Ухвала

від 18.12.2024 по справі 210/1751/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 210/1751/24

Провадження № 1-кп/210/442/24

18 грудня 2024 року

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого, - адвоката: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, в режимі відеоконференції (дистанційного провадження), кримінальне провадження за обвинуваченням, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: с. Щербашенці, Богуславського району, Київської області, громадянина України, маючого вищу юридичну освіту, офіційно не працевлаштованого, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.364-1 ч.1 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041710001436 від 23 грудня 2023 року, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041710001436 від 23 грудня 2023 року, по обвинуваченню ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.364-1 ч.1 КК України.

Відповідно до обвинувального акту, відповідно до наказу №29/К від 16 липня 2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Ернерінг» (код ЄРДПОУ 39726263, юридична адреса: м. Київ, пров. Василя Жуковського, будинок 15, офіс 1) (далі ТОВ «Ернерінг), на підставі протоколу №11 загальних зборів учасників від 16 липня 2020 року, ОСОБА_4 обрано на посаду директора ТОВ «Ернерінг» з 17 липня 2020 року.

Відповідно до Статуту ТОВ «Ернерінг», затвердженого протоколом №11 загальних зборів учасників від 16 липня 2020 року:

п.3.2. Цілями діяльності Товариства є здійснення господарської діяльності з метою задоволення економічних і соціальних потреб Учасників, членів трудового колективу та населення України;

п.3.3. Товариство може займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України, зокрема, але не виключно предмет діяльності Товариства включає наступні основні напрями діяльності: Торгівля електроенергією;

п.6.4. Реалізація продуктів, товарів, послуг проводиться по оптовим, роздрібним, договірним та фіксованим цінам у встановленому законом порядку. Основні засоби, сировину, матеріали інші матеріально-технічні ресурси, готову продукцію, товари та послуги Товариство набуває у фізичних (громадян) і юридичних осіб по оптових, роздрібних, договірних та фіксованих цінах у встановленому порядку, у тому числі за готівку.

Відповідно до Статуту ТОВ «Ернерінг» директор товариства:

7.1.2. Директор Товариства - Виконавчий орган Товариства;

7.18 Директор вирішує усі питання діяльності Товариства, крім тих, які віднесені до компетенції Загальних зборів Учасників Товариства, зокрема:

- організовує роботу товариства в цілому;

- укладає контракти, договори та угоди від імені Товариства, забезпечує їх виконання, та видає довіреності;

- має право підпису усіх без винятку документів, які створюються в процесі діяльності Товариства, згідно із своїми правами та обов`язками встановленими даним Статутом та іншими внутрішніми документами Статуту;

- без довіреності здійснює дії від імені та в інтересах Товариства в межах, встановлених даним Статутом та іншими внутрішніми документами Статуту;

- без довіреності представляє Товариство у відносинах з державними та недержавними органами, установами і організаціями України, і також з підприємствами інших держав.

- приймає рішення щодо інших питань поточної діяльності Товариства.

Таким чином, ОСОБА_4 , відповідно до ч.3 ст.18 Кримінального кодексу України є службовою особою, яка виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функцій за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Також встановлено, що 29 січня 2021 року між Комунальним підприємством «Криворізька міська лікарня №1» Криворізької міської ради (код ЄРДПОУ 01986546, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Свято георгіївська, 8А) (далі КП «КМЛ №1» КМР), в особі в.о. головного лікаря ОСОБА_7 , та ТОВ «Ернерінг» в особі директора ОСОБА_4 , укладено договір №32 про постачання електричної енергії споживачу.

Пунктами 2.1, 2.3 розділу 2 договору №32 від 29 січня 2021 року передбачено, що предметом договору є товар - код ДК 021:2015-09310000-5 Електрична енергія в кількості 485 000кВт/год.

Пунктом 3.1. розділу 3 договору №32 від 29 січня 2021 року передбачено, що строк поставки електричної енергії - з 01 лютого 2021 року по 31 грудня 2021 року.

Пунктом 5.1. розділу 5 договору №32 від 29 січня 2021 року передбачено, що ціна Договору становить: 791 560,33грн. крім того ПДВ - 158 312,07грн. всього з ПДВ - 949 872,40грн.

