Рішення

від 05.12.2024 по справі 367/11067/24

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/11067/24

Провадження №2/367/5947/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

05 грудня 2024 рокуІрпінський міський суд Київської області в складі

судді Карабаза Н.Ф.,

за участі секретаря Собіної М.П.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ»</a>, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець Київського міського виконавчого округу Жданович Вікторія Михайлівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в :

До Ірпінськогоміського судуКиївської областіз позовомзвернувся ОСОБА_1 до ТОВ«ФІНПРОМ МАРКЕТ»,треті особи:приватний нотаріусКиївського міськогонотаріального округуОстапенко Є.М., приватний виконавецьКиївського міськоговиконавчого округуЖданович В.М.про визнаннявиконавчого написутаким,що непідлягає виконанню.Позов мотивуєтим,що 18.08.2020року приватнийнотаріус Київськогоміського нотаріальногоокругу ОстапенкоЄ.М.вчинив виконавчийнапис нотаріусаза №7450про зверненнястягнення з ОСОБА_1 накористь Товаристваз обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», код платника податків згідно з ЄДРПОУ 43311346, заборгованість в сумі 25050,00 грн., відповідно до кредитного договору № 006-Р/014753 від 26.09.2008 року, укладеним між первісним кредитором Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» в розмірі 25050 гривень. Вказаний виконавчий лист обґрунтовано наявністю ніби то безспірністю позовних вимог. На підставі оспорюваного виконавчого листа приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторією Михайлівною було відкрито виконавче провадження. При вчиненні вказаного виконавчого напису приватний нотаріус Остапенко Є.М. до нього не звертався, не заявив вимогу про необхідність надати платіжні документи, які б підтверджували розрахунки відповідача щодо правильності нарахування сум, які підлягають сплаті, тобто не переконався в безспірності майнових зобов`язань його перед відповідачем. Крім цього, приватний нотаріус Остапенко Є.М. належним чином не перевірив межі строків позовної давності, як однієї з головних вимог щодо безспірності зобов`язань. Вважає, що виконавчий напис вчинений з порушенням закону, оскільки нотаріус не переконався в безспірності боргу та порушив вимоги щодо процедури оформлення і змісту виконавчого напису, адже право вимоги не підтверджене належними доказами. Просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 7450 від 18.08.2020 року, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет»</a>, код платника податків згідно з ЄДРПОУ 43311346, заборгованість в сумі 25050,00 грн., відповідно до кредитного договору № 006-Р/014753 від 26.09.2008 року, укладеним між первісним кредитором Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» в розмірі 25050 гривень. Судові витрати просить стягнути з відповідача.

В судове засідання позивач не з`явився. Через канцелярію суду представник позивача адвокат Єрмак О.В. подав заяву щодо розгляду справи у відсутності позивача та його представника. Зазначив, що під час подання позову позивач надав суду всі документи на підтвердження обставин на які посилається у позові, інші документи надаватись суду не будуть. Проти розгляду справи без участі інші учасників справи та ухвалення заочного рішення не заперечують, позов просить задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» в судове засідання не забезпечив явку свого представника. Через канцелярію суду подав заяву про визнання позовних вимог (в порядку ст. 206 ЦПК України). В заяві зазначає, що визнає позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., зареєстрованого за № 7450 від 18 серпня 2020 року таким що не підлягає виконанню та стягнення з ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» судового збору за подання позовної заяви в розмірі 606 грн.(інші 50 відсотків судового збору повертаються позивачу з державного бюджету в порядку ч.1 ст.142 ЦПК України), та у разі подання заяви про забезпечення позову в розмірі 302,80 гри. (інші 50 відсотків судового збору повертаються позивачу з державного бюджету в порядку ч. 1 ст. 142 ЦПК України), інші вимоги позивача такі як стягнення орієнтовних судових витрат на правову допомогу не визнаються.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. в підготовче засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Третя особа приватний виконавець Київського міського виконавчого округу Жданович В.М. в підготовче засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Судом встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис 18 серпня 2020 року, зареєстровано за № 7450, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , невиплачені в строк грошові кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ»</a>, якому Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбімаркет», код ЄДРПОУ 38814674, відступлено право вимоги на підставі договору про відступлення прав вимоги від 4 серпня 2020 року, якому в свою чергу Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит", код ЄДРПОУ 09807856, на підставі договору про відступлення прав вимоги № 000123-а від 12 червня 2018 року, відступлено право вимоги за кредитним договором №006-Р/014753 від 26 вересня 2008 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит"та ОСОБА_1 ,за період з 11.06.2018 року по 18.08.2020 року включно, суму у розмірі: 25000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 50,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 25050,00 грн.

