Рішення

від 10.12.2024 по справі 638/5320/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа №638/5320/24

Провадження № 2/638/3601/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Подус Г.С.,

за участю секретаря Двойних А.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Коваля А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Дзержинського районного суду м.Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Артемівські зорі» про розірвання договору оренди землі, -

встановив:

До Дзержинського районного суду м. Харкова звернулась ОСОБА_1 із позовом до ТОВ «Артемівські зорі», в якому просить розірвати Договір оренди землі, укладений 10.06.2008 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Артемівські зорі», зареєстрований у Печенізькому районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про те, що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.01.2009 року за №040970100031 щодо оренди земельної ділянки площею 6,05 га, кадастровий номер 6324680500:04:001:0068, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 912878863246, яка знаходиться на території Артемівської селищної ради, Чугуївського району, Печенізької територіальної громади Харківської області та укладену між ОСОБА_1 і ТОВ «Артемівські зорі» Додаткову угоду №1 від 22.04.2016 року, номер запису про інше речове право 14352889 до Договору оренди землі від 10.06.2008 року.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди землі №040970100031 від 10.06.2008 року щодо сплати орендних платежів. Позивач зазначив, що за умовами договору орендар зобов`язався вносити орендну плату протягом року, але не пізніше 20 числа останнього у звітному році місяця у грошовій формі у розмірі 5,5% грошової оцінки земельної ділянки в сумі 10330,69 грн. Крім того, орендар зобов`язується сплачувати податок на землю Однак, всупереч умов договору, орендар не сплатив орендну плату за 2022 рік. Про причине несплати позивача не повідомив. Виплвчені 10330,69 грн за 2023 рік орендар по відомості не провів, утримані з позивача кошти на сплату податків та військового збору до бюджету не сплатив, присвоївши їх на свою користь. Враховуючи вищевикладене, поведінка відповідача є недобросовісною по відношенню до позивача в рамках виконання умов договору оренди землі, на підставі чого до суду подано позов.

Ухвалою суду від 02.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі та розпочато підготовче судове засідання.

Від відповідача 06.06.2024 року надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив та зазначив, що позивачем під час подання позовної заяви до суду не враховано, що 24.02.2022 Російською Федерацією розпочато воєнну агресію проти України. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні на території України введено воєнний стан. Посилаючись на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року за №2024/02.02-7.1, п. 69 підрозділу 10 Перехідні положення Податкового кодексу України, Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначений Постановою Кабінету міністрів України від 06 грудня 2022 року за №1364, а також на Наказ від 22.12.2022 року за №309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідач вказує, що згідно спірна земельна ділянка яка знаходиться у с. Артемівка Печенізької селищної територіальної громади, була розташована саме на території де велися активні бойові дії з 24.02.2022 року по 11.09.2022 року. Крім того, земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що знаходяться на вищевказаних територіаях були забруднені вибухонебезпечними предметами. Під час окупації та бойових дій частина сільськогосподарської техніки відповідача була розукомплектована окупантами. З вищеперелічених причин, які є форсмажорними обставинами, ТОВ «Артемівські зорі» у 2022 році не проводило ніяких робіт на орендованих земельних ділянках. Звертає увагу, що відповідно до роз`яснення від 12.12.2022 Державної податкової служби України ключовою умовою, за якою у платників податків у період дії воєнного стану в Україні виникає право їх не нараховувати та не сплачувати, є визначений Кабінетом Міністрів України перелік територій. Вважає, що ТОВ «Артемівські зорі» відповідно до пп. 69.14, п. 69 підрозділу 10 Перехідні положення ПК України під час дії воєнного стану може не нараховувати та не сплачувати плату за землю до його закінчення. На підставі вищевикладеного відповідач просив в позові відмовити.

Від позивача 10.09.2024 року надійшла відповідь на відзив в якій просила позов задовольнити з підстав викладених у ньому, окремо підкресливши, що відповідачем не було поінформовано орендарем її як орендодавця про наміри ТОВ «Артемівські зорі» відстрочити чи розстрочити оренду плату тощо.

Ухвалою суду від 17.09.2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд по суті.

30.10.2024 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача, в яких останній заперечував проти позову та просив про відмову у його задоволенні.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов та просив про його задовлення.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, просив справу розглянути за його відсутністю.

Суд, заслухавше вступне слово позивача та представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами у справі, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Артемівські зорі» укладено Договір оренди землі, укладений 10.06.2008 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Артемівські зорі», зареєстрований у Печенізькому районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про те, що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.01.2009 року за №040970100031 щодо оренди земельної ділянки площею 6,05 га, кадастровий номер 6324680500:04:001:0068, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 912878863246, яка знаходиться на території Артемівської селищної ради, Чугуївського району, Печенізької територіальної громади Харківської області та укладену між ОСОБА_1 і ТОВ «Артемівські зорі» Додаткову угоду №1 від 22.04.2016 року, номер запису про інше речове право 14352889 до Договору оренди землі від 10.06.2008 року.