Пунктом 5.3. розділу 5 договору №32 від 29 січня 2021 року передбачено, що фактична ціна поставки Товару визначається щомісяця (розрахунковий період) та змінюється шляхом внесення змін до цього договору у письмовій формі, а саме шляхом підписання Сторонами додаткової угоди до договору.

Зміна ціни в бік збільшення за одиницю товару не більше ніж 10 відсотків у разі коливання ціни електричної енергії на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення ціни Договору, допускається не раніше ніж через 1 місяць від дати початку постачання товару за цим договором і не частіше 1 разу за розрахунковий період (календарний місяць).

Відповідно до п.2 ч.5 ст.41 Закону України» (в редакції на момент підписання та виконання Договору) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Так, ОСОБА_4 , у невстановлений в ході досудового розслідування час, в період з 29 січня 2021 року по 11 травня 2021 року, в невстановленому місці, будучи директором ТОВ «Ернерінг», тобто службовою особою юридичної особи приватного права, діючи умисно з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди для ТОВ «Ернерінг», а саме грошових коштів КП «КМЛ№1» КМР, безпідставно сплачених за постачання електричної енергії, використовуючи всупереч законним інтересам юридичної особи приватного права, а саме ТОВ «Ернерінг», свої службові повноваження, достовірно знаючи про істотні умови укладеного договору №32 від 29 січня 2021 року, та відсутність обґрунтованих підстав для збільшення ціни на електричну енергію, надіслав до КП «КМЛ№1» КМР інформаційні листи із зазначенням даних щодо розрахунку ціни на електричну енергію за вих.№16021104 від 16 лютого 2021 року, №16021106 від 16 лютого 2021 року, №05051104 від 05 травня 2021 року, із зазначенням інформації, щодо необхідності укладання додаткових угод з метою підвищення ціни договору.

Внаслідок чого в порушення п.5.3. розділу 5 Договору №32 від 29 січня 2021 року, а також вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», ч.1 ст.179, ст.180, ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, між КП «КМЛ №1» КМР в особі в.о. головного лікаря ОСОБА_7 , та ТОВ «Ернерінг» в особі директора ОСОБА_4 укладено наступні додаткові угоди:

- додаткову угоду №2 від 22 лютого 2021 року до договору №32 від 29 січня 2021 року, відповідно до якої сторони домовились збільшити ціну товару на 10% з 01 лютого 2021 року зменшивши обсяг постачання електроенергії до 379 899,313кВт/год та встановивши закупівельну ціну на електричну енергію як товар за 1кВт*год в сумі 2,1543497734грн. з ПДВ, чим фактично збільшено ціну товару на 12,19% від попередньої закупівельної ціни;

- додаткову угоду №3 від 25 лютого 2021 року до договору №32 від 29 січня 2021 року, відповідно до якої сторони домовились збільшити ціну товару на 10% з 15 лютого 2021 року зменшивши обсяг постачання електроенергії до 345363,012кВт/год та встановивши закупівельну ціну на електричну енергію як товар за 1кВт*год в сумі 2,36978475074грн. з ПДВ;

- додаткову угоду №6 від 11 травня 2021 року до договору №32 від 29 січня 2021 року, відповідно до якої сторони домовились збільшити ціну товару на 5,5% з 01 травня 2021 року, зменшивши обсяг постачання електроенергії до 294 919,437кВт/год та встановивши закупівельну ціну на електричну енергію як товар за 1кВт*год в сумі 2,500122912305грн. з ПДВ.

Таким чином, між КП «КМЛ №1» КМР та ТОВ «Ернерінг» було укладено 2 (дві) додаткові угоди на місяць, щодо збільшення ціни за одиницю Товару (Додаткова угода від 22 лютого 2021 року №2 та Додаткова угода від 25 лютого 2021 року №3), що не було передбачено умовами Договору №32 від 29 січня 2021 року, чим порушено вимоги вищевказаного законодавства та істотних умов основного Договору.

