Рішення

від 17.12.2024 по справі 524/15674/24

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/15674/24

Провадження №2-о/524/390/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2024 року Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчуці Полтавської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,-

В С Т А Н О В И В:

До судузвернулася ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, а самепровстановлення факту смерті її рідної баби ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті: селище Олександрівка, Донецький район, Донецька область, Україна.

Зазначила, що факт смерті підтверджується документами, що видані на тимчасово окупованій території. Вказала, що метою встановлення факту смерті є подальша реєстрація в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного документу - свідоцтва про смерть у відповідності до чинного законодавства України.

У судове засідання заявник та представник заінтересованої особи - Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції не прибули, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1, 4ст. 317 ЦПК України,заявапровстановлення фактународженняособина тимчасовоокупованійтериторіїУкраїни,визначенійВерховноюРадою України,можебутиподана батьками,родичами,їхнімипредставникамиабо іншимизаконнимипредставникамидитини добудь-якогосуду замежамитакоїтериторії Українинезалежновідмісця проживаннязаявника. Заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Відповідно дост. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»«Відповідно до статей255,271 ЦПК Українив порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення».

Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення, оскільки один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

В Інформаційному листі Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про окремі питання застосування Закону України від 04 лютого 2016 року № 990-VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України» - вказано про те, що відповідно до абзацу 1 частини першої статті 257-1 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України може бути подана до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Водночас за змістом абзацу 2 частини першої 1 цієї статті заява про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України може бути подана за місцем проживання (перебування) заявника до суду за межами такої території України.

Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів (статті58,59 ЦПК України). Зокрема, належними відповідно до частини першоїстатті 58 ЦПК Україниє докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Допустимими за змістом частини першої цієї статті є докази, одержані в порядку, встановленому законом.

Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватись положенням частини другоїстатті 19 Конституції України, якою передбачено. що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», норми якого стосуються тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Судом достовірно встановлено, що заявник ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_2 . Даний факт постає з наступного. Зі свідоцтва про народження ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 , видане 8 вересня 1977 року, постає, що у відомостях про батьків заявника зазначено батьком ОСОБА_3 та матір`ю ОСОБА_4 . Із свідоцтва про народження ОСОБА_3 , серії НОМЕР_2 , яке було видано 31 березня 1956 року, вбачається, що у відомостях про батьків батька заявника зазначено ОСОБА_5 , матір`ю - ОСОБА_2 . Тобто ОСОБА_2 доводиться рідною бабою ОСОБА_1 .(а.с. 11, 11а, 12).

Крім того судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті: селище Олександрівка, Донецький район, Донецька обл., Україна, котре на даний час знаходиться на тимчасово окупованій території України і на підтвердження смерті бабксі заявником було надано копію лікарського свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 05 лютого 2024 року (а.с.14).

ЗгідноЗакону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014за№ 1207-VII(в редакції станом на день смерті бабусі заявника та на день розгляду справи) селище Олександрівка, Донецької обл., є тимчасово окупованою територією України.

Реєстрація смерті бабусі заявника, а також свідоцтво про її смерть на території України відповідними відділами ДРАЦС як місцевими територіальними органами Міністерства юстиції України не здійснювалася та не видавалося.

Суд вважає, що під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати і висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v Turkey». «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок, Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимогстатті 263 ЦПК Українищодо повного і всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.

Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядкустатті 317 ЦПК України.

На підставі встановлених обставин, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з необхідністювстановленняфакту смерті баби заявника на тимчасово окупованій території України та допущення рішення про встановлення факту смерті до негайного виконання.

Справа розглянута в межах заявлених вимог та наданих суду документів.

Керуючисьст.4,5,10-13,18,76-81,83,258,259,263-265,273,316, 319,352 - 354ЦПК Українисуд,-

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у селищі Олександрівка, Донецький район, Донецька області, громадянина України, котра померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті: селище Олександрівка, Донецький район, Донецька області, як на тимчасово окупованій території України.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; фактичне місце перебування: АДРЕСА_2 .

Заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місце знаходження за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Університетська, буд. № 5.

Рішення про встановлення факту смерті ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території України - виконати негайно.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17 грудня 2024 року.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення та підписання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи Апеляційним судом, якщо рішення не скасовано.

Оскарження рішення не зупиняє його негайне виконання.

Суддя: