Рішення

від 12.12.2024 по справі 641/1491/24

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Провадження № 2/641/1370/2024 Справа № 641/1491/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Богдан М.В.,

за участю секретаря судового засідання Двірник О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" звернулось до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить згідно заяви про зменшення позовних вимог стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 05.08.2021 року, у розмірі 62335,60 грн., судовий збір в сумі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 05.08.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 4573565 про надання споживчого кредиту, у відповідності до умов якого ОСОБА_1 отримав строковий кредит шляхом перерахування на картковий рахунок грошових коштів в розмірі 20 000,00 грн. на строк 30 днів, зі сплатою 1,90% в день за користування кредитом. Згідно умов договору ОСОБА_1 зобов`язався у визначені строки здійснювати погашення суми заборгованості, проценти за користування кредитом.

У порушення умов кредитного договору №4573565 від 05.08.2021 року про належне, повне і своєчасне виконання зобов`язань, ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, не сплачує щомісячні платежі, в результаті чого станом на 06.03.2024 року має заборгованість в розмірі 62335,60 грн.

Між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" 17.01.2023 року укладено договір факторингу № 17.01/23-Ф про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" право вимоги за кредитним договором № 4573565 від 05.08.2021 року.

26 березня 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Кірюшин А.А. подав до суду відзив на позов, який мотивований тим, зокрема, що жодним доказом, який надано позивачем разом із позовною заявою, не доказано: укладення кредитного правочину від 05.08.2021 № 4573565 між відповідачем і ТОВ «Авентус Україна»; надання (перерахування) ТОВ «Авентус Україна» відповідачу коштів у кредит за Кредитним договором; відступлення права вимоги до Відповідача ТОВ «Авентус Україна» на користь позивача за Договором факторингу; наявність будь-якої заборгованості відповідача перед позивачем. Усі твердження позивача є надуманими, бездоказовими та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях, суб`єктивних міркуваннях позивача, та не доведені документально. Позивачем не доведено виникнення права вимоги за кредитним договором від 05.08.2021 до відповідача, оскільки як слідує зі змісту позову, кредитним договір укладений у електронний формі та підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, однак відповідач не надсилав електронне повідомлення до ТОВ «Авентус Україна», не заповнював формуляра заяви або іншої форми про прийняття пропозиції в електронній формі, не отримував одноразового ідентифікатора та не вчиняв жодних дій, які могли бути розцінені як пропозиція або прийняття пропозиції укласти електронний договір. Тобто, позивачем не доведено наявність правовідносин, укладення кредитного правочину, надання коштів у кредит та відступлення права вимоги. Також, позивачем не доведено факт належності банківської картки на яку було здійснено переказ грошових коштів відповідачу. Враховуючи наведене, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю та стягнути з позивача понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.04.2024 задоволено клопотання представника позивача та представника відповідача про витребування доказів та витребувано у АТ «Універсал Банк» інформацію щодо належності платіжної картки відповідачу, а також підтвердження факту зарахування коштів 05.08.2021 на дану платіжну картку, а також витребувано у ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» належним чином завірені копії письмових доказів.

28.03.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, яка мотивована тим, зокрема, що для підтвердження тієї обставини, що банківська картка на яку було здійснено переказ грошових коштів дійсно належить відповідачу може бути підтверджено шляхом витребування відповідної інформації у АТ «Універсал Банк», про що позивач подав відповідне клопотання. Щодо укладення кредитного договору в електронній формі, то відповідач пройшов реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Авентус Україна». Потім для безпосереднього оформлення кредиту відповідач обрав бажану суму кредиту та строк кредитування. Після прийняття відповідачем умов Кредитного договору з ним було укладено електронний Кредитний договір, який був підписаний відповідачем електронним підписом. Тобто, без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладеним сторонами, отже цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача. Кредитний договір укладений сторонами в електронному виді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цих договорів сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору. Щодо розрахунків та перерахунків коштів, представник позивача зазначив, що оскільки ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може. Як на підставу своїх вимог щодо стягнення заборгованості товариством в свою чергу було надано розрахунок заборгованості по кредитному договору, який оформлений належним чином як документ товариства, що підписаний директором ТОВ «Авентус Україна» та скріплений печаткою товариства. Сума заборгованості за Договором розрахована у відповідності до картки обліку договору від ТОВ АВЕНТУС УКРАЇНА. Як Первісний Кредитор, ТОВ АВЕНТУС УКРАЇНА здійснив розрахунок відповідно до умов договору. Таким чином, відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, чим порушив умови договору.

16.05.2024 та 09.08.2024до суду надійшла витребувана інформація.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений завчасно та належним чином. В матеріалах справи наявне клопотання представника позивача про розгляд справи без її участі та підтримання позову.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились. Представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, відзив на позов, відповідь на відзив, суд приходить до такого висновку.