Крім того, після укладення додаткової угоди №2 від 22 травня 2021 року, інші додаткові угоди на зміну ціни укладені в подальшому з порушенням норм пункту 2 частини 5 статті 41 Закону «Про публічні закупівлі, оскільки кожна наступна така угода має фіксовану ціну за одиницю товару, а тому є похідною від попередньої і автоматично незаконною, оскільки без попередньої додаткової угоди ціна за послідуючими угодами фактично перевищуватиме ціну за одиницю товару більше, ніж на 10 відсотків, у порівнянні із основним Договором.

Продовжуючи реалізовувати свій умисел, направлений на зловживання повноваженнями з метою одержання неправомірної вигоди на користь ТОВ «Ернерінг», в супереч інтересам юридичної особи приватного права - ТОВ «Ернерінг», ОСОБА_4 , будучи службовою особою юридичної особи приватного права, розуміючи, що відсутні підстави для збільшення ціни на електричну енергію, перебуваючи в у невстановленому місці підписав акти приймання-передачі електричної енергії, а саме: №ПЕЕ-0000260 від 11 березня 2021 року, №ПЕЕ-0000438 від 31 березня 2021 року, №ПЕЕ-0000678 від 11 травня 2021 року, №ПЕЕ-0001023 від 11 червня 2021 року, №ПЕЕ-0001179 від 30 червня 2021 року, №ПЕЕ-0001520 від 25 серпня 2021 року, в яких незаконно збільшено вартість електричної енергії, які у подальшому підписано в.о. головного лікаря КП «КМЛ №1» КМР ОСОБА_7 та разом з платіжними дорученнями передано на оплату до Державної казначейської служби.

Відповідно до платіжних доручень - №383 від 17 березня 2021 року, №608 від 14 квітня 2021 року, №609 від 14 квітня 2021 року, №821 від 18 травня 2021 року, №802 від 20 травня 2021 року, №1059 від 17 червня 2021 року, №1295 від 16 липня 2021 року, №1296 від 16 липня 2021 року, №1646 від 30 серпня 2021 року, №1058 від 17 червня 2021 року, з січня по серпень 2021 року КП «КМЛ№1» КМР перераховано грошові кошти на поточні рахунки ТОВ «ЕРНЕРІНГ» (код ЄРДПОУ 39726263) № НОМЕР_1 відкритих в філії ГУ ПО АТ «ОЩАДБАНК», та ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», за закупівлю електричної енергії на загальну суму 693 589,19грн.

Різниця у вартості за електричну енергію, що визначена у договорі №32 від 29 січня 2021 року «Про постачання електричної енергії споживачу» та надмірно перерахованими бюджетними коштами через внесення змін до вказаного договору додатковими угодами №№2, 3, 6, у частині збільшення ціни на електричну енергію з порушеннями істотних умов Договору, становить 127 678,44грн. з ПДВ.

Таким чином, внаслідок зловживання повноваженнями, службовою особою юридичної особи приватного права ТОВ «Ернерінг» ОСОБА_4 завдано істотної шкоди територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької районної військової адміністрації, а також комунальному підприємству «Криворізька міська лікарня №1» Криворізької міської ради в сумі 127 678,44грн., що більше ніж у 112 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян станом на 2021 рік.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ст.364-1 ч.1 КК України, за ознаками зловживання повноваженнями, тобто умисного, з метою одержання неправомірної вигоди інших осіб використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом громадським інтересам, а також інтересам юридичної особи.

11 грудня 2024 року від захисника обвинуваченого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 до суду надійшло письмове клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, та закриття кримінального провадження, котре вмотивовано тим, що з часу вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 , котре йому інкримінується до сьогоднішнього дня минуло більше трьох років. При цьому, обвинувачений свою провину не визнає, оскільки мали місце господарські правовідносини, які є чинними та ніким не скасовані та в даному випадку відсутня взагалі подія злочину, однак останній надає свою згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , та його захисник, адвокат ОСОБА_5 , кожен окремо клопотання підтримали, просили його задовольнити.

Представник потерпілого при розгляді присутнім не був, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Прокурор ОСОБА_3 не заперечував проти закриття кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.364-1 ч.1 КК України, та звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідив матеріали кримінального провадження, роз`яснив обвинуваченому правові наслідки звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та його право заперечувати проти закриття справи з цих підстав, при цьому, останній не заперечував проти звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження відносно нього з вказаних підстав, та вважає зазначити наступні висновки.

Згідно з частиною четвертою статті 286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Пунктом 1 частини другої статті 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільнення особи від кримінальної відповідальності.

За приписами частини восьмої статті 284 КПК України закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Частиною другою статті 285 КПК України закріплено, що особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення.

Згідно з частиною першою статті 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

Відповідно до частини четвертої статті 288 КПК України у разі встановлення судом необґрунтованості клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд своєю ухвалою відмовляє у його задоволенні та повертає клопотання прокурору для здійснення кримінального провадження в загальному порядку або продовжує судове провадження в загальному порядку, якщо таке клопотання надійшло після направлення обвинувального акта до суду.

Положеннями статті 49 КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; порядок обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Отже, строк давності, - це передбачений ст.49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч.1 ст.49 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч.ч.2, 3 ст.49 КК України).

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.

Ці умови є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а тому невизнання цими особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення з визнанням своєї вини у вчиненні злочину.

Тобто, визнання винуватості не є умовою для звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України. Натомість, такою умовою є згода обвинуваченого.

Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 12 листопада 2019 року у справі №566/554/16-к, від 26 березня 2020 року у справі №288/685/17, від 25 лютого 2021 року у справі №192/3301/16-к, у справі №552/5595/18 провадження №51-5289км19.

Крім того, у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України та закриття кримінального провадження, права та інтереси осіб, які вважають себе потерпілими від кримінального правопорушення можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п.1 ч.2 ст.284 КПК України, не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду, у разі доведеності складу цивільно-правового порушення.

Аналогічні висновки щодо подібного правозастосування викладені в постановах Верховного Суду від 15 січня 2019 року у справі №185/442/16-к, 15 травня 2019 року у справі №617/609/15-к та 19 листопада 2019 року у справі №345/2618/16-к.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 статті 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Згідно з вимогами статті 49 КК України, матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених законом строків давності та відсутність обставин, що порушують перебіг строків давності.

Особу може бути звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності за наявності поряд з цим процесуально-правових підстав, таких як притягнення особи до кримінальної відповідальності, що починається як стадія кримінального провадження з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та за наявності згоди підозрюваного на таке звільнення від кримінальної відповідальності.

Таким чином, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим, тому суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності на цій підставі незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження.

У судовому засіданні шляхом опитування обвинуваченого та вивченням матеріалів кримінального провадження встановлено, що діяння, які поставлені в провину останньому, містить ознаки кримінального правопорушення, а саме за ч.1 ст.364-1 ч.1 КК України, за ознаками зловживання повноваженнями, тобто умисного, з метою одержання неправомірної вигоди інших осіб використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом громадським інтересам, а також інтересам юридичної особи.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що події, які інкримінуються ОСОБА_4 мали місце у період часу з 29 січня 2021 року по серпень 2021 року.

Відповідно до ч.1 ст.364-1 КК України, санкція статті передбачає покарання за вчинене правопорушення у виді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або апробаційний нагляд на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років, що згідно ст.12 КК України відноситься до нетяжких злочинів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в справі №449/1689/19 наголосив на тому, що кримінальне провадження закривається щодо особи за ст.49 КК України з нереабілітуючої підстави, що означає, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається. Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження у разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Згідно ч.2 ст.49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п?ятнадцять років, а з часу вчинення кримінального проступку - п?ять років.

Встановлені частиною другою цієї статті загальні строки повинні застосовуватися лише у разі, якщо вони сплинули на час розгляду справи судом, тобто минуло більш як п?ять років з дня вчинення кримінального проступку і понад п?ятнадцять років з дня вчинення злочину.

У разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого частиною першою статті 49 КК України, подовженого на період ухилення.

Закінчення загальних строків, встановлених частиною другою цієї статті (п?ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п?ять років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2023 року у справі №735/1121/20).

