Рішення

від 13.11.2024 по справі 752/4898/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/4898/24

Провадження № 2/752/3918/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 листопада 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом державного некомерційного підприємства «Національний інститут раку» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

у березні 2024 року ДНП «Національний інститут раку» (далі також - НІР) звернулося до суду із вказаним позовом, у якому просить стягнути на його користь з ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 375 750,85 грн і 5 636,26 грн сплаченого судового збору.

На мотивування позовних вимог, позивач вказує, що наказом Інституту онкології Академії медичних наук України № 40-О від 11.03.2004 року (розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1186-р від 24.12.2007 року перейменовано на ДНП «Національний інститут раку») відповідача переведено на посаду комірника харчоблоку з 01.03.2004 року, а наказом № 224-к від 21.11.2022 року ОСОБА_1 звільнено з 25.11.2022 року із займаної посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін).

Позивач зауважує, що Посадовою інструкцією комірника ДНП «Національний інститут раку», з якою ознайомлена ОСОБА_1 , передбачено, що вона є матеріально-відповідальною особою, крім того, між ним та відповідачем укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Також ДНП «Національний інститут раку» зазначає, що наказом № 40кн від 26.02.2021 року створено комісію з проведення інвентаризації продуктів харчування, які рахуються в підзвіті комірником харчоблоку ОСОБА_1 не рідше одного разу на квартал і відповідно до звіряльної відомості результатів інвентаризації запасів та протоколу інвентаризаційної комісії від 30.09.2021 року виявлено нестачу продуктів харчування на загальну суму 375 750,85 грн.

При цьому, позивач вказує, що актом списання нестачі запасів № 1090 від 30.09.2021 року, в зв`язку з виявленням розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та фактичною наявністю, харчові продукти вилучено з бухгалтерського обліку та виставлено нестачу, який підписано матеріально-відповідальною особою ОСОБА_1 .

На підставі вищевикладеного, та з огляду на той факт, що відповідачем завдано матеріальної шкоди ДНП «Національний інститут раку», позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 01.04.2024 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче судове засідання (а.с. 37).

30.05.2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на вказану позовну заяву, в якому адвокат Чистякова Т.О. просить у позові відмовити, посилаючись на те, що підтвердження наявності протиправної поведінки відповідача або її винних дій/бездіяльності, що призвели до нестачі продукції відсутні; позивачем не доведено вжиття заходів щодо встановлення причин виявленої недостачі продукції, а пояснення у ОСОБА_1 не відбиралися; докази передачі відповідачу матеріальних цінностей, що наведені в акті від 30.09.2021 року, та її повної матеріальної відповідальності згідно ст. 134 КЗпП України відсутні; договір про повну матеріальну відповідальність від 05.06.1989 року не був укладений з відповідачем як комірником, яка виконувала обов`язки на підставі посадової інструкції; протокол інвентаризаційної комісії від 30.09.2021 року не містить підпису голови цієї комісії та не затверджений керівником ДНП «Національний інститут раку»; звіряльна відомість інвентаризації запасів від 30.09.2021 року не містить підписів голови інвентаризаційної комісії, члена комісії ОСОБА_2 і бухгалтера; акт списання запасів від 30.09.2021 року містить лише підпис одного члена комісії, а також підписаний невстановленими членами комісії, не затверджений та відповідачем не підписаний; позивачем пропущено встановлений ст. 233 КЗпП України строк для звернення до суду із вказаним позовом (а.с. 46-53).

12.06.2024 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив на вказану позовну заяву, в якому Генеральний директор ДНП «Національний інститут раку» вказує, що товарно-матеріальні цінності передано відповідачу згідно з Книгою складського обліку запасів і видатковими накладними; ОСОБА_1 19.02.2018 року ознайомлено з посадовою інструкцією комірника харчоблоку, де також вказано, що вона є матеріально-відповідальною особою; усі особи, які підписали акт списання № 1090 від 30.09.2021 року встановлені, що підтверджується довідками відділу кадрів ДНП «Національний інститут раку» (а.с. 63-68).

07.07.2024 року від представника відповідача надійшли заперечення на вказану позовну заяву, в яких адвокат Чистякова Т.О. зазначає, що в період роботи, в момент та після звільнення, позивач матеріальних претензій до ОСОБА_1 не мав; підтвердження про вжиття позивачем заходів щодо присутності відповідача під час проведення інвентаризації та про її наслідки відсутні, що вказує на порушення проведення процедури інвентаризації; службове розслідування відповідачем не проводилося, причини виникнення недостачі та винні особи не встановлювалися (а.с. 155-161).

Ухвалою суду від 20.08.2024 року підготовче провадження в справі закрито та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні (а.с. 169).

В судовому засіданні представник позивача - Гайова І.В. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача - Чистякова Т.О. проти позову заперечила та просила відмовити в задоволенні позову.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що наказом Інституту онкології Академії медичних наук України від 11.03.2004 року № 40-О, відповідача (зав. складом харчоблоку) з 01.03.2004 року в зв`язку із зміною штатного розпису переведено на посаду комірника того ж персоналу (а.с. 6).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1186-р від 24.12.2007 року, Інститут онкології Академії медичних наук України перейменовано на ДНП «Національний інститут раку».

Наказом позивача від 21.11.2022 року № 224-К ОСОБА_1 , комірника харчоблоку 25.1.2022 року звільнено із займаної посади згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 7).

Вказані обставини сторонами визнаються та не заперечуються.

Як вбачається з п. 1.5. Посадової інструкції комірника харчоблоку НІР, з якою ОСОБА_1 ознайомилася 19.02.2018 року, комірник харчоблоку є матеріально-відповідальною особою з якою НІР укладає договір про повну матеріальну відповідальність (а.с. 141-142, 142 зворот).

Розділом 3. «Обов`язки» вказаної Інструкції передбачено, зокрема: прийом до комори продуктів харчування, їх зважування (п. 3.2.); облік матеріальних цінностей, які зберігаються в коморі та ведення звітної документації з переміщення останніх. Ведення документації облікових книг (постачання, витрати, залишок) (п.3.9.).

Крім того, за змістом п. п. 5.1., 5.3. вказаної Інструкції, комірник харчоблоку несе відповідальність за: неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, що передбачені цією посадовою Інструкцією межах та у спосіб, визначений актами НІР та/або законодавством України та завдання матеріальної шкоди НІР та/або третім особам у порядку, визначеному законодавством України.

Також, згідно з п. 1.4. Посадової інструкції комірника харчоблоку ДНП «Національний інститут раку», з якою 04.08.2021 року ознайомлено відповідача, комірник харчоблоку є матеріально відповідальною особою, з якою між нею та НІР укладається відповідний договір про повну матеріальну відповідальність. (а.с. 8-13).

Пунктом 2.2. вказаної Інструкції визначено, що обов`язками комірника харчоблоку є, в тому числі: перевірка відповідності, якості та кількості прийнятих на зберігання продуктів харчування та інших матеріальних цінностей, супроводжуючими документами (пп. 2.2.1.); прийом до комори продуктів харчування, їх зважування, перевірка термінів придатності та якості (пп. 2.2.2.); облік матеріальних цінностей, які зберігаються в коморі та ведення звітної документації з переміщення останніх (пп. 2.2.9); ведення документації облікових книг (постачання, витрати, залишки) (пп. 2.2.10.).

За змістом п. 4.1. цієї ж Інструкції комірник харчоблоку несе відповідальність за: неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, що передбачені цією посадовою інструкцією та положенням про харчоблок, в межах та у спосіб визначений актами НІР та/або законодавством України (пп. 4.1.1.); завдання матеріальної шкоди НІР та третім особам у порядку визначеному законодавством України (пп. 4.1.3.).

При цьому, судом з`ясовано, що згідно з наказом ДУ «Національний інститут раку» від 04.04.2008 року № 58-К, ОСОБА_3 прийнято із 07.04.2008 року по 11.02.2011 року на умовах контракту на посаду директора ДУ «Національний інститут раку» (а.с. 145).

Також судом з`ясовано, що між НІР, в особі керівника ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 як комірником продскладу, укладено Типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с. 14-15).

Наказом ДНП «Національний інститут раку» від 26.02.2021 року № 40кн створено комісію для проведення інвентаризації матеріальних цінностей, які рахуються за комірником харчоблоку ОСОБА_1 , у складі: голови комісії ОСОБА_4 провідний інженер відділу обслуговування та ремонту будівель, споруд та інженерних мереж, і членів комісії: ОСОБА_5 заступник головного бухгалтера; ОСОБА_6 начальник відділу обслуговування систем опалення, енергозабезпечення, водопостачання та водовідведення; ОСОБА_7 бухгалтер І категорії відділу бухгалтерського обліку та фінансової звітності; ОСОБА_2 дієт-лікар (а.с. 16).

Відповідно до зрівняльної відомості результатів інвентаризації запасів, складеної 30.09.2021 року за наслідками проведеної інвентаризації фактичної наявності запасів, згідно наказу ДНП «Національний інститут раку» від 26.02.2021 року № 40кн, нестача матеріальних цінностей (продуктів харчування) становить, всього на суму 375 750,85 грн (а.с. 17-18).

Крім того, відповідно до протоколу інвентаризаційної комісії від 30.09.2021 року, складеного за наслідками проведеної інвентаризації фактичної наявності запасів згідно наказу ДНП «Національний інститут раку» від 26.02.2021 року № 40кн, нестача матеріальних цінностей (продуктів харчування) становить, всього на суму 375 750,85 грн (а.с. 19-21).

Згідно з актом списання запасів № 1090 від 30.09.2021 року, всього списано за цим актом 12 855 предметів на загальну суму 375 750,85 грн. Нестача виявлена під час інвентаризації 30.09.2021 року наказ від 26.02.2021 року № 40кн (а.с. 22).

Як вбачається з книг складського обліку запасів, накладних, видаткових накладних, ОСОБА_1 , як матеріально відповідальна особа, впродовж 2019-2021 років отримувала матеріальні цінності (продукти харчування) (а.с. 70-140, 140 зворот).

Довідкою від 10.06.2024 року № 201 ДНП «Національний інститут раку» підтверджується, що ОСОБА_8 працювала в НІР із 07.09.2015 року по 13.02.2023 року на посаді бухгалтера відділу бухгалтерського обліку та фінансової звітності (а.с. 146).

Крім того, відповідно до довідки від 10.06.2024 року № 200 ДНП «Національний інститут раку», ОСОБА_9 працював в ДНП «Національний інститут раку» із 07.09.2015 року по 13.02.2023 року на посаді заступника головного лікаря з медичної частини (а.с. 147).

Згідно ч. 1 ст. 138 КЗпП України, для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 134 КЗпП України встановлено, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією, відповідно до ст. 135-1 КЗпП України укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

За змістом ст. 135-1 КЗпП України письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівником, який досяг вісімнадцятирічного віку та , зокрема, займає посаду або виконує роботу, безпосередньо пов`язану із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 135-3 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

Згідно ч. 2 ст. 135-3 КЗпП України у разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.

Відповідно до п. 3 постанови пленуму Верховного суду України від 29.12.1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» у відповідності зі ст. 130 КЗпП відшкодування шкоди проводиться незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за дії (бездіяльність), якими заподіяна шкода підприємству, установі, організації. Суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

При цьому, під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати; вартість пального і мастил, сировини, напівфабрикатів і інших матеріальних цінностей, безпідставно списаних у зв`язку з викривленням даних про обсяг робіт. Наявність та розмір прямої дійсної шкоди встановлюється на підставі даних бухгалтерського обліку та інших документів - матеріалів інвентаризації, актів ревізії та облікових документів, актів й інших документів про недостачу, зіпсування, втрату, знищення майна, довідок та інших документів про вартість майна, розмір зайвих грошових виплат, а також сум, витрачених на придбання, відновлення майна, задоволення претензій третіх осіб тощо.

Як вбачається з Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 року № 879, що визначає порядок проведення інвентаризації активів і зобов`язань та оформлення її результатів, яке застосовується юридичними особами, створеними відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також представництвами іноземних суб`єктів господарської діяльності (тут і далі - в редакції, чинній на момент проведення позивачем інвентаризації матеріальних цінностей), для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об`єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства. Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи (п. 1 розділу ІІ. «Організація та основні правила проведення інвентаризації»).

Відповідно до п. 4 розділу ІІ. «Організація та основні правила проведення інвентаризації» згаданого Положення, голова і члени інвентаризаційної комісії (робочих інвентаризаційних комісій) забезпечують додержання правил проведення інвентаризацій, повноту і точність внесення до інвентаризаційних описів (актів інвентаризації) даних про фактичні залишки активів та повноту відображення зобов`язань, правильність та своєчасність оформлення матеріалів інвентаризації.

За змістом п. 6 розділу ІІ. «Організація та основні правила проведення інвентаризації» Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 року № 879, голова інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) візує всі прибуткові та видаткові документи, що додаються до реєстрів (звітів), із зазначенням «До інвентаризації на (дата)». Для бухгалтерської служби ці документи є підставою для визначення залишків активів на початок інвентаризації за даними обліку. Матеріально відповідальні особи дають в інвентаризаційному описі розписки про те, що до початку інвентаризації всі прибуткові та видаткові документи на активи здані в бухгалтерію, що всі цінності, які надійшли під їх відповідальність, оприбутковані, а ті, що вибули, списані.

Згідно з п. 18 розділу ІІ. «Організація та основні правила проведення інвентаризації» Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 року № 879, інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та матеріально відповідальними особами. При цьому матеріально відповідальні особи дають розписку, в якій підтверджується, що перевірка активів відбулася в їх присутності, у зв`язку з чим претензій до членів комісії вони не мають, та що вони приймають на відповідальне зберігання перелічені в описі активи.

Після закінчення інвентаризації оформлені інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) здаються до бухгалтерської служби для перевірки, виявлення і відображення в обліку результатів інвентаризації. При цьому кількісні та цінові показники за даними бухгалтерського обліку проставляються проти відповідних даних інвентаризаційного опису і шляхом співставлення виявляються розходження між даними інвентаризації і даними обліку. Також бухгалтерська служба підприємства проводить перевірку всіх підрахунків у інвентаризаційних описах (актах інвентаризації). На останній сторінці інвентаризаційних описів (актів інвентаризації) робиться відмітка про перевірку цін, таксування та підрахунки результату за підписами осіб, які проводили цю перевірку (п. 19 розділу ІІ. «Організація та основні правила проведення інвентаризації» цього ж Положення).

За змістом п. 20 розділу ІІ. «Організація та основні правила проведення інвентаризації» вказаного Положення, бухгалтерською службою складаються звіряльні відомості активів і зобов`язань, у яких відображаються розбіжності між даними бухгалтерського обліку і даними інвентаризаційних описів (актів інвентаризації). Вартість лишків і нестач цінностей в звіряльних відомостях наводиться відповідно до їх оцінки в регістрах бухгалтерського обліку. Підприємства можуть утворювати уповноважені комісії (призначати відповідальних осіб) з метою аналізу результатів інвентаризації активів і зобов`язань на предмет їх відповідності критеріям визнання і оцінки, вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у державному секторі, міжнародних стандартів та інших актів законодавства.

Пунктами 1-3 розділу ІV. «Перевірка та оформлення результатів інвентаризації» Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 року № 879, висновки щодо виявлених розбіжностей між фактичною наявністю активів і зобов`язань і даними бухгалтерського обліку, які наводяться в звіряльних відомостях, та пропозиції щодо їх врегулювання відображаються інвентаризаційною комісією у протоколі, що складається після закінчення інвентаризації і передається на розгляд та затвердження керівнику підприємства. У протоколі наводяться: причини нестач, втрат, лишків, а також пропозиції щодо заліку внаслідок пересортиці, списання нестач в межах норм природного убутку, а також понаднормових нестач і втрат від псування цінностей із зазначенням причин та вжитих заходів щодо запобігання таким втратам і нестачам. Підприємства можуть додавати до протоколів іншу інформацію, що є суттєвою для прийняття рішень щодо визнання і оцінки активів і зобов`язань та розкриття відповідної інформації у фінансовій звітності. Протокол інвентаризаційної комісії затверджується керівником підприємства протягом 5 робочих днів після завершення інвентаризації. Результати інвентаризації на підставі затвердженого протоколу інвентаризаційної комісії відображаються у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності того звітного періоду, у якому закінчена інвентаризація.

Згідно ст. 3 ЦПК України особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 4 ЦПК України встановлює способи захисту, які застосовуються судом та визначає, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статті 15 та 16 ЦК України передбачають право на захист цивільних прав та інтересів та захист цивільних прав та інтересів судом.

Згідно ч. 2 ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов`язані подати усі наявні у них докази або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як вказано судом вище, наказом ДНП «Національний інститут раку» від 26.02.2021 року № 40кн створено комісію та затверджено її голову та склад.

Поряд із цим, як встановлено у судовому засіданні, надані стороною документи, на підставі яких ґрунтується вказаний позов і мотивується визначення розміру завданої відповідачем шкоди, а саме зрівняльна відомість, складена 30.09.2021 року, не містить відомостей про матеріально-відповідальну особу, а також підписів в графі «бухгалтер», та голови комісії ОСОБА_4 .

До того ж, у наявному в матеріалах справи протоколі інвентаризаційної комісії від 30.09.2021 року, складеному за наслідками проведеної інвентаризації фактичної наявності запасів згідно наказу ДНП «Національний інститут раку» від 26.02.2021 року № 40кн, підпис і печатка в графі «затверджую заст. директора» відсутні, що суперечить п. 2 розділу ІV. «Перевірка та оформлення результатів інвентаризації» Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 року № 879, а також його не підписано головою комісії ОСОБА_4 і, він знову ж таки, не містить відомостей про матеріально-відповідальну особу.

Крім того, в указаному протоколі не наведено: причини нестачі, втрат, лишків, а також пропозиції щодо заліку внаслідок пересортиці, списання нестачі в межах норм природного убутку, а також понаднормових нестач і втрат від псування цінностей із зазначенням причин та вжитих заходів щодо запобігання таким втратам і нестачам, що є обов`язковим відповідно до п. 1 розділу ІV. «Перевірка та оформлення результатів інвентаризації» згаданого Положення.

При цьому, судом з`ясовано, що матеріали справи не містять розписки чи підтверджень відмови в її наданні матеріально відповідальною особою - ОСОБА_1 , яка б підтверджувала, що перевірка активів відбулася в її присутності, у зв`язку з чим претензій до членів комісії вона не має, та що вона приймає на відповідальне зберігання перелічені в описі активи.

Суд зазначає, що перелічене є порушенням позивачем п. 18 розділу ІІ. «Організація та основні правила проведення інвентаризації» Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 року № 879.

Також, суд зауважує, що всупереч п. 6 розділу ІІ. «Організація та основні правила проведення інвентаризації» цього ж Положення, жоден із наданих стороною позивача документів, а саме: книги складського обліку запасів, накладні, видаткові накладні, не завізовані головою інвентаризаційної комісії, із зазначенням «До інвентаризації на (дата)», адже саме такі документи для бухгалтерської служби є підставою для визначення залишків активів на початок інвентаризації за даними обліку, а також розписки ОСОБА_1 , як матеріально відповідальної особи, чи доказів відмови її надання останньою про те, що до початку інвентаризації всі прибуткові та видаткові документи на активи здані в бухгалтерію, що всі цінності, які надійшли під їх відповідальність, оприбутковані, а ті, що вибули, списані, матеріали не містять.

Крім того, як вбачається, акт списання запасів № 1090 від 30.09.2021 року підписано, зокрема, як членами комісії ОСОБА_9 , і ОСОБА_8 та членом комісії ОСОБА_6 , а також відповідачем, як матеріально відповідальною особою.

Однак, судом з`ясовано, що підписи решти членів комісії, створеної наказом ДНП «Національний інститут раку» від 26.02.2021 року № 40кн, в тому числі, її голови, а також в графах, призначених для бухгалтерської служби (п. 20 розділу ІІ Організація та основні правила проведення інвентаризації Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 року № 879) «особа, яка відобразила господарську операцію в обліку» та «головний бухгалтер (спеціаліст, на якого покладено виконання обов`язків бухгалтерської служби)», відсутні.

Поряд із цим, відповідних розпорядчих документів (рішень) керівника ДНП «Національний інститут раку» про включення до складу інвентаризаційної комісії в якості її членів ОСОБА_9 , (заступника головного лікаря з медичної частини) та ОСОБА_8 (бухгалтера відділу бухгалтерського обліку та фінансової звітності), як того вимагає п. 1 розділу ІІ. «Організація та основні правила проведення інвентаризації» вказаного Положення, в матеріалах справи немає.

Також стороною позивача не надано доказів того, що ним призначалися ці працівники в якості відповідальних осіб з метою аналізу результатів інвентаризації активів і зобов`язань на предмет їх відповідності критеріям визнання і оцінки, вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у державному секторі, міжнародних стандартів та інших актів законодавства (п. 20 розділу ІІ. «Організація та основні правила проведення інвентаризації» цього ж Положення).

До того ж, суд звертає увагу на те, що вказаний акт від 30.09.2021 року, всупереч п. 19 розділу ІІ. «Організація та основні правила проведення інвентаризації» вказаного Положення, не містить відмітки про перевірку цін, таксування та підрахунки результату за підписами осіб, які проводили цю перевірку.

Таким чином, стороною позивача не наданого жодного належного та допустимого доказу про проведення інвентаризації повним складом інвентаризаційної комісії та у присутності матеріально відповідальної особи, адже надані інвентаризаційні описи, акти інвентаризації, звіряльні відомості, як документи колегіального органу, не містять підписів усіх осіб, які склали ці первинні документи, відсутні відповідні розписки ОСОБА_1 як матеріально відповідальної особи, передбачені Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 року № 879, чи відповідні акти, складені членами інвентаризаційної комісії, створеної згідно наказу ДНП «Національний інститут раку» від 26.02.2021 року № 40кн, про відмову відповідача від їх складення, а також протокол, що складено після закінчення інвентаризації взагалі не затверджено керівником підприємства.

Отже, висновки позивача щодо виявлених розбіжностей між фактичною наявністю активів і зобов`язань поряд із даними бухгалтерського обліку, які наводяться в звіряльній відомості від 30.09.2021 року, жодним чином не підтверджені, доказів того, що результати інвентаризації на підставі затвердженого протоколу інвентаризаційної комісії відображено позивачем у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності того звітного періоду, у якому закінчена інвентаризація (п. 3 розділу ІV. «Перевірка та оформлення результатів інвентаризації» Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 року № 879), також суду не надано.

За викладених обставин, суд вважає, недоведеними факти нестачі матеріальних цінностей та розміру збитків, заявлених в позовній заяві, тобто прямої дійсної шкоди підприємству, адже надані останнім і наявні в матеріалах справи документи не забезпечують виявленої фактичної наявності активів підприємства та не вказують про повноту перевірки та відображення зобов`язань з даними бухгалтерського обліку , що в сукупності з урахуванням численних і перелічених вище порушень позивачем порядку проведення інвентаризації активів і зобов`язань та оформлення її результатів, визначеного Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 року № 879, ініційованої наказом ДНП «Національний інститут раку» від 26.02.2021 року № 40кн, виключає відповідальність відповідача, в зв`язку із чим, відсутні правові підстави для покладення на ОСОБА_1 обов`язку по відшкодуванню матеріальної шкоди на користь позивача.

Що ж стосується посилань сторони позивача на те, що відповідач зобов`язана нести повну матеріальну відповідальність, то суд зазначає, що питання віднесення посади ОСОБА_1 (комірник) до тих, з якими можна укладати письмовий договір про повну матеріальну відповідальність сторонами визнається та не оспорюється.

До того ж можливість укладення між сторонами договору про повну матеріальну відповідальність, передбачена п. 1.5. Посадової інструкції комірника харчоблоку НІР, з якою ОСОБА_1 ознайомилася 19.02.2018 року, та п. 1.4. Посадової інструкції комірника харчоблоку ДНП «Національний інститут раку», з якою 04.08.2021 року ознайомлено відповідача.

Поряд із цим, докази того, що після 01.03.2004 року (переведення відповідача на посаду комірника харчоблоку) з нею укладався договір про повну матеріальну індивідуальну відповідальність у матеріалах справи відсутні.

Наявний в матеріалах справи Типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, укладений між НІР, в особі керівника ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 , не місить дати його укладення.

До того ж, в якості керівника позивача, ОСОБА_3 перебував до 11.02.2011 року, тобто цей договір міг бути підписаний сторонами лише до цієї дати, однак, період нестачі, вина за виникнення якої інкримінується ОСОБА_1 в межах вказаного позову, є 2019-2021 роки, тобто під час дії підписаних нею Посадових інструкцій 19.02.2018 року, та 04.08.2021 року, відповідно, тому саме на основі цих документів, що визначають організаційно-правове становище відповідача, повинні були укладатися договори про матеріальну відповідальність.

Крім того, згаданий договір містить відомості про відповідача як працівника та комірника продскладу, що є значно вужчим і нетотожним поняттю комірника харчоблока, та ОСОБА_1 , саме як працююча на цій посаді, несе відповідальність і до неї пред`явлені вимоги ДНП «Національний інститут раку» про відшкодування матеріальної шкоди в межах вказаного позову.

Отже, обставини покладення на відповідача повної матеріальної відповідальності та в повному обсязі відшкодування спричиненої шкоди ДНП «Національний інститут раку» також не доведені.

А тому зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Оскільки, суд дійшов висновку про безпідставність і необґрунтованість заявлених позовних вимог, обставини дотримання чи пропуску позивачем строків для звернення до суду за вирішенням трудових спорів, визначених ст. 233 КЗпП України, не перевіряються.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 137, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

у задоволенні позову державного некомерційного підприємства «Національний інститут раку» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.С. Хоменко