Постанова

від 12.12.2024 по справі 521/504/21

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 521/504/21

провадження № 51-3283км24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча ОСОБА_1 ,

судді: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_5 ,

захисник ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020101060000289, стосовно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в с. Голень Єдинецького району Республіки Молдови, проживає в АДРЕСА_1 ,

засудженої за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1 і 2 ст. 149 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування ухвали та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої.

Обґрунтовуючи свою скаргу, прокурор посилається на те, що суд апеляційної інстанції всупереч приписам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) не надав належної оцінки апеляційним вимогам прокурора, не навів в ухвалі достатніх доводів на їх спростування та не вказав переконливих підстав, на яких залишив апеляційну скаргу без задоволення.

Зазначає, що суд першої інстанції, звільняючи ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням,належним чином не врахував конкретних обставин провадження, а саме того, що засуджена вчинила декілька епізодів умисних корисливих кримінальних правопорушень, у тому числі особливо тяжкий корисливий злочин, її злочинна діяльність з вербування та переміщення трьох жінок за кордон з метою сексуальної експлуатації, що відбувалася в різний час, указує на ознаки злочинного промислу з метою наживи і збагачення, а не вчинення злочину внаслідок тяжкого матеріального становища, як зазначено у вироку. Вважає, що ОСОБА_7 визнала вину тільки з метою уникнути справедливого покарання.

Указує, що в ході апеляційного перегляду провадження також не встановлено достатніх підстав для застосування ст. 75 КК України.

Посилається на те, що суд застосував закон, який не підлягав застосуванню.

Зміст судових рішень, у тому числі оскарженого, і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 23 лютого 2021 року ОСОБА_7 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 149 КК України - на строк 3 роки, за ч. 2 ст. 149 КК України - на строк 5 років без конфіскації майна, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 ККУкраїни.

За ухвалою Одеського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок - без зміни.

ОСОБА_7 визнано винуватою у вербуванні та переміщенні людини та кількох осіб за попередньою змовою групою осіб, з метою експлуатації, з використанням уразливого стану потерпілих, повторно, за викладених у вироку обставин.

Так, у не встановлений досудовим розслідуванням час та місці в ОСОБА_7 за попередньою змовою з невстановленою розслідуванням особою на ім`я ОСОБА_8 , яка перебуває в м. Стамбулі Турецької Республіки і матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, з корисливих мотивів виник злочинний умисел, спрямований на вербування кількох людей та переміщення їх до м. Стамбулу з метою сексуальної експлуатації, з використанням уразливого стану останніх.

На виконання злочинного умислу ОСОБА_7 , маючи контакти особи на ім`я ОСОБА_8 , який займається звідництвом і сутенерством у м. Стамбулі, знаючи, що ОСОБА_9 перебуває у скрутному матеріальному становищі, у серпні 2020 року за місцем свого проживання, а саме у квартирі АДРЕСА_2 , завербувала її з метою сексуальної експлуатації, запропонувала роботу у сфері надання сексуальних послуг, пообіцявши заробітну плату в розмірі 15 000-20 000 грн за тиждень, частину з якої необхідно буде передавати сутенеру, що перебуває на території Турецької Республіки.

ОСОБА_9 через скрутне матеріальне становище надала свою згоду на працевлаштування у сфері надання сексуальних послуг у Турецькій Республіці та надіслала на вимогу ОСОБА_7 копії сторінок закордонного паспорта для оформлення проїзних документів, після чого не встановлена досудовим розслідуванням особа на ім`я ОСОБА_8 , що займається звідництвом та сутенерством у м. Стамбулі, за попередньою змовою з ОСОБА_7 придбала та надіслала ОСОБА_9 з власного мобільного телефону авіаквиток сполученням Одеса - Стамбул.

14 вересня 2020 року ОСОБА_7 разом із ОСОБА_9 прибула до міжнародного аеропорту «Одеса». ОСОБА_9 перетнула державний кордон України та вилетіла до м. Стамбулу, де її зустріла не встановлена досудовим розслідуванням особа на ім`я ОСОБА_8 , матеріали стосовно якого виділено в окреме провадження, та за вказівкою цієї особи надавала сексуальні послуги за грошову винагороду.

Крім того, ОСОБА_7 , діючи повторно, маючи контакти особи на ім`я ОСОБА_8 , яка займається звідництвом та сутенерством у м. Стамбулі, знаючи, що ОСОБА_10 знаходиться у скрутному матеріальному становищі, 29 вересня 2020 року за місцем свого проживання завербувала її з метою сексуальної експлуатації.

