Рішення

від 18.12.2024 по справі 724/4196/24

ХОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 724/4196/24 Провадження № 2-о/724/272/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2024 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Гураль Л.Л.

за участю секретаря судового засідання: Уляницької Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі суду в місті Хотин Чернівецької області цивільну за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Управління соціального захисту населення Дністровської районної військової адміністрації про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

До Хотинського районного суду Чернівецької області звернувся заявник ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.

В обґрунтування заяви зазначає, що фактично самостійно займається вихованням сина, піклується про нього, є його законним представником (опікуном), забезпечує достатній рівень освіти незалежно від стосунків з матір`ю дитини, яка фактично самоусунулася від виховання й утримання дитини.

Пояснює, що їх син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є особою з інвалідністю, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , відповідно до якого ОСОБА_1 є законним представником (опікуном) його малолітнього сина.

З наведених вище підстав заявник звернувся до Управління соціального захисту населення Дністровської РДА із призначенням допомоги одинокому батьку, який самостійно виховує дитину інваліда.

У відповідь, листом від 15.11.2024р. Управління соціального захисту населення Дністровської РДА повідомлено про порядок призначення та виплати державної соціальної допомоги одиноким батькам, зокрема вбачається за необхідне встановлення факту самостійного утримання та виховання заявником, як батьком, малолітнього сина.

Вказує, що встановлення факту перебування малолітньої дитини на його самостійному утриманні та вихованні потрібно заявнику з метою захисту прав та інтересів малолітнього сина ОСОБА_4 та прав заявника, як батька.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 29.11.2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку окремого провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Заявник в судове засідання не з`явився, однак від його адвоката Боднарюка В.І. до суду надійшло клопотання, в якому він просить розгляд справи провести у його відсутності та відсутності заявника, заявлені вимоги підтримують у повному обсязі, просять суд їх задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі.

Представник Управління соціального захисту населення Дністровської районної військової адміністрації в судове засідання не з`явився, однак належним чином був повідомлений про розгляд справи, про причини суд не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Так,судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 28 серпня 2018 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, який зареєстрований Кельменецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області, актовий запис №40 (а.с.11)

Від спільного шлюбу мають неповнолітню дитину, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Сокирянському району та місту Новодністровську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (а.с.12).

Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 являється особою з інвалідністю, законним представником (опікуном) дитини є ОСОБА_1 (а.с.13).

З витягів про реєстрацію місця проживання вбачається, що заявник ОСОБА_1 разом із дитиною ОСОБА_3 проживають у домоволодінні по АДРЕСА_1 ,(а.с.6,10) в той час коли мати ОСОБА_2 зареєстрована за цією ж адресою але не проживає (а.с.9)

18.12.2024 року до суду надійшло клопотання від представника заявника ОСОБА_5 про розгляд справи у відсутності сторони, а також долучено довідку Управління соціального захисту населення та копію рішення суду про розірвання шлюбу від 16.12.2024 року.

Згідно довідки, виданої ОСОБА_1 від 02.12.2024 року №3916, він перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Дністровської РДА (м. Хотин) та станом на 02.12.2024 отримує державну соціальну допомогу на сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 19.08.2024 року по теперішній час.

Також, рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області у цивільній справі №724/4186/24 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. При цьому, як вбачається із змісту даного рішення, ОСОБА_2 в повному обсязі визнала позовні вимоги про розірвання шлюбу, просила його розірвати, погоджуючись із тим, що між ними шлюбні відносини були припинені.

Тим самим, з вказаних доказів слідує, що дитина проживає разом із батьком, який піклується про дитину, бере участь у її вихованні та утриманні, забезпечує дитині достатній рівень освіти незалежно від стосунків сторін, в той час коли мати самоусунулася від виховання й утримання дитини, тобто фактично дитина перебуває на самостійному вихованні та утриманні батька.

ІV. Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення

Відповідно до ч. 1ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно п. 5 ч. 2ст. 293 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються в тому числі справи про встановлення фактів, що має юридичне значення.

Відповідно роз`яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

При цьому, наведений ЦПК перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.

Слід зазначити, що в чинному законодавстві використовується термін «батьки», під яким розуміють «батько і мати». В той же час, в законодавстві відсутнє визначення поняття «одинока матір», «одинокий батько», що спричиняє складність користування даним статусом та часто має наслідком порушення належних особі прав, бо з тих нормативних регулювань, що містяться в законах, підзаконних актах, судовій практиці, випливають суперечності.

Згідно з ч. 1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучатися зі своєю матір`ю.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини).

Дослідженими судом доказами з`ясовано, що мати дитини проживає окремо, участі у її вихованні та утриманні не приймає. Зазначене не заперечувалось та визнано матір`ю дитини, що у свою чергу також підтверджує факт здійснення батьком самостійного виховання неповнолітньої дитини та її перебування на повному утриманні батька.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, врахувавши встановлені обставини справи та відповідні їм норми права, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, суд відповідно до ст. 89 ЦПК України оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи перш за все із інтересів дитини вважає, що подана заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки іншим чином встановити факт, що батько самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину, чинним законодавством не передбачено.

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця проживання та реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), заінтересовані особи: ОСОБА_2 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ), Управління соціального захисту населення Дністровської військової адміністрації (адреса місця знаходження: вул. Центральна, 4, смт. Кельменці Дністровський район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ: 03196340) про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.

Встановити факт перебування малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на самостійному вихованні та утриманні батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 18.12.2024 року.

Суддя: Л. Л. ГУРАЛЬ