Відповідно до п. 1 Договору Орендодавець, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 6,05 га, кадастровий номер 6324680500:04:001:0068, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 912878863246, нормативною грошовою оцінкою 70195,00 грн. сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Артемівської сільської ради, Печенізького району, Харківської області, строк дії договору 15 років.

Пунктом 7 Договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 2105 грн. 85 коп., що складає 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 22.04.2016 року було змінено строк дії договору 31.12.2030 року, та розмір орендної плати, що становив 5,5% грошової оцінки земельної ділянки в сумі 10330,69 грн. Інші умови Договору залишались без змін.

На виконання умов Договору ОСОБА_1 передала Орендарю вищевказану земельну ділянку, а Орендар прийняв вказану земельну ділянку в оренду, що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками сторін Актом прийому-передачі земельної діялянки від 27.01.2009 року.

Відповідачем також не заперечується той факт, що орендна плата за 2022 рік не вносилась на рахунок позивача.

Крім того, згідно наданого платіжного доручення від 23.09.2024 року вбачається, що відповідач здійснив орендну плату за 2023 рік не у повному обсязі (9950 грн.), що є порушенням Договору оренди.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо сплати орендних платежів у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом порушених прав та інтересів територіальної громади.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини пов`язані з орендою землі унормовані, зокрема, спеціальним Законом України Про оренду землі, Земельним кодексом України, Податковим кодексом України та загальними нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

Згідно ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відповідно до ст. 3 вказаного Закону об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із ст. 15 вказаного Закону істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За визначенням ч. 2 ст. 21 Закону України Про оренду землі, розмір, форма і строки внесення орендної плати на землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до Закону.

У ст. 206 Земельного кодексу України та ст. 270 Податкового кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 270 Податкового кодексу України (розділ Податок на майно) об`єктами оподаткування платою за землю є об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно статті 206 Земельного кодексу України, пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України здійснюється за плату, що має вноситися на користь міської територіальної громади, на підставі договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до пп. 14.1.147 Податкового кодексу України, плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з пп. 270.1.1 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Статтею 24 Закону України Про оренду землі визначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У відповідності до пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України).

За змістом ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач, в порушення умов п. 7 договору, яким встановлено строк оплати - вносити орендну плату протягом року, але не пізніше 20 числа останнього у звітному році місяця, сплату орендних платежів у повному обсязі у визначений строк не здійснив.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем орендних платежів у визначений Договором строк є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано. Надане платіжне доручення про здійснення орендної плати на рахунок позивача у розмірі 9950 грн. лише підтверджує, що оплата за 2023 рік також здійснена з порушенням обумовлених Договором строків та розміру такої оплати.

Доводи відповідача щодо відсутності у нього обов`язку сплачувати орендну плату за землю під час воєнного стану суд відхиляє як необґрунтовані в силу наступного.

Військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (з подальшим продовженням), відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Однак, як оприлюднення листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, так і наявність сертифікату ТПП України про форс-мажорні обставини не є безумовною підставою для звільнення від виконання договірних зобов`язань, про що зазначив Верховний Суд в постанові від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за №2024/02.02-7.1 визначено, що ТПП України підтверджує, що обставини введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений внаслідок настання таких (обставин непереборної сили).

Відповідач помилково зазначає, що відповідно до пп. 69.14, п.69 підрозділу 10 «Перехідні положення» ПК України, з врахуванням форс-мажорних обставин у зв`язку з введенням воєнного стану на всій території України, законодавцем йому надане право не нараховувати та не сплачувати плату на землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності) до його закінчення.

Так, на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» 11.04.2023 № 3050-ІХ (далі - Закон №3050) до Податкового Кодексу Україні внесено зміни, 6 травня 2023 року зміни набули чинності.

Згідно зі змінами, пунктом 69.14. підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу України встановлено, що за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, законодавцем чітко визначено, що за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, а в дужках визначено, за яку саме категорію земель йде мова - земельні частки (паї).

Земельне законодавство не містить чіткого визначення поняття земельної частки (паю). Поняття земельна частка (пай) безпосередньо пов`язане з паюванням земель сільськогосподарського призначення, що перебували у колективній власності. При паюванні земель було передбачено визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, так званих колгоспів, без виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості).

Виходячи з цього, треба розуміти, що земельна частка (пай) - це певна умовна земельна частка, розміри якої визначаються в умовних кадастрових гектарах, виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства.

Отже, дія норми пп. 69.14 розповсюджується виключно на земельні частки (паї) та не регулює правовідносини щодо оплати орендної плати за земельні ділянки іншого призначення ніж сільськогосподарські та землі, та земельні ділянки, що перебувають у приватній власності.

