Рішення

від 03.12.2024 по справі 643/3978/24

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/3978/24

Провадження № 2/643/2477/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2024 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді: Новіченко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Єрмакової А.О.,

представника позивача: Рудого В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору

державний нотаріус П`ятої Харківської міської державної нотаріальної

контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

Зімніцька Вікторія Павлівна

про визнання права власності в порядку спадкування,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_3 (далі відповідач), відповідно до змісту якого просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на 11/24 часток квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та на 1/2 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування після померлих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Обґрунтовуючи заявлену позовну вимогу позивач посилається на те, що від є спадкоємцем за заповітом після смерті свого батька, а також спадкоємцем за правом представлення після смерті своїх дідуся та бабусі. Для оформлення своїх спадкових прав позивач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак нотаріус відмовив йому в цьому, оскільки відсутні оригінали правовстановлюючих документів, які посвідчують право власності спадкодавців на спадкове майно. У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою від 24.04.2024 року Московський районний суд м. Харкова прийняв позов до розгляду та відкрив провадження у справі № 643/3978/24, розгляд справи вирішив здійснювати в порядку загального позовного провадження, на підставіст.53ЦПК Українизалучивдо участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору державного нотаріуса П`ятої Харківської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зімніцьку Вікторію Павлівну, в порядку ст. 84 ЦПК України витребував від державного нотаріуса П`ятої Харківської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зімніцької Вікторії Павлівни (м. Харків, вул. Валентинівська, буд. 27-Г) засвідчені належним чином копії спадкових справ № 693/2020 після смерті ОСОБА_5 та № 694/2020 після смерті ОСОБА_6 , підготовче засідання призначив на ІНФОРМАЦІЯ_1 .

08.05.2024 року від П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшли витребувані документи.

27.05.2024 року розгляд справи відкладено на 15.07.2024 року у зв`язку з перебуванням судді Новіченко Н.В. на навчанні.

15.07.2024 року підготовче засідання відкладено на 20.08.2024 року та направлено запит до Четвертого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з метою з`ясування відомостей про зміну відповідачем ОСОБА_7 свого прізвища.

18.07.2024 року на адресу суду з Четвертого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла інформація щодо зміни прізвища відповідача ОСОБА_7 .

20.08.2024 року розгляд справи відкладено на 09.10.2024 року у зв`язку з неявкою сторін.

Ухвалою від 09.10.2024 року Московський районний суд м. Харкова змінив прізвище відповідача у справі № 643/3978/24 з « ОСОБА_8 » на «Українець», закрив підготовче провадження та призначив справу № 643/3978/24 до судового розгляду по суті на 30.10.2024 року.

Ухвалою від 30.10.2024 року Московський районний суд м. Харкова оголосив у судовому засіданні перерву до 20.11.2024 року, в порядку ст. 84 ЦПК України витребував у П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи № 1208/2018, заведеної після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

12.11.2024 року від П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшли витребувані документи.

20.11.2024 року судове засідання відкладено на 03.12.2024 року у зв`язку з неявкою учасників справи.

03.12.2024 року представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів.

У судовому засіданні 03.12.2024 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток за адресою реєстрації місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 , які були повернуті органом поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній».

Згідно з п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

До повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 194/1422/19, від 23.09.2021 у справі № 757/56776/20-ц.

У постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18 зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Підстав для відкладення судового засідання, передбачених ст. 223 ЦПК України, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи, що відповідач та третя особа належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та третьої особи.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 406214509 від 02.12.2024, право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_3 належить по 1/4 ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності, р № НОМЕР_1 , 29.03.1999 року, Ц (в) ПДЖФ УКМтаП.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 406215089 від 02.12.2024, право власності на житловий будинок по АДРЕСА_2 належить ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про спадщину, ВМТ № 398078, 07.05.2010 року, Чугуївська держнотконтора р. № 1-1332.

Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова № e6c3afaf-b18f-4565-97d4-885ffccbdb82 від 31.10.2018 станом на 18.06.2018 року зареєстрованими у квартирі АДРЕСА_3 були: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , повторно видане 03 липня 2018 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 9330.

На час смерті ОСОБА_4 був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_3 , що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади міста Харкова № e6c3afaf-b18f-4565-97d4-885ffccbdb82 від 31.10.2018.

За життя ОСОБА_4 було складено заповіт, відповідно до змісту якого, він на випадок своєї смерті заповів усе нерухоме та рухоме майно, що належатиме йому та на яке він матиме право на момент його смерті, ОСОБА_1 , що підтверджується дублікатом заповіту від 19.01.2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 84.

Згідно з інформаційною довідкою зі спадкового реєстру № 61153882 від 01.08.2020, вищевказаний заповіт є чинним.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належну йому на праві власності 1/4 частку квартири.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що вказану спадщину прийняли позивач, як спадкоємець за заповітом, а також батьки померлого: ОСОБА_6 (батько померлого), ОСОБА_5 (мати померлого), які відповідно до ст. 1241 ЦК України мали право на обов`язкову частку у спадщині.

Таким чином, вони отримали спадщину в наступних частках:

-ОСОБА_1 2/4*1/4=2/16;

-ОСОБА_6 1/4+1/4*1/4=1/4+1/16=4+1/16=5/16;

-ОСОБА_5 1/4+1/4*1/4=1/4+1/16=4+1/16=5/16.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла бабуся позивача - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , повторно видане 02 грудня 2022 року Холодногірським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 2365.

Внаслідок смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належну їй на праві власності 5/16 частку квартири.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що вказану спадщину прийняли ОСОБА_6 (чоловік померлої), ОСОБА_1 (позивач за правом представлення), ОСОБА_10 (відповідач), які стали власниками у наступних частках:

-ОСОБА_6 5/3+ 1/3*5/16=5/16+5/48=15+5/48=20/48;

-ОСОБА_1 2/16+1/3*5/16=2/16+5/48=6+5/48=11/48;

-ОСОБА_10 4/16+1/3*5/16=4/16+5/48=12+5/48=17/48.

Крім того, внаслідок смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_2 .

Вказану спадщину прийняли ОСОБА_6 (чоловік померлої), ОСОБА_1 (позивач за правом представлення), ОСОБА_10 (відповідач), які стали власниками у наступних частках:

-ОСОБА_6 1/3;

-ОСОБА_1 1/3;

-ОСОБА_10 1/3.

ІНФОРМАЦІЯ_6 помер дідусь позивача ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 , повторно видане 02 грудня 2022 року Холодногірським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 6614.

Внаслідок смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на належну йому на праві власності 20/48 частку квартири.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що вказану спадщину прийняли ОСОБА_1 (позивач за правом представлення), а також ОСОБА_10 (відповідач), які стали власниками у наступних частках:

-ОСОБА_1 11/48+1/2*20/48=11/48+20/96=22+20/96=44/96=22/48=11/24;

-ОСОБА_10 17/48+1/2*20/48=17/48+20/96=34+20/96=54/96=27/48.

Також внаслідок смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_2 .

З матеріалів спадкової справи вбачається, що вказану спадщину прийняли ОСОБА_1 (позивач за правом представлення), ОСОБА_10 (відповідач), які стали власниками у наступних частках:

-ОСОБА_1 1/3+1/2*1/3=1/3+1/6=2+1/6=3/6=1/2;

-ОСОБА_10 1/3+1/2*1/3=1/3+1/6=2+1/6=3/6=1/2.

23.10.2023 року держаний нотаріус п`ятої Харківської міської нотаріальної контори Зімніцька В.П., відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка на день смерті постійно проживала за місцем реєстрації у АДРЕСА_1 у зв`язку з ненаданням позивачем правовстановлюючих документів, щодо належності цього майна спадкодавцеві.

23.10.2023 року держаний нотаріус п`ятої Харківської міської нотаріальної контори Зімніцька В.П., відмовила ОСОБА_1 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який на день смерті постійно проживав за місцем реєстрації у АДРЕСА_1 у зв`язку з ненаданням позивачем правовстановлюючих документів, щодо належності цього майна спадкодавцеві.

23.10.2023 року держаний нотаріус п`ятої Харківської міської нотаріальної контори Зімніцька В.П., відмовила ОСОБА_1 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на день смерті постійно проживав за місцем реєстрації у АДРЕСА_1 у зв`язку з ненаданням позивачем правовстановлюючих документів, щодо належності цього майна спадкодавцеві.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1217, 1218, 1223 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1233, 1235, 1236 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Умовами ч. 1 ст. 1241 ЦК України передбачено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. До обов`язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов`язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов`язкову частку.

Згідно з ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1266 ЦК України).

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (ч. 1 ст. 1297 ЦК України).

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до ст. 68 Закону України «Про нотаріат», при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Відповідно до підпунктів 4.12, 4.16, 4.19 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальний дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Отже, для оформлення права на спадщину та видачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину у вигляді нерухомого майна, спадкоємець повинен надати нотаріусу оригінал правовстановлюючого документа, який підтверджує, що на момент смерті спадкодавцю належала ця нерухомість.

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

У зв`язку з відмовою нотаріуса в оформленні права на спадщину позивач звернувся за захистом свої порушених прав до суду.

Визнання права на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, зокрема якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до статей 317, 319, 321 ЦК України право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Власник майна володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Аналіз змісту статті 392 ЦК України у взаємозв`язку зі статтею 328 ЦК України дає підстави для висновку, що особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України у випадку оспорення чи невизнання її права або у разі втрати документа, який засвідчує право власності, і при цьому право на звернення з такими вимогами має саме особа, яка уже є власником майна, набувши його раніше на законних підставах.

За змістом наведених норм права позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.

Отже, права власника майна підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.

Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що у нього відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно і ця обставина унеможливила отримання ним свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті тітки в нотаріальному порядку.

У постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 205/4311/14-ц (провадження № 61-10174св19), зазначено, що визнання права на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, зокрема, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

За змістом пункту 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини. Якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку можливе у випадку, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, при цьому у разі, якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом.

Подібні висновки висловлено у постановах Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі № 751/8397/16-ц, від 11 березня 2021 року у справі № 289/927/19.

Отже, позивачем обрано належний спосіб захисту цивільних прав та інтересів (визнання права власності), який узгоджується з положеннями статті 392 ЦК України та є найбільш ефективним у спірних правовідносинах.

23.10.2023 року держаний нотаріус п`ятої Харківської міської нотаріальної контори Зімніцька В.П., відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка на день смерті постійно проживала за місцем реєстрації у АДРЕСА_1 у зв`язку з ненаданням позивачем правовстановлюючих документів, щодо належності цього майна спадкодавцеві.

23.10.2023 року держаний нотаріус п`ятої Харківської міської нотаріальної контори Зімніцька В.П., відмовила ОСОБА_1 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який на день смерті постійно проживав за місцем реєстрації у АДРЕСА_1 у зв`язку з ненаданням позивачем правовстановлюючих документів, щодо належності цього майна спадкодавцеві.

23.10.2023 року держаний нотаріус п`ятої Харківської міської нотаріальної контори Зімніцька В.П., відмовила ОСОБА_1 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на день смерті постійно проживав за місцем реєстрації у АДРЕСА_1 у зв`язку з ненаданням позивачем правовстановлюючих документів, щодо належності цього майна спадкодавцеві.

Такі дії нотаріуса відповідають підпункту 4.15 пункту 4 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5), за яким видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Отже, позивач скористався законними засобами захисту та реалізації своїх спадкових прав в позасудовому порядку і звернувся до суду із відповідним позовом про захист своїх прав.

У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з можливих способів захисту цивільних та інтересів є визнання права.

Відповідно до статті 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За відсутності позасудової можливості на отримання у власність спірного спадкового майна позивач звернувся до суду із відповідним позовом про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом після смерті свого батька та за законом (за правом представлення) після смерті дідуся та бабусі на належне йому нерухоме майно.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі № 710/407/19 (провадження № 61-2093св21).

При цьому, суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Положеннями ч. ч. 1 та 3 ст. 83 ЦПК України унормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 83 ЦПК України).

Разом з цим відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов впродовж встановленого строку. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що відповідач був позбавлений можливості у порядку частини 4 статті 83 ЦПК України письмово та завчасно повідомити суд про неможливість подання у встановлений законом строк доказів та об`єктивних причини, з яких такі докази не могли бути подані у зазначений судом строк.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 7 ст. 81 ЦПК України).

При цьому, за приписами частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування заявлених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, оскільки державний нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії, позивач, який прийняв спадщину, не має можливості реалізувати своє право на спадщину в іншому, ніж судовому порядку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 12, 13, 76, 264, 265 ЦПК суд

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_1 задовольнити.

2.Визнати за ОСОБА_1 право власності на 11/24 часток квартири АДРЕСА_3 та на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2 в порядку спадкування після померлих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

3.Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ).

5. Відповідач: ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_12 , ідентифікаційний номер невідомий, АДРЕСА_1 ).

6. Третя особа: державний нотаріус П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зімніцька Вікторія Павлівна (код ЄДРПОУ 02900726; м. Харків, вул. Валентинівська, буд. 27-Г).

Повне рішення складено 17.12.2024 року.

Суддя Н.В. Новіченко