Рішення

від 18.12.2024 по справі 183/10309/24

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/10309/24

№ 2/183/4293/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2024 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судових засідань Аніськової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа Акціонерне Товариство «Брокбізнесбанк» про скасування арешту майна, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому, просить скасувати арешт нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 11017736), що зареєстрований 31 березня 2011 троку на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, б/н від 28 березня 2011 року, винесеної відділом державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що у квітні місяці 2024 року їй стало відомо про наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна міститься запис про арешт нерухомого майна, зареєстрований 31 березня 2011 троку на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, б/н від 28 березня 2011 року, винесеної відділом державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції.

Арешт був накладений у виконавчому провадженні № 25342794 з примусового виконання судового наказу № 2н-672, виданого Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області 28 грудня 2010 року про стягнення з позивача на користь ДФ АТ «Брокбізнесбанк» заборгованості у розмірі 10547,02 грн.

Виконавче провадження було завершене, в порядку п.5 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, що діяла на той час, виконавче провадження було знищене, однак арешт майна не був скасований державним виконавцем, у зв`язку з чим позивач змушена звернутись до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 10 жовтня 2024 року відкрите загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 18 листопада 2024 року в якості третьої особи залучено АТ «Брокбізнесбанк».

В судове засідання позивачка не з`явилася, звернувшись до суду з заявою про розгляд справи у її відсутність, позов підтримала, просила задовольнити у повному обсязі та не заперечувала проти заочного розгляду.

Представник відповідача відзив у відзиві звернув увагу на те, що виконавча служба у спірних правовідносинах не може бути належним відповідачем.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, вважається таким, що повідомлений належним чином. Причини неявки суду невідомі.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши подані докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 31.03.2011 року Дніпропетровською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 внесені відомості про арешт нерухомого майна на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження без номеру від 28.03.2011 року відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції (а.с.11-12).

Судом встановлено, що в автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутня інформація про наявність будь-якого виконавчого провадження щодо ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що ані в автоматизованій системі виконавчого провадження, ані в Єдиному реєстрі боржників не міститься інформації про виконавчі провадження та заборгованості щодо позивача ОСОБА_1 .

При цьому, на запит позивача Новомосковський відділ державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області повідомив, що у відділі перебувало виконавче провадження № 25342794 з примусового виконання судового наказу № 2н-672, виданого Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області 28.12.2010 року про стягнення з ОСОБА_2 , на користь ДФ АТ «Брокбізнесбанк» заборгованості у розмірі 10547, 02 гривні.

В ході проведення виконавчих дій, з метою забезпечення примусового виконання виконавчого документу, 30.03.2011 року державним виконавцем було накладено арешт на нерухоме майно, що належить позивачеві, яка змінила прізвище, в зв`язку з реєстрацією шлюбу.

В подальшому виконавче провадження було завершено 21.10.2011 року, в порядку п.5 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, яка діяла на той час (а.с. 10).

Так, згідно ч.2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, що діяла на час повернення виконавчого документу, у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу до суду або до іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на це майно боржника.

Однак, під час повернення виконавчого документа дані вимоги закону не були виконані, у зв`язку з чим, до цього часу питання про зняття арешту не вирішено, що призводить до порушення прав позивача, як власника майна.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, акти цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та положень ст. ст. 179, 181, 316, 317, 319, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (нерухоме майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він здійснює на власний розсуд.

Також, згідно зі ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків та у порядку, встановленому законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України, - власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно до частини 1 статті 319 ЦК України - власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

На підставі частини 1 статті 321 ЦК України - право власності є непорушним, ніхто може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно приписів ч. 2 ст. 321 ЦК України, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом

Частиною 1 статті 386 ЦК України визначено, що - держава забезпечує рівний захист прав суб`єктів права власності.

Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до норм ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Положеннями ст. 386 ЦК України визначені засади захисту права власності. Так, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. А ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майно.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року N 5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу. При цьому, із заявою про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п. 8 вказаної Постанови в одному провадженні можуть розглядатись вимоги про визнання права власності на майно та зняття арешту з майна. При цьому, якщо позивач є власником спірного майна, то вирішується вимога про зняття арешту з майна. У разі, якщо позивач одночасно доводить своє право власності, яке виникло, наприклад, із договору про спільну власність або таке право не визнається чи оспорюється співвласником, то відповідно до заявлених вимог суд вирішує вимогу про зняття арешту з майна та про визнання права власності на це майно.

Жодних доказів про наявність на теперішній час на примусовому виконанні виконавчих документів, за якими боржником є ОСОБА_1 , сторонами до суду не надано, а також не надано доказів, які спростовують обставини, на які посилається позивач у своєму позові.

Отже, на час звернення з позовом до суду за наявності арешту, накладеного на невизначене майно, все майно позивача, порушується його право власності, внаслідок чого вона позбавлена можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження - заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття арешту нерухомого майна на об`єкт обтяження «невизначене майно, все майно» належне ОСОБА_1 , накладеного Відділом державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції на підставі постанови про арешт майна боржника.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12,76,81,89, 263, 265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа Акціонерне Товариство «Брокбізнесбанк» про скасування арешту майна, - задовольнити.

Скасувати арешт з нерухомого майна, на об`єкт обтяження «невизначене майно, все майно» належне ОСОБА_3 , який накладений Відділом державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.03.2011 року, зареєстрований 31.03.2011 року реєстратором Дніпропетровська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, реєстраційний номер обтяження 11017736.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Новомосковський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ 34893684, місцезнаходження: вул.Гетьманська, 7, м.Самар, Дніпропетровська область.

Третя особа АТ «Брокбізнесбанк», пр.-т Перемоги, 41, м.Київ, 03057.

Суддя Сорока О.В.