безвісно відсутнім, залежно від установлених обставин, необхідно залучати до участі Міністерство оборони України або відповідні військові частини з метою захисту інтересів держави, оскільки визнання у судовому порядку військовослужбовця безвісно відсутнім або оголошення його померлим є підставою для виключення його зі списків особового складу військової частини та припинення виплати членам його сім`ї грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2024 № 686/11198/22.

Натомість, звертаючись до суду з указаною заявою, заявник залучив заінтересованою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, до заяви долучено матеріали, зі змісту яких слідує, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , з огляду на що, склад учасників в справі підлягає уточненню.

Оскільки заява не відповідає вимогам ст. ст. 175, 318 ЦПК України, то згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України її необхідно залишити без руху та надати заявникові строк для усунення виявлених недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення копії даної ухвали.

Керуючись ст.ст.175, 177, 185, 317, 318, 258, 260 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 ,заінтересовані особи:Криворізький відділдержавної реєстраціїактів цивільногостану вКриворізькому районіДніпропетровської областіПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса), ІНФОРМАЦІЯ_1 ,про встановленняфакту смертіособи, залишитибез руху та надати заявникові 10-денний строк для усунення недоліків та приведення заяви у відповідність до вимог ст. ст. 175, 318 ЦПК України, який обчислювати з дня отримання копії ухвали.

Копію ухвали направити заявнику ОСОБА_1 за адресою, вказаною в заяві, а її представнику Зайченку О.В., до електронного кабінету системи «Електронний суд», для виконання.

У разі невиконання ухвали суду у встановлений у ній строк, заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику, разом із доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає.

Суддя: