Ухвала

від 13.12.2024 по справі 191/4859/24

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №191/4859/24

Провадження № 2-з/191/53/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2024 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Окладнікової О.І., за участі секретаря судового засідання Заламай О.Ю., розглянувши у судовому засіданні в залі суду без повідомлення учасників справи цивільну справу за заявою представника позивачаза зустрічнимпозовом адвоката ЦибаСергія Вікторовича,який дієв інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення зустрічного позову до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини,

ВСТАНОВИВ:

11.12.2024 року до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернувся представник позивача за зустрічним позовом адвокат Циб С.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , із заявою про забезпечення позову до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини.

У заяві посилався на те, що у провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває справа № 191/4859/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав.

Крім того, ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини.

На час розгляду справи між сторонами справи склалися стосунки, які позбавляють можливості батька регулярно спілкуватися з сином, оскільки ОСОБА_2 не допускає позивача за зустрічним позовом до спілкування з дитиною ні особисто, ні за допомогою телефонного зв`язку, ні за допомогою мережі інтернет, не надає йому можливості бачитись зі своїм сином, проводити час разом, та навіть не дозволяє приймати подарунки (іграшки), що може призвести до втрати безпосередніх емоційних контактів з дитиною, та, як наслідок, до неможливості виконання рішення суду у справі.

Під час тривання судового процесу контакт дитини з кожним із батьків є необхідним та важливим. Якщо дитина не буде спілкуватись з батьком, це може призвести до формування стійкого негативного відношення до нього, та не бажання дитини спілкуватись з батьком після завершення судового розгляду та набрання судовим рішенням законної сили.

З метою запобігання втрати емоційного контакту батька з малолітньою дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з дитиною, необхідно застосувати захід забезпечення позову у спірних правовідносинах шляхом зобов`язання надавати можливість спілкування з малолітньою дитиною за допомогою відеозв`язку.

Захід забезпечення позову, про який просить позивач за зустрічним позовом, не створює надмірних складнощів у повсякденному житті ОСОБА_2 та спільної дитини, не потребує вжиття заходів зустрічного забезпечення. Судове рішення про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з дитиною спрямовано на збереження емоційного зв`язку дитини з батьком. Заходи ж забезпечення позову, що полягають у наданні позивачу за зустрічним позовом можливості спілкування з малолітнім сином за допомогою відеозв`язку, спрямовані на сприяння забезпечення відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її батьком на час вирішення по суті спору щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з дитиною.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу при розгляді даної справи не здійснювалось відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, так як розгляд справи здійснювався судом без повідомлення учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали заяви, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.

Отже, умовою застосування забезпечення позову як сукупності процесуальних дій є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

За змістом зустрічної позовної заяви малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з відповідачем за зустрічним позовом, яка чинить ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з дитиною, не дає можливості бачитися та спілкуватися з дитиною ні особисто, ні за допомогою телефонного зв`язку, ні за допомогою мережі інтернет, не надає можливості проводити батьку час разом із сином, та навіть не дозволяє приймати подарунки (іграшки), що може призвести до втрати безпосередніх емоційних контактів з дитиною.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача за зустрічним позовом від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов може бути забезпечений, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-XII, всі дії стосовно дітей органів соціального забезпечення, судів, адміністративних чи законодавчих органів повинні бути спрямовані на якнайкраще забезпечення інтересів дитини. Держави-учасниці повинні забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручі до уваги права і обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Ухвалюючи рішення в справі «М.С. проти України» від 11.07.2017 року (заява №2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

У Параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року №31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansenv. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Відповідно до приписів статей 141,153 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини; мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частини 1-3статті 157СК України).

Про необхідність та важливість контакту дитини з кожним із батьків під час тривання судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дітей неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ.

Так, у рішенні від 04.09.2018 року «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» (заява№6221/14) ЄСПЛ вважав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі, зі встановленням графіку відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, а тому допустимим є встановлення такого графіку до закінчення розгляду справи по суті, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції щодо права на повагу до його приватного i сімейного життя.

Відповідно до правового висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 18.11.2020 року у справі №127/31828/19, зустрічі матері з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи що цей спір виник із сімейних правовідносин.

Аналогічні правові висновки наведені в постановах Верховного Суду від 25.11.2020 року в справі №760/15413/19 (провадження №61-9164св20), від 25.08.2020 року в справі №466/2317/20 (провадження №61-11539ск20).

Суд зазначає, що обставини викладені в заяві про забезпечення зустрічного позову вказують на наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову.

За результатами вивчення матеріалів справи, суд знаходить достатніми і обґрунтованими доводи заяви про те, що відсутність стабільних контактів батька із сином дійсно створює загрозу втрати безпосереднього емоційного контакту дитини з ним, що в подальшому може утруднити виконання можливого рішення суду про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини.

При цьому, жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право батька на спілкування з малолітнім сином, чи обставин, які б свідчили про спілкування батька з дитиною, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини, судом не встановлено.

Суд враховує, що у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із батьком. А тому, з метою запобігання втрати емоційного контакту позивача за зустрічним позовом із малолітньою дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, суд вважає за необхідне застосувати захід забезпечення позову у спірних правовідносинах із дотриманням вимог законодавства, яким врегульовано правовий механізм забезпечення позову.

А тому заява підлягає задоволенню, як така, що ґрунтується на законі, підтверджена встановленими обставинами та наданими суду доказами.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 149, 150, 153, 157 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

задовольнити заяву представника позивача за зустрічним позовом адвоката Циба Сергія Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення зустрічного позову до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини.

Зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , до набрання законної сили рішенням суду у справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Синельниківської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини надавати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , можливість спілкування з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за допомогою відеозв`язку не менше одного разу кожного вівторка та суботи у вільний від роботи відповідача ОСОБА_2 час.

Реквізити сторін:

Позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Копію ухвали направити заявнику, представнику заявника та одночасно для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду,якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Повна ухвала складена 18.12.2024 року.

Суддя О. І. Окладнікова