За умовами укладеного сторонами Договору земельна ділянка передана Орендодавцем Орендарю в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що перебуває у приватній власності ОСОБА_1 (Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстрц Іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №58311208).

Наведене свідчить, що дія норми 69.14 (зі змінами) не розповсюджується на правовідносини, щодо сплати плати за землю (орендної плати) за земельну ділянку приватної власності кадастровий номер 6324680500:04:001:0068, що була передана в оренду відповідачу за Договором оренди землі від 10.06.2008 року, оскільки не є земельною часткою (паєм).

У рішенні у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-рп/1999, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті. Положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Однак Закон №3050 не має прямої вказівки про зворотну дію Наказу №309 в часі.

Для цілей справляння плати за землю у 2022 році наказ №309 застосовується у частині наявності певної території у Переліку територій, затвердженого наказом № 309 у чинній редакції (зі змінами). Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації не враховуються.

Аналогічна правова позиція викладена у роз`ясненнях Державної податкової служби України від 18.05.2023.

Вищевказані норми підлягають застосуванню саме у публічно-правових відносинах (з приводу оренди земель комунальної чи державної власності), однак натомість мова йде про приватно-правових спір.

За таких обставин відсутні правові підстави для звільнення відповідача від сплати орендної плати за землю за 2022 рік.

Водночас, відповідно до ст. 218Господарського кодексу України(далі - ГКУ) у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Так, Вищий господарський суд у постанові від 16 травня 2017 року усправі №903/470/16розтлумачив зміст статті 617 ЦКУ: особа звільняється саме від відповідальності за порушення зобов`язання, а не від обов`язку його виконання.

Тобтонастання форс-мажорних обставин звільняє особувиключновід відповідальності за порушення договірних зобов`язань, що встановлена договором оренди чи законом, якщо таке порушення сталося внаслідок непереборної сили. В свою чергу, звільнення від відповідальності не означає звільнення від виконання зобов`язання.Форс-мажорні обставини дають так зване «відтермінування» виконання зобов`язання без негативних наслідків - це означає, що як тільки з`явиться об`єктивна можливість, зобов`язання (сплата орендної плати) має бути виконано належним чином.

Судова практика щодо спорів, які виникають з приводу невиконання чи неналежного виконання договірних зобов`язань йде таким чином, що має бути встановлено причинно-наслідковий зв`язок між неможливістю виконання зобов`язання та обставинами непереборної сили.

Так,Верховний Судупостанові від 1 червня 2021 року у справі №910/9258/20та упостанові від 9 листопада 2021 року у справі №913/20/21,наголошує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона повинна довести, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного випадку виконання зобов`язання.

Як правило положення договору оренди визначають порядок дій в умовах форс-мажорних обставин. Сторони погоджують порядок комунікації та внесення змін до договору, документи, які потрібно надати іншій стороні для підтвердження форс-мажорних обставин або ж взагалі встановлюють право на односторонню відмову у зв`язку з тривалістю дії форс-мажорних обставин. У даному випадку сторони вирішують питання оплати оренди відповідно до положень договору з урахуванням чинного законодавства.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було налагоджено комунікацію із позивачем, шляхом надсилання письмових повідомлень про розстрочку, відтермінування орендної плати тощо. Така поведінка свідчить про неналежне виконання відповідачем зобов`язання, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки. Крім того, судом встановлена така ознака порушення, як повторність, зокрема відповідачем не надана орендна плата за 2022 рік, а за 2023 рік надана несвоєчасно та не в повному обсязі, що також розцінюється як неналежне виконання умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені.

Суд зазначає, що предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін, суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у випадку його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в Постанові від 12.01.2021 у справі №404/330/19.

Відповідач, визнані судом обґрунтованими, позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про своєчасне виконання ним зобов`язання по оплаті орендної плати, або наявності підстав для звільнення його від такого обов`язку, не надав.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В силу ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню із відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76-83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 280, 354ЦПК України,суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 доТОВ «Артемівськізорі» пророзірвання договоруоренди землі - задовольнити у повному обсязі.

Розірвати Договір оренди землі, укладений 10.06.2008 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Артемівські зорі», зареєстрований у Печенізькому районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про те, що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.01.2009 року за №040970100031 щодо оренди земельної ділянки площею 6,05 га, кадастровий номер 6324680500:04:001:0068, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 912878863246, яка знаходиться на території Артемівської селищної ради, Чугуївського району, Печенізької територіальної громади Харківської області та укладену між ОСОБА_1 і ТОВ «Артемівські зорі» Додаткову угоду №1 від 22.04.2016 року, номер запису про інше речове право 14352889 до Договору оренди землі від 10.06.2008 року.

Стягнути з ТОВ «Артемівські зорі» на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 17.12.2024 року.

Головуючий суддя: