Вирок

від 18.12.2024 по справі 748/3792/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №1-кп/748/310/24

Єдиний унікальний № 748/3792/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року м. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши під час проведення підготовчого судового засідання в залі суду в місті Чернігові кримінальне провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42024272130000020 від 14 травня 2024 року, за обвинуваченням :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Анисів Чернігівського району Чернігівської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, працюючого бригадиром тракторної бригади ПОП ім. Герасименка, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

Наказом директора ПОП «ім. Герасименка» від 16.06.2003 № 39-к «Про прийняття на роботу» ОСОБА_3 прийнято на посаду бригадира тракторного стану ПОП «ім. Герасименка» з 16.06.2003.

Відповідно до п. 1 Посадової інструкції бригадира тракторного стану, затвердженої директором ПОП «ім. Герасименка», бригадир організовує роботу працівників машинного двору, доводить завдання до виконавців і здійснює їх розстановку по робочих місцях.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, згідно з частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки вникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частини 1 статті 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Згідно зі статтею 53 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Статтею 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Відповідно до частини 1 статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 112 Земельного кодексу України, охоронні зони створюються, зокрема, навколо особливо цінних природних об`єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій, тощо, з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів.

Незважаючи навищевказані нормичинного законодавства,навесні 2024року,точної датита часуне встановлено, ОСОБА_3 ,перебуваючи напосаді бригадиратракторної бригадиПОП «ім.Герасименка»,діючи всуперечвимогам ст.ст.54,112,116-126Земельного кодексуУкраїни,що регламентуютьнабуття тареалізацію правана землю,не маючирішень органіввиконавчої владичи органівмісцевого самоврядуванняпро передачуПОП «ім.Герасименка» увласність чинадання укористування земельноїділянки тау порушеннявимог ст.150Земельного кодексуУкраїни,маючи умиселна зайняттяземельної ділянкив охороннійзоні,достовірно длясебе розуміючи,що ПОП«ім.Герасименка» неотримано відповідногорішення уповноваженогооргану тадержавної реєстраціїпро передачу вказаному підприємству у власність чи надання у користування земельної ділянки в охоронній зоні, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою збільшення площі земель для вирощування сільськогосподарських культур, з корисливого мотиву, зазначивши конкретне місце розташування та межі, наказав водію ПОП «ім. Герасименка» ОСОБА_6 , який не був обізнаний про злочинні наміри ОСОБА_3 , за допомогою колісного трактору марки «Беларус-82.1», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_2 від 09.10.2017 належить ПОП «ім. Герасименка», засіяти сільськогосподарською культурою - яровою (овес), частину земельної ділянки з кадастровим номером 7425580500:07:000:3041 площею 2,4211 га., яка розташована на території Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області і відноситься до земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, з цільовим призначенням землі запасу з обмеженням у використанні земельної ділянки - зона охорони пам`ятки культурної спадщини.

Після чого, в той же день, водій ПОП «ім. Герасименка» ОСОБА_6 не будучи обізнаний, що вказана земельна ділянка обмежена у використанні та є зоною охорони пам`ятки культурної спадщини та не перебуває в користуванні ПОП «ім. Герасименка», за допомогою колісного трактору марки «Беларус-82.1», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_2 від 09.10.2017 належить ПОП «ім. Герасименка», засіяв сільськогосподарською культурою - яровою (овес), частину вищевказаної земельної ділянки.

Таким чином, ОСОБА_3 здійснив самовільне зайняття частини земельної ділянки з кадастровим номером 7425580500:07:000:3041 площею 2,4211 га, яка розташована на території Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області і відноситься до земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, з цільовим призначенням землі запасу з обмеженням у використанні земельної ділянки - зона охорони пам`ятки культурної спадщини, чим завдав шкоду державі в особі Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області на суму 6893,26 грн., які на даний час відшкодовано у повному обсязі.

Своїми діями, що виразилися у самовільному зайнятті земельної ділянки, яка знаходиться в охоронній зоні, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України.

18 грудня 2024 року між представником Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 укладена угода про примирення. В угоді зазначено формулювання обвинувачення та його правова кваліфікація, істотні обставини. Також в угоді вказано, що представник потерпілого не має до ОСОБА_3 претензій матеріального характеру, завдана шкода відшкодована в повному обсязі. Між сторонами узгоджене покарання обвинуваченого за ч. 2 ст. 197-1 КК України з застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн.

Сторони ознайомлені з наслідками укладення та затвердження угоди, передбаченими статтею 473 КПК України, наслідками невиконання угоди.

У підготовчому судовому засіданні прокурор не заперечував проти затвердження угоди, укладеної між потерпілою стороною та обвинуваченим.

Представник потерпілого ОСОБА_5 просила затвердити укладену між нею та обвинуваченим угоду та призначити останньому узгоджене сторонами покарання. Вона, як представник, ознайомлена із наслідками укладання та затвердження угоди щодо обмеження права оскарження вироку та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується. Представник потерпілого пояснила, що угода укладена добровільно, шкода відшкодована в посному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що він повністю визнає себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, просив затвердити угоду, погоджуючись на зазначене у ній покарання. При цьому, обвинувачений зазначив, що угода укладена добровільно. Він розуміє характер обвинувачення та ознайомлений з наслідками укладання та затвердження угоди.

Суд, ознайомившись з обвинувальним актом та укладеною між потерпілою стороною та обвинуваченим угодою, вислухавши думку учасників судового провадження, вважає наступне.

Угода, укладена між представником потерпілого та обвинуваченим, про примирення відповідає вимогам ст. 471 КПК України, в ній зазначено розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, яка вже відшкодована, узгоджене покарання та згода сторін на його призначення, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 474 КПК України у підготовчому судовому засіданні обвинуваченому роз`яснено, що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов`язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має право мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати докази, що свідчать на його користь.

Обвинуваченому роз`яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та з`ясовано, чи цілком він їх розуміє та чи розуміє він характер обвинувачення; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Крім того, судом з`ясовано у представника потерпілого, чи цілком вона розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу.

Як вбачається з укладеної угоди, вид покарання обвинуваченому узгоджений у відповідності до ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості інкримінованого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, котрий згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких, сукупності обставин справи, особи обвинуваченого, який раніше є не судимим, до адміністративної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання. Також враховано відсутність обставин, що обтяжують покарання, та пом`якшуючі обставини, а саме - щире каяття у скоєному, добровільне відшкодування шкоди та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. А отже, сторонами узгоджене покарання з застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн.

Суд, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим його прав згідно КПК України, наслідків укладення та затвердження угоди, характеру обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, виду покарання, яке буде застосоване до нього у разі затвердження угоди судом, переконавшись у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, вважає, що укладена угода між представником потерпілого ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 відповідає вимогам КПК України та підлягає затвердженню з призначенням обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання з застосуванням положень ч.1 ст.69 КК України.

Цивільний позов не заявлявся. Речовий доказ слід вирішити в порядку ст.100 КПК України. Накладений арешт підлягає скасуванню.

У справі маються процесуальні витрати за проведення експертизи, які в сумі 3029 грн 12 коп. підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування не застосовувались.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 394, 395, 468-469, 471, 473-476 КПК України,-

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду від 18 грудня 2024 року, укладену між представником Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 про примирення у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

ОСОБА_3 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, і призначити йому узгоджену сторонами міру покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 3029 грн 12 коп. процесуальних витрат за проведення експертизи.

Скасувати арешт, накладений ухвалами слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігова від 08 липня 2024 року на частину земельної ділянки з кадастровим номером 7425580500:07:000:3041, площею 2,4211 га, комунальної власності, що розташована на території Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, та на посіви сільськогосподарських культур - ярової, що засіяні на самовільно зайнятій земельній ділянці з кадастровим номером 7425580500:07:000:3041.

Речові докази у кримінальному провадженні: частину земельної ділянки з кадастровим номером 7425580500:07:000:3041 площею 2,4211га, де маються посіви сільськогосподарської культури - ярової (овес), яка розташована на території Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області і належить до земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, з цільовим призначенням землі запасу з обмеженням у використанні земельної ділянки - зона охорони пам`ятки культурної спадщини, залишити власнику Іванівській сільській раді Чернігівського району Чернігівської області.

Вирок суду може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення

- обвинуваченим виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п`ятою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- потерпілою стороною виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без її згоди на призначення покарання; нероз`яснення наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою та сьомою статті 474 КПК України;

- прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення у разі відсутності апеляційної скарги.

У разі невиконання угоди про примирення прокурор та потерпіла сторона має право звернутися до суду, який затвердив угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Суддя ОСОБА_1