Згідно з ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. ст.12,81 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що 05.08.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 53-ОД від 16 січня 2020 року та розміщених на сайтіhttps://creditplus.ua/ru/documents.

Згідно умов кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 20000 грн. (п. 1.3. договору), строк кредиту - 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (іменується - графік платежів) , що є додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору (п.1.4 договору).

Згідно п. 1.5.1. кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору.

Відповідно до п.1.5.2. договору знижена процентна ставка у розмірі 0,95 % в день застосовується за наступних умов. Якщо споживач у межах строку, визначеного п. 1.4 договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, споживач, як учасник програми лояльності, отримує від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Відповідно до п. 2.1. договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 3.1. договору проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Відповідно до п.3.3 договору розмір процентної ставки, встановлений в п.1.5.1 Договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії Договору та не може бути збільшений Товариством в односторонньому порядку. Споживач розуміє та надає згоду Товариству, що застосування зниженої процентної ставки відповідно до пп.1.5.2. Договору залежить від того чи отримає Споживач індивідуальну знижку від Товариства на стандартну процентну ставку, та у випадку такого отримання Споживач погоджується, що застосування зниженої ставки є наперед обумовленим та не може вважатися односторонньою зміною умов Договору, оскільки, умови про застосування різних процентних ставок за цим Договором чітко визначені домовленістю Сторін, та не вимагають підписання сторонами будь-яких інших додаткових документів, крім цього договору.

Порядок звернення за отриманням фінансового кредиту, порядок надання фінансового кредиту та порядок нарахування відсотків, повернення кредиту передбачено у Правилах надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» затверджені наказом №53-ОД від 16.01.2020 директора ТОВ «Авентус Україна».

До копії договору позивач додав таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором споживчого кредиту (додаток 1 до договору про надання споживчого кредиту №4573565), а також паспорт споживчого кредиту, в якому наведено, зокрема, основні умови кредитування, інформація щодо орієнтованої реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту.

Вказаний вище договір про надання споживчого кредиту, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит та паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем електронним підписом 05.08.2021 одноразовим ідентифікатором «А938961».

Згідно підтвердження ТОВ «ФК «Контрактовий дім» №2351 від 20.01.2023 кошти у суму 20000,00 успішно перераховані 05.08.2021 на банківський рахунок № НОМЕР_1 .

Як слідує з листа АТ «Універсал Банк» № БТ/3191 від 10.05.2024 на ім`я відповідача емітовану картку № НОМЕР_2 , на яку 05.08.2021 здійснено переказ коштів на суму 20000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. 626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК Україниістотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ч. 2 ст. 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістомст. 1056-1 ЦК Українирозмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно дост. 634 ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до п. 4 ч. 2ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначенимиЗаконом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченомуЗаконом України «Про електронну комерцію».

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначеніЗаконом України «Про електронну комерцію».

Згідно із п. 6 ч. 1ст. 3 ЗаконуУкраїни «Про електронну комерцію»електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п.12 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6ст. 11 ЗаконуУкраїни «Про електронну комерцію»відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8ст. 11 ЗаконуУкраїни «Про електронну комерцію»у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.

Стаття 12 ЗаконуУкраїни «Про електронну комерцію»визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Згідно зіст.13 Закону України «Про споживче кредитування»договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначенимиЗаконом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбаченихЗаконом України «Про електронну комерцію».

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Відповідач заперечуючи проти позову зазначав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що він надсилав електронне повідомлення ТОВ «Авентус Україна», заповнював формуляр заяви або іншої форми про прийняття пропозиції в електронній формі, отримував одноразового ідентифікатора та вчиняв дій, які могли бути розцінені як пропозиція або прийняття пропозиції укласти електронний договір, однак такі доводи відповідача відхиляються судом зважаючи на таке.

Згідно ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробки її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною 5 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Таким чином без введення позичальником відповідних персональних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від відповідача з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим. Відповідачем не надано належних доказів укладення договору від його імені іншою особою за відсутності його волевиявлення, що є його процесуальним обов`язком (ст.12, 81 ЦПК України),

З урахуванням наведеного, вказаний кредитний договір укладено правомірно сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про захист персональних даних». Крім того, відповідачем не доведено та в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують факт незаконного заволодіння його персональними даними, зокрема, відсутні вироки суду в кримінальному провадженні про встановлення винних осіб у вчиненні кримінального правопорушення та/або дій третіх осіб стосовно відповідача, що стосуються незаконності заволодінням його персональними даними чи банківською картою.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01 липня 2024 року у справі № 638/161/22.

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За правиломстатті 514 цього Кодексудо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 (провадження №12-97гс18), договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт-фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор -банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник-набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньоїгрошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

Таким чином, за договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15.