Згідно постанови приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Жданович В.М. 27.11.2021 року відкрито виконавче провадження № 67688208 відповідно до виконавчого напису № 7450, виданого 18.08.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет»</a>, код платника податків згідно з ЄДРПОУ 43311346, заборгованість в сумі 25050,00 грн., відповідно до кредитного договору № 006-Р/014753 від 26.09.2008 року, укладеним між первісним кредитором Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит».

Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється Законом України «Про нотаріат», Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, в редакції від 29.11.2001 року, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року з наступними змінами.

Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.

Згідно з ч.1 ст.88 Закону України «Про нотаріат» № 3425-XII від 02.09.1993 року, зі змінами, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Отже, виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.

Частиною 1 статті 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Згідно приписів ч.2 ст. 87 Закону України «Про нотаріат» перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2, 3.2, 3.5 Глави 16 «Вчинення виконавчих написів» Розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року. Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року.

Як вбачається зі змісту спірного виконавчого напису, під час його вчинення приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. керувався ст. 87 Закону України «Про нотаріат», та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

Пунктом 2 Розділу 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Київський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині п.1 та п.2 зазначеної постанови.

Згідно приписів ч.2 ст.265 КАС України у разі визнання рішенням суду нормативно-правового акта протиправним та нечинним, такий нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001 року.

Така позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 січня 2019 року, справа № 910/13233/17.

Пунктом 1 зазначеного Переліку, в редакції від 29.11.2001 року, передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Як встановлено судом, суму заборгованості ОСОБА_1 не визнає, кредитних договорів, в тому числі посвідчених нотаріально, не укладав. Приватним нотаріусом при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису, залишено поза увагою, що норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитних договорах, укладених у простій письмовій формі визнані не чинними, з дня їх прийняття.

Відповідачем не подано до суду жодних доказів, які б спростовували пояснення позивача. Крім того не подано і кредитного договору, нотаріально посвідченого, згідно якого був здійснений спірний виконавчий напис нотаріусом.

Отже, оспорюваний виконавчий напис, вчинений без надання нотаріусу оригіналу нотаріально посвідченого договору, чим порушено вимоги Переліку № 1172, що є порушенням вимог ст.87 Закону «Про нотаріат».

Крім того, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України від 5 липня 2017 року у справі № 6-887цс17, які також знайшли своє відображення в постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 320/8269/15-ц від 16 травня 2018 року, в якій Великою Палатою Верховного Суду наголошено на тому, що сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст.15, 16, 18 ЦК України, ст.ст.50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат", захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст. ст.87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваних виконавчих написів не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Також, питання гонорару адвоката врегульовані в статтях 28-30 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року 09 червня 2017 року, із змінами затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В своїх роз`ясненнях, наданих у п.п.47-48 Постанови Пленуму «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2017 року №10, ВССУ зазначив, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013). Витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК). Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК України. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивач впозовній заявізазначає,що попередній(орієнтовний)розрахунок сумисудових витрат,які позивачпоніс іякі очікуєпонести узв`язку ізрозглядом справи:витрати направову допомогув розмірі7000грн.при цьомуподає лишеордер серіяАА №1499403від 21.10.2024року,свідоцтво проправо назаняття адвокатськоюдіяльністю тапосвідчення адвоката, жодного документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунку не надано.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що вимога ОСОБА_1 щодо стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме: витрати на правову допомогу в розмірі 7000 грн. не підлягає задоволенню в повному обсязі, як така, що необґрунтована та безпідставна.

У відповідності до ст.141 ЦПК України при задоволенні позову, з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений судовий збір.

Судом встановлено, що позивачем згідно квитанцій сплачено судовий збір у розмірі 1211,20грн. за подання позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

На підставівикладеного,керуючись ст.50,87,88Закону України«Про нотаріат»,ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.12,81,83,89,141,247,263-265,268,352ЦПК України,суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ»</a>, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець Київського міського виконавчого округу Жданович Вікторія Михайлівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 7450 від 18.08.2020 року, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет»</a>, код платника податків згідно з ЄДРПОУ 43311346, заборгованість в сумі 25050,00 грн., відповідно до кредитного договору № 006-Р/014753 від 26.09.2008 року, укладеним між первісним кредитором Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» в розмірі 25050 гривень.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ»</a> код ЄДРПОУ 43311346 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 605,60грн. сплаченого при подачі позову судового збору.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 через Управління Державної казначейської служби України у Київській області 50 відсотків судового збору, сплаченого через Акціонерне товариство «ТАКСОМБАНК» код ЄДРПОУ одержувача: 37955989, рахунок одержувача: UA088999980313131206000010814, назва отримувача: ГУК у Київській обл./Ірпінська міс/22030101, згідно квитанції ID: 4553-0766-4266-4128 від 05.11.2024, що становить 605,60грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошеннядо Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Н.Ф. Карабаза