ОСОБА_7 запропонувала ОСОБА_10 роботу у сфері надання сексуальних послуг, пообіцявши останній заробітну плату в розмірі 15 000-20 000 грн за тиждень, частину з якої необхідно буде передавати сутенеру, який перебуває на території Турецької Республіки, на що ОСОБА_10 , яка була у скрутному матеріальному становищі, надала свою згоду. На вимогу ОСОБА_7 остання надіслала їй копії сторінок закордонного паспорта з метою оформлення проїзних документів.

Також ОСОБА_7 , діючи повторно, маючи контакти особи на ім`я ОСОБА_8 , яка займається звідництвом та сутенерством у м. Стамбулі Турецької Республіки, знаючи, що ОСОБА_11 перебуває у скрутному матеріальному становищі у зв`язку з необхідністю лікування брата, 05 листопада 2020 року за місцем свого проживання за вказаною вище адресою завербувала ОСОБА_11 з метою її сексуальної експлуатації, запропонувала роботу у сфері надання сексуальних послуг, пообіцявши останній заробітну платню у розмірі 200-250 доларів США за день, частину з якої необхідно буде передавати сутенеру, який перебуває на території Турецької Республіки, на що ОСОБА_11 внаслідок скрутного матеріального становища надала свою згоду та надіслала ОСОБА_7 копії сторінок закордонного паспорта з метою оформлення проїзних документів.

Надалі 09 листопада 2020 року ОСОБА_7 з власного мобільного номера надіслала ОСОБА_10 і ОСОБА_11 авіаквитки сполученням Одеса - Стамбул, які придбала не встановлена досудовим розслідуванням особа на ім`я ОСОБА_8 , що займається звідництвом та сутенерством у м. Стамбулі.

12 листопада 2020 року о 17:45 ОСОБА_7 , перебуваючи разом із ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за місцем свого проживання, викликала останнім таксі до міжнародного аеропорту «Одеса», маючи намір на їх переміщення до Турецької Республіки. Надалі, після перетинання ОСОБА_10 та ОСОБА_11 державного кордону України, ОСОБА_7 була затримана працівниками поліції.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор підтримав подану касаційну скаргу, захисник заперечив щодо її задоволення.

Мотиви Суду

За правилами ч. 2 ст. 433 КПК України Судпереглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 і правильності кваліфікації її дій прокурор у касаційній скарзі не оскаржує.

Згідно з положеннями частин 1, 2 ст. 419 КПК України в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, зазначаються: встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, якими він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

За положеннями ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Таке рішення має бути належним чином умотивовано.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції, дотримався цих вимог закону.

Зокрема, апеляційний суд з`ясував, що суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_7 та вирішуючи питання про можливість її звільнення від призначеного покарання з випробуванням, урахував обставини провадження, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, відсутність обставин, які обтяжують покарання, та тяжких наслідків, наявність обставини, що пом`якшує покарання, - щирого каяття, думку потерпілих, а також узяв до уваги дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима,за місцем проживання характеризується позитивно, її вік і соціальне положення, стан здоров`я, вчинення кримінальних правопорушень унаслідок скрутного матеріального становища.

Щодо посилань в апеляційній скарзі прокурора на відсутність у ОСОБА_7 щирого каяття апеляційний суд зауважив, що остання свою вину у вчиненому визнала повністю, у розшук не оголошувалася, осудила свої дії та неодноразово просила пробачення в потерпілих, які претензій морального і матеріального характеру до обвинуваченої не мали та просили суд призначити їй покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав щире каяття обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченої.

Крім того, апеляційний суд в ухвалі вказав, що прокурор, який брав участь у суді першої інстанції, у судовому засіданні просив суд з урахуванням обставин, які пом`якшують покарання, призначити обвинуваченій покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

Зваживши на це, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що всі встановлені в провадженні обставини в їх сукупності переконливосвідчать про можливість виправлення і перевиховання ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства, з установленням іспитового строку та з покладенням визначених ст. 76 КК України обов`язків.

Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та вважає, що, враховуючи право судової дискреції (повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, справедливості й достатності обраного покарання тощо), установлених судом обставин кримінального провадження, даних про особу засудженої, звільнення ОСОБА_7 на підставі ст. 75КК України від відбування покарання з випробуванням відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарання, є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження вчинення нових злочинів, а її звільнення від відбування покарання з випробуванням ґрунтується на положеннях закону.

Заперечення в касаційній скарзі прокурора щодо перебування ОСОБА_7 у тяжкому матеріальному становищі належним чином не мотивовано.

Даних щодо допущення судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої не встановлено.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення вимог касаційної скарги.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3