Рішення

від 17.12.2024 по справі 189/2439/24

ПОКРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 189/2439/24

2/189/828/24

РІШЕННЯ

іменем України

17.12.2024 року селище Покровське Дніпропетровської області

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чорної О.В.

за участю секретаря судового засідання Тахтарової В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товарна біржа «Українська» про визнання угоди дійсною,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 в особі представника адвоката Притули С.В. звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати договір купівлі-продажу нерухомості, а саме квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 53,4 кв.м., житловою площею 27,2 кв.м., зареєстрований відповідно до ст.15 Закону України «Про Товарну Біржу» Товарною біржею «Українська», реєстраційний №136558 від 20.04.2001 року дійсним.

Позов мотивований тим, що 20.04.2001 року позивачка уклала договір купівлі-продажу нерухомості, а саме квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 53,4 кв.м., житловою площею 27,2 кв.м.

Договір зареєстрований відповідно до ст.15 Закону України «Про Товарну Біржу» Товарною біржею «Українська», реєстраційний №136558 від 20.04.2001 року.

Після укладення угоди 18.05.2001 року за позивачкою було зареєстровано право власності в Синельниківському МБТІ, про що свідчить штамп на угоді від 18.05.2001 року.

08.02.2024 року право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав №368038819 від 01.03.2024 року.

На даний момент у позивачки виникла необхідність продати належну їй квартиру.

Однак, приватним нотаріусом Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Головко М.Г. було відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, так як договір купівлі-продажу нерухомості від 20.04.2001 року не посвідчений нотаріально, та роз`яснено необхідність підтвердити даний факт у судовому порядку.

Ухвалою суду від 16.10.2024 року відкрите провадження у справі, справа призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 14.11.2024 року.

14.11.2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 17.12.2024 року.

17.12.2024 року сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Притула С.В. надав суду письмову заяву, в якій просив проводити розгляд справи без участі позивачки та її представника, позовні вимоги підтримав.

Відповідачка ОСОБА_2 надіслала до суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує проти задоволення позову.

Представник третьої особи Товарної біржі «Українська» про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв та клопотань до суду не подавав.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до п.п. 1,3 частини 1 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1). чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2). чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3). які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4). яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5). чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6). як розподілити між сторонами судові витрати; 7). чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8). чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 20.04.2001 року ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 53,4 кв.м., житловою площею 27,2 кв.м. Об`єкт нерухомості проданий за 19224 грн.

На підтвердження цього між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір купівлі-продажу нерухомості, посвідчений ТБ «Українська», реєстраційний №136558 від 20.04.2001 року (а.с.5).

18.05.2001 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право приватної власності на вищезазначену квартиру в Синельниківському МБТІ та записано в реєстрову книгу №17 за реєстровим №33, про що свідчить штамп на договорі від 20.04.2001 року.

У Технічному паспорті на квартиру зазначається, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 53,4 кв.м., житловою площею 27,2 кв.м. (копія а.с.6,7).

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав №368038819 від 01.03.2024 року, 08.02.2024 року державним реєстратором виконавчого комітету Покровської селищної ради Дніпропетровської області Скляр Ю.С. зареєстровано право власності за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу №136558 від 20.04.2001 року (а.с.8).

Згідно постанови Приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Головко М.Г. про відмову у вчиненні нотаріальної дії №345/02-31 від 04.10.2024 року, ОСОБА_1 було відмовлено у посвідченні договору купівлі продажу квартири, оскільки ОСОБА_1 надано документ, що встановлює право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , а саме договір купівлі-продажу нерухомості, зареєстрований Українською товарною біржею 20 квітня 2001 року за реєстровим номером 136558, але не посвідчений нотаріально, що не відповідає встановленій законом формі посвідчення договорів (копія а.с.9).

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або заперечення.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа вправі звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. При цьому одним зі способів захисту цивільних прав і інтересів виступає визнання права.

Суд вважає, що оскільки спірні правовідносини виникли у 2001 році, відповідно до п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, до них належить застосувати положення ЦК УРСР 1963 року, чинного на час їх виникнення.

Статтею 153 ЦК УРСР 1963 року визначено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Відповідно до ст. ст. 224, 225 ЦК УРСР 1963 року, за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; якщо її учасниками є члени біржі; якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня (ст. 15 ЗУ «Про товарні біржі» у редакції від 16.02.1997 року).

Отже, суд приходить до висновку про те, що при укладанні договору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було досягнуто згоди по всім істотним його умовам, які вони повністю виконали, а саме, продавець отримав грошові кошти, а покупцю передано нерухоме майно і до нього перейшло право власності на житловий будинок.

За положеннями ст. 227 ЦК УРСР 1963 року, договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).

Разом з тим, згідно з ст. 15 Закону України «Про товарні біржі» редакцією від 16.02.1993 року, в редакції, яка діяла на час укладання спірного договору, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню. Угода вважалась укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам про визнання угод недійсними з підстав недодержання нотаріальної форми» від 28.04.1978 № 3, визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу. Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно з ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Враховуючи те, що договір купівлі-продажу нерухомості від 20.04.2001 року фактично відбувся, сторони всі свої зобов`язання за договором купівлі-продажу нерухомості виконали, нерухоме майно належним чином зареєстровано на час укладання договору, але в наступному нотаріальне посвідчення договору не відбулося, суд вважає за можливе визнати вищезазначений договір дійсним.

Враховуючи наведене, керуючисьст. 15 Закону України «Про товарну біржу», ст.ст. 4,13,48 Закону України «Про власність» та у відповідності до ст. ст.12, 81, 258, 259, 263-265, 273, 274, 280, 354,355 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товарна біржа «Українська» про визнання угоди дійсною - задовольнити.

Визнати Договір купівлі-продажу нерухомості, асаме квартири,що розташованаза адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 53,4 кв.м., житловою площею 27,2 кв.м., укладений 20.04.2001 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований відповідно до ст. 15 Закону України «Про Товарну Біржу» на Товарній Біржі «Українська», реєстраційний №136558 від 20.04.2001 року - дійсним.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП - НОМЕР_1 ,зареєстрована заадресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Товарна біржа «Українська», ідентифікаційний код юридичної особи 24514270, місцезнаходження: вул. Комсомольська, буд.30, кім.201, м. Запоріжжя, Запорізька область.

Суддя: О.В. Чорна

17.12.2024