Як зазначено в ухвалі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 травня 2018 року (справа №665/2387/14-к) та в постанові колегії суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 травня 2020 року (справа №127/6935/16-к), факт ухилення особи від досудового розслідування та суду є обставиною, що виключає благополучне закінчення строків давності, і зупиняє диференційований строк, передбачений ч.1 ст.49 КК (у редакції Закону №1183-VII від 08 квітня 2014 року). Час такого ухилення дорівнює часу зупинення перебігу давності диференційованого строку, а загальний строк - п`ятнадцять років - спливає далі, незалежно від ухилення. Відтак, у разі підтвердження факту ухилення особи від слідства, строки давності для неї становлять п`ятнадцять років із часу вчинення інкримінованого злочину.

Для застосування зазначеної норми обов`язково має бути підтверджено факт ухилення особи від досудового слідства або суду, що є обставиною, яка виключає благополучне закінчення строків давності, і зупиняє диференційований строк, передбачений ч.1 ст.49 КК України.

При цьому час, який минув із дня вчинення кримінального правопорушення до дня, коли особа почала ухилятися від слідства або суду, не втрачає свого значення, а зберігається і зараховується до загального строку давності, що продовжує спливати. Тобто, у цьому випадку закон передбачає загальний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які ухиляються від слідства чи суду оскільки факт свідомого ухилення особи від відповідальності свідчить про те, що вона все ще є суспільно небезпечною, тож це зумовлює необхідність більш суворого підходу до неї при вирішенні питання про давність притягнення до кримінальної відповідальності.

Суд зазначає, що визначені у статті 49 КК строки давності за змістом становлять проміжки часу, у разі спливу яких з моменту вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили особа звільняється від кримінальної відповідальності. Передбачаючи в цих випадках відмову держави від застосування заходів кримінальної репресії, законодавець виходить із того, що з плином часу вчинене в далекому минулому діяння перестає бути показником соціальної небезпечності особи, а тривала законослухняна поведінка людини в подальшому свідчить про її виправлення. В цьому разі притягнення особи до кримінальної відповідальності не узгоджується з принципом гуманізму та є недоцільним.

Частиною першою статті 49 КК встановлено диференційовані строки давності, тривалість яких є пропорційною тяжкості кримінального правопорушення й суворості покарання.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Строки давності, з урахуванням встановлених фактичних обставин, на час звернення стороною захисту до суду з даним клопотанням сплинули, крім того, по справі відсутні обставини, які б переривали перебіг строків давності.

Враховуючи вищенаведені обставини, які свідчать про наявність сукупності матеріально-правових підстав, передбачених статтею 49 КК України та процесуально-правових підстав звільнення від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності, суд приходить до висновку, що доводи сторони захисту є правомірними, кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 підлягає закриттю, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.364-1 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 відноситься до нетяжких злочинів, з дня його вчинення минуло понад три роки, що є підставою, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.284 КПК України, та ст.49 КК України, для звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.

Обставин, які б виключали звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, та закриття даного кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності, судом не встановлено.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Згідно обвинувального акту кримінальним правопорушенням потерпілому, - територіальній громаді м. Кривого Рогу, в особі Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області, завдано майнові збитки на загальну суму 127 678,44грн. Прокурором в інтересах потерпілого заявлено цивільний позов.

Позовну заяву прокурора у кримінальному провадженні, - прокурора Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 , в інтересах територіальної громади міста Кривого Рогу, в особі Криворізької районної військової адміністрації Дніпропетровської області до ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди завданої злочином, залишити без розгляду, роз`яснивши право на звернення з тими самими вимогами в порядку цивільного судочинства.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.11, 44, 49 КК України, ст.ст.284 ч.2 п.1, 285, 286, 288, 290, 291, 295, 369 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за ст.364-1 ч.1 КК України, на підставі ст.49 ч.1 п.2 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12023041710001436 від 23 грудня 2023 року, за обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.364-1 ч.1 КК України, закрити, на підставі ст.284 ч.2 п.1 КПК України.

Позовну заяву прокурора у кримінальному провадженні, - прокурора Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 , в інтересах територіальної громади міста Кривого Рогу, в особі Криворізької районної військової адміністрації Дніпропетровської області до ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди завданої злочином, - залишити без розгляду, роз`яснивши право на звернення з тими самими вимогами в порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Повний текст ухвали складено 18 грудня 2024 року.

Суддя: ОСОБА_1