Суд також враховує правові висновки Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2018 року в справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18), згідно яких у разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

17.01.2023 на підставі договору факторингу №17.01/23-Ф укладеного ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та ТОВ «Авентус Україна» первісний кредитор передав новому кредитору свої права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Як слідує з витягу з реєстру боржників від 17.01.2023 про відступлення прав вимоги заборгованостей до боржників на умовах вказаного вище договору факторингу, право вимоги до відповідача за кредитним договором №4573565 становить 62335,60 грн.

Також, в матеріалах справи наявний лист від 17.01.2023 адресований відповідачу на його електронну адресу зазначену у вказаному вище кредитному договорі, про відступлення прав вимоги.

Як стверджує позивач, всупереч вказаним вище нормам закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним вище кредитним договором належним чином не виконав.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а ч.1.ст.526 ЦК України встановлює, що з має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як слідує з картки обліку договору (розрахунку заборгованості) за договором вбачається, що у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору№ 4573565у нього виникла заборгованість в розмірі 62335,60 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначив про те, що 03.09.2021 відповідач здійснив оплату на рахунок Кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 5700.00 грн. В зв`язку з чим, у відповідності до п. 1.4 та п. 4.2. Кредитного договору відбулося продовження строку кредиту, ще на 30 днів (до 03.10.2021) з стандартною процентною ставкою 1,90% в день.

Відповідно до п. 1.5. Кредитного договору Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується:

- у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору;

- у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою Споживача, відповідно до п.4.2 Договору;

- у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 Договору.

02.10.2021 відповідач здійснив оплату на рахунок Кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 12000.00 грн. В зв`язку з чим, у відповідності до п. 1.4 та п. 4.2. Кредитного договору відбулося продовження строку кредиту, ще на 30 днів (до 01.11.2021) з стандартною процентною ставкою 1,90% в день.

01.11.2021 відповідач свої зобов`язання перед Кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, в зв`язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3. Кредитного договору Кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль (Доказ направлення повідомлення про автопролонгацію додається). 15.11.2021 Відповідач здійснив частково оплату процентів на рахунок Кредитора в розмірі 50.00 грн. Надалі Відповідач оплати за Кредитним договором не здійснював.

Тобто, загальна заборгованість згідно уточнених позовних вимог позивача становить 62335,60 грн.

Зважаючи на викладені вище норми права та встановлені обставини та враховуючи те, що кредитний договір, укладений між сторонами, встановлює обов`язок позичальника повернути кредит та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов`язання за цим договором, а також те, що позичальник не виконує взятті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 62335,60 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, 10.07.2023 між адвокатом Столітнім М.М., що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю КС № 9422/10 від 18.09.2020 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір про надання правової допомоги №10/07-2023.

У розділі 4 вказаного вище договору передбачено, щоотримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. За надання правової допомоги, відповідно до даного договору, клієнт авансовано сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову, відповідно до домовленості сторін та згідно рекомендації щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару. Факт наданих послуг підтверджується звітом про надання правової допомоги.

Відповідно до звіту від 06.03.2024 про надання правової допомоги згідно договору №10/07-2023 від 10.07.2024 адвокатом було витрачено 10 год. на збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 , складання позовної заяви та подання позову до суду. Сторони погодили, що вартість наданих послуг становить 10000,00 грн.

Згідно квитанції №3665 від 06.03.2024 позивач перерахував грошові кошти у розмірі 10000,00 грн. на банківський рахунок адвоката Столітнього М.М.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічних висновків дійшов Верховний суд у своїй постанові від 28.09.2023 у справі 686/31892/19 (провадження 61-4683св23).

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У 8 рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Також, суд при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу при задоволенні позову звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України такі витрати покладаються на відповідача. Як вже зазначалось вище, позов було задоволено. При цьому, також суд бере до уваги те, що така категорія справ не є складною, оскільки з даного питання є установлена судова практика, якою адвокати як фахівці у галузі права, користуються при складанні процесуальних документів.

Суд враховує, що спірні правовідносини виникли у сфері кредитних правовідносин, а саме стягнення заборгованості за кредитним договором, що є однією із найпоширеніших категорій судових спорів, а тому формування правової позиції, не потребує значних часових та інтелектуальних затрат для особи, яка надає професійні юридичні послуги.

При вирішенні питання щодо стягнення витрат на правову допомогу суд зважає на викладене вище та положення вказанихвище норм,з врахування заперечень сторони відповідача, у відзиві на позов, про необґрунтованість та захищеність судових витрат вважає, що слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витратиу виді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі саме 3000,00 грн., що буде відповідати критерію розумності, справедливості та встановлення їх дійсності і необхідності у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючисьст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію»,ст.3, 525, 526, 626, 629, 641, 644, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-268, 279 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за кредитним договором від 05.08.2021 року у розмірі 62335 грн. 60 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп., та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн., а всього стягнути 67 758 (шістдесят сім тисяч сімсот п`ятдесят вісім) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03150, місто Київ, вул. Загородня, буд.15, офіс 118/2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя М.В.Богдан